Засідання комісії, яке відбулося у четвер, 29 листопада, висвітлювали всі впливові британські ЗМІ.
Голова комісії, суддя Левесон, пропонує створити незалежну структуру, яка контролюватиме роботу ЗМІ.
Згадуючи, зокрема, таблоїд News of the World, закриття якого стало найбільшим британським медіаскандалом минулого року, Левесон зауважив – ситуація, коли журналісти з метою отримання інформації підкуповують наближених до політиків чи зірок осіб, прослуховують телефони та користуються послугами приватних детективів, є абсолютно ненормальною.
Резюмуючи 2 тис. сторінок свого експертного висновку, Левесон додатково підкреслив, що мова йде про незалежний керуючий орган, який не буде пов’язаний із урядовими структурами, пише Guardian.
Британська преса, за словами Левесона, часто діє, покладаючись на «свій власний кодекс честі» – який, однак, може і не відповідати загальноприйнятим уявленням щодо етики, моральності та журналістських стандартів.
Наразі преса у Великобританія вільна від контролю і працює за системою самоуправління за допомогою Комісії із скарг на пресу (Press Complaints Commission), нагадує BBC.
Запропонований Левесоном закон про регулювання преси може стати першим британським законом про ЗМІ, починаючи з 17 сторіччя, відзначає Guardian.
Протягом останніх 30-35 років, за спостереженнями Левесона, британський політикум вибудував «надзвичайно тісні» стосунки із пресою, що «погано співвідноситься із інтересами суспільства».
Урядовці, вважає Левесон, повинні відзвітувати перед суспільством щодо своїх стосунків із британськими виданнями, оприлюднивши власні електронні листи, телефонні розмови та письмову кореспонденцію.
Як відзначає BBC, чимало політиків-консерваторів виступають проти юридичного регулювання роботи ЗМІ, у той час як ліберальні демократи підтримують цю ідею.
Раніше Девід Кемерон заявляв, що готовий підтримати наведені у доповіді Левесона рекомендації, за умови що вони «не будуть абсурдними».
Виступаючи у Палаті громад у середу, Кемерон зауважив, що хотів би досягти у питанні регулювання роботи преси міжпартійної згоди – щоб змінити «неналежний», за його словами, стан справ.