Про цю тенденцію свідчать дані дослідження, яке нещодавно було опубліковане в авторитетному медичному журналі The Lancet. Вчені з різних країн під головуванням Гарі А. Джовіно (Gary А. Giovino) зі Школи громадського здоров’я при університеті Баффало (США) вивчали тенденції щодо поширення куріння протягом двох років.

У рамках розвідки було проведено близько 250 тис. інтерв’ю в 14 країнах світу (Бангладеш, Бразилія, Китай, Єгипет, Індія, Мексика, Філіппіни, Польща, Росія, Таїланд, Туреччина, Україна, Уругвай, В’єтнам) з низьким та середнім рівнем доходів населення. Отримані дані порівнювались із показниками США та Великобританії.

Гарі А. Джовіно (зліва) з колегою / Фото: Douglas Levere

Дослідження дозволило зробити багато висновків, в тому числі й тих, що стосуються передумов та масштабів відмови населення від куріння.

Так, за його результатами, в двох країнах з найбільшою кількістю населення – Індії та Китаї – незважаючи на масштабні антитютюнові кампанії, частка людей, що починають курити, є найбільшою.

У багатьох країнах низькими є також показники відмови від куріння. Наприклад, в Росії, Єгипті та Республіці Бангладеш вони є навіть меншими, ніж це спостерігалося ще 50 років тому в США.

З іншого боку, вчені заявляють, що кількість смертей від куріння в країнах, де населення в середньому заробляє небагато, складає лише 4%, тобто значно менше, порівняно з 18% смертей у США та Великобританії.

Окрім інших обставин, дослідники пояснюють цю ситуацію наявністю в таких країнах значної кількості інших причин, які можуть призвести до смерті. Це стосується, насамперед, неякісного медичного обслуговування та знову ж таки низького рівня доходів людей.

В контексті цього вони наводять приклад Індії, де певна частина курців ладна придбати тютюнові вироби замість їжі.

Дані розвідки також доводять, що споживання тютюну в тій чи іншій країні у значній мірі залежить від сили лобі тютюнових компаній.

У свою чергу, влада більшості густонаселених країн з низьким рівнем доходів, як правило, збирає на боротьбу з курінням близько $9 з кожного громадянина щомісяця. З цих коштів по $1 йде на антитютюнові рекламні повідомлення в ЗМІ. Враховуючи кількість населення в таких країнах, це значні гроші, витрачання яких поки не дає значних результатів.  

Джерело: The Lancet