Від 15 липня, коли Михайло Федоров після відставки уряду Юлії Свириденко підтвердив, що покидає посаду міністра оборони України, у світових медіа стежили за зміною уряду та потенційними призначеннями у військовому керівництві України. Переважно медіа прочитали це не як рутинну ротацію, а як конфлікт двох підходів до управління. Умовно реформаторського та технологічного, якому протистоїть стара ієрархічна вертикаль і ручне керування збройними силами у радянському стилі.

У Румунії, Молдові, Польщі, Угорщині, Словаччині, Туреччині головним сюжетом стала популярність Федорова, його конфлікт зі вже ексголовнокомандувачем Олександром Сирським і вуличні протести у Києві.

Британські, американські та медіа окремих держав Західної Європи фокусувалися на політичній кризі, яку, як пише Радіо Свобода, спровокував Зеленський, і зміні поколінь у військовому керівництві України.

Російські ж державні медіа перетворили призначення нового головнокомандувача ЗСУ Михайла Драпатого на фестиваль іронії та «правильних» коментарів від колаборантів, пропагандистів і російських чиновників.

Далі детальніше розповідаємо, як західні та російські медіа розповідали про кадрові зміни у військовому керівництві України у проміжку між 15 і 21 липня. 

Що передувало

Президент Володимир Зеленський 21 липня 2026 року призначив Михайла Драпатого новим Головнокомандувачем Збройних Сил України, замінивши на цій посаді Олександра Сирського. Генерал-майор Михайло Драпатий раніше командував Сухопутними військами, а з червня 2025 року очолював Угруповання об’єднаних сил. Він відомий участю у звільненні Маріуполя у 2014 році, очолював успішний прорив українських підрозділів з «Ізваринського котла» на російсько-українському кордоні у серпні 2014 року й оборону Кривого Рогу та Херсонщини у 2022—2023 роках.

Рішення про звільнення Сирського і призначення Драпатого Президент ухвалив на тлі протестів у Києві й інших містах. Люди вимагали повернути на посаду міністра оборони Михайла Федорова та звільнити головнокомандувача Сирського. Щодо звільнення Федорова Зеленський казав, що між Федоровим і Сирським виникли розбіжності щодо управління армією, а проблеми на полі бою, у бригадах і з мобілізацією залишалися нерозв’язаними.

За словами Зеленського, нове командування зосередиться на реформі корпусної системи, посиленні захисту неба від російських ударів і формуванні реального бачення мобілізаційного процесу. Також Зеленський у зверненні подякував Олександру Сирському за результати в обороні Києва, Харківській наступальній і Курській операціях, після чого обговорив із ним подальші формати служби та передачу справ.

Згідно з оприлюденими 22 липня результатами опитування соціологічної групи «Рейтинг», проведеного методом телефонного опитування CATI 20—21 липня на вибірці з 1000 абонентів із похибкою не більш як 3,1%, приблизно 72% респондентів не підтримували звільнення Михайла Федорова з посади міністра оборони. А потенційну відставку Олександра Сирського з посади Головнокомандувача ЗСУ підтримала понад половина опитаних (55%), проти звільнення виступили 15%. Ще 19% відповіли, що ставляться байдуже до цього питання, а решта обрала варіант «важко відповісти» (11%). Це опитування закінчили ще до офіційного оприлюднення рішення про відставку головкома Сирського. 

Що писали у медіа держав-сусідок України

Загалом у державах-сусідах України частина медіа сприйняла відставку Федорова та згодом Сирського як тест на те, чи Київ тримає курс на цифровізацію, прозорі закупівлі й інноваційне ведення війни. У випадках, коли цей курс ставився під сумнів, тональність у медіа ставала скоріше негативною. Водночас у тих державах, де медіа трималися стриманого інформаційного стилю агенцій, публікації залишалися більш нейтральними, хоча й там зчитувалося занепокоєння.

Румунія. Агентство AGERPRES 16 липня написало про кадрові перестановки в Україні нейтрально, за мотивами допису в телеграм-каналі Михайла Федорова, посилаючись на його досягнення в розвитку дронів, реформи, контракти тощо. Авторитетні румунські медіа, наприклад, Digi24 і HotNews, писали про конфлікт Федорова з Сирським і робили акцент на підтримку першого з боку суспільства, а також писали про ризик для реформ і кадровий «ланцюговий ефект». Урядових заяв Бухареста не було: публікацію у AGERPRES можна сприймати як єдиний напівофіційний голос.

Молдова. Агентство MOLDPRES також 16 липня писало, що Зеленський не міг далі терпіти конфлікт міністра з головнокомандувачем. Ще одне агентство IPN писало про суперечливість формування нового уряду. Один із провладних телеканалів TV8 розкручував тезу про «кризу у верхівці армії». Загалом молдовські медіа менше цікавила постать власне Михайла Федорова. Більше писали про наступництво: хто очолить міністерство надалі та чи не «зависне» портфель міністра оборони у повітрі.

Польща. Реакція польських медіа була найгострішою серед оглянутих медіа держав-сусідок. Так, PAP, наприклад, попереджав про можливі «катастрофічні наслідки» для перебігу бойових дій та української оборони. Аналітичний центр OSW ще 16 липня назвав відставку Федорова наслідком конфлікту з Сирським і зафіксував тисячні протести у Києві. Медіа TVN24, Onet і RMF24 писали про політичну ціну для самого Зеленського, а англомовний TVP World назвав Федорова «людиною надії» та написав, що «Зеленський обрав генералів замість реформатора». Висновок, який загалом зробили польські медіа, можна сформулювати так: удар по реформах може коштувати Україні темпу модернізації армії та довіри від партнерів.

Угорщина. Ліберальні медіа Telex, HVG і Népszava писали про «зламану комунікацію» між Міноборони й вищим керівництвом армії та ризик реваншу закритої моделі управління. Так, зокрема, видання Népszava детально висвітлювало протести й звернуло увагу на гасло «не чіпайте те, що працює». Правоконсервативні Index і Mandiner конфлікту між Федоровим і Сирським не заперечували, але здебільшого говорили про загальну політичну кризу і ризики для Зеленського особисто.

Словаччина. Pravda писала про те, що Росія задоволена тим, що «молодого й інноваційного» міністра посунули на користь генерала «радянської школи». Стриманіше писали у медіа TASR/teraz, описуючи репутацію Федорова як реформатора, а протести як реакцію. Ще одне словацьке медіа Aktuality зібрало повний пакет досягнень ексочільника МО України, зокрема, блокування Starlink для росіян, початок реформи військових закупівель і не оминуло й тезу про «два світи» — цифровий Федорова й інерційну вертикаль Сирського.

Туреччина. Державне агентство Anadolu описувало відставку Федорова як наслідок розбіжностей у військовому керівництві й висвітлювало протести на його підтримку. Незалежніший T24 відверто симпатизував Федорову і задавався питанням, навіщо ламати те, що працює. 

Британські медіа — про зміну поколінь у військовому керівництві України

Частина британських медіа розглядали в статтях за 22 липня звільнення Олександра Сирського та призначення Михайла Драпатого як завершення гострої внутрішньополітичної кризи й водночас спробу змінити модель управління українською армією. Спільним для більшості аналізованих публікацій є протиставлення 60-річного Сирського, досвідченого, але сформованого радянською військовою школою генерала, 43-річному Драпатому, чия кар’єра та командирська репутація повністю пов’язані з війною проти Росії. Рішення Володимира Зеленського британська преса здебільшого подає як вимушену реакцію на протести, спричинені звільненням Михайла Федорова, але разом із тим і як можливість передати керівництво ЗСУ молодшому поколінню командирів, прихильніших до технологічних інновацій, децентралізації та відповідальності за життя військових.

The Guardian 21 липня називали Драпатого «популярним та інноваційним генералом» і пов’язує його призначення з майбутньою реорганізацією командної структури ЗСУ. Автор Люк Гардінг пише, що новий головнокомандувач має добру репутацію як серед військових, так і в суспільстві, а також вважається союзником Федорова, чиї спроби запровадити в армії сучасні технології та управління на основі даних нібито наштовхнулися на опір Сирського. Перед Драпатим, за оцінкою автора, стоять значно ширші завдання, ніж безпосереднє керівництво бойовими діями: оновлення оборонної стратегії, перебудова великої військової інституції, розв’язання проблем мобілізації та збереження темпу далекобійних ударів по російських нафтопереробних заводах і військовій логістиці. Водночас автор не применшує заслуг Сирського, нагадуючи про його роль в обороні Києва, Харківській операції та наступі в Курській області.

В іншому матеріалі, редакційній статті The Guardian від 21 липня, конфлікт навколо військового керівництва описаний як зіткнення двох управлінських культур: глибоко інтегрованого у військову систему офіцера радянського вишколу та молодого цивільного реформатора, який прагнув діяти гнучкіше й швидше. Редакція пише, що публічна сварка могла поставити під загрозу відновлену Україною воєнну динаміку й стала небажаним відволіканням у момент, коли Росія продовжує розраховувати на виснаження України та послаблення західної підтримки. Однак саму здатність українського суспільства домогтися реакції президента видання трактує позитивно. На думку редакції, протести продемонстрували, що війна обмежила політичну конкуренцію, але не звільнила Зеленського від відповідальності перед громадянами. Саме ця підзвітність відрізняє Україну від Росії та може допомогти виправляти помилки у веденні війни.

Financial Times винесли на перший план «генераційний зсув» у військовому керівництві. Крістофер Міллер розглядає призначення Драпатого разом із заміною начальника Генерального штабу Андрія Гнатова на Ігоря Скибюка як формування нової команди командирів, вихованих не радянською армією, а війною за незалежність України. Драпатий і Скибюк є Героями України та належать до покоління офіцерів із безпосереднім досвідом сучасної високотехнологічної війни. Автор FT пише, що перестановки мають допомогти Зеленському відновити суспільну довіру, підірвану раптовим звільненням Федорова. Водночас новому керівництву поставлено цілком практичні завдання: посилити наступальні дії в усіх сферах, готувати операції в російському тилу, розвивати військові технології та збільшувати спроможності ЗСУ. У попередньому аналізі видання називало суперечку не просто конфліктом між персоналіями, а боротьбою між підходами технологічних реформаторів і старшої військової верхівки за відповідь на питання: чи може менша за розміром українська армія компенсувати дефіцит людей автоматизацією, дронами й ефективнішою системою управління.

The Times 21 липня подали найбільш неоднозначний портрет Сирського серед аналізованих медіа. Видання визнає його одним із найдосвідченіших українських командирів, якого частина генералітету вважала чи не єдиною людиною, здатною утримувати єдність великої та різнорідної армії. Водночас газета пише, що Сирський став політично токсичною фігурою через конфлікт із Федоровим, репутацію прихильника жорсткого вертикального управління та скандали навколо підпорядкованих йому штурмових підрозділів, у яких розслідували випадки небойових смертей. Саму кризу The Times називає значною мірою створеною Зеленським і наголошує на ризику зміни командування тоді, коли Росія продовжує тиснути на Донеччині. Водночас біографія Драпатого подається як пояснення його популярності: навчання вже в незалежній Україні, участь у боях за Маріуполь у 2014 році, 160-кілометровий рейд і вихід підрозділу з оточення в «Ізваринському котлі», командування на Херсонському та Харківському напрямках. Окремо газета відзначає його готовність піти у відставку після загибелі військових на полігоні, що характеризується як рідкісний для української командної системи приклад публічного прийняття відповідальності.

The Telegraph описує рішення як фактичний перехід Зеленського на бік протестувальників, хоча й зауважує, що це лише частково розв’язує кризу навколо Федорова та реформування армії. Авторка Антонія Ленгфорд згадує про особисту рішучість нового головнокомандувача. В окремому профайлі Драпатого центральним епізодом стає відео 2014 року, на якому він бойовою машиною прориває барикаду проросійських сил у Маріуполі. Газета пише, що ця операція набула майже міфічного статусу як один із перших символів організованого українського опору. Така подача створює образ Драпатого як небагатослівного, орієнтованого на результат бойового командира, на противагу Сирському, якого критики пов’язували з надмірною централізацією та тенденцією до мікроменеджменту.

The Independent також пояснює перестановку через протистояння технологічного підходу Федорова і традиційної командної культури Сирського. Арпан Рай і Джеймс Рейнольдс пишуть, що Зеленський тривалий час не давав переконливого пояснення, чому у конфлікті спочатку підтримав колишнього головнокомандувача, але змінив позицію після поширення протестів. Призначення Драпатого тут подається як спроба заспокоїти суспільство й водночас не відмовлятися від стратегії, яка принесла Україні успіхи у використанні дронів і далекобійної зброї.

Ставлення британської преси до призначення Драпатого також супроводжується застереженнями. Його сприймають як уособлення необхідного оновлення військової системи, як молодшого, сформованого війною командира, відкритішого до технологій, ініціативи підлеглих і персональної відповідальності. Водночас аналізовані видання сходяться на тому, що сама зміна прізвища на чолі ЗСУ не усуне інституційних проблем. Випробуванням стане те, чи отримає Драпатий реальні повноваження для перебудови системи командування, чи зможе узгодити технологічні реформи з потребами фронту та провести зміни без втрати оперативної керованості.

Великий розворот: американські медіа про політичний конфлікт в Україні

Аналізовані медіа США пишуть про зміну головнокомандувача ЗСУ як про вимушений політичний розворот Володимира Зеленського після вуличних протестів, конфлікт між традиційною командною культурою і технологічною моделлю війни. Порушується також питання, чи зможе новий головнокомандувач перетворити суспільний запит на реальні зміни у війську. Для більшості оглянутих видань ця історія водночас є свідченням життєздатності українського громадянського суспільства і прикладом управлінської кризи, якої влада могла б уникнути.

Найповніше цю лінію розвиває The Washington Post. Видання пише, що Сирського звільнили лише через кілька днів після раптової відставки міністра оборони Михайла Федорова, якого називають «архітектором дедалі успішніших ударів із використанням безпілотників великої дальності, що завдаються Україною по Росії». Тому перестановку американська газета подає як кульмінацію гострого конфлікту навколо майбутньої моделі української армії. Федоров наполягав, що архітектура дронової війни змінюється кілька разів на рік, а отже, так само швидко мають перебудовуватися управління, закупівлі й ухвалення рішень. Сирського ж його критики звинувачували в тому, що він гальмував модернізацію та зберігав надмірно централізовану систему командування. Разом із тим, видання не зводить оцінку Сирського лише до претензій реформаторів. Газета нагадує про його роль в обороні Києва, Харківській операції та інших важливих епізодах війни. Відмічається, що Федоров, попри публічну суперечку, визнав заслуги генерала у 2022 році. Однак за час перебування на посаді головнокомандувача Сирський набув репутації не тільки досвідченого офіцера, а й лояльного до президента керівника. Через це його звільнення виглядає для видання особливо показовим: Зеленський зрештою пожертвував власним кадровим призначенням, коли конфлікт усередині військово-політичного керівництва вийшов у публічний простір і почав загрожувати довірі до влади.

The Wall Street Journal називає рішення президента великим розворотом після того, як Зеленський спочатку фактично став на бік Сирського у протистоянні з молодшим і популярнішим міністром. Газета пов’язує зміну позиції з кількома днями протестів і консультаціями з військовими командирами щодо подальшого ведення війни. Драпатого видання характеризує як бойового командира, схильного до новаторських способів подолання позиційного глухого кута. Отже, йдеться як про заспокоєння протестувальників, так і про спробу скоригувати військове управління в момент, коли безпілотні системи, автоматизація та швидкість обміну даними дедалі більше визначають ситуацію на фронті. В окремому аналізі політичної кризи видання писало, що Федоров уособлював технологічне оновлення, а також прозоріші цифрові закупівлі, покликані обмежити корупцію. Сирському натомість закидали тактичний мікроменеджмент, надмірну прихильність до окремих підрозділів і прагнення утримувати позиції ціною невиправдано великих втрат. Проте газета також нагадує про його сильні сторони: організацію оборони столиці, харківський контрнаступ і Курську операцію. Такий баланс суттєвий для американської оцінки: проблема полягала не в повній професійній неспроможності Сирського, а в тому, чи відповідають його стиль і управлінська культура нинішньому етапу війни.

Associated Press виносить на перший план безпосередній вплив суспільства. Агентство нагадує, що це вже другий випадок, коли Зеленський під тиском вуличних виступів змінює важливе рішення: попередній відступ влади стався 2025 року після протестів на захист незалежності антикорупційних органів. Частина демонстрантів сприймала Федорова як рушія модернізації, тоді як Сирський для них уособлював успадковану від радянської армії командну систему. Таким чином, кадрова суперечка перетворилася на ширшу дискусію про підзвітність керівництва навіть в умовах воєнного стану.

В окремому портреті Михайла Драпатого AP News представляє його як представника нового покоління командирів, сформованого війною з Росією, а не радянськими військовими традиціями. Видання згадує його рішучі дії в Маріуполі 2014 року, виведення військових з оточення, участь у стримуванні наступу на Кривий Ріг, звільнення частини Херсонщини та стабілізацію фронту на Харківщині. Важливою рисою біографії Драпатого автори вважають готовність брати на себе відповідальність: після загибелі військовослужбовців унаслідок удару по навчальному полігону він подав у відставку з посади командувача Сухопутних військ і публічно говорив про систему, в якій посадовці захищають одне одного від наслідків помилок. Як пише видання, цей епізод допомагає зрозуміти, чому Драпатого позитивно сприйняли прихильники Федорова. В інтерпретації AP призначення Драпатого означає запит на командира, який поєднуватиме бойовий досвід із менш ієрархічним мисленням, підтримкою ініціативи знизу та готовністю визнавати власну відповідальність. Водночас агентство уникає перетворення нового головнокомандувача на безумовного героя: масштаб, із яким воюють Збройні Сили України, й накопичені інституційні проблеми означають, що він ще має пройти випробування посадою.

Кореспондент CNN Нік Пейтон Волш назвав кризу «самозавданою раною» Зеленського. На його думку, суперечності між Сирським і Федоровим були достатньо відомими, щоб не доводити їх до відкритого розриву в розпал війни. CNN описує Федорова як молодого руйнівника бюрократичних правил, який неминуче нажив собі противників, а Драпатого — як на 17 років молодшого за Сирського, але вже досвідченого командира складних ділянок фронту. Канал пропонує дві паралельні інтерпретації: оптимістичну — українська демократія працює, а президент слухає громадянське суспільство; і критичну — влада сама створила кризу, яка оголила розкол керівництва та могла послабити воєнні зусилля.

CBS News також акцентує увагу на широті протестної реакції з приводу звільнення Федорова. До критики приєдналися військові, ветерани, представники оборонного середовища та навіть деякі високопосадовці; платформа United24 тимчасово призупинила звичні публікації на знак солідарності. Зеленський визнав і власну відповідальність за те, що сторони не змогли працювати разом. На думку авторів CBS, ця заява важлива, бо переводить подію з площини внутрішньої сварки генералів у площину президентського управління війною. Драпатого телеканал називає більш орієнтованим на реформи й близьким до підходів Федорова, але зауважує: саме по собі призначення ще не гарантує ані повернення колишнього міністра, ані завершення протестів.

New York Post зосереджується на тому, що Зеленський звільнив найвищого військового керівника під тиском масових виступів, учасники яких вимагали відмови від «радянського» стилю командування. Видання персоналізує конфлікт і підкреслює його драматичність: до протестів долучилися люди, безпосередньо пов’язані з армією, а тому влада вже не могла трактувати невдоволення як реакцію лише політичної опозиції.

Загалом проаналізовані американські медіа зустрічають призначення Драпатого з обережним оптимізмом. Його сприймають як командира, здатного підтримати технологічну трансформацію, розширити самостійність нижчих ланок і поставити збереження людей вище за інерційне утримання кожної позиції. Проте головний висновок американських оглядачів стосується не стільки особистості нового головнокомандувача, скільки якості державного управління. Зеленський продемонстрував готовність реагувати на суспільний тиск, але водночас допустив публічний конфлікт у центрі військового керівництва. 

Італійські та французькі медіа про зміни у військовому керівництві України

Оглянуті італійські медіа здебільшого висвітлювали кадрові рішення Зеленського в інформаційно-агентському, стриманому тоні, вбудовуючи призначення Драпатого в загальну хронологію липневої політичної кризи в Україні: відставку прем’єрки Юлії Свириденко та перезавантаження уряду, протести через звільнення Михайла Федорова та, зрештою, заміну головнокомандувача Олександра Сирського. Порівняно з британською та американською пресою, аналізовані італійські видання менше інтерпретують конфлікт як зіткнення між «реформаторами» і «консерваторами», хоча і пишуть про це, та більше зосереджуються на фактажі й біографії нового головнокомандувача.

Головне державне інформаційне агентство Італії ANSA подало новину нейтрально, у форматі класичної агенційної замітки: рішення Зеленського, цитата з його звернення в телеграм-каналі з подякою Сирському «за міцні позиції на фронті», коротка біографічна довідка про Драпатого (участь у боях за Маріуполь 2014 року, оборона Кривого Рогу 2022 року). Саме на цю новину ANSA згодом посилалася більшість інших італійських медіа.

Il Fatto Quotidiano, лівопопулістська газета зі скептичним ставленням до підтримки України, назвала кадрові зміни «урядовою кризою» і писала про непослідовність Зеленського: він нібито знову розглядає повернення Федорова, тоді як на заміну Сирському обговорювалася «навіть кандидатура командира корпусу “Азов”». Тон матеріалу в цілому скептичний щодо здатності Зеленського дотримуватися послідовної кадрової політики.

Il Post, італійське незалежне онлайн-медіа, яке спеціалізується на пояснювальній журналістиці, підготувало розлогий профіль під заголовком «Хто такий новий головнокомандувач ЗСУ?». Матеріал уникає політичних оцінок і зосереджений на біографії Драпатого та поясненні, чому він вважається близьким до реформаторської лінії Федорова, а не Сирського. Йому приписують менш «вертикальний та авторитарний» порівняно з Сирським стиль управління та більшу відкритість до інновацій, зокрема, безпілотних технологій.

Одне з найстаріших і найвпливовіших щоденних видань Італії, римська газета Il Messaggero, використало драматичний заголовок «Землетрус у військовому керівництві України». Матеріал дає розгорнуту хронологію подій, називаючи рішення звільнити генерала Сирського результатом «кількох місяців напруженості у військово-політичному керівництві та відкритого конфлікту з колишнім міністром Федоровим», цитує подяку Зеленського в бік Сирського за оборону Києва, Харківську та Курську операції, подаючи кадрову зміну як велике потрясіння для української армії, але без відкритої критики жодної зі сторін. Видання задається питанням, якими тепер будуть і чи зміняться пріоритети нового головнокомандувача й очільника Генерального штабу у відповідь на можливу російську осінньо-зимову наступальну кампанію: «Драпатий зіткнеться з потребою перегляду процесів мобілізації та відновлення морального духу військ після років виснажливих боїв». Основними чинниками, що можуть завадити новому керівництву досягти успіху, видання називає «глибокий доктринальний і політичний розкол в українському керівництві» між радянськими й інноваційними підходами до управління. Втім, частина публікації присвячена тому, як кадрове українське військо врятувало ситуацію у 2022 році та виграло час до надходження першої західної допомоги.

Il Giornale, онлайн-видання, що має правоцентристську та консервативну орієнтацію, у двох публікаціях концентрується на протестах у Києві, що підштовхнули Зеленського до кадрових рішень. Це видання, у порівнянні з іншими італійськими медіа, відзначало, що рішення Зеленського є вимушеною поступкою вуличному тиску. Ветерана Дмитра Козятинського називали одним із «лідерів протесту», а кадрові перестановки — методом Зеленського послабити протестний потенціал і водночас зняти соціально-політичну напругу.

Загалом переглянуті італійські медіа описують заміну Сирського на Драпатого як хід для завершення політичної кризи, спричиненої звільненням Федорова, здебільшого без різких оцінок особи Зеленського. Лише медіа з виразними ідеологічними позиціями лівого чи правого спектра (Il Fatto Quotidiano та Il Giornale) фокусувалися на реактивності кадрових рішень президента України.

Основне висвітлення кадрових змін у Києві французькою забезпечили загальнонаціональне телебачення France Télévisions (franceinfo) та міжнародний французький телеканал France 24. Обидва медіа подавали події хронологічно, від початку протестів після звільнення Михайла Федорова, до офіційних повідомлень про відставку Олександра Сирського. У публікаціях ідеться про те, що Сирський, народжений у Росії й вихований у традиціях радянської військової школи, так і не позбувся репутації генерала, якого критики називають «м’ясником» через, нібито, байдужість до втрат серед особового складу. Драпатий натомість описаний як популярний командир. У репортажі Franceinfo у співавторстві з AFP з протестів у Києві наводять побоювання протестувальників, що звільнення Федорова означає «повернення до старих методів ведення війни». Загальний тон публікацій — з симпатією до протестувальників і ексміністра-реформатора Михайла Федорова. Цю ж лінію продовжує France 24: на сайті телеканалу йдеться про конфлікт Федорова з Сирським через опір реформам і подається призначення Драпатого як реакція на суспільний тиск. Окремо йдеться про те, що кількість загиблих серед цивільних в Україні за останні пів року, внаслідок російських обстрілів, є найвищою з 2022 року.

Видання Le Monde писало про те, що Зеленський був «змушений» відправити Сирського у відставку внаслідок ультиматуму протестувальників, які вимагали зробити це до 24 липня. У матеріалі перераховували лозунги, написані на картонках під час протестів у Києві: «Сирський, іди у відставку», «Досить старої гвардії», «Сирський, геть». Згадано в тексті й про сотні каламбурів на картонках зі словом «сир», жоден із яких не був надто втішним для вже ексголовнокомандувача, якого раніше було нагороджено званням «Герой України».

Le Figaro також яскраво описувало мітинги, а також нескінченну серію нарад і консультацій упродовж трьох днів на Банковій, коли Зеленський проводив співбесіди з представниками вищого командування та визначався з можливими наступниками Сирського. Згадувалося у матеріалі й про те, що Федоров начебто втратив посаду через інтриги Сирського, а сам Федоров звинувачував Сирського у саботажі реформ, спрямованих на модернізацію армії, та у спротиві впровадженню безпілотних систем.

Російські провладні медіа шукають нові способи викладу старих фейків, а «ліберали» обмежуються одною новиною

Російськомовна служба RT з приводу змін у керівництві оборонним сектором України фонтанувала замітками, які походили переважно з телеграм-каналів. Про звільнення-призначення цитували повідомлення у телеграм-каналах Володимира Зеленського й Олександра Сирського. Повідомлення RT пересипали коментарями російських чиновників і «експертів»-пропагандистів, які вносили «правильні» з точки зору Кремля акценти. Зокрема, цитували публікацію у телеграмі директорки департаменту інформації та преси російського міністерства закордонних справ Марії Захарової:

«Я правильно розумію, що Федоров і Сирський звільнені саме за ті так звані “успіхи на полі бою”, якими Зеленський хизувався на західних самітах, розповідаючи, “як чудово витрачені гроші, але треба ще”?»

Цитували також колаборанта Родіона Мірошника. Він без доказів твердив, ніби «відставка головнокомандувача ЗСУ Олександра Сирського могла стати наслідком боротьби різних впливових угруповань за контроль над багатомільярдним фінансуванням армії України».

Порівняно з російською службою RT, у виданні «Газета.ру» на фоні новин про відставку Сирського та призначення Драпатого створили більше матеріалів із конспірологічним і пропагандистським наповненням. Заголовки у «Газета.ру» були клікбейтними, на зразок: «Душив людей БМП у Маріуполі й отримав меч королеви. Чим відомий новий головнокомандувач ЗСУ Драпатий». Або: «Нового головнокомандувача Збройних сил України оголошено в розшук у Росії».

Публікації про зміни у керівництві військом України, як і чи не всі новини про події в Україні, на сайті Lenta.ру потрапляють у розділ «Колишній СРСР». Публікації щодо звільнення Сирського й призначення Драпатого у цьому виданні були коментарями, які мали б показувати «одностайність» оцінок кадрових змін в Україні від українських, російських і міжнародних експертів, та що ці зміни віщують лише недобре. З умовно українських голосів Lenta.ру посилалася на пропагандистське видання «Страна» і писала, ніби після звільнення Сирського Володимир Зеленський може втратити контроль над військом і піддавала сумніву законність призначення Драпатого без подання міністра оборони. Також Lenta.ру зробила новину зі згадкою українського політичного коментатора Олега Соскіна про те, що «кадрові зміни в уряді України та вищому командуванні ЗСУ, здійснені президентом країни Володимиром Зеленським, призведуть до хаосу на фронті».

З російських так званих експертів і політиків Lenta.ру цитувала депутата Держдуми і члена комітету російського парламенту з питань оборони Андрія Колесника. Колесник сказав, ніби Сирський має прізвисько «генерал-мʼясник».

«Для України він є катом українського народу. Нічим особливим не відзначився — жодними військовими перемогами, лише тим, що своїми діями відправив на той світ велику кількість солдатів ЗСУ. Йому нема чим похвалитися», — зацитувала Колесника Lenta.ру.

Інший депутат Держдуми Росії Михайло Шеремет сказав, що Драпатого до кінця року можуть «гарантовано» звільнити, тому що новий головком буде політичним конкурентом Зеленського.

З міжнародних голосів Lenta.ру згадали кореспондента німецького Welt Крістофа Ваннера. Він коментував протести в Україні після відставки Михайла Федорова. І сказав, що відставка Сирського може означати, що Зеленський покаже слабкість, якщо прийме вимоги протестувальників.

У виданні «Вести» частіше, порівняно з іншими російськими виданнями, писали про «нацистів» в Україні. Там твердили, ніби на кадрові рішення Зеленського впливають «нацисти з “Азову”». Також цитували висловлювання про «Драпатого-нациста» від експремʼєра, колаборанта, що утік до Росії, Миколи Азарова: «Я пам’ятаю його ще з тих часів, коли він командував батальйоном і придушував повстання в Маріуполі, а потім запровадив найжорстокіший каральний режим у Маріуполі, якщо хтось забув. Тож Драпатий — відома постать із точки зору нацизму».

Цю ж тезу про нібито причетність Драпатого до вбивства цивільних у Маріуполі «Вести» повторили ще раз із посиланням на телеграм-канал пропагандиста Володимира Соловйова. Не уникли «Вести» і цитування «жарту» від російського сенатора Дмитра Рогозіна, який у своєму телеграм-каналі написав: «Драпатий — це від слова “драпать”?».

«Вести», на відміну від інших аналізованих російських видань, також залякували росіян тим, що Драпатий буде працювати над більшою кількістю атак на Росію:

«Новий головнокомандувач докладе всіх зусиль, щоб довести, що він кращий, розумніший і безжалісніший за свого попередника. На практиці це означає посилення протягом певного, досить короткого (з технічних причин) періоду дронових атак на наші міста. А також, цілком імовірно, що новий командувач усе ж спробує реалізувати якийсь план наступу, який має показати західним собаківникам, що їхній вихованець ще заслуговує на увагу, гроші і що відмовлятися від нього зарано», — процитували «Вести» публікацію свого кореспондента Андрія Медведєва у каналі в месенджері «Макс».

РИА «Новости» також зробили новину з цитатою Азарова про Драпатого як «відому постать із точки зору нацизму». Та іншу новину, буцімто Драпатий після призначення у фейсбуці написав «якесь» нацистське гасло. Під «нацистським гаслом» у публікації Драпатого у фейсбуці росіяни, звісно ж, мали на увазі словосполучення «Слава Україні». Військове вітання «Слава Україні!» та відповідь «Героям слава!» офіційно закріплені в статуті Збройних Сил України з жовтня 2018 року.

РИА «Новости» також зацитували публікацію у Х експрессекретарки Володимира Зеленського Юлії Мендель:

«Єдиний справжній успіх у конфлікті в Україні — це його завершення. Але я не бачу серйозних дискусій щодо того, як цього досягти. Все, що я бачу, — це нескінченна боротьба за те, хто керуватиме військовим бюджетом».

Також РИА «Новости» зробили кілька новин із цитатами прессекретаря президента Росії Дмитра Пєскова. В одній Пєсков сказав: «Це не нам коментувати. Не думаю, що це призведе до якихось змін на фронтах». А в іншій: «Усі ці пертурбації, те, що київський режим перетрушується зсередини, — це зрозуміло. Це видно неозброєним оком».

Так звані ліберальні російські медіа приділили мало уваги кадровим змінам у військово-політичному керівництві України. У новинах і подкастах видання «Дождь» обговорення звільнення Сирського і призначення Драпатого фігурує як частина обговорень бойових дій, де більше уваги віддають подіям у Росії. А кадрові питання з України описують стисло.

На момент підготовки цього тексту 22 липня на сайті російського видання «Новая Газета», головний редактор якого Дмитро Муратов отримав Нобелівську премію миру у 2021 році, не було публікацій про звільнення Сирського чи призначення Драпатого. Однак це видання, як і телеканал «Дождь», найбільше розповідає про події у Росії.

Російське видання «Медуза» підготувало розлогий переказ подій від відставки уряду Юлії Свириденко і протестів проти звільнення Михайла Федорова до призначення Драпатого. Публікація закінчується пафосною цитатою допису у фейсбуці ексголовнокомандувача ЗСУ, а нині посла України у Сполученому Королівстві Валерія Залужного:

«Новому головнокомандувачу Збройних Сил України буде дуже важко. Значно важче, ніж він собі уявляє. Проте Михайлу точно вже ніколи не буде соромно. Людина честі не має ідола, тому йому немає що втрачати. Єдине, що він має, — це лише обовʼязок».

 Колаж: Микола Шиманський