Тютюнова індустрія – це не просто фабрики, які задовольняють потреби окремих громадян. Це комплекс заходів (формування ціни, винайдення нових добавок до рецептури, оформлення пачки, реклама, спонсорство, конкурси), що покликані ввести у залежність від нікотину якнайбільше людей. Сьогодні майже всі держави світу намагаються законодавчо регулювати її активність.
Продукт
За даними експертів, сигарети містять велику кількість шкідливих речовин, серед яких: ціанід водню, ацетон та 43 відомих канцерогени. Виробники тютюнової продукції, звісно, приховують результати досліджень щодо шкідливого впливу всіх цих елементів в комплексі.
Натомість державні органи можуть (і повинні заради здоров'я громадян) контролювати вміст речовин, які викликають залежність та завдають шкоду, встановлювати допустимий вміст смол, окису вуглецю та інших токсичних речовин.
Упаковка і назва
Як правило, у розвинених країнах законодавчо регулюються наявність медичних попереджень на пачках сигарет, коректність вказаної інформації про склад виробу та розмір пачки. Крім того, забороняються назви, що можуть дезінформувати споживачів (легкі, м'які).
Наприклад, у Польщі попередження про шкоду куріння займають 30% поверхні пачки. А в Канаді 1999 року було прийнято закон, який вводив обов’язкове розміщення кольорових фотографій на пачках, які займали вже 50% їхньої площі. Також до упаковки почали вкладати додаткову інформацію про методи відмови від цієї поганої звички. Дослідження показують, що один цей пункт закону може призвести до зменшення кількості курців на 3%. В масштабах України це не менше 500 тис. громадян.
Реклама
Держава має можливість заборонити або обмежити пряму рекламу тютюнової продукції, спонсорство культурних та спортивних заходів тютюновими компаніями, щоб всього цього не бачили хоча б діти та підлітки. Тютюнову рекламу вже заборонено в Австралії, Таїланді, в більшості країн Європейського Союзу.
Ціна
Загальне підвищення ціни сигарет на 10%, як правило, зменшує споживання як мінімум на 4%. Законодавством може бути закріплено ставки податку та митного збору, а також розподілення отриманих бюджетом грошей (фінансування клінік з лікування тютюнової залежності, профілактичних програм тощо).
Так, польські активісти домоглися виділення 0,5% від акцизних зборів з тютюнових виробів на профілактичні та лікувальні програми. Європейський парламент також рекомендує своїм країнам-членам вводити цільове фінансування програм боротьби з курінням у розмірі 1% від акцизних зборів. А нове канадське законодавство вже передбачає 5% таких відрахувань.
Продаж
Зазвичай місця, де можна продавати сигарети, встановлюються спеціальним законом. Він також забороняє продавати сигарети дітям та зобов'язує розміщувати інформацію про шкоду куріння для здоров'я та способи позбавитися нікотинової залежності в місцях продажу сигарет. Держава ставить перепони контрабанді тютюнових виробів. Наприклад, Італія вимагає, щоб на кожному блоці сигарет стояла позначка, яка дозволяла б визначити місце виробництва та першого гуртового покупця сигарет. Завдяки цьому виробники не можуть продавати свою продукцію контрабандистам.
Споживання
Вводяться обмеження споживання тютюну в громадських місцях. Адже це часто може стимулювати людей до відмови від куріння. Політика фірм і організацій також може передбачати заборону куріння на робочому місці, в місцях харчування, виробництва та продажу харчових продуктів, в медичних установах.
Однак всі ці заходи є лише необхідним мінімумом антитютюнової політики будь-якої країни. І для досягнення помітних результатів необхідно підкріплювати ці законодавчі дії соціальною рекламою, пропагандою здорового способу життя та впровадженням спеціальних антитютюнових програм у школах та вищих навчальних закладах.
Джерело: Аdic.org.ua