Автори дослідження, перш за все, намагалися відокремити різні типи кіберзлочинів.

Наприклад, розкрадання у податковій сфері і сфері соцзабежпечення, викрадення коштів з кредитних карток і при  банківських онлайн-операціях часто неможливі без фізичного доступу до кредитних карток (персонал готелів і магазинів), або співпраці з своїми людьми у податкових органах.

Отже, такі випадки – не стільки кіберзлочини, скільки використання «звичайними» шахраями нових форм віковічного ремесла, вважають науковці.

Аналітики Кембріджського університету додають, що варто менше витрачати на антивірусне ПЗ та інше анти- програмне забезпечення, і більше – на те, щоб ловити злочинців.

Щороку Великобританія витрачає $1 млрд. на захист від кіберзагроз, у тому числі $170 млн. на антивірусне програмне забезпечення – і лише $15 млн. витрачається на фінансування правоохоронних органів, наголошується у дослідженні.