Підключення неможливе! Cайт Charlie Hebdo був недоступний у середу вдень після того, як французький сатиричний часопис опублікував нові карикатури на пророка Мухаммеда [він залишався недоступним і на момент підготовки цього тексту. – MS]. Його редактор Стефан Шарбоньє (Stéphane Charbonnier) підтвердив, що сайт атакували хакери.
Те, що зухвалий тижневик кинув виклик, піднісши прапор свободи слова, можливо, не першорядна подія в національному і міжнародному масштабах, коли світ усе ще потрясають протести через фільм «Невинність мусульман» (The Innocence of Muslims).
Внаслідок насильства, пов'язаного з цією стрічкою, за останні тижні в семи країнах було вбито щонайменше 28 осіб, серед них посла США в Лівії.
Як би це було не до вподоби критикам, тижневик Charlie Hebdo – рецидивіст. 2006 року він передрукував з данської газети Jyllands-Posten відверто глузливі карикатури на пророка Мухаммеда, а 2011-го опублікував спеціальний номер Sharia hebdo, в якому затаврував піднесення ісламістських партій у Тунісі та Єгипті.
Нині осуд не забарився. «Це – новий акт ісламофобії, свідомо спрямований на те, щоб образити почуття мусульман», – заявила Французька рада мусульманського культу (Le Conseil français du culte musulman), закликавши «усіх французьких мусульман не поступатися провокації». Президент великої єврейської організації, відомої під абревіатурою CRIF, Річард Праск’є (Richard Prasquier) також висловив своє несхвалення «безвідповідальним хизуванням».
У Каїрі шейх Ахмед аль-Таеб (Sheikh Ahmed al-Tayyeb), президент вельми впливового університету Аль-Азхар (Al-Azhar University), засудив «розпалювання ненависті». До його обурення приєдналася ватиканська Osservatore Romano, яка звинуватила Charlie Hebdo у тому, що він «підливає оливи у вогонь».
Побоюючись актів насильства, французька влада негайно відрядила поліційну команду для захисту приміщень часопису. Торік, після публікації випуску про шаріат, будівлю, яку орендував Charlie Hebdo, запалили коктейлями Молотова. Тепер оповістили тривогу в посольствах і вирішили у п'ятницю, в день намазу, закрити французькі представництва (посольства, консульства, культурні центри й школи) у понад 20 країнах. У Тунісі їх уже закрито з середи до понеділка.
Карикатури Charlie Hebdo мимоволі шокують. Як пише ліберальна щоденна Libération, на одній із них зображено голого пророка у пародії на фільм Жана-Люка Ґодара (Jean-Luc Godard) «Презирство» (Le Mépris), в якому актор Мішель Пікколі (Michel Piccoli) захоплюється округлостями Бріджит Бардо. «Я не прошу мусульман-фундаменталістів читати Charlie Hebdo, – сказав, однак, редактор сатиричного видання. – Так само я ніколи не увійду в мечеть, щоб слухати проповіді, які суперечать моїм віруванням».
Хоча затято антирелігійний тижневик добре відомий нападами на догми та мандаринів, зухвала й ризикована витівка часопису поклала початок напруженій дискусії у Франції – строго світській країни, що має найчисельнішу мусульманську громаду в ЄС.
У той час як прем'єр-міністр Франції Жан-Марк Ейро (Jean-Marc Ayrault) намагався знайти баланс між захистом свободи слова і стурбованістю про лихо, що заподіяно, інші члени французького істеблішменту відверто стали на захист часопису. Міністр внутрішніх справ Мануель Вальс (Manuel Valls) заявив: свобода слова, особливо щодо карикатур, це – «основне право, визначене законом», і пообіцяв з усією суворістю карати демонстрантів, які «порушуватимуть громадський порядок». Консервативний екс-прем'єр-міністр Франсуа Фійон (François Fillon) також висловив повну підтримку в ім’я свободи вираження думок.
Реакція на Charlie Hebdo визначається різними мотивами. Дехто висловлює глибоке переконання, що у світській країні, якою є Франція, віруючих усіх релігій слід сприймати з іронією і навіть із блюзнірством. Інші ж, особливо крайньо праві, обрамляють суперечку як боротьбу між цивілізаціями і використовують її, аби продемонструвати, що нереформований іслам несумісний із Французькою Республікою.
Зазвичай вельми поміркована Le Monde також підтримала Charlie Hebdo. Вона характеризує карикатури як «позбавлені смаку» та наголошує на ризиках їхньої публікації у нестабільний момент. Однак у редакційній статті газета рішуче заявила: «У світській Республіці свобода слова понад усі інші, особливо релігійні, норми. Релігії – це респектабельні форми мислення і віри, однак їх можна вільно аналізувати, критикувати і навіть висміювати».
Автор: Жан-Поль Марто (Jean-Paul Marthoz) – старший радник КЗЖ. Бельгійський журналіст і письменник. Професор журналістики Лувенського католицького університету
Джерело: Комітет захисту журналістів (CPJ)
Переклад: Аркадій Сидорук