Я десятки разів ставив запитання про ідеальну довжину онлайн-статті, пише Роберт, і щоразу отримував різні відповіді у різних аудиторіях.  Моя власна думка – ідеально рівно стільки, скільки люди хочуть читати з цієї теми.

Зараз поширене уявлення про те, що певні статті в онлайні апріорі занадто довгі для того, щоб їх читали. Мовляв, у цифрову епоху періоди уваги людей скорочуються через необхідність пристосовуватися до величезної кількості джерел інформації. Пропоную поглянути на це очима не редактора, а самого читача. Чи відчуваєте ви, що ваші періоди уваги коротші, ніж, приімром, десять років тому? Невже покоління, яке читає 800-сторінкові томи Гаррі Поттера, не відриваючись від книги, на сайті з текстом одразу втрачає концентрацію?

Скорочуються не періоди уваги, а проміжки часу, які читачі приділяють контенту, що трапляється на їхньому шляху. Якщо двадцять років тому ми свідомо купували один улюблений журнал на тиждень і одну щоденну газету, занурювалися в них, то тепер – самі розумієте. А годин у добі так само лишилося 24. Проста математика показує, що кількість можливостей для споживання інформації, поділена на ту саму кількість годин, дає все коротші періоди для кожної можливості. Не те щоб ми більше не могли приділяти увагу довгим формам, просто тепер ми маємо дуже мало часу на те, аби вирішити, вартий текст уваги чи ні. Якщо вартий, і вартий увесь, а не лише лід, то ми так само захоплені  ним, як і 20 років тому. А нудні тексти не виживають у цьому природному відборі, і сяк-так написана стаття вже не отримує уваги, бо газета  чи журнал - більше не монополіст.

Ситуація дійсно змінилася, але чи змінилася вона на гірше? Виклик для журналістики великих форм у наш час – у тому, що вона має ставати все більш якісною, аби витримувати конкуренцію. Хіба це погано? Для читача – точно ні.