Про новий Interview та його аудиторію. Я не впевнена, що це така вже маленька частина населення, як ми думаємо. Ми взагалі недооцінюємо рівень людей, які дістають з гаманця гроші, купують журнали і проводять з цими журналами час.

Про глянець. Глянець, очевидно, зазнає серйозних змін в даний момент  – не тільки у нас, але й у світі. У Росії це пов'язано з тим,  що росіяни з неймовірною  швидкістю вчаться. Немає жодної країни в світі, де  на керівних постах перебувають дівчата-юнаки того віку, в якому в Англії ще тільки вчаться переписувати чеки в пральні. Це багато про що говорить.

Про медійний витвір і амбіції головних редакторів. Будь-який медійний витвір – це завжди продовження думок, смаку, освіти, культурного рівня, амбіцій головного редактора.

Але коли людина практикує лише самоствердження, це закінчується сумно. Тому як би романтично не звучав титул  «головний редактор чогось там», насправді міфологія – це лише супутній елемент. Всеодно на першому місці знаходиться продукт, який лягає кожен місяць в кіоски та інші точки продажу.

Багатьом  людям, яких ми з тобою знаємо,  важливо, які у них титули на візитівках:  головний редактор, виконавчий президент, голова ради директорів і так далі.

Професіоналу – ні.

Про концепцію Interview Енді Уорхола. Дуже  часто людям, які займаються творчістю, або страшно, або боязко,  або ніяково висловитися. Ми хочемо допомогти їм у цьому. Але найцікавіше – це коли їх висловлювання направлене на когось, так би мовити, рівного їм. Це якраз  те, що придумав [в 1969 році Енді] Уорхол і що потім розійшлося по численій кількості видань. Уорхол зрозумів, що цікаві діалоги  трапляються між людьми рівного калібру. Сідають той самий Ів Сен-Лоран, Бьянка Джаггер – і це таке інтерв’ю, від якого ми досі не можемо відірватися,  а минуло п’ятдесят років. Тому що це калібр, масштаб.

Про розкіш. Мені здається, що настав час зрозуміти, що таке справжня розкіш, що таке справжній люкс – не в сенсі останньої сукні осінньої колекції Prada, а в набагато більш широкому розумінні цього слова. [Це слово] затерли, замучили і зробили до такої міри вульгарним, що у всіх виникає зовсім неправильний образ того, що це таке.

У той час як є така річ, як розкіш часу. Є така річ, як розкіш таланту. Є, звичайно, така річ, як розкіш крою, розкіш вичинки. Є така річ, як розкіш людського розуму чи розкіш здатності поділитися ним.

Повний текст інтерв’ю з Альоною Долецькою – OpenSpace