Упродовж 2024—2026 років українські удари по тилу Росії перетворилися з поодиноких епізодів на системни дії. Наша мета вийшла за межі прифронтової зони: нафтопереробні заводи й експортні порти, оборонні підприємства, а з літа 2026 року — й великі логістичні хаби російського онлайн-ритейлу. Паралельно Сили безпілотних систем розгорнули так звану кампанію middle strike — систематичне ураження військової логістики Росії на окупованих територіях України на глибині кількох десятків кілометрів від лінії фронту. У цьому досліджені ми аналізуємо, як ці удари сприймають і пояснюють своїй аудиторії російські та проросійські телеграм-канали.

Ключові висновки (executive summary)

● Обговорення ударів по самій території Росії виявилося менш помітним, ніж очікувалося. Навіть у масиві, зібраному за ключовими словами про НПЗ, паливо й склади, атаки на територію Росії згадано в 37,7% дописів. Це практично стільки ж, скільки згадуються атаки на неокуповану частину України (38,4%). Ще 23,6% дописів стосуються ударів по тимчасово окупованих територіях, які пропагандистські канали слідом за кремлівським режимом вважають частиною Росії. У дописах «хроніка обміну ударами» російські атаки подають як успіх, а українські — через кількість збитих російською ППО дронів.

● «Холодильник» поки не може зупинити «СВО». Економічні наслідки українських ударів згадано в 554 дописах (11%). Натомість питання, чи можуть удари змусити Росію припинити агресію, порушено менш ніж у 2% дописів (по 46 дописів «так» і «ні»). Причому позначка «так» здебільшого означає цитування чи полеміку з Зеленським, а не згоду. Тема господарських і побутових втрат росіян приблизно вдванадцятеро помітніша, ніж тема примусу до миру.

● Географія ударів у дописах зміщується вглиб Росії. Найчастіше згадують Краснодарський край (12%) і Московську область (майже 9%), а не лише прикордонні Бєлгородщину, Курщину чи Брянщину. Середньозважена відстань згаданих регіонів від Києва становить 800—900 км, а «глибинні» регіони Росії фігурують у 54% дописів зі згадками регіонів. Кількість згадок помітно зростає влітку, особливо у липні та серпні. Це збігається з інформацією OSINT-аналітиків про інтенсифікацію українських deep strike і middle strike.

● Визнання збитків від українських атак перетворюють на аргумент для ескалації. Пропагандисти визнають, що удари по НПЗ — «ефективна тактика по нашому послабленню», але пропонують відповідати на них «оборонною мобілізацією галузі», нарощуванням ППО, набором добровольців і новими ударами по українських портах, мостах та енергетиці. Супровідні наративи: удари — це «терор проти мирних людей», Україна — «інструмент НАТО», а сама Україна від кампанії нібито страждає не менше за Росію. Ціна війни в цих дописах не веде до запиту на її завершення.

Від поодиноких атак до «операції з примусу Росії до припинення війни»

Як пише «Радіо Свобода», спираючись на інформацію моніторингового проєкту ACLED, з 2022 до кінця 2024 року українські сили здійснили 335 так званих deep strikes, тобто ударів на глибину понад 100 км від кордону України. У 2025 році, за підрахунком The Economist, також на основі інформації ACLED, таких ударів було вже 685, а 2026 року, за темпами першої половини року, їх кількість перевищує 800. Графік нижче показує, що влітку 2026 року місячна кількість ударів сягнула 140—150, а поряд з ударами по російській нафтовій інфраструктурі з’явився помітний приріст ударів по портах.

Українські deep strikes по Росії (≥ 100 км від кордону України) за типом цілі. Джерело: The Economist за інформацією ACLED; дані до 7 вересня 2026 року

Ключовою ціллю кампанії залишається нафтопереробка. За оцінкою Міжнародного енергетичного агентства (IEA), у перші вісім місяців 2026 року українські дрони вражали якийсь із російських НПЗ у середньому раз на три дні. У червні переробка нафти в Росії впала до 3,8 млн барелів на добу, на 30% нижче, ніж роком раніше, найнижчий рівень за понад 20 років. Виробництво бензину скоротилося приблизно на 20%, дизелю — майже на 30%. Москва була змушена заборонити експорт бензину (з 1 квітня), авіапального (з червня) та, вперше в історії, дизелю (з 8 липня), хоча раніше Росія експортувала близько половини свого дизелю. Обмеження продажу пального фіксували щонайменше в 14 регіонах Росії та в окупованому Криму. Загалом удари по портах Усть-Луга, Приморськ і Новоросійськ тимчасово виводили з ладу до 40% експортних потужностей російської нафти. У липні 2026 року це обмеження було продовжене владою Росії до початку 2027 року.

За повідомленням Міністерства оборони України, у серпні 2026 року було уражено 12 великих НПЗ, сукупною потужністю близько 100 млн тонн нафтопродуктів на рік, а глибина ударів сягала 1900 км. У вересні уражено ще 12 НПЗ, зокрема Пермський завод «Лукойлу» за ~1500 км від кордону. На початку жовтня Міноборони заявило, що ураженими є 51% нафтопереробних потужностей Росії. Володимир Путін на Валдайському форумі 1 жовтня визнав, що мети українські удари досягли «частково».

Нові цілі: логістика ритейлу та військова логістика на окупованих територіях

У межах 40-денної кампанії ударів по Росії, яку президент Зеленський затвердив 25 червня, перелік цілей розширився на інфраструктуру внутрішньої російської торгівлі. Від 18 липня дрони почали атакувати склади Wildberries, найбільшого онлайн-ритейлера Росії. Обґрунтуванням таких ударів стало те, що платформа продає товари подвійного призначення та є посередником у постачанні армії, зокрема бронежилетів і оптоволокна для FPV-дронів. Наприкінці серпня кампанію поширили на склади Ozon у Самарській, Оренбурзькій та інших областях. Видання NV оцінювало прямі збитки Wildberries у діапазоні 1,2—2,3 млрд доларів, а додаткові втрати продавців, які використовували склади платформи, — ще у 2,3—3,2 млрд доларів. Уперше наслідки війни відчули мільйони пересічних споживачів у глибокому тилу Росії.

Кількість знищених російських вантажівок за місяцями 2026 р. Джерело: телеграм-канал Clément Molin

Паралельно, з квітня 2026 року, Сили безпілотних систем вели кампанію ударів середньої дальності (middle strike) по шляхах постачання російських військ на окупованих територіях: насамперед по так званій «трасі Новоросія» (Р-280) і сухопутному коридору до Криму, а також по паливних складах і залізничних вузлах.

За підрахунками французького OSINT-аналітика Клемана Моліна (Clément Molin), який рахує удари, підтверджені фото чи відео, кількість уражених російських вантажівок зросла з кількох десятків на місяць у лютому-квітні до 214 у травні, 586 у червні, 656 у липні й 630 у серпні. У вересні вона сягнула 770 уражених вантажівок. За оцінкою Моліна, влітку щодня близько 20 вантажівок і транспортних засобів були вражені на відстані понад 20 км від фронту, що ускладнює все постачання передових підрозділів.

Американський аналітичний центр Інститут вивчення війни (ISW), зі свого боку, у середині вересня 2026 року фіксував, що удари по паливних складах і бензовозах змусили російські сили зупинити паливопровід із Росії до окупованої Луганщини.

«Енергетичне перемир’я» та «дизельна угода»

Зростання ефективності ударів по нафтовій галузі Росії збіглося з глобальною кризою на ринку дизелю, спричиненою, серед іншого, війною з Іраном, і перетворило українську кампанію на чинник внутрішньої політики США. 13 вересня Дональд Трамп публічно закликав Україну припинити удари по російських НПЗ, а 14 вересня оголосив, що Україна та Росія нібито погодилися не бити по енергетиці одна одної. «Зростання світових цін на дизельне паливо здебільшого спричинене російсько-українською війною, а не Іраном», — написав президент США у власній соцмежері Truth Social. Журналісти видання Financial Times тоді писали, що Трамп поквапився з цією заявою, адже такі переговори ведуться вже давно, і Кремль лише привітав ідею «обмежити удари київського режиму» по власній енергетиці й нічого не обіцяв у відповідь. За повідомленням журналіста Axios Барака Равіда, наприкінці вересня пропозиція України містила енергетичне перемир’я, відновлення чорноморського зернового коридору та тристоронню зустріч між Києвом Вашингтоном і Москвою.

За кілька останніх тижнів українські удари по російській нафтопереробці перетворилися з військово-економічного інструменту на ключовий предмет переговорів. 9 жовтня, після телефонної розмови Трампа з Путіним, Мінфін США (OFAC) видав ліцензію, що дозволяє операції з російським дизельним пальним, включно з імпортом до США, до 7 квітня 2027 року. Росія пообіцяла поставити понад 300 тис. тонн дизелю в жовтні, 500 тис. тонн у листопаді та близько 1 млн тонн на місяць надалі.

Володимир Зеленський назвав це рішення «інвестицією у війну, яку треба закінчити, а не продовжити», та попередив, що Росія «віддячить» за дизель новим терором. Водночас він запропонував «дзеркальну» угоду: Україна не б’є по НПЗ, якщо Росія припиняє удари по українській енергетиці.

10 жовтня Трамп заявив: «Ми казали: можете робити з Росією що завгодно, тільки не бийте по НПЗ, бо це створює світову проблему», і додав, що Україні «час обрати нового президента». За інформацією джерел CNN, 10—11 жовтня представники Пентагону телефонували європейським урядам і погрожували припинити механізм закупівлі американської зброї для України (PURL) та обмін розвідданими, якщо Київ не зупинить удари по російських НПЗ.

11 жовтня Трамп оголосив у Truth Social: «Відтепер у війні між Росією та Україною діє ЕНЕРГЕТИЧНЕ ПЕРЕМИР’Я… Не порушуйте його!». Це оголошення, за словами Зеленського в коментарі Axios, «стало новиною». Того ж вечора Росія вдарила по Харківській ТЕЦ-5. «Росія порушила енергетичне перемир’я одразу ж після його оголошення», — заявив міністр закордонних справ України Андрій Сибіга. Володимир Зеленський озвучив формулу перемир’я в інтерв’ю програмі ABC «This Week» 11 жовтня, звертаючись до Росії: «Не атакуйте нас. Не вбивайте наших дітей. І ми припинимо атакувати ваш дизель. Думаю, це справедлива, чесна угода».

13 жовтня Зеленський повідомив, що Україна вже дві доби не атакує російські НПЗ, тоді як Росія лише за тиждень завдала понад 200 ударів по об’єктах генерації й передачі електроенергії та 17 — по газовій і нафтовій інфраструктурі. Повітряні сили ЗСУ двічі повідомили 12—13 жовтня, що не отримали від партнерів попереджень про пуски балістичних ракет по Києву.

Методологія дослідження

Мета дослідження: встановити, наскільки помітними в російськомовному сегменті телеграму є українські атаки на територію Росії та як їх висвітлюють, зокрема чи стає помітною аргументація, що такі атаки через шкоду економіці Росії є дієвим засобом примусити її припинити агресію проти України.

Дослідницькі питання:

● Наскільки помітні в масиві атаки на територію Росії порівняно з атаками на підконтрольну Україні територію та тимчасово окуповані території? Які регіони Росії згадують найчастіше і як це змінюється в часі?

● Наскільки помітна у дописах ідея, що українські атаки здатні примусити Росію припинити агресію? Чи її частіше підтримують, чи заперечують?

● Наскільки помітна дзеркальна теза, що російські удари змусять Україну погодитися на припинення бойових дій?

● Наскільки помітні згадки про шкоду економіці Росії від українських атак і чи пов’язують автори цю шкоду з перспективою завершення війни?

● Як у дописах характеризують сили, що завдають ударів, і цілі цих ударів (військові чи цивільні)?

Джерельною базою для дослідження став масив у 37 657 дописів у 379 російських і пропагандистських телеграм-каналах з аудиторією від 10 тисяч підписників за час від 1 березня 2026-го до 19:00 14 вересня 2026 року. Дані надала компанія LetsData. Усі дописи у телеграм-каналах написані російською мовою. Пошуковий запит формувався у логіці поєднання двох тематичних груп ключових слів: перша описувала події ураження (основи «атак», «удар», «обстрел», «беспилот», «ракет», «бомб», «прилёт»), друга — обʼєкти чи сфери, яких стосувалися ці події (основи «бенз», «нефт», «НПЗ», «озон», «ozon», «wildberries», «ягод», «логист»). Для зменшення кількості нерелевантних публікацій із запиту виключили згадки окремих держав, як Ізраїль. З 37 657 рядків у масиві даних 35 396 не повторювалися дослівно більше ніж один раз.

З цього масиву сформували вибірку у 5 000 рядків. Довірчий інтервал становить 99%, теоретична похибка — 2%. Одиницею аналізу був текст допису, без коментарів і без аналізу зображень чи відео.

Первинну обробку даних здійснювали за допомогою локально розгорнутої великої мовної моделі Gemma 4 на 26 мільярдів параметрів. Аналітики сформулювали 12 категорій для аналізу. Три з них визначали географію згаданих атак: підконтрольна Україні територія, тимчасово окуповані території і Росія, з точністю до області чи краю. Чотири фіксували характеристики сторін, що завдають ударів, і цивільного населення обох держав. Дві визначали, як у тексті описано цілі атак (військові, цивільні чи обидва типи). Ще три мали три варіанти відповіді («так» / «ні» / «не згадується») і фіксували, чи йдеться в дописі про те, що атаки України сприяють готовності Росії припинити бойові дії, що атаки Росії сприяють такій готовності України і що атаки України завдають шкоди економіці Росії.

Модель отримала інструкцію фіксувати лише те, що прямо сказано в тексті, без самостійної інтерпретації. Після первинної обробки отримано структурований датасет, який верифікували аналітики Центру досліджень «Детектора медіа»: вони перевіряли й виправляли хиби розмітки даних моделлю та якісно опрацьовували дописи.

Географія і динаміка згадок атак по Росії

Враховуючи переважання у вибірці телеграм-каналів, які є новинними чи пропагандистськими, динаміка згадок територій Росії має привʼязку до інформаційних атак України. Відповідно, повідомлення переважно стосуються південних і центральних регіонів Росії. Хоча у масиві трапляються згадки більшості регіонів Росії.

Найчастіше згадуваною територією, як видно на інфографіці нижче, є Краснодарський край — на нього припадає близько 12% усіх повідомлень, де у повідомленнях про атаки України на територію Росії називають російські регіони й населені пункти. Далі йде Московська область, повідомлення про атаки по якій складають майже 9% вибірки. Частки згадок від 6,8% до 3,9% мають Бєлгородська, Ростовська, Ленінградська, Брянська та Курська області. Згадки цих шести регіонів є у кожному шостому аналізованому повідомленні.

Найчастіше згадувані регіони як місця атак на території Росії. Центр досліджень «Детектора медіа» за вибіркою даних Lets Data з телеграм-каналів із 1.03.2026 по 7.09.2026

Якщо оцінювати віддаленість цих територій від України, картина неоднорідна. Найчастіше згадувані прикордонні регіони — Бєлгородська, Курська та Брянська області. Центри цих областей розташовані від Києва на відстані від 400 до 500 кілометрів. Водночас лідер за кількістю згадок, Краснодарський край, а також Московська і Ленінградська області розташовані значно далі, на відстані від 750 до 950 кілометрів від Києва. Ще далі лежать такі регіони, як Самарська область, Татарстан і Башкортостан, Пермський край, Свердловська й Омська області. Відстані від Києва до них сягають від 1300 до понад тисячі кілометрів, на Поволжі, на Уралі та в Західному Сибіру.

Якщо порахувати середньозважену відстань з урахуванням частоти згадок кожного регіону, вона становить від 800 до 900 кілометрів. Це означає, що попри наявність кількох прикордонних областей серед лідерів, «глибинні» території Росії згадуються у 54% публікацій із вибірки.

Помісячні згадки регіонів Росії як об’єктів українського deep strike, у динаміці. Центр досліджень «Детектора медіа» за вибіркою даних Lets Data з телеграм-каналів з 1.03.2026 по 7.09.2026

Інформація з телеграм-каналів також показує, що інтенсивність згадок цих регіонів не є сталою, а зростає з часом. Помітний стрибок кількості повідомлень зі згадками регіонів Росії фіксується влітку, особливо у липні та серпні 2026 року. Найбільшим є приріст кількості публікацій зі згадками прикордонних чи розташованих ближче до України Бєлгородської, Курської, Брянської, Ростовської та Московської областей, а також Краснодарського краю.

Помітність обстрілів території Росії у риториці телеграм-каналів

Помітність атак на Росію в аналізованому масиві. Центр досліджень «Детектора медіа» за вибіркою даних Lets Data з телеграм-каналів із 1.03.2026 по 7.09.2026

Пошуковий запит для агрегації даних для дослідження будувався навколо лексики, типової для українських ударів по російському тилу: НПЗ, нафтобази, склади маркетплейсів, логістика. Проте публікації про атаки на територію Росії не становлять більшості вибірки. Найбільше повідомлень, 1 920, або 38,4%, стосуються атак на неокуповані території України. Майже стільки ж, 1 885 дописів, або 37,7%, присвячені атакам на територію Росії. Ще 1 181 публікація, тобто 23,6%, описує атаки на тимчасово окуповані території України. Згадки атак і бойових дій у інших державах чи територіях наявні лише у 14 дописах, або 0,3% публікацій із вибірки. Різниця між двома найбільшими категоріями становить 35 повідомлень, або 0,7 відсоткового пункту. Це менше за теоретичну похибку вибірки, тож обидві теми представлені в масиві практично рівною мірою.

Така рівновага пояснюється форматом аналізованих публікацій. Атаки на цілі й на території України, й на території Росії часто потрапляють в одні й ті самі дописи в телеграм-каналах у форматі щоденних «хронік» і «зведень із фронту». Наприклад, допис одного з анонімних пропагандистських каналів («АГС_Русского Донбаса», понад 190 тис. підписників) від 17 березня переказує зведення пропагандиста Михайла Звінчука («Рибаря»). Він починається з переліку російських ударів по Харкову, Дніпропетровщині й портових містах Одещини та згадки про запуск «Ланцета» в центр Києва. Лише після цього йдеться про «сотні БпЛА», які українські формування запускають у напрямку Москви, й про те, скільки з них збито над Брянською областю й у Підмосковʼї. Російські удари, як правило, описують як «вдалі». Тоді як успішність українських атак применшується через описи кількості перехоплених росіянами українських дронів.

У іншому пропагандистському телеграм-каналі («Сводки ополчения Новороссии Z.O.V.», понад 220 тис. підписників) 31 травня використали конструкцію «обмін повітряними ударами». Автор іронічно нагадує, що «системних бомбардувань Києва», обіцяних МЗС Росії, усе ще чекають. Удари по Україні постають як очікувана й бажана відповідь.

Помітна частина дописів про атаки на неокуповану Україну дзеркалить тему економічної шкоди, тільки адресат протилежний. Канал, що позиціює себе як український, але насправді входить до мережі каналів, що керуються ГУР Росії («Резидент», майже 900 тис. підписників), 14 серпня писав, що через російські удари по ритейлу рахунок збитків бізнесу «вже йде на мільярди». Як аргумент наведено понад 400 тис. кв. м знищених складів і прогноз, що наслідки українці побачать «у власних чеках».

Інший канал, також позначений СБУ як контрольований із Росії («Наблюдатель», понад 110 тис. підписників) 30 серпня описував удари дронів по фурах і зерновозах на трасах Одещини. Ці збитки він подавав як «результат безглуздої 40-денної піар-операції Зеленського». Втрати України тут працюють як противага до визнаних втрат Росії: аудиторії показують, що від кампанії ударів Україна страждає не менше.

Пропагандисти перекладають провину на обстріли українського бізнесу, як наслідок дій Президента Зеленського. Скриншот телеграм-каналу

Окуповані території пропагандистські канали зазвичай вписують у той самий ряд, що й регіони Росії. Наприклад, у вечірньому дайджесті телеграм-каналу російського пропагандистського телеканалу «Царьград» (понад 350 тис. підписників) від 7 липня новини про «наймасованіший наліт» на Москву й удар по НПЗ в Омську стоять поряд із тезою «Ворог душить Крим, а де ж наш флот?». Тож для аудиторії цих каналів частка повідомлень про «атаки на Росію» видається фактично більшою, якщо вони систематично включають окуповані території України до них.

Помітність ідеї, що атаки по території Росії зупинять російську агресію

Згадки про те, чи можуть українські атаки повпливати на бажання Росії припинити бойові дії, містяться у порівняно невеликій частині вибірки — всього майже у двох відсотках повідомлень. Позитивну й негативну відповіді на це питання зафіксовано в однаковій кількості дописів: по 46, або по 0,92% від загального масиву вибірки.

При цьому, варто зауважити, що позначку «Так» не слід ототожнювати з підтримкою ідеї автором допису: вона охоплює також цитування українських спікерів і заочну полеміку із ними. Наприклад, один із дописів був опублікований у телеграм-каналі, який належить «журналісту кремлівського пулу» Дмитру Смирнову, «Пул N3». 16 червня в каналі були зацитовані слова Зеленського після удару по московському НПЗ: «Росію необхідно змусити припинити війну проти нашого народу». Далекобійне озброєння назване складником такого примусу. Аргумент належить цитованому президентові України, проте його відтворення, очевидно, не засвідчує, що канал визнає ефективність стратегії.

Приклад перекладання відповідальності за вбивство цивільних на Україну. Скриншот телеграм-каналу

Інший спосіб включення тієї самої аргументації — її маніпулятивне емоційне переосмислення. Російська пропагандистка Юлія Вітязєва у своєму телеграм-каналі 27 липня цитувала заяву Зеленського про паливні й логістичні проблеми як чинник тиску на Путіна, після чого коментувала: «Просто знайте: коли хутір скидає на наші голови ракети та безпілотники, вбиваючи нас і наших дітей — це він нас так підштовхує до миру, так». Авторка переводить увагу з можливого впливу ударів на рішення російської влади на тему загибелі росіян. У результаті читачеві пропонують сприймати аргумент про завершення війни як прикриття насильства, хоча саме питання політичного тиску формально залишається в тексті.

Виразний приклад заперечення — допис одного з пропагандистських каналів («Политджойстик», понад 250 тис. підписників) від 4 серпня, де кампанію «примушення Росії до миру» описано формулою «Не вийшло». Далі автор стверджує, що українські удари спричинили інтенсивніші російські атаки на порти, і закликає бити по мосту в Затоці, газосховищах і залізничних переходах. Таку оцінку подано разом із пропозицією посилити війну проти України. Невизнання успіху примусу стає обґрунтуванням подальших руйнувань, а відповідальність за ескалацію перекладається на українську сторону.

Помітність згадок про шкоду економіці Росії від українських атак

Помітність згадок про шкоду економіці Росії від атак України. Центр досліджень «Детектора медіа» за вибіркою даних Lets Data із телеграм-каналів із 1.03.2026 по 7.09.2026

Економічні наслідки українських атак зафіксовані в 554 повідомленнях, або 11,08% вибірки. У двох дописах відповідну шкоду заперечують; у 4 444 повідомленнях, або 88,9%, про неї не йдеться. Помітною тенденцію є, що позитивних позначок економічної шкоди приблизно удванадцятеро більше, ніж позитивних позначок примусу Росії до припинення бойових дій. У телеграм-каналах, спрямованих на російську аудиторію, обговорення господарських втрат значно помітніше за обговорення можливості завершення агресії під тиском українських атак.

Економічна шкода Росії постає через різні рівні наслідків: пошкодження конкретного підприємства, збої постачання, дефіцит пального та загрозу функціонуванню цілої галузі. До вибірки потрапили, зокрема, повідомлення російських «опозиційних» медіа, таких як «Медуза», яка 18 липня повідомляла про можливе пошкодження 10—15% складських площ маркетплейсу Wildberries. «Дождь» 12 вересня пов’язував дефіцит бензину в Петербурзі з зупинкою НПЗ, описуючи черги на заправках і скорочення доступності пального. У цих повідомленнях акцент робиться на порушенні звичних економічних процесів в Росії.

Визнання шкоди російській економіці трапляється й у пропагандистських каналах. Зокрема, у вибірку потрапив допис одного з таких каналів (WarDonbass, 50 тис. підписників), що відтворює текст російського пропагандиста, «воєнкора» Юрія Котенка. В цьому тексті удари по НПЗ характеризуються як «ефективна тактика по нашому послабленню», здатна позначитися на фронті. Автор пропонує скоротити тривале зберігання нафти, пришвидшити її перевалку та залучати віддалені заводи. У висновку подається необхідність «оборонної мобілізації цілої галузі». Економічна вразливість визнається відкрито, однак її пропонують долати через пристосування господарства до війни. Закликом припинити агресію це визнання не супроводжується.

Приклад визнання шкоди російській економіці від українських обстрілів у пропаганді. Скриншот телеграм-каналу

Також опис матеріальних втрат може додавати нові «звинувачення» проти України. Один із пропагандистських телеграм-каналів, що належить ведучому Руслану Осташку (близько 430 тис. підписників) 22 липня пише про атаки на об’єкти російської агропромислової компанії «Міраторг» у Брянській області й приписує СОУ мету «максимальної економічної шкоди та залякування мирних людей». Господарський збиток тут включено до наративу про «навмисні удари по цивільних». Можливе військове використання об’єктів автор відкидає за допомогою повторюваного «нібито». Про багаторічні російські удари по українській цивільній інфраструктурі при цьому, звичайно, не згадується. Така подача дозволяє визнавати втрати, водночас використовуючи їх для дискредитації українських дій.

Два дописи з негативним позначенням шкоди для російської економіки мають різний зміст. Один із пропагандистських телеграм-каналів з мережі російського ГРУ, які позиціюють себе як «українські» («Женщина с косой», близько 100 тис. підписників), 10 червня стверджував, що удари по НПЗ «не гасять економіку РФ», посилаючись на нібито зростання енергетичних доходів. Інший телеграм-канал (уже згаданий, контрольований російськими спецслужбами «Наблюдатель», понад 120 тис. підписників) 20 червня переказував повідомлення російської місцевої влади про відсутність збитку Тюменському НПЗ. Таким чином, перше повідомлення заперечує ширший економічний ефект, друге — пошкодження окремого об’єкта.

Один із векторів повідомлень — подання ударів як системної загрози, що потребує підготовки до тривалого протистояння. Один із невеликих телеграм-каналів (15 тис. підписників) 26 червня зробив репост пропагандиста Юрія Баранчика, який згадує кампанію «примушення Росії до миру» й перейменовує її на «літній марафон терору». Автор пише: «Противник (Україна) не просто завдає ударів — він систематично чинить тиск, шукаючи прогалини в обороні» та попереджає про тяжкі наступні сорок днів, окреслені Зеленським як строк кампанії. Стратегічний характер дій визнається, а читачеві пропонують готуватися до нових атак. Повідомлення охоплює як регіони Росії, так і окупований Крим.

Іншою помітною у дописах темою є приписування вирішального впливу в тому, що Росію атакують, тим «зовнішнім силам», які, на думку пропагандистів, керують Україною. Один із провоєнних російських каналів (блогера-пропагандиста Сергія Коляснікова, близько 450 тис. підписників) репостив допис пропагандиста Андрія Медведєва (заступника генерального директора з питань радіомовлення російського державного телеканалу ВГТРК та депутата Московської міської думи) від 1 серпня, в якому Україна постає як «інструмент» Заходу, а удари по Москві — як реалізація «натівської концепції гібридної війни». Автор визнає перехід до масованих скоординованих атак і наслідки зупинки НПЗ, але пояснює їх роботою НАТО. Таке трактування зменшує самостійність України в очах аудиторії й розширює образ ворога. Опис атак поєднується з твердженнями про зовнішній контроль, яких сам допис аж ніяк не доводить.

Деякі пропагандисти переводять вразливість тилу в запит до російської влади на спрямування додаткових сил і ресурсів. Згаданий вище текст Медведєва завершується вимогами нарощувати ППО, формувати нові об’єкти оборони та збільшувати кількість мобільних вогневих груп.

Приклад практичної мобілізації містить і допис російського «сенатора від Запорізької області» та колишнього голови «Роскосмосу» Дмитра Рогозіна від 2 липня: на тлі розповіді про удари по логістиці окупованого Криму він оголошує про набір добровольців для супроводу вантажів і роботи з перехоплювачами дронів. Таким чином наслідки атак стають підставою для розширення військової діяльності й залучення до неї населення.

Скриншот допису, в якому обстріли використовуються для закликів до мобілізації населення

Популярний також напрямок «думки» пропагандистів — подання російських ударів по цивільних обʼєктах в Україні як нібито відповіді на дії України. У публікації вже згаданого телеграм-каналу «Сводки Новороссии» від 13 вересня наслідки ударів по «Запоріжсталі» пов’язуються зі звинуваченнями української влади, яка, за версією автора, «розв’язала інфраструктурну та морську війну». Автор описує втрату робочих місць і податкових надходжень від ударів по Україні, покладаючи відповідальність на саму ж Україну.

У дописі іншого пропагандистського каналу, також уже згадуваного, «Политджойстик», перспективу примусу Росії до миру підмінює обіцянка примусити до прийняття російських умов Україну.

Ці вектори пояснюють помітну різницю у кількості повідомлень між двома таблицями. Автори можуть визнавати збитки та вдосконалення СОУ, а політичним висновком робити не актуальність примушення Росії до миру, а навпаки — інтенсифікацію війни та нові удари по Україні. Усвідомлення ціни війни в описаних прикладах проаналізованих повідомлень не веде до запиту на її припинення.

Характеристики Сил оборони у риториці телеграм-каналів

У аналізованих повідомленнях Сили безпеки і оборони України найчастіше згадували з сухими згадками озброєння, яким атакували обʼєкти на контрольованих російським режимом територіях. Про це свідчить часте вживання формулювань «БПЛА», «дрон», «безпілотник». Пропагандистські штампи Сил оборони («київський режим», «укронацисти», «хохли» тощо) й оцінка їх дій як «терористичних» є менш помітними.

200 найчастіших слів у фразах, які вживаються на позначення дій Сил оборони України. Центр досліджень «Детектора медіа» за 1966 повідомленнями вибірки даних Lets Data з телеграм каналів із 1.03.2026 по 7.09.2026

Недомінування «емоційних» характеристик Сил оборони України можна пояснити тим, що самі атаки по території Росії є достатньо впливовими подіями. Тому автори повідомлень у телеграмі не мають використовувати пропагандистські «епітети» з офіційних зведень Міністерства оборони Росії, які за чотири з половиною роки набили оскомину. Частіше використовують ці «епітети» тоді, коли необхідно «прикрасити» реальність чи «оживити» «псевдоаналітичні» тексти про перспективи розвитку бойових дій.

Приклад опису української атаки на російську інфраструктуру, скриншот телеграм-каналу

Емоційні маркери дозволяють надати діям Сил оборони ознак злочинності чи позбавляють їх статусу легітимного військового суб’єкта. Наприклад, один із локальних пропагандистських телеграм-каналів («РИА ДНР», близько 10 тис. підписників) 11 серпня називав СОУ «укропським вермахтом» у зв’язку з атакою на Wildberries, переносячи на українські війська асоціацію з нацистською Німеччиною.

Інший порівняно невеликий канал («Одесское Общественное Телевидение Z», 30 тис. підписників) 12 березня вживав слово «укротварини» у повідомленні про удар по станції в Тихорецьку. Цей допис є одним із прикладів дегуманізації українців.

Приклад допису, в якому через мову намагаються дискредитувати українських військових

Співіснування технічної та демонізувальної лексики ілюструє згаданий вище допис про атаку на Рязанський НПЗ: після розбору маневрів дронів автор заявляє, що українські формування «продовжують терор щодо громадян».

Характеристики українських і російських цивільних у риториці телеграм-каналів

200 найчастіших слів у фразах, які вживаються на позначення російських цивільних. Центр досліджень «Детектора медіа» за 249 повідомленнями вибірки даних Lets Data з телеграм-каналів із 1.03.2026 по 7.09.2026. Перед візуалізацією всі слова переведені у початкові форми

Такі ж характеристики й узагальнення, як до військових, у аналізованих телеграм-каналах уживають щодо українських цивільних. Тоді як до російських цивільних у аналізованих повідомленнях проявляють більше уваги: звертають увагу на кількість, вік і стать постраждалих чи загиблих росіян під час атак, наголошують на тому, коли постраждали чи загинули цивільні. Такої уваги до українців можна зрідка чекати у хіба що повідомленнях російських «ліберальних» телеграм-каналів. Але і в «ліберальних», як і пропагандистських телеграм-каналах першоджерелами є офіційні повідомлення Міноборони Росії, а ключовою аудиторією — росіяни, тому там, як і у пропагандистів, більше співчуття до росіян і «образливих епітетів» до українців, як рефлексій про російський шовінізм, імперськість і воєнну агресію.

200 найчастіших слів у фразах, які вживаються на позначення українських цивільних. Центр досліджень «Детектора медіа» за 280 повідомленнями вибірки даних Lets Data з телеграм-каналів із 1.03.2026 по 7.09.2026. Перед візуалізацією всі слова переведені у початкові форми

Натомість українських цивільних згадують і характеризують у 280 повідомленнях вибірки (5,6%), тобто приблизно так само часто, як російських. Але описують їх зовсім інакше. Найбільші слова в хмарі — «ворог» і «противник», вони помітніші навіть за «цивільний» і «мирний». Поряд стоять «київський», «режим», «ворожий», «ЗСУ», «українські». Цивільне населення України в цих дописах не відділяють від держави й армії. Діє спрощена формула «народ і армія єдині»: якщо українці — частина «ворожого» цілого, то удари по них легітимні.

Друга група слів описує цивільні об’єкти мовою військових цілей: «склад», «логістика», «інфраструктура», «паливо», «підприємство», «промисловість», «об’єкт», «портовий», «техніка», «компонент», «постачальник», «мікроелектроніка», «водій». Удари по складах ритейлу, поштових відділеннях чи заправках подають як удари по «логістиці ворога».

Наприклад, канал WarDonbass (близько 50 тис. підписників) 3 серпня писав про пожежі у відділеннях «Нової пошти» в Запорізькій і Чернігівській областях. За версією каналу, ці об’єкти «використовувалися ЗСУ як логістичні пункти для доставлення й зберігання вантажів військового призначення, безпілотників і комплектувальних до них». Жодних доказів цього в дописі немає.

Третя група — зневажлива й дегуманізувальна лексика: «хохол», «укроп», «стадо», «натовп», «паніка», «ідіот», «дебіл», «безмозкий», «злиденний», «принизливий», «егоїстичний», «аферист», «зрадник». До неї примикають іронічні згадки про «споживання» і повсякденні незручності: «черга», «супермаркет», «укриття», «телефон», «інтернет». Українців зображують розгубленою масою, що панікує й страждає з власної вини.

Канал «Одесское Общественное Телевидение Z» 1 вересня глузував, що станції метро й укриття «перетворяться на місце постійного проживання киян», а киянам-школярам придумав назву «діти підземелля». Відповідальність за це автор покладав на «лихий план Зеленського», а не на російські обстріли.

Слова «мирний», «цивільний», «дитина», «школа», «вчитель», «будинок» у хмарі теж помітні. Проте в пропагандистських дописах вони рідко означають співчуття. Частіше це полемічні формули: «удари не по мирних об’єктах», «київський режим прикривається цивільними», або перекладання відповідальності за загибель людей на українську владу. Таке «вписування» цивільних в образ ворога контрастує з персоналізованим, співчутливим образом «наших» мирних жителів у Росії та на окупованих територіях.

Висновки

Дослідження охоплює лише текст дописів у телеграмі, без коментарів, зображень і відео. Воно не дозволяє оцінити, як аудиторія сприймає ці повідомлення. Пошуковий запит, зосереджений на нафтопереробці, паливі й логістиці, був сформований для перевірки дослідницьких питань, і мав вплив на тематичну структуру масиву. Аналізовані дані обмежені 14 вересня 2026 року, тобто до оголошення так званого «енергетичного перемир’я» Дональдом Трампом у жовтні.

Російський пропагандистський сегмент телеграму перейшов від заперечення наслідків українських ударів до їх керованого визнання. Висвітлення стало ближчим до звичайного висвітлення бойових дій: зі зведеннями, переліками уражених об’єктів і визнанням проблем із пальним. Але це визнання не відкриває дискусії про ціну продовження війни з боку самої Росії. Обговорення автори пропагандистських телеграм-каналів спрямовують в інший бік: мобілізація економіки й російського суспільства, вимоги посилити удари по Україні, пошук «зовнішнього ворога», що стоїть за українськими атаками.

Тож у риториці телеграм-каналів економічний тиск на Росію, який є наслідком українських ударів, поки не перетворюється на публічний запит у російському суспільстві на припинення агресії, принаймні на рівні дописів.

Окремо слід зафіксувати у висновках, як риторика російських і пропагандистських телеграм-каналів описує Сили оборони України у порівнянні з цивільними в Україні та Росії. Сили оборони описують радше технічно, ніж демонізують. Характеристики СОУ трапляються в 1 966 дописах (39% вибірки), і в них домінують назви озброєння: БПЛА, дрони, FPV, ракети. Ярлики на кшталт «київський режим», «терористи», «укронацисти» присутні, але поступаються технічній лексиці. Найгрубіша дегуманізація («укротварини», «укропський вермахт») зосереджена в менших за аудиторією телеграм-каналах.

Натомість цивільних зображують асиметрично. Російські цивільні (згадані у 249 дописах у вибірці) — це «наші» постраждалі, з конкретизованим віком, статтю й обставинами поранення. До них зараховують і жителів окупованих територій України. Українські ж цивільні (згадані у 280 дописах) — частина «ворога» й «київського режиму», «натовп» і «стадо». Удари по них виправдовують тим, що цивільні об’єкти нібито є «логістикою для ЗСУ».