Під час судового процесу із кампанією Privacy International (PI) він класифікував діяльність згаданих сервісів як «зовнішні комунікації», перехоплення яких не потребує додаткових дозволів.

Таким чином, Великобританія вперше висловилася про те, що її нормативно-правова база дозволяє масове перехоплення повідомлень. Раніше про таке стеження йшлося у публікаціях за матеріалами Едварда Сноудена.

Стосовно внутрішніх комунікацій між громадянами, то вони можуть перехоплюватися лише за умови наявності відповідного ордеру. Він видається тільки за умови підозри в незаконній діяльності та має бути підписаним міністром.

Водночас, коли хтось здійснює пошук у Google або публікує щось у Facebook, то інформація посилається за межі країни і є «актом зовнішньої комунікації». Така діяльність може відстежуватися без ордера, підписаного міністром, пояснює Фарр у своїй 48-сторінковій заяві.

Разом з тим, за його словами, зібрані таким чином дані «не можуть бути прочитані, переглянуті або прослухані» за винятком суворо обмежених обставин.

Аналітик з питань безпеки Гордон Корера (Gordon Corera) заяву керівника GCHQ прокоментував так: «Британська розвідка завжди казала, що її дії є законними. Однак одна із проблем полягає у тому, що закон про стеження є надзвичайно складним для розуміння. Заява Чальза Фарра трохи пояснює, як уряд відрізняє різні форми комунікації».

Експерт зауважує, що Фарр не пояснив, до якої межі GCHQ може використовувати свої повноваження для перехоплення «зовнішньої комунікації».

Низка громадських активістів та правозахисників розкритикувала заяву керівника GCHQ, наголосивши на тому, що нинішнє законодавство треба переглянути.

Заступник директора групи Privacy International Ерік Кінг (Eric King) заявив, що спецслужби не можуть вважатися підзвітними громадськості та парламенту, якщо вони настільки по-своєму інтерпретують закони.

На противагу такій критиці, інший експерт з питань безпеки Алан Вудворд (Alan Woodward) висловив думку, що раніше люди просто не були ознайомлені із законодавством, адже насправді воно ніколи не було втаємниченим.

Разом з тим дослідник приватності Каспар Боуден (Caspar Bowden) погоджується з думкою Гордона Корери про те, що закон погано виписаний.