Ми вже звикли до думки, що соціальні медіа – це наше майбутнє, а традиційні поступово відходять у небуття. А що, як усе не так? У тому, що соціальні медіа заступають масові, сумнівається Том Форемскі, колишній журналіст The Financial Times, який зараз пише для видання Silicon Valley Watcher.
- Згідно з останніми дослідженнями, більшість посилань, якими люди діляться у твітері та фейсбуку, ведуть на матеріали традиційних засобів масової інформації – тих, які заведено називати мас-медіа.
Для прикладу, дослідник Нейт Сілвер нещодавно проаналізував посилання на джерела новин і виявив, що серед першої тридцятки найпопулярніших джерел майже всі – традиційні, на зразок агентства Associated Press чи сайту The New York Times. Виняток становили TMZ і Politico.
Останнє дослідження Yahoo! Research виявило, що лише 20 тисяч мікроблогів виробляють 50% твітів. Мені здається, це дуже схоже на мас-медіа. Готовий посперечатися, що десять тисяч із цих двадцяти – журналісти, які діляться посиланнями на свої матеріали.
Схоже, ми переконали себе в тому, що живемо в еру соціальних медіа, коли громадянські журналісти виробляють масу чудового контенту та змінюють баланс упливів у світі медіа.
Ну, і де воно? Щось я не бачу.
Я бачу світ мас-медіа, де невелика кількість великих медіабрендів досі контролює більшість інформаційних потоків, і дискусія в суспільстві відбувається на теми, які вони добирають. Де тут соціальні медіа?
Наприклад, у секторі видань про комунікаційні технології лідерами є Techcrunch, GigaOM, VentureBeat, ReadWriteWeb тощо. Всі вони є медіаорганізаціями, мають видавців і редакторів та всі інші атрибути звичайного видання. Часи, коли їх можна було назвати блогами, в далекому минулому – вони нічим не відрізняються від традиційних ЗМІ. Де тут соціальні медіа?
Дуже мало людей пишуть у блогах чи виробляють будь-який медійний контент. Більшість, як і раніше, воліє натискати на кнопку «подобається» чи ретвітити посилання на чужий контент.
Буде точніше, якщо ми назвемо це соціальним розповсюдженням медіа – адже це точно не є соціальними медіа.
Навіть засновники Твітера кажуть, що твітер є радше засобом споживання медійного продукту за допомогою обміну посиланнями, аніж осередком створення оригінального контенту в форматі коротких повідомлень. На фейсбуку я бачу багато посилань на повідомлення традиційних ЗМІ і дуже мало того, що можна було б назвати соціальним медіаконтентом.
Користувачі соціальних медіа виконують роль листонош, що розносять онлайн-газети. Це не зовсім те, що нам обіцяв бум соціальних медіа. Це виклик для традиційної медіаіндустрії, і вона його успішно прийняла. І не збирається на заслужений відпочинок.
Тож, може, дамо спокій терміну «соціальні медіа»? Називаймо це тим, чим воно є: соціальним поширенням засобів масової інформації. Це сумний кінець того, що могло бути багатообіцяючим початком нової ери в медіа.