Автор - Мія Фрейзер, Mediashift

По мірі того, як наші приватне й публічне «я» зливаються воєдино в соціальних мережах, розуміння приватності – ба, навіть саме означення приватності, - зазнає радикального переосмислення.

Торік Марк Цукерберґ сміливо пожартував, що приватність більше не є соціальної нормою.  Багато хто із понад 600 мільйонів користувачів Facebook іще не готовий відмовитись від приховування своїх особистих даних. Хоча, можливо, приватності й справді більше немає.

Нещодавно Коледж комп’ютерних та інформаційних наук Північно-східного університету (Northeastern's College of Computer and Information Science) провів дослідження соціальних мереж (результати англійською в pdf). Науковці перевіряли гіпотезу, згідно з якою, володіючи повною інформацією про частину користувачів соціальної мережі, можна вивести персональні дані – місце мешкання, інтереси, навчальні заклади, які вони відвідували, - решти користувачів. Гіпотеза підтвердилась. Навіть маючи інформацію 20% користувачів, у 80% випадків можна визначити дані решти з високим ступенем точності.

Результати цього дослідження відсилають нас до гомофілії. Цей термін, впроваджений соціологами понад півстоліття тому, означає тяжіння людини до таких самих чи схожих людей. Коротше кажучи, ми дружимо з людьми, схожими на нас.

Саме це природне гуртування із собі подібними нищить приватність. Ми можемо встановити свої налаштування приватності в соціальній мережі таким чином, щоб нашу інформацію могли бачити тільки друзі або «друзі й друзі друзів», але це безглузда затія. «Майже всі механізми захисту особистої інформації, доступні сьогодні користувачам соціальних мереж, засновані на контролі доступу. Користувачі можуть установити, хто з інших користувачів має змогу бачити їхню приватну інформацію або контент, - ідеться у висновках дослідження. – Одначе наші результати свідчать, що відомості, які користувач не оприлюднює, часто можна з’ясувати з його місця у мережі». Наші зв’язки в інтернеті можна «прочитати» за допомогою найпростіших алгоритмів. Приєднуючись до мережі, - і плекаючи ілюзію приватності, - ми розкриваємось.

У соцмережах ми ділимось деякими найсокровеннішими подробицями нашого життя: романтичними зв’язками, фотографіями дітей, історією освіти й кар’єри. Ми «дружимо» з брендами і «лайкаємо» їх, пишемо про свої покупки у статусах і критикуємо компанії за поганий сервіс. Кожна наша репліка в цій безперервній розмові про наші колективні споживацькі звички стає частиною комплексного, багаторівневого уявлення про конкретні споживацькі групи.

Онлайн-мережі відображаютьзв’язки в реалі. Ми живемо по сусідству, разом ходимо до церкви й відпочиваємо з друзями, схожими на нас. І, хоча онлайн-мережі надають доступ до потоків даних такого рівня деталізації, про який раніше не можна було навіть мріяти, бренди й раніше прагнули відокремлювати певні групи людей. За іронією долі, саме дані, надання яких вимагали від громадян державні установи (переписи населення, пошта, записи про народження та одруження, навіть квитки), зробили можливою таргетовану рекламу. Ці джерела персональної інформації породили величезний ринок прямого маркетингу. Адже ці дані тією чи іншою мірою доступні для бізнесу. Натомість, значна частина сьогоднішньої реклами в інтернеті діє в зоні «напівнімності» (halfnimity) – перехідного стану між повною ідентифікацією особи та онлайн-анонімністю. Відстеження маркетологами історії вашого пересування інтернетом – така ж звична річ, як податкова звітність або медогляд.  

Але це не значить, що за вами таємно не стежить ще хтось. Приватні детективи, наприклад, отримують персональну інформацію, - наприклад, юзернейми в соціальних мережах, - із різноманітних платних баз даних. Законом збирання і розповсюдження таких даних не заборонене.

У 2011 році ми побачимо бум поведінкового інтернет-маркетингу. Споживачі почнуть розуміти непрямі вигоди та можливості онлайн-реклами, бренди активно їм у цьому допомагатимуть. Цікавитиме споживачів також питання, як цієї реклами позбутись: AdBlock Plus – безкоштовну програму, що блокує рекламу під час перегляду веб-сторінок – скачали вже понад 100 мільйонів людей.

Із розвитком і зростанням Facebook боротьба між участю та окремішністю дедалі частіше закінчуватиметься нічиєю. Культурні норми відкритості, прозорості та взаємозв’язку, що виникають у мережі, вимагають жертв.

За великим рахунком, теоретично ми стаємо вразливішими. Але вразливішими для чого? Для RapLeaf та інших компаній, які продають персональні дані? Для Китайської народної республіки? Загрози залишаються переважно абстрактними, неявними, а подекуди видаються вигаданими. Переконання, а не примус, є знаряддям маркетологів і брендів. Від нас не вимагають відкривати приватні деталі свого життя. Але ми дедалі частіше робимо це добровільно. Ми наближаємось до невідворотного створення нового поняття приватності, авторами якого будемо ми всі.

Mediashift

Переклад – «Медіаграмотність»