У Росії вийшла книга «Этический кодекс российского журналиста как повод для дискуссии», повідомляє російська служба «Радіо Свобода». Автор книги – директор Інституту регіональної преси Анна Шароградська (на фото) – аналізує чинний з 1994 року етичний кодекс.

Видання являє собою добірку ситуацій, кожна з яких присвячена окремому положенню етичного кодексу. У виданні також наведені журналістські етичні кодекси всіх пострадянських країн.

«Я перебуваю у стані постійного незадоволення нашим кодексом російського журналіста, який, коли з’явився, був дуже ретельно проаналізований на той час достатньо згуртованою журналістською спільнотою та визнаний не досить досконалим для того, щоб сприймати його як документ до виконання», - коментує автор.

Кодекс професійної етики російського журналіста був схвалений Конгресом журналістів Росії 23 червня 1994 року. Невдовзі по його ухваленні було проведено дослідження, результати якого засвідчили: документ далекий від досконалості й потребує істотного доопрацювання. Це спробували зробити у квітні 1995 року, одначе рішення про зміну положень так і не було ухвалене.

«Є ще серйозніша, на мій погляд, річ – це преса і влада. Преса контролює владу й не дає їй робити нічого, про що суспільство не знає, а довідавшись, вжахнеться. Але дуже часто преса і влада бувають в одній особі. Ця дихотомія нищиться вже тим, що закон дозволяє представникам державних структур бути в той самий час повноправними журналістами або власниками ЗМІ. Зараз ми говоримо про метод подання матеріалу, контролю за тим, що відбувається на екрані телевізора, або за тим, що ми слухаємо по радіо, читаємо в газеті, - отже, контролювати повинне суспільство. І якщо вседозволеність, - те, чого ми скуштували останнім часом, - буде прийнятною для суспільства, обмежити її буде неможливо. Мені хочеться вірити, що ми наситились цією вседозволеністю, що ми все ж не настільки самогубці від природи, щоб це тривало нескінченно», - цитує Анну Шароградську «Радіо Свобода».

Інститут регіональної преси провів конференцію, запросивши експертів із шести країн обговорити відповідність кодексу актуальним реаліям журналістики. Україну на зустрічі представляв радник із питань ЗМІ організації «Інтерньюз Нетворк» Олег Хоменок.

«В Україні три кодекси. Один із них затверджений Національною спілкою журналістів України, аналогічний документ є у професійного об’єднання журналістів Західної України, ще один – у комісії з журналістської етики (текст дивіться тут). І кожен претендує на першість, - розповів пан Хоменок. Тому, за його словами, в деяких ситуаціях в українських журналістів виникає плутанина в оцінці етичності того чи іншого вчинку.

«При цьому говорити про те, що один із цих документів домінує, не можна. Здобуваючи вищу професійну освіту, журналіст проходить курс із етики, який передбачає вивчення всіх трьох етичних документів. У ЗМІ є також свої корпоративні кодекси, що регулюють журналістську практику. Часто їхні положення дублюють пункти як національних, так і міжнародних документів», - каже Олег Хоменок. Детальніше про перебіг конференції читайте на сайті «Леніздат».

«Медіаграмотність»