25 березня 2026 року окружний суд Лос-Анджелеса виніс рішення у справі проти Meta та YouTube. Суд визнав social-media-гігантів відповідальними за шкоду, завдану неповнолітній користувачці через дизайн їхніх платформ. Присяжні дійшли висновку, що алгоритми відбору контенту, нескінченна стрічка й інші принципи взаємодії з користувачами негативно впливали на психічне здоров’я неповнолітніх і сприяли формуванню їхньої залежності.

Тепер компанії мають виплатити штраф у розмірі близько $6 млн. Хоча ця сума є незначною, після рішення суду акції Meta помітно просіли у вартості, через що скоротилася ринкова капіталізація компанії.

Це рішення з’явилося не на порожньому місці. У США вже кілька років триває дискусія про відповідальність платформ за рекомендаційні алгоритми — зокрема після справи «Гонсалес проти Google», де Верховний суд фактично уникнув прямої відповіді на питання, чи позбавлені платформи відповідальності за розміщений користувачами контент, якщо алгоритми платформи формують рекомендації.

Також ще у 2022 році суд Великобританії пов’язав причину смерті 14-річної Моллі Рассел із контентом соцмереж і визнав, що цей контент сприяв смерті підлітки.

Відповідачами у справі були й інші соцмережі, проте відомо, що TikTok і Snap уклали угоду з позивачем на нерозголошених умовах до початку судового розгляду.

Рішення щодо цього позову було озвучено після іншого рішення, прийнятого присяжними штату Нью-Мексико в іншій справі, що стосувалася сексуальної експлуатації дітей за допомогою платформ Meta. Тут компанію теж визнали винною та присудили їй штраф у розмірі $375 млн.

Світ уже давно намагається визначити, де проходить межа між «нейтральністю платформ» і їхнім впливом на поведінку користувачів. Обидва рішення березня 2026 року можуть стати важливим етапом у спробах дати алгоритмам юридичну оцінку та вплинути на подальші практики взаємодії соцмереж із користувачами.

Окрім того, ці рішення можуть стати прецедентом, який вплине на інші позови, що будуть розглянуті цього року. А там уже можна очікувати й більших фінансових збитків для техногігантів, і потенційної зміни інтерфейсів цих онлайн-платформ.

Адвокати позивачів у першій справі послуговувалися аргументами, що були висунуті проти Big Tobacco — великих тютюнових компаній, які так само приховували факти формування залежності від їхніх продуктів. Натомість захисники social-media-гігантів використовували у своїх стратегіях аргументи Section 230 — Розділу 230 Закону про пристойність у комунікаціях 1996 року, який захищає їх від відповідальності за контент їхніх користувачів. Тож не виключено, що ці судові рішення також зможуть зрушити з мертвої точки спроби перегляду цієї суперечливої та подекуди застарілої норми.

Анатомія цифрової залежності

Суд визнав, що платформи Meta та YouTube використовували декілька технологічних рішень, які сприяли формуванню залежної поведінки у користувачів. Ось основні інтерфейсні та технологічні механіки, які згадувалися під час судового процесу.

Непередбачувана винагорода. Цей принцип базується на експериментах психолога Берхуса Скіннера 1950-х років, який виявив, що випадкова винагорода викликає сильнішу нав’язливу поведінку, ніж стабільна. Користувач оновлює стрічку, не знаючи, чи побачить він цікавий контент. Ця непередбачуваність призводить до того, що людина повторно відкриває додаток чи сайт із бажанням побачити там щось цікаве. Соцмережі по своїй архітектурі використовують аналогічний принцип: ви оновлюєте стрічку, не знаючи, чи побачите щось цікаве. Іноді там зустрічається щось цікаве, іноді ні. Проте надія побачити цікавий чи важливий контент змушує юзерів повертатися до соцмереж знову і знову.

Нескінченний скрол. До 2010-х більшість сайтів використовували посторінкову навігацію, що вимагала свідомого вибору — для переходу до наступної сторінки потрібно було зробити клік по спеціальній кнопці. У 2006 році інженер Аза Раскін розробив технологію infinite scroll — нескінченної прокрутки. Пізніше він публічно назвав цю розробку помилкою. Проте цю ідею взяли на озброєння Facebook і YouTube та запровадили нескінченну стрічку у всіх своїх продуктах. Саме для підлітків цей нескінченний скрол виявився одним з основних тригерів формування залежності, адже у них префронтальна кора, відповідальна за самоконтроль і регуляцію імпульсів, ще не повністю сформована, що ускладнює свідоме обмеження часу, проведеного в мобільних додатках.

Соціальне схвалення. Кожна взаємодія в соцмережі — лайк, коментар, перегляд — активує викид нейромедіатора дофаміну. Компанії володіють детальними даними про поведінку користувачів і налаштовують алгоритми на максимізацію показника залученості — часу, проведеного у додатку, пропонуючи контент, який їм напевно сподобається, та згадану вище нескірченну прокрутку. Інтерес до контенту помножений на викиди дофаміну — це ще одні інструменти формування залежності. Соцмережі зацікавлені в тому, аби юзери подовше проводили час у їхніх застосунках. Адже чим довше користувач залишається на платформі, тим більше реклами йому можна показати.

Внутрішні документи Meta, представлені під час судового процесу, показали, що компанія володіла даними про поведінку підлітків і обговорювала стратегії збільшення часу, який молоді користувачі проводять у додатках. Саме ці практики стали предметом викриттів колишньої співробітниці компанії Френсіс Хоген у 2021 році. Вона передала журналістам тисячі внутрішніх документів, які свідчили, що компанія знала про шкоду своїх алгоритмів, зокрема для підлітків, але нічого з цим не робила.

Персоналізовані рекомендації. Опції YouTube Watch Next (Що переглянути далі) та Instagram Explore (Цікаве) соцмереж використовують машинне навчання для прогнозування контенту, який краще сподобається юзеру і надовше затримає його в мобільному додатку. Алгоритм рекомендацій оптимізується на клікабельності, що доводять незалежні дослідження — вони показують, що рекомендаційна система YouTube здатна обмежувати різноманіття та сприяти переходу користувачів до більш вузького чи проблематичного контенту, а ще — веде користувачів від нейтрального контенту до більш екстремального, оскільки такий контент краще утримує увагу. Наприклад, користувач, який переглядає відео про дієти, через деякий час може отримати рекомендації про розлади харчової поведінки, а перегляд контенту про фітнес приводить до відеопорад щодо стероїдів. Постійне підсилення інтересу до нового контенту так само сприяє залученості та залежності юзерів.

Яке майбутнє чекає соцмережі після цього судового рішення

Зараз у судах США перебувають понад 10 тисяч подібних справ проти social-media-гігантів, ініційованих як приватними особами, так і шкільними округами, що скаржаться на дизайн і вплив продуктів Meta, YouTube та інших платформ на користувачів. Тож цей вирок може стати першим із важливих прецедентів у цій великій хвилі позовів і перетворитися із мізерного штрафу у $6 млн у серйозніші фінансові збитки та звинувачення.

Існує декілька сценаріїв, що описують вплив рішення суду на майбутнє соціальних платформ.

Сценарій 1: Жорстке регулювання

Якщо в наступних судах соцмережі програватимуть, є висока ймовірність того, що ринок соцмереж зіткнеться з радикальним регулюванням. У Конгресі США вже давно обговорюється Kids Online Safety Act (KOSA) — Закон про захист дітей в інтернеті, який передбачає надання неповнолітнім і батькам інструментів для захисту від онлайн-загроз. Законопроєкт пропонує обмеження для соцмереж їхніх «механізмів залучення», таких як нескінченний скрол та автоматичне відтворення відео, а також можливість для користувачів вимикати персоналізовані алгоритмічні рекомендації. Окрім того, законопроєкт передбачає, що платформи мають впроваджувати незалежні аудити для перевірки дотримання вимог закону.

Європейський Союз у липні 2025 року опублікував Guidelines on the protection of minors як елемент Digital Services Act. Ці практичні настанови застосовуються до всіх онлайн-платформ, доступних неповнолітнім. Вони передбачають автоматичне встановлення безпечних налаштувань для дитячих акаунтів, обмеження алгоритмічного впливу, заборону таргетованої реклами, націленої на неповнолітніх, і деякі інші обмеження. Також Європарламент пропонує встановити мінімальний вік 16 років для доступу до соціальних мереж по всьому ЄС, а ще закликає Єврокомісію повністю використовувати свої повноваження у відповідності з DSA, включно з накладанням штрафів або, в крайньому випадку, блокуванням сайтів, що становлять загрозу неповнолітнім.

Сценарій 2: Добровільна саморегуляція

Іншим способом упорядкувати використання соцмереж неповнолітніми може стати власна саморегуляція платформ та інвестиції у безпеку й захист. Саме це компанія Meta пообіцяла зробити після винесення рішення за другим позовом — щодо сексуальної експлуатації дітей. У своїх виступах перед Конгресом засновник Facebook Марк Цукерберг обіцяв ужити заходів. Однак суд у Нью-Мексико встановив, що компанія продовжувала практики, що шкодять неповнолітнім, навіть після публічних обіцянок змін.

Розмови про саморегулювання мимоволі нагадують інший випадок — звинувачення тютюнових гігантів Big Tobacco у формуванні залежності від куріння та приховування негативного впливу цієї шкідливої звички.

Історія регулювання тютюнової індустрії показує, що добровільна саморегуляція зазвичай не працює для компаній чи індустрій, які заробляють великі гроші. У грудні 1953 року виконавчі директори найбільших тютюнових компаній Америки зустрілися з PR-компанією Hill & Knowlton і створили Tobacco Industry Research Committee (TIRC) начебто для вивчення впливу куріння на здоров’я. Насправді з часом стало відомо, що більшість досліджень TIRC не була призначена для перевірки шкоди здоров’ю, а була винятково PR-активністю, яка насправді затримувала й заважала регулюванню та створювала публічну плутанину навколо наукових даних.

Паралелі очевидні: як і тютюнові компанії 1950-х, сучасні техногіганти створюють ініціативи з безпеки, які виглядають як серйозні дослідження, але насправді служать інструментом для замилювання очей регуляторам. Коли на кону мільярдні прибутки, добровільні обіцянки рідко перетворюються на реальні зміни. За сорок років існування TIRC витратив понад $300 млн на «дослідження», які так і не визнали зв’язок між курінням і раком. Так само Meta стверджує, що інвестувала $30 млрд у безпеку — але рішення суду в Нью-Мексико доводить, що платформи продовжують шкодити дітям.

Сценарій 3: Альтернативні платформи

Попит на етичні альтернативи сучасним social-media-гігантам існував ще до судових вердиктів березня 2026 року. Понад те, за останні роки на ринку соцмереж з’явилося декілька цікавих альтернатив. Наприклад, BeReal — французька платформа, що з липня по серпень 2022 року зросла до 73,5 млн користувачів завдяки моделі без рекомендаційних алгоритмів. Додаток один раз на день у випадковий час пропонує користувачам зробити фото поточного моменту, даючи лише 2 хвилини на виконання. Однак до березня 2025 року кількість активних користувачів платформи скоротилася.

Децентралізовані платформи Mastodon і Bluesky теж демонструють зростання: аудиторія Bluesky збільшилася до 40 млн користувачів станом на листопад 2025. Та й власна альтернатива від Meta — соцмережа Threads — теж набирає популярності. Проте в ній присутні усі недоліки, які так не сподобалися суддям — від нескінченого скролу до алгоритмічного відбору контенту.

Питання полягає в тому, чи можуть етичні платформи конкурувати з корпораціями, що мають мільярдні бюджети на маркетинг і найкращих інженерів. Історія інтернету демонструє, що ідеалістичні проєкти часто програють компаніям, які використовують поведінкові маніпуляції та «сірі» методи залучення юзерів.

Глобальні наслідки для ринку

Ми знаємо, чим закінчилися суди проти тютюнових корпорацій минулого століття. Philip Morris та RJ Reynolds десятиліттями приховували від громадськості наукові дані про смертоносність своєї продукції. Остаточне рішення було прийняте у 1998 році — компенсація у вигляді суми в розмірі $206 млрд за збитки від куріння, заборона маркетингу серед неповнолітніх, суворе галузеве регулювання.

Вердикти судів проти соцмереж 25—26 березня 2026 року встановили юридичний прецедент: соціальні мережі вперше в судовому порядку визнані винними у формуванні залежності у неповнолітніх. Це виглядає не лише як перемога конкретних позивачів. Це рішення змінити правову логіку, згідно з якою платформи не можуть беззастережно ховатися за твердженням «ми лише надаємо інструменти». Адже суд довів, що платформи усвідомлювали ту шкоду, яку вони несли неповнолітнім юзерам. Проте не варто забувати, що і Meta, і Alphabet (материнська компанія YouTube) готують апеляції. Напевне, лобісти працюватимуть над тим, аби KOSA не перетворився на закон.

Водночас інші судові процеси в аналогічних випадках можуть закріпити цей прецедент. Якщо парламент США наважиться на системне регулювання алгоритмів чи нарешті визначиться з майбутнім Розділу 230 — це може змінити і бізнес соцмереж, і суспільне ставлення до повальної смартфонізації та суспільного тиску бути присутнім у соцмережах.

Програш тютюнової індустрії розтягнувся в часі. Чи повториться цей сценарій із соціальними мережами — наразі невідомо. Наступні кроки, які впливатимуть на майбутнє інтернету, визначатимуться у судах, парламентах і бізнес-рішеннях компаній протягом найближчих років.