19 квітня у Болгарії пройдуть чергові парламентські вибори — на тлі антикорупційних протестів, задокументованих кампаній дезінформації у соцмережах і підписаної безпекової угоди з Україною, яка розколола політичний клас. Центр досліджень «Детектора медіа» проаналізував 300 публікацій болгарських онлайн-медіа за період з 1 березня по 15 квітня 2026 року — і з’ясував, як болгарські видання пишуть про Україну, Росію та війну: від нейтральної новинної подачі до некритичного відтворення російських наративів.

Восьмий підхід до урни

У неділю, 19 квітня, у Болгарії відбудуться вже восьмі за останні п’ять років парламентські вибори. Цей своєрідний рекорд політичної нестабільності — наслідок неспроможності коаліцій утриматися при владі. Уряд прем’єр-міністра Росена Желязкова, сформований після позачергових виборів у жовтні 2024 року, пішов у відставку в грудні 2025 року на тлі масових антикорупційних протестів.

Рішення Верховного суду Болгарії в березні 2025 року про частковий перерахунок голосів дозволило євроскептичній популістській проросійській партії «Велич» пройти до парламенту — і уряд став спиратися на мінімальну більшість парламентарів зі 121 депутата з-поміж 240, що ускладнює підтримку урядових ініціатив у парламенті. У лютому 2026 року виконувачка обовʼязків президентки Болгарії Іліана Йотова призначила Андрея Гюрова, заступника голови Болгарського національного банку, очільником тимчасового уряду для підготовки позачергових виборів.

30 березня 2026 року Гюров здійснив офіційний візит до Києва, зустрівся з Володимиром Зеленським і підписав 10-річну безпекову угоду між Болгарією та Україною. Документ передбачає спільне виробництво дронів і боєприпасів у межах програми ЄС SAFE, протидію гібридним загрозам і дезінформації, зміцнення безпеки у Чорноморському регіоні та розвиток енергетичного коридору між двома країнами обсягом до 10 млрд кубометрів газу на рік. Болгарія також приєдналася до PURL (Prioritized Ukraine Requirements List) — ініціативи США й НАТО з забезпечення України критично необхідними озброєннями. Підписання угоди менш ніж за три тижні до виборів стало чутливою темою у болгарському внутрішньополітичному полі: опоненти звинуватили Гюрова в «одноосібних діях» без мандату парламенту.

У аналітичному звіті BROD (Болгарсько-румунський центр досліджень медіа) від 5 квітня йдеться про поширення у болгарських соцмережах — зокрема у фейсбуці — наративів про «національну зраду» або «київську зраду» Гюрова, яка нібито втягує Болгарію у війну та принесе «тисячі гробів».

Агрегатор Politico Poll of Polls, що поєднує результати трьох національних опитувань щодо електоральних уподобань серед громадян Болгарії (Alpha Research, Market Links і Sova Harris), фіксує впевнене лідерство партії «Прогресивна Болгарія» — створеної лише в березні 2026 року — з підтримкою близько 30—33%. Позаду залишаються ГЕРБ—СДС (Громадяни за європейський розвиток Болгарії — Союз Демократичних Сил) експрем’єра Бойка Борисова (19—21%), «Продовжуємо зміни — Демократична Болгарія» (11—12%), ДПС—НП («Рух за права і свободи — Новий початок») медіамагната й олігарха Деляна Пеєвського (близько 10%) і проросійська партія «Відродження» Костадіна Костадінова (7—8%).

Лідер «Прогресивної Болгарії» — експрезидент Румен Радєв, який подав у відставку в січні 2026 року, щоб очолити власний політичний проєкт, і будує імідж «поміркованого націоналіста» й антикорупціонера. Його зовнішньополітична позиція щодо України залишається суперечливою: офіційно засуджуючи російську агресію, Радєв раніше виступав проти військової допомоги Україні й обстоює «діалог із Москвою».

Саме через ці позиції у 2023 році між ним і Володимиром Зеленським спалахнув публічний конфлікт під час візиту українського президента до Софії.

Динаміка підтримки різних партій між позачерговими виборами у жовтні 2024 року та квітнем 2026 року. Новостворена «Прогресивна Болгарія» впевнено попереду. Джерело: Politico

Тимчасовий уряд Гюрова обіцяє «найчистіші вибори за останні роки», однак експерти Anti-Corruption Fund консервативно оцінюють, що до 10—15% голосів може бути перерозподілено через прямий підкуп (50—100 євро за голос), погрози та тиск роботодавців на працівників, а також непрямі форми підкупу — субсидії на опалення та безплатні обіди для вразливих верств населення.

За повідомленням МВС Болгарії, станом на початок квітня зафіксовано понад 1000 порушень передвиборчого процесу і затримано понад 180 осіб — більше, ніж напередодні виборів у жовтні 2024 року. На початку квітня уряд Болгарії офіційно звернувся до Європейської Комісії та Європейської служби зовнішніх справ (EEAS) із проханням активувати механізм швидкого реагування в рамках Закону про цифрові послуги (DSA), а також провів переговори з Meta, Google і TikTok щодо виявлення скоординованих дезінформаційних кампаній. Запит обґрунтовано «підвищеним ризиком скоординованих дезінформаційних кампаній та іноземного втручання, що можуть підірвати цілісність виборчого процесу».

З огляду на передвиборчу атмосферу та виклики для болгарських демократичних інституцій і європейських механізмів протидії гібридному тиску, Центр досліджень «Детектора медіа» проаналізував медіаландшафт Болгарії — зокрема, як ключові наративи щодо України та Росії відображені в болгарських онлайн-медіа.

Методологія

Дослідження передвиборчого дискурсу у болгарських медіа спирається на масив даних Google BigQuery, зокрема на відкритий новинний індекс GDELT. З цього масиву зроблено вибірку з 1021 матеріалу з доменів болгарської зони (.bg), відібраних за ключовими словами «Зеленський», «війна в Україні», «Україна» та «Росія» за період з 1 березня по 15 квітня 2026 року.

З первинного масиву сформовано вибірку із 300 публікацій. Найбільше: fakti.bg — 59, dnes.dir.bg — 37, dnes.bg — 34. Кожне з цих трьох медіа входить до 50 провідних інтернет-медіа Болгарії, за інформацією SCImago Media rankings на березень 2025 року.

Кожен текст відповідав двом умовам одночасно: належав до болгарського медіапростору та містив пряму або контекстуальну прив’язку до української теми.

Відбір матеріалів здійснювався за формалізованими критеріями: часовий інтервал, доменна зона і наявність ключових слів, пов’язаних з Україною. Вибірку сформовано автоматично у середовищі Claude.

Кодування відбувалося відповідно до змінних, визначених за ключовими словами пошуку: «Україна», «Зеленський», «війна в Україні», «Росія», «корупція в Україні», «українська армія» («Украйна», «Зеленски», «война в Украйна», «войната в Украйна», «корупция в Украйна», «украинската армия»).

Ключові теми публікацій у інтернет-медіа Болгарії з 1 березня по 15 квітня 2026 року

Після ручної перевірки публікацій аналізувалися згадки тем, пов’язаних із Україною, та наративні конструкції — із застосуванням інструментів штучного інтелекту (Claude).

Буря у Софії

Одна з ключових тем, пов’язаних з Україною у болгарських медіа напередодні виборів, — візит урядової делегації до Києва на чолі з в.о. прем’єр-міністра Андрієм Гюровим і підписання 10-річної угоди про безпекову співпрацю. У переважній більшості новинних публікацій тема подається нейтрально. Повідомляється, що болгарська делегація — до якої, крім в.о. прем’єра, входили п’ять міністрів — зустрілася з українськими колегами, відвідала стіну пам’яті загиблих за Україну та зруйнований житловий будинок, де внаслідок удару 31 липня 2025 року загинуло понад 30 людей.

Проєвропейський Mediapool.bg присвятив візиту розгорнутий матеріал із подробицями підписаної угоди. Йдеться про поглиблення болгарсько-українських відносин в енергетиці, транспорті та обороні. Планується спільне виробництво безпілотників — для «використання досвіду української сторони в цій галузі на тлі численних вторгнень російських безпілотників в європейський повітряний простір». Київ також готовий залучити болгарські компанії до відновлення країни після закінчення війни.

Окремо наводяться слова Гюрова про те, що угода не потребує санкції парламенту, оскільки є політичним актом, а також його цитата про підтримку Болгарією територіальної цілісності України. В.о. міністра закордонних справ Надежда Нейнські прокоментувала: «Мир має бути справедливим і тривалим, а Україна — повноправним членом Європейського Союзу». Серед обговорюваних спільних проєктів — вертикальний газовий коридор і залізничний коридор Александруполіс — Одеса. З посиланням на МЗС України також повідомлялося про намір Болгарії приєднатися до програми PURL із закупівлі американської зброї для України.

Болгарські медіа висвітлювали й реакцію проросійських політичних сил, які розкритикували уряд Гюрова за підписання угоди. Зокрема, BulgariaOnAir зібрав коментарі представників різних партій. Коаліція «Продовжуємо зміни — Демократична Болгарія» (ПП—ДБ), до якої належить сам Гюров, очікувано угоду підтримала: «Це гарантує Болгарії доступ до новітніх технологій захисту безпілотників і є шансом для болгарської оборонної промисловості». Натомість експрезидент і лідер «Прогресивної Болгарії» Румен Радєв засудив уряд за те, що той бере «на себе довгострокові зобов’язання від імені Болгарії, які збільшують ризики для національної безпеки». Раніше Радєв виступав проти постачання Україні зброї та називав Крим «російським».

Проросійська партія «Відродження» подала до парламенту проєкт рішення з вимогою «негайно вжити заходів щодо припинення угоди», однак його так і не проголосували. Лідер партії Костадин Костадинов — який у березні 2022 року отримав 10-річну заборону на в’їзд в Україну через свою проросійську позицію — назвав угоду незаконною через відсутність парламентської санкції: «Ми надішлемо звіт до прокуратури для розслідування Ради міністрів у справах національної зради. Ми вимагатимемо від виконувача обов’язків президента негайно дати пояснення, що робить її уряд».

Виконувачка обовʼязків президента Іліяна Йотова, яка обійняла посаду після відставки Радєва, також засудила уряд за підписання угоди. На її думку, уряд не мав на це мандату, а сам документ «є слабким і застарілим, оскільки не враховує поточних обставин, розвитку війни в Україні та інтересів болгарської оборонної промисловості». Окремо Йотова зауважила, що в.о. президента не було проінформовано ні про візит, ні про підписання угоди.

Видання Plovdiv24 опублікувало матеріал, цілком побудований на цитатах іншого проросійського й антиєвропейського політика — Красимира Каракачанова. За його словами, безпекова угода нібито спрямована проти інтересів Болгарії: вона містить численні болгарські зобов’язання, але «не вказує на будь-які зобов’язання України». «Виявляється, це зовсім не договір про співпрацю — на практиці це наказ Зеленського про те, що нам виконувати», — заявив Каракачанов.

Ряд медіа опублікував відповідь в.о. міністра закордонних справ Надежди Нейнські на основні закиди щодо підписаної угоди. За її словами, угода не підпадає під дію Віденської конвенції, тому не потребує ратифікації парламентом. «Це меморандум, політична рамка, яка є предметом роботи кількох послідовних урядів. Вона не створює жодних юридичних зобов’язань для Болгарії, а лише відкриває можливості для розвитку та створення робочих місць», — пояснила Нейнські. Вона також пообіцяла, що «кожен окремий крок щодо України проходитиме через парламент».

Mediapool.bg опублікував звернення шістьох колишніх міністрів оборони Болгарії на підтримку підписаної угоди: «Болгарія і надалі буде непохитно стояти за підтримку боротьби України за утвердження свого суверенітету, незалежності та територіальної цілісності в ім’я справедливості, на підтримку миру. Підписана 30 березня цього року на найвищому рівні політична Угода про співробітництво у сфері безпеки між Болгарією та Україною є вираженням саме сталості цієї волі».

Росія на периферії

У аналізованому масиві новини про Росію становлять 14,7%. Публікації, як правило, спираються на актуальні інформаційні приводи — зокрема витоки про передавання росіянам змісту розмов лідерів держав ЄС і підлабузництво угорських посадовців перед російськими політиками та чиновниками, що набули поширення в останні тижні перед виборами в Угорщині. Або ж обговорення зростання цін на енергоносії внаслідок воєнної кампанії США та Ізраїлю проти Ірану. В матеріалах про енергоносії переважають аналітичні тексти з оцінками впливу цінового зростання на добробут громадян Болгарії та інших держав ЄС. Росію в таких публікаціях згадують як державу-експортерку нафти — у контексті тимчасового зняття США заборони на купівлю російської нафти, завантаженої на танкери.

Приклад публікації у болгарському виданні «Факти» про передавання міністром закордонних справ Угорщини Петером Сіярто росіянам інформації про обговорення за участі провідних політиків держав-членів ЄС

У публікаціях про російські енергоносії — як і в інших матеріалах про Росію — простежується некритична подача інформації від представників російської влади, характерна для медіа багатьох країн. Слова Володимира Путіна, його прессекретаря Дмитра Пєскова чи постійного представника Росії в ООН Василя Небензі, а також матеріали російських пропагандистських медіа рівня «РІА Новости» подаються як новини, а не пропаганда.

Це призводить до зміщення акцентів у трактуванні інформаційних приводів: Росія постає не агресоркою, а стороною, що завдає ударів «у відповідь» на дії України. Така подача синхронізується з тим, як війну проти України представляють російські чиновники і пропагандисти — для яких «першопричинами» агресії є «дії» самої України: «утиски російської мови», «нацизм», уявна біологічна зброя тощо.

До вибірки потрапили три публікації про мобілізацію в Росії — як передруки матеріалів інших видань, так і тексти болгарських журналістів. Ключовий фокус у таких матеріалах — на примусовому характері мобілізації та неефективності управління російською армією.

З матеріалу болгарського видання «Днес» про примушування студентів мобілізуватися для війни в Україні

У публікаціях про російську агресію проти України трапляються й контексти, рідко згадувані в українських медіа. Зокрема, повідомлення про загрозу землетрусів у сейсмологічно активній зоні Вранча через російські атаки ракетами «Кинжал» і Х-101.

Болгарські медіа також підхоплюють загальноєвропейські інфоприводи, пов’язані з Росією та її агресією: поширюють матеріали про діяльність російських шпигунів і акти саботажу в державах ЄС, а також про галузі промисловості та товари, на які санкції ЄС досі не поширюються, — зокрема про купівлю європейцями російського урану.

Болгарські онлайн-медіа висвітлюють Україну та війну нерівномірно: проєвропейські видання подають київський порядок денний контекстуально і критично, тоді як частина медіа некритично відтворює російські наративи — від слів Путіна, Пєскова до перепублікації пропаганди в якості звичайних новин. Підписання безпекової угоди з Україною стало лакмусовим папірцем: той самий документ одні подавали як історичний крок, інші — як справжню «київську зраду».