Фейсбук, фейсбук, фейсбук, фейсбук, твітер, твітер,  твітер, твітер… Набридло? Дратує постійний шум навколо соціальних медіа та їх ідеалізація? Хочеться тверезіших оцінок? В інтернеті є симпатичне місце, де ви можете знайти однодумця – якщо, звісно ж, володієте англійською.

Блог Anti-Social Media був заснований 2010 року Джеєм Доланом, блогером із десятирічним стажем і колишнім співаком. Пишучи про недоліки та проблеми соціальних медіа, Джей зрозумів, наскільки ця тема цікавить публіку, й поступово виробив формат теперішнього Anti-Social Media –різкої сатири, ілюстрованої не менш відвертими карикатурами. Блог увійшов у топ-десятку Найкращих блогів про соціальні медіа 2011 року.  

Загалом в Anti-Social Media немає нічого, чого не могло б з’явитись у постах, твітах, статусах у фейсбуку та меседжах у месенджерах користувачів соціальних медіа, які намагаються критично оцінювати себе та своє середовище. Одначе Джеєві вдається сформулювати деякі очевидні, вже майже архетипні думки та погляди у прямолінійний, безкомпромісний, подекуди досить брутальний спосіб, який завойовує серця читачів.  

Інколи це просто філософія. «Сьогодні день святого Валентина, тож можна розфоловити, розфрендити і порвати стосунки з деякими з ваших онлайн-френдів, - пише Джей у пості, присвяченому Дню закоханих. – Немає такого правила, що ви повинні когось френдити. Ви відповідальні за стосунки, які будуєте або не будуєте в онлайні. Ви обираєте своїх онлайн-друзів. Ви не зобов’язані когось читати, якщо не хочете, і ніхто не мусить читати вас, якщо не хоче. Ідіть і розфрендіть їх! Заощадите час і нерви, уникнувши ще одних безглуздих онлайн-стосунків!».

А ось про професійний блогінг: «Ідея професійного блогінгу здається страшенно крутою. Вам платять за те, що ви описуєте свої ідеї та оприлюднюєте їх в інтернеті щодня. Вам також платять за те, щоб відповідати читачам у коментах, фейсбуку і твітері. Що може бути прекрасніше? Але, на жаль, професійний блогінг насправді виглядає десь так:

Блогінг – це багатогодинна самотність. Ви мусите сидіти за своїм ноутбуком довше, ніж хотілося б, і дивитесь у свій смартфон частіше, ніж в очі іншим людям. Більшість із нас не є фабриками ідей, але блогеру доводиться знаходити справжні самоцвіти мудрості й шліфувати їх до блиску. Якщо робити це щодня, можна здуріти».

В іншому пості автор малює бурлескну картинку блогерської абстиненції: «Я стараюся писати до свого блогу щодня. Не тому, що в мене завжди є якісний контент, яким можна поділитись, і  не тому, що завжди є про що писати, а через те, що я поведений блогер, що відмовився від реального життя заради постійного зависання в інтернеті. Тож, коли я припиняю вести блог, зі мною стається таке:

Самотній у темряві, я розмовляю сам із собою як безумець, запевняючи себе, що все буде гаразд. Ні, я більше ніколи не припиню вести блог! Обіцяю! Тільки не покидайте мене самого в хижому офлайні! Він занадто яскравий і сонячний для моєї темної, згорьованої душі!»

Автор також досить серйозним тоном пише про практику читання та оновлення фейсбука під час сидіння на унітазі, спираючись на достовірну соціологічну інформацію, а на слова Барака Обами про «націю ґуґла й фейсбука» реагує зустрічним запитанням: невже вони роблять із нас націю ледачих, занурених в інтернет нехлюїв? З деякими резонансними темами, як ось новомодним сервісом запитань і відповідей Quora, Джей розправляється однією карикатурою. Він приділяє чимало уваги етикетові соціальних медіа: «Чи слід дякувати за ретвіти? Дехто жаліється на те, що такі подяки створюють у твітері шум. Але насправді все в твітері – шум, тож хоч що б ви писали, це буде когось дратувати». А як зробити вибір між сном і блогінгом?

На чутки про те, що фейсбук закриється 15 березня, автор відреагував бурхливо: «Якщо вам потрібен доказ, що люди в інтернеті тупіші за вас, подивіться на цю новину… Чим думають люди, які поширюють подібне? Ким треба бути, щоб повірити, що компанія, в яку щойно інвестували 500 мільйонів доларів, за два місяці закриється? Я хочу знати цих людей, щоб уникати їх будь-що. Саме через це ми не можемо мати нормального інтернету!».

Особливо ж потужні протуберанці сарказму Джей випромінює в напрямку комерціалізації соціальних мереж та маркетологів, які її творять – із самим собою включно.

Парадоксально, але Anti-Social Media можна читати в соціальних медіа – фейсбуку, твітері, ютьюбі, а також за допомогою застарілої і асоціальної технології RSS.

Ось переклад одного з дописів Джея:

Коментування блогів: поради ледачим егоїстам

Ненавиджу писати коменти у блогах. У мене це виходить жахливо. Я змушую себе це робити, десь так само, як вичищати туалет моєї кішки. Часто мені просто нічого сказати в коментах, або кортить поіронізувати, але я знаю, що автор не зрозуміє і відреагує негативно.

Отримувати якомога більше коментарів до дописів у своєму блозі – справжнє мистецтво, але це тема для іншої розмови. Припиніть переживати через те, що вам не пишуть коментів, годі вважати себе єдиною людиною в інтернеті. Натомість, зосередьтеся на тому, що ви можете дати іншим людям своїми коментарями.

Знаю, важко бути альтруїстом. В інтернеті ми щодня вправляємось у самозакоханості, нарцисизмі та марнославстві. Але ви можете задовільнити своє самолюбство, вдавши, що прагнете бути корисним для інших. Ось кілька порад, як підвести свою ледачу дупу й почати розносити зерна мудрості по всьому інтернетові.

1. Знайдіть час для коментарів. Якщо ви не пишете коментів, бо нема часу, звільніть цей час. Ви можете приділяти цьому п’ять хвилин на день або годину на тиждень. Якщо ви чітко встановите час для коментування у своєму графіку, це змусить вас відчувати важливість цього заняття й бути соціальним усі ці п’ять хвилин. Ви не пропустите нічого важливого у твітері за ці п’ять хвилин!

2. Заперечуйте. Це нездорово – погоджуватись із усім, що ви читаєте в інтернеті. Якщо вам хочеться заперечити авторові, зробіть це. Поясніть, чому він неправий. Робіть це ввічливо. Конструктивна критика урізноманітнює бесіду й робить її корисною.

3. Допомагайте. Можливо, ви можете розповісти веселу історію або анекдот у тему. А може, ви просто дивак, який любить допомагати людям. Вони цінуватимуть ваші коментарі більше, якщо ви змусите їх вважати, що надаєте потрібну їм допомогу.

4. Використовуйте картинки та відео. Історію не завжди треба розповідати словами. Якщо можливо й доречно, вставляйте картинку або відео. Вони можуть бути значно промовистішими за текст, і чудово виділяються на тлі інших двадцяти коментарів, які складаються лише з тексту.

Інтернет сповнений блогерами, які чекають, коли ж ви нарешті прокоментуєте їхній маленький самотній бложик. Знайдіть десять хвилин і змусьте себе відреагувати на те, що пишуть інші люди. Можливо, вам сподобається.