Що сталося
4–5 травня 2026 року Єреван став місцем проведення VIII саміту Європейської політичної спільноти — першого в історії проведення форуму такого масштабу на Південному Кавказі. Понад 40 лідерів європейських держав, зокрема президент України Володимир Зеленський, керівництво ЄС і НАТО, зібралися в столиці країни, де є російська військова база, а сама держава ще формально залишається членом ОДКБ. Наступного дня там само відбувся перший саміт «Вірменія — ЄС», а Велика Британія і Франція підписали з Єреваном угоди про стратегічне партнерство.
Для Москви це був не просто дипломатичний сигнал — це було публічне унаочнення того, що ще одна пострадянська держава виходить з її орбіти. Державні медіа та пропагандистські телеграм-канали розгорнули скоординовану кампанію з кількох взаємопов’язаних наративів — від «русофобського шабашу у союзній країні» й фейку про арешт Зеленського до погроз перетворити Вірменію на «нову Молдову» та звинувачень вірменського народу в «духовній деградації».
«Детектор медіа» з’ясував, як саме Кремль намагався пояснити власну геополітичну поразку, проаналізувавши 238 повідомлень у російських і проросійських телеграм-каналах за 1—5 травня та публікації у ключових державних медіа Росії, що містили комбінацію слів «Вірменія», «Саміт», «Пашинян», «Путін» і «Зеленський» (дані надала компанія Lets Data).
Ключові висновки
Частина пропагандистів, реагуючи на саміт у Єревані, у своїх публікаціях де-факто визнала недієздатність ОДКБ, поставивши риторичне запитання: навіщо організація, якщо вона не захищає «союзників» і не стримує «ворогів».
Таке мимовільне визнання красномовніше за будь-яку зовнішню критику — Москва фактично розписалася в тому, що її головний безпековий інструмент на «пострадянському просторі» перетворився на порожню оболонку.
Передісторія
Саміт Європейської політичної спільноти (ЄПС) був започаткований у 2022 році з ініціативи Еммануеля Макрона як майданчик стратегічного діалогу європейських держав поза інституційними рамками ЄС. На Південному Кавказі, у Вірменії — в регіоні, в якому десятиліттями після розпаду Радянського Союзу Росія зберігала значний вплив, — саміт пройшов уперше. Й вибір місця проведення став політичним сигналом: Вірменія дедалі послідовніше зміщується з російської орбіти у бік європейської інтеграції.
5 травня в Єревані також відбувся перший в історії саміт «ЄС — Вірменія», який ВВС у своєму огляді охрестили історичним. Президент Європейської ради Антоніу Кошта сказав, що для ЄС важливо захищати свободу вірменського народу обирати власну долю. Еммануель Макрон своєю чергою заявив, що Захід цим самим засвідчив формування «широкої Європи», закликав держави Південного Кавказу поступово виходити з логіки «імперських зон впливу».
Обидва саміти відбуваються на тлі низки попередніх рішень, які фіксують геополітичний розворот Єревана. На початку 2025 року вірменська влада офіційно взяла курс на вступ до Європейського Союзу. А в лютому 2024 року Єреван поставив на паузу участь в ОДКБ, формально залишаючись членом організації.
Окремий політичний резонанс мала присутність президента України Володимира Зеленського, який ще й провів у Єревані низку двосторонніх зустрічей із прем’єр-міністрами Великобританії, Вірменії, Грузії, Чехії, Польщі, Словаччини й Канади, а також із керівництвом інституцій ЄС і генеральним секретарем НАТО. Велика Британія та Франція підписали з Вірменією угоди про стратегічне партнерство, що містить додатковий зміст для саміту як крок у бік закріплення прозахідного вектора Єревана.
Реакції пропаганди
Російська пропаганда не оминула увагою жодного з цих сюжетів. Висвітлення саміту ЄПС в державних російських медіа було скоординоване за кількома основними наративами. Окремої «новинної» подачі майже не було навіть на сайтах інформаційних агентств на кшталт ТАСС чи «РІА Новості» — публікації про саміт одразу супроводжували коментарями російських політиків чи політологів.
«Русофобський шабаш» у союзній країні: кремлівські медіа — про саміт у Єревані
Найуживанішою в матеріалах вибірки була теза про «русофобський шабаш на території союзника по ОДКБ». Майже всі видання використовували характерний пропагандистський лексикон: «єврошабаш», «русофобська сходка» або те, що саміт мав «антиросійський характер за визначенням». «Московський комсомолець», зокрема, писав про «русофобський дует Зеленського та Пашиняна» і про те, що, мовляв, останній запросив до Вірменії «ворогів Росії». Це ж видання подає захід як «Рамштайн на вірменський землі», риторично перетворюючі саміт ЄПС на формат обговорення воєнної підтримки України.
Геополітичний розворот Вірменії і недієздатність ОДКБ. Ключовим елементом усіх публікацій також є постійне нагадування, що подія відбувається у державі, де розташована російська військова база. Мовляв, Вірменія «формально союзник», а насправді «відкрито підтримує ворога». Найбільш показове формулювання з’явилося у «Коммерсанті» в матеріалі від 5 травня: «Нікол Пашинян інтегрується без Росії».
Автори цієї публікації нагадують, що Пашинян за час перебування на посаді відвідав Росію 32 рази, тому його заклик розпочати будівництво нового «демократичного СНД без Росії», але разом з Україною, Молдовою та державами Балтії має сприйматися як сенсація.
Пропагандисти з сайту «Царьград» написали, що Єреван більше «не намагається всидіти на двох стільцях», а «вибирає Захід і натівську риторику». Публікація супроводжується колажем, створеним за допомогою ШІ, що зображає європейських політичних лідерів, Урсулу фон дер Ляєн, Володимира Зеленського, Емануеля Макрона, Кіра Стармера та вірмерського прем’єра Нікола Пашиняна, що схрестили руки, яких оточує курява та солдати з нашивками у вигляді прапору Вірменії.
Колаж пропагандистського медіа «Царьград», згенерований ШІ, що зображає європейських політиків і Нікола Пашиняна в оточенні вірменських солдатів
«Відомості» цитують заступника директора Інституту Європи РАН Владислава Бєлова, який говорить, що «основний вектор майданчика ЄПС є явно антиросійським», і відзначає відсутність серед європейських політиків, що приїхали до Єревана, німецького канцлера Фрідріха Мерца.
Видання «Взгляд» акцентує увагу на участі у саміті українського президента Володимира Зеленського як «учителя», який, мовляв, «навчить Пашиняна, як розрізати зв’язки з Росією».
У всіх проаналізованих публікаціях російських медіа висвітлюється підписання Великою Британією та Францією угод про стратегічне партнерство з Єреваном як доказ «остаточного розвороту» Вірменії в бік Заходу. Речниця російського МЗС Марія Захарова, яку цитували російські медіа, сказала, що відправлення Євросоюзом до Вірменії «групи швидкого реагування» для протидії гібридним атакам є «очевидною проєкцією молдовського сценарію». Це служило додатковою підставою для розгортання наративу про «порушення Єреваном союзницьких зобов’язань».
«Шахрайство Брюсселя» перед виборами у Вірменії. У цьому контексті примітною є стаття, опублікована «РІА Новості», у якій ідеться, що «саміт у Єревані є шахрайством Брюсселя». Мовляв, Єреван витягують із зони впливу Росії за допомогою «євроінтеграції як приманки».
«Ніхто в Євросоюзі не чекає на Вірменію, це не більше ніж чергове шахрайство Брюсселя», — процитувало російського сенатора Косачева «РІА Новості».
«Ізвєстія» у своїй статті «Порочный друг» повторює схожу думку: ЄС нібито пропонує гроші (2,5 млрд євро), але не статус, і робить це штучно, приблизно за місяць до важливих парламентських виборів у Вірменії.
Більшість оглянутих видань («Комерсант», «Ізвєстія», «Взгляд», «Московський комсомолець») пов’язують саміт із парламентськими виборами у Вірменії, що відбудуться 7 червня. Тож логіка така: нібито ЄС «тимчасово впрягається» за чинного прем’єра, а сам саміт — піар-акція. При цьому, на думку авторів, Пашинян мав «заплатити» за західну підтримку, погодившись на приїзд Зеленського та пославши інші антиросійські сигнали.
«Взгляд» у публікації прямо називає візит Зеленського у Єреван «оплатою передвиборчої підтримки». А «Sputnik Вірменія» напередодні саміту цитував відкритий лист шести опозиційних вірменських партій (три з яких проросійські), адресований європейським лідерам, про неприпустимість «прямої підтримки чинного уряду Вірменії» ними.
Дискредитація Зеленського і Пашиняна. Окремі медіа цитували експрезидента Росії Дмитра Медведєва, який писав про двосторонню зустріч між Зеленським та Пашиняном у своєму телеграм-каналі:
«Двоє безмозких русофобів, які чудово розмовляють російською, спілкувалися поганою англійською через свою обмеженість», — написав Медведєв.
Також більшість проаналізованих медіа окремо писали про так звані «погрози Зеленського обстріляти Москву 9 травня», називаючи це «головною провокацією саміту» (хоч Зеленський сказав лише, що Москва непокоїться можливістю появи українських дронів на Червоній площі) Наприклад, «Московський комсомолець» виніс це у заголовок: «На єврошабаші в Єревані Зеленський погрожував розбомбити парад Перемоги в Москві». І в цій же публікації знову сплив старий фейк про те, що дід Нікола Пашиняна нібито воював у складі Вермахту у часи ІІ світової війни:
«Як і багато з пташенят гнізда Сороса, прем’єр Вірменії приховує щонайменше один скелет у шафі», — написав «МК».
Уперше цей вкид з’явився у 2020 році під час чергового військового протистояння між Вірменією та Азербайджаном у Карабасі й ще тоді розійшовся у російських медіа. Ще тоді пресслужба Пашиняна вже спростувала цей фейк, пояснивши, що у людини, яка воювала у вермахті, інше по-батькові, ніж у діда Пашиняна.
«Невдячні вірмени плюнули в спину Росії». Автори пропагандистських телеграм-каналів переважно характеризували проведення саміту Європейської політичної спільноти у Єревані та візит туди Володимира Зеленського як «зраду» Організації договору про колективну безпеку (до ОДКБ входять Росія, Білорусь, Казахстан, Киргизстан і Таджикистан — «ДМ») і «плювок у спину». При цьому сама Вірменія призупинила участь в організації у 2024 році, хоча формально залишається членом ОДКБ. Частина пропагандистів у телеграмі також згадувала про присутність на території країни російських військових баз і дивувалися, чому ніхто не спромігся арештувати Зеленського в Єревані.
Один із пропагандистських телеграм-каналів із понад 200 тис. підписників ставив риторичне питання: «У нас у Єревані є база ЗС РФ і ще одна неподалік у Гюмрі, то чому ми не можемо просто захопити Зєлю, який перебуває у наших військ просто під носом?».
Утім, пропагандисти розуміли, що цього не відбудеться, тому заздалегідь відмічали відступ «стратегічного партнера» від російських інтересів. «Пашинян обговорить і, найімовірніше, надасть підтримку Україні, як це нещодавно зробив Азербайджан. Крім того, там відбудеться саміт Вірменія — ЄС, де Макрон та інші лідери також допоможуть кокаїновому диктатору», — написали автори каналу.
Про формальне членство Вірменії в ОДКБ зауважував і інший канал із понад 100 тис. підписників. Пропагандисти нагадали Вірменії, що та є союзницею Росії, водночас звинувативши в тому, що та «допомогає Києву бити по нас».
«У Вірменії, яка формально все ще є нашим союзником у рамках ОДКБ, відкрито зібралися глави урядів ворожих до Росії країн НАТО, щоб разом із Зеленським домовлятися про посилення війни проти нас», — ішлося у дописі
«Місце біля ніжки стільця» й британсько-вірменське партнерство. Окремим ударом для пропаганди стало підписання Вірменію декларації про стратегічне партнерство з Великою Британією. До слова, подібне свого часу лунало й у бік України та інших країн, які насмілювалася відхилитися від лінії Кремля.
У бік Єревана публікували залякування та погрози, мовляв «невдячні вірмени» так і залишаться у підлеглому стані.
«Пашинян наочно продемонстрував, що всі ті нескінченні кошти, які спочатку СРСР, а тепер і Росія вкладали у Вірменію як у друга та рівноправного партнера, зникли безслідно. У Великій Британії місце Вірменії буде біля ніжки стільця», — писали пропагандисти в каналі з близько 450 тис. підписників.
У деяких телеграм-каналах пропагандисти не згадували про нібито союзницький статус Вірменії по відношенню до Росії. Так, автори каналу з майже 600 тис. підписників писали, що «ніяких питань» до Єревану немає. Але при цьому в їхньому дописі важко не помітити розчарування та зверхність до країни, в яку «вливали кошти».
«Треба просто перестати називати їх союзниками і припинити вливати гроші в цю країну. Такі “друзі” — це аж ніяк не друзі. Треба торгувати на ринкових умовах і не більше», — йшлося в одному з дописів.
Зустріч із реальністю. Розійшлися мережею російських телеграм-каналів слова телевізійного пропагандиста на каналі «Соловйов Live» Сергія Карнаухова. Зазвичай агресивний і кровожерливий Карнаухов, який, для прикладу, 5 травня радів загибелі мирних людей у Краматорську, у випадку саміту у Вірменії вирішив вдавати адекватність, вірогідно, з метою уникнути визнання чергової геополітичної поразки Кремля. У своєму телеграм-каналі він розкритикував допис Анатолія Шарія, в якому той критикував Єреван:
«Анатолій уміло використовує імперське мислення, яке залишилося у нас за інерцією. Тільки у нас більше немає імперських амбіцій», — написав Карнаухов.
Він визнав, що Вірменія є суверенною країною, яка може приймати кого вважає за потрібне.
«Те, що у нас там військова база, це добре, вона виконує свої завдання. І наша присутність у Вірменії не означає, що ми маємо там юрисдикцію затримувати Зеленського… Емоційно — неприємно. Але з іншого боку, така є реальність. Можна її не сприймати, але від цього вона не зміниться», — написав пропагандист.
«Британський проксі» й заблокована мінералка. У телеграм-каналі MedvedevVesti, який має 180 тис. підписників, проведення саміту ЄПС вписували у довгу колоніальну аналогію. Співробітник державної російської телерадіокомпанії ВГТРК Андрій Медведєв, який веде цей телеграм-канал, нагадував читачам, що сучасна Вірменія з’явилася як «Єреванська губернія» внаслідок Російсько-перських воєн 1804—1828 років, і зробив висновок, що «200 років потому Вірменія стає британським проксі. Це не тільки результат наших помилок, зроблених у різний час. Це вибір самої Вірменії».
Тезу про «вибір» Медведєв одразу ж перетворював на погрозу: якщо Вірменія обирає Захід — доведеться «платити».
Паралельно пропагандистський блогер і воєнний кореспондент Дмитро Стєшин (137 тис. підписників) пропонував практичні механізми тиску: задіяти вірменську діаспору в Росії, відрізати її від тендерів і маркетплейсів. Символічним підтвердженням цих погроз стало блокування Роспоживнаглядом продажу понад 1,1 мільйона пляшок вірменської мінеральної води «Джермук» якраз у дні саміту.
Офіційна підстава — нібито порушення стандартів якості у партіях, виготовлених із жовтня 2025 по березень 2026 року. Стєшин при цьому саркастично передбачав: «Дня через три товары вернут обратно, когда все уляжется. Но осадочек никуда не денется».
Дегуманізація вірменів. У масиві проаналізованих публікацій ми виокремили допис воєнного кореспондента Костянтина Котенка у його каналі (320 тис. підписників):
«По-перше, за вірменів реально соромно. Але відкрию маленьку таємницю: величезній кількості вірменів таке заходить — і це, безумовно, говорить про ступінь деградації суспільства. Вірменів банально купили».
Далі Котенок погрожував, що «довірливі й охочі до комфорту вірмени» будуть змушені «з’їсти» ЛГБТ-паради в Єревані — стандартна для кремлівської пропаганди лякалка, прив’язана до теми євроінтеграції.
Цей прийом показовий: цілий народ подають як «деградований», позбавлений власної суб’єктності та «куплений» Заходом за «обіцянки та хотілки». Приблизно та сама риторика ще кілька років тому лунала в бік України.
«Зеленський погрожує Росії терактами»… поблизу її ж військових баз. Ще напередодні саміту в декількох великих пропагандистських каналах з’явився «жарт», що функціонував як фейк. Телеграм-канал Олега Царьова (400 тис. підписників) опублікував повідомлення про «швидкі та рішучі дії» російського миротворчого контингенту, внаслідок яких Зеленський начебто одразу після прильоту «був заарештований» у Єревані: «Вірменія — країна ОДКБ. У Вірменії розташований п’ятитисячний миротворчий контингент. Завдяки швидким і рішучим діям російських військових, воєнний конфлікт на Україні завершено».
Через кілька абзаців слідувало: «Ой. Я помилився. Не переживайте. Міжнародного скандалу не вийшло». Цю публікацію продублював канал «Сводки ополчения Новороссии» (218 тис. підписників). За класичною логікою дезінформації, аудиторія засвоює заголовок, а спростування скасовує лише усвідомлену частину враження. Саму ж «реальність» Царьов зафіксував у фіналі публікації, визнавши, що нічого не трапилося: «Ніщо йому не завадить. Бачите, як добре все склалося?» — у цьому пасажі саміт ЄПС у Єревані подавався як демонстрація безкарності «ворога» і безсилля Москви.
Ключові повідомлення про присутність Володимира Зеленського у Єревані випливають із тез про зміну політичного курсу Вірменії та слабкість Росії. Пропагандистів найбільше «ущипнуло», як написали у телеграм-каналі з 503 тисячами підписників, що «Зеленський, перебуваючи у Вірменії, де є російська військова база, відкрито погрожує терактами Росії на День Перемоги. Які ще потрібні докази, що нацизму в Україні немає?».
Схожі згадки «погроз» Володимира Зеленського російському параду на 9 травня були у 58 публікаціях з аналізованого масиву дописів у телеграмі. Крім того, згадки російської воєнної бази використовували не тільки «до слова», а й щоб покритикувати російську владу за те, що допустили прибуття Зеленського до Єревана.
«Була б справжня війна, як між Ізраїлем та Іраном, його літак би туди не дістався, тим більше у Вірменії є наша військова база з відповідними ракетними можливостями», — написав осетинський «політолог» Алан Мамієв, який воював проти України, у своєму телеграм-каналі з 62 тисячами підписників.
У телеграм-каналі «Сводки ополчения Новороссии» з 218 тисячами підписників тезу про візит Зеленського подавали як «знущання над дідівським куколдизмом», тобто критику режиму і заклик до змін:
«Наявна система просто не здатна проводити інтелектуальноємні операції, наприклад захоплення воєнного злочинця Зеленського силами особового складу військової бази у Вірменії. Покірні та злодійкуваті гвинтики системи просто біологічно не здатні генерувати та реалізувати такого роду операції. Для цього потрібні люди з іншими якостями», — написали у телеграм-каналі «Сводки ополчения Новороссии».
Тож на додачу до ілюстрування втрати впливу Росії у колишніх радянських державах, візит Володимира Зеленського до Вірменії сприяв критиці владного режиму Росії тими, хто вимагає від нього бути ще більш нещадним і агресивним.
Критики зближення Вірменії з Заходом, одночасно з несхваленням проведення саміту, привертали увагу до проросійської опозиції. Зокрема у телеграм-каналі на 57 тисяч підписників ішлося:
«За кілька днів до саміту шість вірменських опозиційних партій — Республіканська партія Вірменії, “Спадщина”, АРФ “Дашнакцутюн”, “Процвітаюча Вірменія”, Вірменський національний конгрес і “Демократична партія Арцаха”» — заявили, що проведення такої масштабної міжнародної події за місяць до виборів виглядає як пряма підтримка чинного уряду Європи. Вони наполягають на проведенні зустрічей європейських політиків із представниками опозиції та громадянського суспільства».
Напередодні парламентських виборів опозиційний ландшафт Вірменії залишається фрагментованим, але й активним у протистоянні владної партії «Громадянський договір» чинного прем’єра Нікола Пашиняна. Проте навіть прихильники зближення з Росією намагаються применшувати зв’язки з Кремлем, зважаючи на репутаційні збитки, яких зазнала Москва після відмови захистити Єреван під час воєн у Карабасі у 2020 і 2023 роках.
Як пише Мікаель Золян, колишній депутат парламенту Вірменії, у статті для Центру Карнегі, головними суперниками Пашиняна є представники трьох проросійських опозиційних партій, які фінансують чи очолюють проросійські бізнесмени й політики: партія «Сильна Вірменія» російсько-вірменського мільярдера Самвела Карапетяна, що йде другою за «Громадянським договором» Пашиняна у передвиборчих опитуваннях, партія Альянс «Вірменія» колишнього президента Роберта Кочаряна, а також партія «Процвітаюча Вірменія» бізнесмена Гагіка Царукяна. Ці партії не поспішають об’єднуватися в коаліцію, зокрема й через небажання втратити голоси своїх виборців. І як вважає вірменський політолог Едгар Варданян, Кремль розраховує на перемогу «Сильної Вірменії» Карапетяна.
Колись ведуча проросійських телеканалів в Україні Діана Панченко, яка нині втекла й працює на російську систему пропаганди, розвиває тезу про «втручання бюрократії ЄС» у виборчу кампанію у Вірменії. За її словами, «Громадянський договір», від якої балотується чинний премʼєр Вірменії Нікол Пашинян, катастрофічно непопулярний. Хоча соціологічні опитування говорять протилежне: у березні її підтримували 30%, а у квітні 33,6% виборців.
У телеграм-каналі російського телеканалу «Царьград», який має 360 тисяч підписників, вдалися до «якбитології». І дійшли від саміту Європейської політичної спільноти і «втручання» ЄС у вибори у Вірменії до подорожчання газу через розрив із пропутінським Євразійським економічним союзом і безпекових загроз.
«Ситуація із безпекою, оскільки Москва не захищатиме державу-перебіжчицю, де Володимир Зеленський хоче виробляти зброю для війни з Росією, вже завтра загостриться. Адже Еммануель Макрон та Антоніу Кошта, коли Володимир Путін умиє руки, вилучивши Вірменію з ОДКБ, не є авторитетом для Реджепа Таїпа Ердогана й Ільхама Алієва, які вважають територію, що ще залишається у вірмен, “Єреванським ханством”».
У повідомленнях про нібито втручання у парламентську виборчу кампанію у Вірменії телеграм-пропагандисти конструювали для своїх аудиторій «фальшиву дилему» конфлікту між «ціннісним» і «земним». За їхнім повідомленнями, орієнтований на цінності проєвропейський вибір громадян Вірменії неминуче призведе до проблем зі зростанням цін на енергоресурси, падіння економіки і потенційного загарбання території Вірменії тюркомовними сусідами.
За ціну енергоресурсів, економічне процвітання і безпеку, за версією пропагандистів, відповідає саме Росія. Та сама Росія, яка зловживає цінами й економікою загалом для політичного тиску на інші держави. А «спроможність» держави-агресорки відіграти вирішальну роль у стосунках Вірменії з Азербайджаном увінчалася врегулюванням нагірнокарабахського конфлікту без участі Росії.
Реакція російської пропаганди на єреванський саміт є симптоматичною не лише як набір конкретних наративів, а і як індикатор ролі самої Росії у «пострадянському просторі». І кілька закономірностей варті окремої уваги.
По-перше, пропаганда більше не намагається замовчувати геополітичні втрати — вона їх переосмислює. Те, що Зеленський вільно прилетів до Єревана, де розташована російська військова база, виявилося надто очевидним фактом, щоб його просто ігнорувати. Тому одні пропагандисти вдавалися до демонстративного «жарту» про арешт — інші ж, як ведучий «Соловйов Live» Карнаухов, вдавали прагматичну тверезість, визнаючи суверенітет Вірменії, — хоча й лише для того, щоб не визнавати поразку.
По-друге, економічний тиск залишається головним реальним інструментом Москви там, де військовий або дипломатичний уже не працює. Блокування продажу вірменської мінеральної води «Джермук» якраз у дні саміту — навіть якщо офіційно пояснено «порушеннями стандартів» — вписується в ту саму логіку, яку пропагандисти озвучували відкрито: відрізати діаспору від тендерів, блокувати товари на маркетплейсах, дати відчути, «хто платить за комфорт». Ця тактика вже відпрацьована на Грузії, Молдові й Україні.
По-третє, дегуманізація цілого народу як «духовно купленого» — не випадковий зрив окремого воєнкора, а стійкий жанр. Той самий дискурс про «невдячних», «куплених» і «деградованих» уже кілька років застосовується до українців, молдован, грузинів. Його поява щодо вірменів є маркером того, що Вірменія переходить у категорію «втраченої» у кремлівському світогляді.
По-четверте, єреванський саміт став не просто дипломатичною подією, а елементом передвиборчої інформаційної війни. Вибори у Вірменії заплановані на 7 червня 2026 року, й російська пропаганда послідовно намагалася делегітимізувати саміт як «піар-акцію» на користь Пашиняна, водночас просуваючи наратив про «зовнішнє управління» та «єврошахрайство». Ставки зрозумілі: якщо прозахідний «Громадянський договір» збереже владу, Вірменія продовжить рух до ЄС. Якщо переможе «Сильна Вірменія» Самвела Карапетяна — Москва отримає шанс на реванш.
Нарешті, показово, що частина пропагандистів у власних же публікаціях де-факто визнала недієздатність ОДКБ як інструменту тиску, поставивши риторичне питання: навіщо організація, якщо вона не захищає «союзників» і не стримує «ворогів».
