Ключові висновки
Вступ і контекст
Близько десяти мільйонів українців вимушено покинули свої домівки через війну. Але в соцмережах про переселенців здебільшого говорять не вони самі, а інші — чиновники, волонтери, іноземні уряди. Станом на кінець квітня 2026 року, за інформацією Міністерства економіки, довкілля і сільського господарства України, за межами України перебувало 5,76 мільйона біженців-українців. І це ще не враховано кількість осіб, які перебувають у Росії. Ще 4,65 мільйона людей (станом на червень 2026 року) залишили домівки, але осіли в межах України і мають статус внутрішньо переміщених осіб (ВПО) — переселенців. Внутрішньо переміщені особи мають рівні права і обовʼязки з рештою громадян України. Тоді як громадяни України, які отримали статус біженця чи особи, яка потребує додаткового захисту за кордоном, мають менше прав, ніж громадяни держав, у яких українці отримали притулок. Попри соціальні статуси та різні можливості, спільним для переселенців і біженців є втрата через війну свого дому. І потреба адаптації у новому місці, а також брак розуміння їхнього досвіду від частини людей, які не покидали домівки через воєнні дії.
Центр досліджень «Детектора медіа» проаналізував, що є спільного і відмінного у дописах користувачів українського сегменту телеграму та фейсбуку в повідомленнях про переселенців і біженців, і яким є цей дискурс.
Методологія
Ми раніше вже досліджували маніпулятивні повідомлення щодо українок і українців, переселенців і біженців. Пошукові запити для попередніх досліджень формулювали так, щоб збільшити шанси знайти публікації, які збігаються з маніпулятивними і дезінформаційними повідомленнями. Що збільшувало потрапляння повідомлень, які стосуються, наприклад, маніпуляцій щодо жінок.
Цього разу ми обрали формувати запити у пошуковій системі Semantrum так, щоб уникнути фокуса лише на маніпуляціях, і намагалися зробити пошуковий запит якомога ширшим. І проаналізувати різні типи повідомлень про переселенців і біженців як вразливі групи населення. Та проаналізувати, хто взагалі потрапляє «в кадр», коли соцмережі пишуть про переселенців та біженців, хто в цих історіях головний герой, а хто залишається на задньому плані. Фейсбук і телеграм обрали, тому що це одні з найбільших платформ та месенджерів, якими користуються і на яких щоденно споживають новини українці, за даними досліджень з медіаспоживання.
Запит у системі агрегації повідомлень із соцмереж Semantrum охоплював період публікацій з 1 січня 2026 до 03 липня 2026, з вказанням регіону джерела «Україна». Та містив 21 517 публікацій за ключовими словами «біженці, ВПО, переселенці, внутрішньо переміщені», українською та російською мовами. Розподіл публікацій: 12 913 публікацій із телеграму та 8 604 — із фейсбуку. Для кожної платформи було сформовано дві вибірки, по 4 тисячі публікацій, із довірчим інтервалом 99% і похибкою 2%.
З обох вибірок було виключено 169 публікацій, у яких були ключові слова, але не було повідомлень, що зосереджувалися на біженцях і переселенцях з України у контексті російської агресії проти України, яка розпочалася у 2014 році з анексії Криму. Такі публікації ми називали нефокусними та не брали до уваги у цьому аналізі. Решта 7 831 публікація містила необхідну інформацію та стосувалися означених груп і стали базою для аналізу даних у цьому дослідженні, ми назвали їх фокусними.
У цьому тексті ми застосовуємо поняття «біженець» до усіх громадян України, які отримали притулок у інших державах, незалежно від статусу біженців чи осіб, які потребують додаткового захисту чи тимчасового захисту у державах перебування. Ми свідомі відмінностей у юридичних статусах. Проте у цьому дослідженні обʼєднуємо усі три поняття у поняття «біженець», за критерієм потреби у притулку і захисті для громадян України від держав їх тимчасового перебування, попри більшу поширеність українському інформаційному просторі формулювання «тимчасовий захист».
Обробка даних. Первинну обробку даних здійснювали за допомогою великої мовної моделі Gemma 4 на 26 мільярдів параметрів. Аналітики сформулювали 40 категорій для аналізу даних, що містили переважно бінарні відповіді на запитання (так / ні) та стосувалися тем виїзду та повернення біженців і переселенців, допомоги від держави й інших акторів, загроз для цих груп, субсидій і матеріальної допомоги, ризиків і перешкод для інтеграції тощо. Модель повернула результати у структурованому вигляді у Google Sheets. Далі аналітики Центру досліджень «Детектора медіа» верифікували результати й опрацьовували повідомлення з соціальних мереж, щоб описати й уточнити результати роботи великої мовної моделі.
Що пишуть про переселенців і біженців
7 831 допис і публікацію з обох вибірок ми назвали “фокусними дописами”. Перше, що впадає в очі під час аналізу: про переселенців у соцмережах говорять у рази частіше, ніж про біженців. Утім, чіткі оцінні судження чи оцінки — неважливо, позитивні чи негативні — можна побачити лише у меншій частці дописів.
Співвідношення та кількість публікацій про переселенців і біженців у телеграмі та фейсбуці з січня по липень 2026-го. Центр досліджень «Детектора медіа» за даними Semantrum
Сукупно у вибірках переселенців згадують у 3,6 раза частіше, ніж біженців — 5840 проти 1619 дописів. Але пропорція відрізняється між платформами: у фейсбуці на одну згадку біженця припадає п’ять згадок переселенця (608 проти 3017). У телеграмі ж співвідношення — один до двох (1011 проти 2823). Пояснення напрошується відносно просте: телеграм для багатьох користувачів часто виконує роль новинної стрічки, що підтверджується дослідженнями з медіаспоживання й індексом медіаграмотності українців, а у новини потрапляють повідомлення про українських біженців за кордоном.
Публікацій, де згадують одразу і переселенців, і біженців, порівняно мало — 372 із 7831. Публікації про ці групи з оцінками, причому не обов’язково маніпулятивними чи негативними, а просто емоційно забарвленими, трапляються у кожному шостому дописі. Оцінку переселенцям дають у 1190 з 7831 допису у вибірці (~15%), причому частка таких дописів у фейсбуці (792) є вдвічі більшою, ніж у телеграмі (398). З біженцями навпаки: дописів з оцінними судженнями — 782 (10% вибірки), і тут попереду телеграм — 509 дописів проти 273 у фейсбуці.
Частка, кількість і співвідношення дописів, що містили оцінки щодо переселенців і біженців у вибірці дописів із соцмереж. Центр досліджень «Детектора медіа» за даними Semantrum
Блага і загрози
Однією з тем, яку обговорювали у аналізованих публікаціях, були дописи про переселенців як «блага» чи «загрози» для громад, які їх приймають. Такі дописи також зустрічаються частіше, ніж дописи про біженців як блага для громад і держав, які надали їм притулок. Про користь переселенців для громад, які їх приймають, писали у 260 публікаціях у фейсбуці, що становить 6,7% від фокусних публікацій. Та у 123 публікаціях у телеграмі, що становить лише 3% дописів у телеграмі, категоризованих як благо / загроза у вибірці.
Обговорення «загрози» від переселенців для громад, які їх приймають, було наявне у 65 публікаціях у фейсбуці та у 68 публікаціях у телеграмі, що складає менш як 2% дописів за цією категорією у відповідних соцмережах. Попри те, що цих публікацій небагато, саме вони, ймовірно, підсвічували потенційно чутливі та конфліктні теми між переселенцями (ВПО) та жителями громад.
Наприклад, у регіональних телеграм-каналах Чернівців у лютому 2026 року поширювалася інформація, що «квартири українців, у яких роками ніхто не живе, віддадуть ВПО», з посиланням нібито на вже готове рішення Міністерства розвитку громад і територій. Такі повідомлення збирали багато негативних реакцій (див. скриншот нижче). Тоді ж Центр стратегічних комунікацій Spravdi повідомляв, що ця інформація є маніпуляцією. Уточнюючи, що йдеться не про приватизоване майно людей, а про об’єкти державної та комунальної власності. У Міністерстві розвитку громад і територій також уточнили, що проєкт не торкнеться порожніх квартир приватних власників.
Скриншот — телеграм
Найбільше критичних і маніпулятивних сюжетів у соцмережах не про переселенців, а про біженців. Про біженців із України як загрозу для спільнот чи держав, які їх приймають згадують у 3,9% від фокусованих на ВПО і біженцях публікацій. Частина дописів, які містили маніпуляції про переселенців і біженців, містила також згадки трудових мігрантів з інших держав в Україні. Що співвідноситься із полемікою довкола залучення в Україну трудових мігрантів із інших держав, аналізованою “Детектором медіа” у травні 2026 року. Або, наприклад, публікації про зміни у статусі перебування українських біженців у Польщі, що набули чинності в березні 2026 року, чи обговорення ідеї грошових відшкодувань тим українським біженцям, які готові повернутися в Україну. Зокрема, цю ідею обговорювали в Ірландії у квітні 2026 року. Там антиіммігрантська риторика є частиною порядку денного місцевих політичних сил та протестів.
Скриншот — телеграм
Щодо біженців зібралося показове поле прикладів. Обговорення теми урізання допомоги українським біженцям у ЄС спонукає українських волонтерів і політиків, наприклад, Сергія Притулу, до дискусії про створення умов і державних політик для тих українців, які захочуть повернутися додому. Телеграм-канали одночасно писали про погіршення підтримки українців у Польщі та про обговорення у ЄС щодо продовження тимчасового захисту після березня 2027 року. Траплялися дописи з сумнівами, чи варто Європі взагалі продовжувати допомогу, й інші, де увагу приділяють окремим категоріям українських біженців, зокрема військовозобовʼязаних чоловіків. У фейсбук-групах ширяться повідомлення про те, що «без українських біженців європейська економіка піде на спад».
Поруч із цим, є сюжет про економічну самостійність українських біженців: у квітні у телеграм-каналах поширилося повідомлення з одного джерела, каналу UA War Infographics, заснованого на результатах дослідження Центру економічної стратегії. За ним лише 17% українських біженців у ЄС живуть виключно на допомогу від держав, які їх приймають, а майже половина усіх біженців отримує дохід із заробітних плат або власного бізнесу в іншій країні. Це дослідження згадували та коментували у фейсбуці та телеграмі в аналізованій вибірці понад 60 разів.
Скриншот — телеграм
Дописи з позитивними оцінками переселенців і їхнього впливу на життя громад, здебільшого були інформаційними повідомленнями, наприклад, про експериментальний проєкт щодо придбання житла у сільській місцевості для проживання переселенців, тривалістю два роки, що стартував у червні 2026 після ухвалення відповідної постанови Кабміну. Або повідомленнями про відкриття нових центрів допомоги переселенцям від спеціалізованих ГО, наприклад, у Вознесенську на Миколаївщині. Примітно, що допис із каналу ГО «Захист держави» (менш як 1000 підписників) потрапив у набір даних через репост у регіональній сітці телеграм-каналів «Трухи», отримавши 35 тисяч переглядів.
Допомога біженцям і переселенцям
Під допомогою переселенцям і біженцям у цьому дослідженні ми розуміємо всі публікації, де йдеться про матеріальну і нематеріальну підтримку українців, які покинули домівки через російську агресію проти України. Сюди входять як згадки впливу допомоги від держав перебування українських біженців на їхні плани повернення в Україну, залежно від зміни правил підтримки, зупинки бойових дій та інших факторів, так і повідомлення, наприклад, про випадки скасування державної допомоги через купівлю переселенцями власного житла.
Кількісно публікації про допомогу переселенцям домінували у аналізованих вибірках, і були найпоширенішою темою публікацій. Про це йшлося у 70,2% публікацій у фейсбуці й у 62,5% дописів у телеграм-каналах. Для порівняння, про допомогу біженцям згадують лише у 6,7% публікацій у фейсбуці та у 13,7% дописів, фокусованих на цих вразливих групах, у телеграм-каналах.
Кількість і співвідношення публікацій, що містили згадки про надання допомоги для переселенців і біженців. Центр досліджень «Детектора медіа» за даними Semantrum
Майже 35% публікацій у фейсбуці та 30% дописів у телеграм-каналах у категорії «допомога» стосувалися виплат чи надання допомоги житлом або іншої матеріальної допомоги для переселенців. Більшість публікацій — це дописи телеграм-каналів місцевої влади, регіональних медіа чи ГО, що стосуються отримання субсидій чи інших соціальних виплат, наприклад, одноразової грошової допомоги для тих переселенців, що живуть у громаді понад один рік. Або про оголошення на фейсбук-сторінках громад про те, що наприкінці травня Мін’юст запустив єдиний портал державних послуг для переселенців. Говорили про проблеми переселенців і українські депутати, наприклад, народна депутатка з фракції «Слуги народу», голова Комітету Верховної Ради України з питань організації державної влади, місцевого самоврядування, регіонального розвитку та містобудування Олена Шуляк на World Urban Forum в Баку розповіла про розширення програми доступної іпотеки для переселенців і про те, що програмою «єВідновлення» скористалося близько 200 тисяч українців.
Про допомогу від держав перебування для українських біженців згадували лише у 1,7% публікацій у фейсбуці та у 5,9% публікацій у телеграмі.
Хто допомагає
Найчастішою категорією тих, про кого згадують у контексті надання допомоги переселенцям, є представники державних і місцевих органів влади (ОМС). Проте від них не сильно відстають за кількістю згадок приватні та громадські організації. У випадку переселенців згадки міжнародних організацій та інших держав є нижчими за згадки приватних ініціатив із допомоги. Що закономірно, адже переселенці першочергово перебувають під опікою держави Україна та громад. Проте також у порівнянні з 2022 роком скоротилися обсяги міжнародної донорської допомоги для переселенців, а бюджети окремих організацій, таких як IRC (Міжнародний комітет із порятунку), скоротилися у 2026 році удвічі.
У 2022 році виплати призначали майже всім, хто мав довідку ВПО. У 2026 році структури ООН, ЮНІСЕФ та інші донори перейшли до індивідуальної оцінки потреб. Гроші спрямовують винятково найбільш вразливим категоріям. Агентство ООН у справах біженців (УВКБ ООН) у 2026 році припинило виплати для деяких категорій українських переселенців.
Провести чітку межу у публікаціях між органами влади, приватними ініціативами і міжнародними організаціями іноді буває складно. Адже у публікаціях про допомогу переселенцям або біженцям, як правило, перелічують відразу кілька ініціатив чи органів влади. А недержавні благодійні фонди самі ведуть роботу завдяки підтримці від міжнародних організацій чи закордонних благодійників.
Наприклад, благодійний фонд «Право на захист» надає безплатну юридичну допомогу переселенцям та інші послуги за сприяння українських і міжнародних партнерів. Серед яких: Агентство ООН у справах біженців, Департамент Європейської комісії з захисту цивільних і гуманітарної допомоги, посольства США та Сполученого Королівства тощо. Подібно, державні чи місцеві органи влади можуть долучитися до реалізації міжнародних програм. Чи бути згаданими як партнери недержавних ініціатив без конкретизації внеску цих органів влади.
Кількість згадок і співвідношення різних акторів, які надають допомогу переселенцям і біженцям. Центр досліджень «Детектора медіа» за даними Semantrum
У випадку біженців, які перебувають під юрисдикцією інших держав, частка згадок допомоги від держав перебування переважає разом узяті частки згадок української держави чи приватних ініціатив із допомоги українським біженцям. Згадки про підтримку Україною біженців найчастіше стосуються полегшення взаємодії з державою. Зокрема, через цифровізацію адміністративних послуг, як можливість дистанційно пройти підтвердження особи для отримання пенсій та інших виплат і компенсацій.
Загалом згадки допомоги від інших держав для біженців з України є формою новин про міжнародну політику, передусім у телеграм-каналах. Адже у них готовність держав допомагати Україні містить і обговорення змін політики у державах Заходу.
Наприклад, у лютому у Чехії обговорювали зміни щодо спрощеного довгострокового проживання для українських біженців. Правопопулістська партія «Свобода та пряма демократія» (SPD), очолювана спікером нижньої палати парламенту Томіо Окамурою, виступила за скасування спрощеного режиму для українців, що несе загрозу коаліційної кризи. Подібним чином українські медіа і користувачі соцмереж оцінюють політику США щодо України після повернення на посаду президента Дональда Трампа крізь призму загрози депортації мігрантів-українців зі США.
На рівні з публікаціями про допомогу іноземців українським біженцям у аналізованому масиві були помітні публікації про допомогу українців громадам, які їх приймають. Зокрема, у січні 2025 року медіа, а за ними і соцмережі, розповіли про українців, які зробили у Берліні «пункт незламності», коли там виникли короткочасні проблеми з електропостачанням. Тоді як у публікаціях про переселенців людьми, про яких найчастіше пишуть у соцмережах як про тих, хто допомагає переселенцям, є представники місцевих органів влади та ГО.
Політичний піар на проблемах переселенців і біженців
При аналізі публікацій про акторів, які допомагають переселенцям, виникла проблема з відокремленням ініціатив приватних осіб від піару політичних субʼєктів. Коли складно зрозуміти, чи надає особа допомогу самостійно чи від імені або на користь політичної партії. Вище вже була згадана ГО «Захист держави», про осередок якої херсонське видання «Мост» писало, що її благодійна активність можливо пов’язана з політичним проєктом очільника ГО.
Аналіз роботи конкретної ГО виходить за межі цього дослідження, але варто говорити про тенденції та приклади, коли тему роботи з вразливими соціальними групами використовують для різних цілей, окрім як допомоги таким людям.
Прикладом, що потрапив у аналізований набір даних, є позиціювання у соцмережах допомоги від спортсмена Артема Чаплигіна. У вересні 2025 року видання «Апостроф» повідомляло, що Чаплигін спільно з головою Київської міської організації партії ВО «Батьківщина» Валерієм Дубілем передавав допомогу військовим. Про подарунки переселенцям Чаплигін сам повідомляє на ютубі. Про його подарунки для переселенців із Донеччини й Луганщини писав і сайт Київського міського осередку партії ВО «Батьківщина», принаймні, один раз у травні й у червні 2026 року. Додатково, про подарунки для переселенців від Чаплигіна навесні-влітку 2026 року по кілька разів на місяць повідомляли на фейсбук-сторінці Київського осередку ВО «Батьківщина».
У таких повідомленнях, а особливо на фото, чітко підсвічується роль конкретного активіста, у той час як переселенці виглядають «тлом» і підставою для політичного піару. Примітно, що ім’я Чаплигіна регулярно з’являється у публікаціях анонімних телеграм-каналів-мільйонників «Україна Сейчас», Times of Ukraine, «Реальна Війна», але вже в іпостасі волонтера для військових, який також зустрічає авто з пораненими, які повернулися з передової.
Приклад публікації на сторінці у фейсбуці «Батьківщина. Київ», у якій Чаплигіна називають «активістом»
Порівняння згадок про ризики та фактичну втрату допомоги біженцями та переселенцями
В абсолютних числах загрози втрати допомоги для переселенців згадувалися частіше, ніж аналогічні загрози для біженців: 626 проти 357 публікацій. Ще більшою була різниця між повідомленнями про фактичну втрату допомоги — 359 проти 146. В обох випадках згадок про ризик було помітно більше, ніж повідомлень про факт втрати: для переселенців — на 74%, для біженців — у 2,45 раза. Зокрема, у публікаціях попереджали про строки подання заяв, нові критерії для отримання виплат, можливі зміни законодавства та наслідки невиконання адміністративних вимог.
Перевага згадок про переселенців частково зумовлена структурою вибірки: публікацій, сфокусованих на переселенцях, було у 3,6 раза більше, ніж дописів лише про біженців. Якщо порівнювати теми всередині відповідних підмасивів, картина змінюється. Серед 5840 публікацій, присвячених саме переселенцям, ризик втрати допомоги фіксувався у 550, або 9,4%, а фактична втрата — у 308, або 5,3%.
Натомість серед 1619 публікацій саме про біженців відповідні показники становили 346, або 21,4%, та 143, або 8,8%. Отже, дискусія про переселенців створювала більше згадок у кількісному вимірі, але для розмови про біженців загроза втрати захисту чи підтримки була пропорційно більш важливою темою.
Порівняння кількості публікацій про ризики та фактичну втрату допомоги переселенцями та біженцями у різних соцмережах. Центр досліджень «Детектора медіа» за даними Semantrum
Категорії ризику та фактичної втрати не були взаємовиключними. У 342 із 359 публікацій про втрату допомоги для переселенців, тобто у 95,3%, одночасно йшлося і про ризик втрати. Для біженців такий перетин охоплював 128 зі 146 публікацій, або 87,7%. Тому механічне додавання двох показників завищило б кількість окремих дописів: загалом принаймні одну з двох тем містили 643 публікації щодо переселенців і 375 щодо біженців.
Типовою була конструкція, за якої вже зафіксований випадок — наприклад, призупинення пенсії через непроходження ідентифікації — використовувався як попередження для ширшої групи про те, що з нею станеться за аналогічних умов.
Помітно відрізнявся й платформний розподіл. З 626 згадок про ризики для переселенців 434, або 69,3%, припали на фейсбук; серед повідомлень про фактичну втрату частка фейсбук була ще вищою — 270 із 359, або 75,2%. Для біженців спостерігалася протилежна картина: 290 із 357 повідомлень про ризик, або 81,2%, і 115 зі 146 повідомлень про фактичну втрату, або 78,8%, були опубліковані в телеграмі.
Це відображає різні інформаційні екосистеми. Дописи про переселенців часто походили від органів місцевої влади, сторінок громад, громадських організацій і самих отримувачів допомоги, для яких фейсбук залишається майданчиком локальної комунікації. Натомість тема біженців значною мірою поширювалася як міжнародна новина: телеграм-канали оперативно переповідали рішення чи заяви урядів Польщі, Німеччини, Чехії, Ірландії, Данії, Норвегії та інституцій ЄС, нерідко стискаючи складні правила до тривожного заголовка.
У публікаціях про переселенців найбільш розповсюдженим контекстом ризику була залежність виплат від адміністративних процедур. Особливо часто йшлося про пенсії та страхові виплати для людей, які виїхали з тимчасово окупованих територій, перебували за кордоном або залишалися зареєстрованими в окупації. Офіційні й громадські сторінки нагадували про щорічну фізичну ідентифікацію, підтвердження того, що людина не отримує пенсію від Росії, використання «Дія.Підпису» чи відеоідентифікації.
Наприклад, Асоціація платників податків України пояснювала алгоритм дистанційної ідентифікації для пенсіонерів за кордоном, водночас попереджаючи, що непроходження процедури може спричинити припинення пенсійних або страхових виплат. У такому контенті загроза виконувала насамперед навігаційну функцію: повідомлення мало спонукати адресатів вчасно виконати необхідні дії.
Скриншот — фейсбук-сторінка Павла Розенка
Скандал із масовим призупиненням виплат пенсіонерам-переселенцям на початку 2026 року виник через неузгодженість процедур верифікації та вимогу Пенсійного фонду України (ПФУ) доводити неотримання пенсій від Росії. Через це з січня 2026 року без виплат раптово залишилися майже 340 тисяч пенсіонерів з-поміж переселенців.
Соцмережі й опозиційні політики миттєво відреагували на цю ситуацію. Допис із відео зі сторінки у фейсбуці нардепа VII та VIII скликань та ексміністра соціальної політики Павла Розенка, що показував черги людей у відділенні Пенсійного фонду на початку лютого, набрав понад 30 репостів у вибірці даних. У схожих дописах із фейсбук-сторінок вимагали припинити «цифрову дискримінацію» пенсіонерів-переселенців.
Скриншот — фейсбук
Друга велика група ризиків стосувалася критеріїв права на допомогу та строків звернення. У дописах обговорювали граничний середньомісячний дохід сім’ї, наявність житла чи значних активів, тривалість перебування за кордоном, необхідність повторно подати заяву, а також особливі правила для дітей і непрацездатних осіб.
ГО «ВПО Україна», наприклад, повідомляла про підвищення граничного доходу для продовження допомоги на проживання з 9444 до 10 380 гривень на члена сім’ї, але водночас наголошувала, що частина дітей переселенців все ще могла залишатися поза програмою. Житомирська ОВА попереджала про необхідність подати заяву до 1 червня, щоб отримати нарахування з лютого для дітей і непрацездатних переселенців. В інших дописах ту саму регуляторну інформацію подавали значно гостріше — як «повне блокування» допомоги у разі перевищення доходу. Таким чином, одна й та сама норма могла бути представлена і як практична інструкція, і як свідчення скорочення державної підтримки.
Окремий масив повідомлень стосувався житла й компенсацій за зруйноване майно. Ризиком називали втрату житлового ваучера через недотримання строків, неможливість скористатися програмою через помилки в реєстрах, нестачу фінансування, виселення з місць тимчасового проживання або відмову в компенсації за знищене житло.
У повідомленні Кабінету Міністрів про ваучери за програмою «єВідновлення» позитивний результат супроводжувався важливою умовою: після бронювання коштів сім’я має 60 днів на укладення договору, інакше гроші повернуть оператору програми, хоча заявник зможе стати в чергу повторно. Інший допис повідомляв про ризик втрати гранту KfW у 33 млн євро на пільгове житло для переселенців через можливу зміну правового статусу Держмолодьжитла. Ще один тип контенту описував ситуації, коли ветерани зі статусом переселенців ризикували не отримати житлові ваучери через недостатнє фінансування програми або не могли скористатися ними через те, що відомості про статус учасника бойових дій не підтягувалися в «Дії».
Одним із найпомітніших сюжетів у категорії фактичної втрати допомоги для переселенців на початку 2026 року стало призупинення пенсій людям, які не пройшли ідентифікацію або не підтвердили неотримання виплат від Росії. Новенська селищна громада Мелітопольського району, посилаючись на Пенсійний фонд, повідомляла, що станом на 1 січня 337 тисяч пенсіонерів не виконали одну чи обидві вимоги й не були включені до січневих виплатних документів; водночас частині з них виплати вже провели, а іншим мали виплатити кошти пізніше з компенсацією за січень.
У соціальних мережах ця недостовірна історія отримувала й різкіші інтерпретації: окремі канали писали вже про 1,3 млн пенсіонерів-переселенців, які «залишилися без виплат», акцентуючи на цифрових бар’єрах для літніх людей. Показово, що інші публікації невдовзі повідомляли про розблокування пенсій після суспільного розголосу та втручання правозахисників. Тобто «факт втрати» часто означав не остаточне позбавлення підтримки, а тимчасове припинення, затримку або необхідність домогтися поновлення.
Подібну логіку видно і в індивідуальних історіях. Уже згадана ГО «ВПО Україна» навела приклад жінки, яка не отримувала виплат із вересня 2025 року й домоглася їх нарахування лише після публічного обговорення проблеми з представниками Пенсійного фонду. В інших дописах ішлося про дітей, яких раніше позбавили виплат через дохід родини, затримки допомоги на проживання та заборгованість із пенсій або неможливість ветеранів отримати кошти на нове житло через розбіжності в реєстрах. До цієї ж категорії потрапляли повідомлення про продаж гуманітарної допомоги, шахрайство з житлом і використання приміщень, призначених для переселенців, не за призначенням.
Для біженців основний фактор ризику - переважно стабільність правового режиму перебування за кордоном. У дописах регулярно згадували завершення або трансформацію тимчасового захисту, перехід на загальні правила проживання, можливе звуження кола отримувачів, депортацію чи відмову в прийомі нових біженців.
Особливо помітною була тема тимчасового захисту ЄС для чоловіків призовного віку. Наприклад, у червні телеграм-канали переповідали лист президентки Єврокомісії, де йшлося про продовження тимчасового захисту без шкоди для обороноздатності України як можливий натяк на обмеження для чоловіків. Інші дописи розвивали кілька сценаріїв: виключення чоловіків віком 18—60 або 23—60 років, жителів умовно «безпечних» західних регіонів і тих, хто виїде після встановленої дати. Значна частина такого контенту стосувалася ще не ухвалених рішень, політичних пропозицій або медійних інтерпретацій, але подавалася мовою безпосередньої загрози. 15 липня Рада ЄС продовжила рішення щодо тимчасового захисту українських біженців до березня 2028 року, з формулюванням: «З огляду на зміни в оборонних потребах України, надалі тимчасовий захист надаватиметься лише тим, хто виконав свої військові обов’язки в Україні. Це обмеження застосовуватиметься лише до нових заявників на отримання тимчасового захисту».
Скриншот — телеграм
Другим фактором ризику для біженців були більш жорсткі умови доступу до соціальних виплат, медицини та житла у конкретних країнах. У Польщі обговорювали повторне подання заяв на виплату «800+» і підтвердження професійної активності власниками PESEL UKR; у Чехії — нові правила гуманітарної допомоги й перебування; у Німеччині — санкції за відмову від запропонованої роботи. В Ірландії концентрувалися на згортанні державної програми розміщення: у дописах ішлося про скорочення контрактів для приблизно 16 тисяч українців і можливу виплату коштів за добровільне повернення.
Змістовно це була дискусія про перехід від екстреного прихистку до загальних міграційних і соціальних механізмів, але в заголовках вона часто перетворювалася на формули про «повернення», «висилання» або «масове вигнання» українців. Це пояснює, чому тема ризику для біженців була настільки помітною саме в телеграмі: новини тиражувалися десятками каналів у спрощеній та емоційнішій формі.
Частина повідомлень про втрату допомоги для біженців стосувалася вже запроваджених обмежень або конкретних санкцій. Так, після зміни польського законодавства дописи повідомляли про перехід українців на загальні правила для іноземців, обмеження безплатної медицини для незастрахованих осіб і надання довгострокового розміщення переважно вразливим групам.
Загалом порівняння показує дві різні моделі вразливості. Для переселенців ризик здебільшого конструювався навколо безперервності доступу до української системи підтримки: проходження ідентифікації, дотримання строків, відповідності критеріям доходу, коректності даних у реєстрах, наявності фінансування житлових програм. Для біженців ключовою була невизначеність самого правового та соціального режиму в країні перебування: тривалість тимчасового захисту, право на проживання, доступ до житла, медицини й виплат, а також можливість примусового повернення.
Соціальні мережі при цьому виконували подвійну функцію. Вони поширювали практично важливі попередження й інструкції, які могли допомогти не втратити допомогу, але водночас через емоційні заголовки та багаторазове тиражування стирали межу між можливим ризиком, оголошеною зміною правил і вже реалізованою втратою. Саме тому кількість повідомлень про загрози чи ризики втрати підтримки або виплат для ВПО і біженців слід інтерпретувати як показник інформаційної уваги та відчуття нестабільності, а не як прямий вимір фактичного скорочення підтримки.
Розширені висновки
Дослідження фіксує стійку структурну асиметрію: переселенців згадують у 3,6 раза частіше, ніж біженців, а тема допомоги переселенцям домінує над усіма іншими — понад 70% дописів у фейсбуці та 62% у телеграмі. Але головним дійовим актором цього дискурсу є не сама вразлива група, а ті, хто про неї говорить: у 3689 з 8560 згадок про допомогу переселенцям фігурують державні й місцеві органи влади.
Соцмережі, по суті, документують роботу інституцій довкола переселенців, а не дають голос людям, які втратили домівки через російську агресію — самі переселенці в цих публікаціях здебільшого залишаються пасивним об’єктом, а не стороною висловлювання.
Дискурс про біженців має іншу природу: це частіше новини про зовнішню політику держав-партнерів, і рідше — приклади історій про адаптацію українців за кордоном. Теми депортацій чи змін статусу тимчасового захисту домінують над розповідями про обставини життя самих людей за кордоном, а телеграм, ближчий до новинної стрічки, підсилює цей ефект, тиражуючи спрощені й емоційно загострені формулювання.
При цьому і для переселенців, і для біженців соцмережі системно частіше говорять про ризик втрати допомоги, формуючи атмосферу тривоги навіть тоді, коли йдеться про рутинні, нехай ускладнені обставинами повномасштабної війни, адміністративні процедури, а не про фактичне позбавлення підтримки.
Лише 5% дописів про переселенців і 1,7% про біженців згадують їхній внесок у приймаючі громади.
Натомість помітно, як тема допомоги переселенцям інструменталізується — від домінування чиновників у дискурсі, серед тих, кого згадують як «помічників» вразливих груп людей, до окремих прикладів, коли публічна благодійність є проявом конкретних політичних сил. У результаті переселенці й біженці постають у соцмережах радше об’єктом чи тлом для політичного піару, ніж рівноправними учасниками суспільства, що мають право на власний голос.
Рекомендації для журналістів та медіа
