«Детектор медіа» системно досліджує поширення та вплив російської пропаганди в європейських країнах. Ми вже писали про медіа та організації, які російська пропаганда використовує для поширення власних наративів у Франції (читайте розслідування тут і тут), а також про медійний ландшафт Бельгії та проникнення в нього російської пропаганди. Тепер ми вирішили дослідити, як росіяни поширюють дезінформацію у Нідерландах — країні, яка послідовно надає військову підтримку Україні. Для того, щоб зірвати цю підтримку, Росія застосовує дезінформацію. При цьому вона використовує місцевий медійний ландшафт, тенденції медійного ринку та політичні реалії.
Специфіка медійного ринку Нідерландів
Як пояснює доктор Ежен Лоос, почесний доцент Утрехтського університету з державного управління та організаційних наук, який працює над дослідженнями медіаграмотності та її поколіннєвого виміру, головну роль у формуванні сучасного медіаландшафту країни мав історичний принцип вертикального плюралізму (verzuiling). З початку XX століття нідерландське суспільство було поділене на ідеологічні та релігійні «стовпи»: протестанти, католики, соціалісти та ліберали мали свої школи, профспілки, газети і, зрештою, свої телерадіокомпанії.
Сучасне суспільство вже менш прив’язане до релігії, але ця структура збереглася як спосіб гарантувати, що кожна група населення має свій голос у медіапросторі. Впродовж десятиліть усе — від шкіл і лікарень до газет і мовників — вибудовувалося вздовж цих вертикальних ліній. «Ви не просто слухали радіо; ви слухали радіостанцію свого “стовпа”», — каже він.
Це відображено і в системі суспільного мовлення у Нідерландах. Її особливість полягає в тому, що ефірний час належить не одній державній корпорації, а розподіляється між різними незалежними асоціаціями, які представляють різні верстви суспільства, ті самі стовпи. Система функціонує як своєрідний «кооператив», де роль парасолькової організації NPO полягає не в контролі чи виробництві програм, а в управлінні процесами. Наприклад, NPO отримує кошти від уряду та розподіляє їх між цими мовниками. Вона також координує розподіл сітки мовлення, щоб програми різних асоціацій не дублювали одна одну на каналах NPO 1, 2 та 3. На додачу, NPO ще й керує цифровими платформами та передавачами.
Два основні мовники в цій структурі — NOS та NTR — фінансуються напряму для виконання окремих завдань. NOS відповідає за новини, спорт і трансляцію подій державного значення. Натомість NTR фокусується на культурі, освіті та програмах для меншин. Разом із ними під парасолькою NPO працюють і приватні некомерційні організації, які повинні довести свою затребуваність кількістю людей, які платять членські внески. Що більше членів у організації, то більше ефірного часу та фінансування вона отримує. Такими організаціями є BNNVARA, що об’єднує лівоцентристів і соціалістів, EO, яка представляє євангелістів, VPRO (ліберальна протестантська радіокомпанія) та KRO-NCRV, тобто католики і протестанти. До цієї структури також входять спеціалізовані мовники — маленькі організації, що представляють інтереси конкретних груп (наприклад, релігійні громади або правозахисні рухи).
Найбільшою асоціацією мовлення під контролем NPO в країні є AVROTROS. Вона виникла у 2014 році в результаті злиття двох мовників. AVRO був першим суспільним мовником в історії Нідерландів (заснований у 1923 році) та завжди дотримувався ліберальних поглядів, але без релігійного забарвлення. TROS — мовник, який у 1960-х запровадив на телевізійному ринку країни формат «легкого» розважального телебачення (шоу, серіали, ігри), що орієнтувалося на масового глядача. Злиття створило «супермовника», який став головним постачальником контенту для всієї країни.
На відміну від інших мовників у країні, AVROTROS позиціює себе як мовник для всіх. Його гасло — «Для спільноти» (Voor de gemeenschap). Оскільки AVROTROS має найбільшу кількість членів, які платять внески (близько 400 тисяч), згідно з законом, вони отримують найбільше ефірного часу на основних телеканалах (особливо на NPO 1) і радіостанціях.
Система суворо регулюється Медіаактом (Mediawet). Кожні п’ять років мовники мають підтверджувати свою репрезентативність. Якщо кількість членів асоціації падає нижче певного порогу (150 000 для великих мовників), вони можуть втратити право на ефір або мають об’єднатися з іншими. Це створює постійну конкуренцію за якість контенту й увагу глядача.
Нідерланди відмовилися від прямого «збору на телевізор» у 2000 році. Сьогодні система фінансується через державні субсидії (гроші спрямовують із загального податкового бюджету країни) та продаж реклами. Цим у Нідерландах займається окрема державна структура Ster. Згідно з законодавством, реклама на суспільному мовленні в країні ніколи не перериває фільми чи передачі — вона транслюється лише «блоками» між програмами, а весь прибуток від реклами йде до бюджету NPO.
Медіаландшафт Нідерландів, як указує Інститут Рейтерз у своєму «Звіті цифрових новин» за 2025 рік, характеризується високим рівнем свободи преси, стрімкою цифровою трансформацією та значною концентрацією власності в руках кількох великих комерційних груп.
Медіаринок Нідерландів переживає період глибоких структурних змін, зумовлених зміною споживацьких звичок та економічними факторами. Дані Медіазвіту державного регулятора — Комісаріату медіа Нідерландів за 2024 рік свідчать: лише чверть жителів країни продовжує щодня читати друковані газети (порівняно з 40% у 2019 році). Час перегляду лінійного телебачення також скоротився з майже 3 годин на день у 2013 році до менш ніж 2 годин у 2023 році.
Дослідження Online Ad Spend Study місцевої філії консалтингової компанії Deloitte у співпраці з VIA за 2024 рік показує, що близько 80% доходів від цифрової реклами в країні отримують глобальні платформи, такі як Google і Meta. Звіт Digital Consumer Trends на 2026 рік від тієї ж Deloitte також вказує на те, що водночас спостерігається зростання популярності TikTok, який став лідером у сегменті соціальної реклами.
Комерційні медіа успішно розвивають платні цифрові підписки, які компенсують втрати від друку. Крім того, на ринок активно виходять міжнародні стримінгові сервіси (Netflix, Disney+, HBO Max), запроваджуючи гібридні моделі підписки з рекламою.
Також зафіксовано зростання випадків погроз і залякування журналістів у Нідерландах — наприклад, у 2023 році було зареєстровано 214 таких інцидентів, у 2024 — 249, у 2025 — 262.
За словами Лооса, більшість дезінформації походить не від «традиційних медіа», таких, як NPO чи великі приватні мовники, а так звані «альтернативні» медіа. Через цей високий плюралізм медіаландшафту ці альтернативні голоси знаходять прогалини в традиційних «стовпах», щоб просувати потрібні наративи.
Цей плюралізм, як каже Лоос, має і політичний вимір. У Нідерландах жодна партія ніколи не отримує одноосібної більшості, тому уряди формуються на основі коаліцій — часто з трьох, чотирьох або навіть п’яти партій.
«У нідерландському парламенті є дві чи три партії, які представляють цей альтернативний погляд, і те саме ми бачимо в Німеччині з однією чи двома партіями. Цей контрдискурс не завжди є явно проросійським, але він часто збігається з російською точкою зору. Їхній основний аргумент: “Ми не повинні витрачати на це гроші, нам потрібно поставити в пріоритет власне населення”. Поки що назвемо це популістською групою. Вони стоять поза загальноприйнятим консенсусом, зосереджуючись на внутрішніх проблемах, щоб поставити під сумнів необхідність міжнародної підтримки. Наразі популістські партії в Нідерландах представляють від 20% до 30% виборців — що важливо відрізняти від населення в цілому», — пояснює експерт.
«Ми також бачимо відкритий альянс між певними ультраправими джерелами [інформації] та російськими державними наративами. Наприклад, є одне конкретне медіа, що навіть пропонує російську версію свого сайту, тож зв’язок цілком очевидний», — каже виконавчий директор організації з протидії дезінформації у Бельгії та Нідерландах deCheckers Ян Ягерс. Він також співпрацює з медіа Knack.
Робота Ягерса є відповіддю на потреби посилення медіаграмотності в регіоні, які виникли з огляду на те, як глибоко медіаландшафт Нідерландів залишається переплетеним ыз бельгійським щонайменше з огляду на мовний аспект — основною робочою мовою для фламандських медіа у Бельгії є нідерландська. За його словами, фламандська та ширша бельгійська системи наразі демонструють дещо сильніші перспективи зростання, ніж нідерландська.
Ягерс описуэ ще одну тенденцію: за останні роки спостерігається своєрідне «фламандське захоплення» нідерландської медіасистеми. Наприклад, дві бельгійські групи — DPG Media та Mediahuis — контролюють переважну більшість ринку щоденних газет і новинних медіа у Нідерландах. DPG Media зміцнила свої позиції, отримавши дозвіл на поглинання приватного мовника RTL Nederland у червні 2025 року, що дозволяє їй використовувати бренд RTL (включно з телеканалами та радіостанціями RTL) до 2034 року. Попри те, що ринок формально залишається відносно збалансованим, занепокоєння щодо концентрації власності зростає.
Механізми поширення російських наративів у Нідерландах
Хоча довіра до медіа в Нідерландах залишається порівняно високою, серед правопопулістів традиційні медіа часто сприймаються як «вороги народу» та поширювачі фейкових новин. За словами доцента факультету соціальних та поведінкових наук Амстердамського університету, доктора Майкла Хамелеерса, що спеціалізується на дослідженні дезінформації та мізінформації, довіри до медіа та популізму, суспільні розбіжності в Нідерландах дедалі більше формуються навколо нового витка культурних воєн і загостреного протистояння між лівими та правими. Як наслідок, медіа поглиблюють цей розкол.
«Російські операції працюють лише тому, що існує внутрішнє підґрунтя для розколів, — підсумовує Хамелеерс. — Вони знаходять аудиторію там, де вже є недовіра до епістемічних авторитетів і сумніви в легітимності демократичних інституцій».
Цю тезу підтверджує і Діан ван Хюйстеє — докторка наук, наукова співробітниця та викладачка кафедри комунікаційних наук Вільного університету Амстердама, що займається дослідженнями впливу мізінформації після її виправлення. Вона констатує: «Головна мета російських інформаційних операцій полягає не лише в тому, щоб змінити нашу думку чи змусити нас у щось повірити, а в тому, щоб посіяти невизначеність і сумніви». Незалежно від того, чи йдеться про підтримку України, відповідальність за катастрофу рейсу MH17 чи чесність виборів, стратегія одна: створити «туман невизначеності», заповнивши інформаційний простір величезною кількістю неправдивих повідомлень.
Показовим прикладом вона називає пожежу в церкві Вонделькерк в Амстердамі під час новорічної ночі 2026 року. У соціальних мережах пожежу миттєво охрестили «атакою» на «християнську Європу», яку нібито здійснили «ісламські терористичні мережі». Проросійські акаунти підхопили ці твердження, щоб посилити дезінформацію, спричинити хаос і поглибити поляризацію в суспільстві. За спостереженнями ван Хюйстеє, це була не випадкова чутка, а скоординована спроба перетворити локальний інцидент на частину ширшого глобального наративу про релігійний і культурний конфлікт. До моменту, коли влада змогла розпочати розслідування, в частині онлайн-дискусій уже «призначили винуватців».
Натомість Майкл Хамелеерс звертає увагу на інший приклад — під час повномасштабного російського вторгнення, за його словами, у маніпулятивному контексті використовувалися кадри з відеоігор, землетрусів чи інших подій, які не мали жодного стосунку до реальної ситуації. Мета — делегітимізувати або заперечити страждання українців, звинувачуючи їх в інсценуванні. Часто поширювалися вирвані з контексту зображення, які нібито «доводили», що страждання громадян України від російської агресії є перебільшеними. Експерт також каже про спроби легітимізації військових дій Росії. Маніпульовані або вирвані з контексту відео використовуються для демонстрації «розлюднення» України, що мало б виправдати силову відповідь.
Ян Ягерс зауважує, що найбільший вплив на суспільство в Нідерландах насправді має радше мізінформація, тобто ненавмисне поширення фейків. Фактично це «підливає масла у вогонь» і поглиблює злі наміри гравців, які оперують на рівні дезінформації. На його думку, дедалі актуальнішим стає питання, якою є роль штучного інтелекту у створенні та розповсюдженні дезінформації та чи є використання таких інструментів заздалегідь добре спланованим — зокрема через використання ШІ-агентів для підготовки ґрунту під потрібні наративи у моменти, про які суспільство навіть не здогадується. Все це набуває особливо значення у контексті кризових ситуацій, на кшталт тих, про які згадували Хамелеерс і ван Хюйстеє.
Експертка пояснює, що з появою ботів і генеративного штучного інтелекту створювати та поширювати переконливий контент бездоганною нідерландською мовою стало надзвичайно легко. Це усуває традиційні «підказки», за якими раніше можна було розпізнати недостовірну інформацію. Коли ж таку інформацію «відмивають» через численні нібито незалежні джерела, виникає так званий «ефект ілюзорної правди»: чим частіше ми стикаємося з певним твердженням, тим більше мозок схильний сприймати його як правдиве — просто тому, що воно здається знайомим. У підсумку, пояснює ван Хюйсте, ці операції спрямовані не лише на зміну думок. Їхнє завдання — перевантажити аудиторію, викликати хаос і поступово підірвати фундаментальну довіру до демократичних інститутів.
Хамелеерс каже, що попри занепокоєння щодо ШІ, на практиці досі найпоширенішими залишаються «дешеві підробки» та прості способи деконтекстуалізації зображень і відео.
Основні тези росіян, спрямовані на аудиторію в Нідерландах
Говорячи про російську дезінформацію, Ягерс пояснює, що йдеться не лише про окремі фейки, а про системну роботу, що об’єднує «неприродних союзників», які сходяться у спільних цілях — підриві демократії, довіри до медіа, інституцій та істеблішменту, а також у поляризації суспільства навколо термінових новин.
Серед трьох ключових пропагандистських наративів, які нині циркулюють у медіапросторі Нідерландів, експерт називає такі:
«Еліта вам бреше; медіа не кажуть вам правди».
«Влада шкодить власному народу».
«Підтримка України є безглуздою та дорогою, НАТО нікуди не рухається».
Доцентка кафедри російського дискурсу та політики Університету Гронінгена Єлизавета Ґауфман говорить, що Нідерланди у російському пропагандистському дискурсі зазвичай постають як «ключова країна НАТО», еліта якої нібито втратила зв’язок із пересічними громадянами та одержима так званою «LGBTQ-аджендою», що є співзвучним з багатьма теоріями змов у Європі.
У нещодавніх карикатурах, каже вона, колишнього прем’єр-міністра і нинішнього генсека НАТО Марка Рютте зображували як нациста, який «штовхає українців на передову». Паралельно експлуатується тема енергетичної безпеки: залежність Європи від інших країн подається як передвісник неминучого енергетичного колапсу ЄС — із повторюваним образом європейців, які «замерзають» без російського газу та нафти.
Експертка також виділяє вплив ультраправих сил та «альтернативних» джерел: «Є певна частина нідерландськомовної аудиторії, яка цікавиться конспірологічними теоріями. До того ж, партія “Форум за демократію” (FvD) регулярно транслює у власних медіа неофашистські погляди Олександра Дугіна. Лідер партії Тьєррі Боде поширює спростовану теорію змови про “біолабораторії в Україні”, згадуючи її навіть у парламенті».
Які організації та медіа поширюють російську пропаганду в Нідерландах
Фонд підтримки та захисту прав співвітчизників
У 2025 році видання Knack, у якому працює Ян Ягерс, разом із OCCRP і міжнародними партнерами зробило розслідування про роботу російського Фонду підтримки та захисту прав співвітчизників, які проживають за кордоном («Правфонду»). До розслідування долучалася і українська команда «Схеми» від «Радіо Свобода». Данський суспільний мовник DR через конфіденційне джерело отримав і передав розслідувачам 49 262 електронні листи та 22 355 документів із п’яти адрес електронної пошти, пов’язаних із «Правфондом». Розслідування показало, що «Правфонд» використовується для пропаганди, операцій впливу, підтримки розвідувальної роботи та контролю над російською діаспорою.
«Правфонд» був створений у 2011 році указом президента та пов’язаний із МЗС Росії та Росспівробітництвом, а опікунську раду очолює міністр закордонних справ Росії Сергій Лавров. «У нас майже тридцять мільйонів співвітчизників за кордоном», — казав директор Правфонду Олександр Удальцов у рекламному відеоролику від квітня 2022 року. «Це армія, сила, яка дуже важлива для нас».
Сам «Правфонд» перебуває у європейському санкційному списку з 23 червня 2023 року, але його філії продовжують працювати у низці країн ЄС, у колишніх республіках СРСР, а також в Австралії, Йорданії та Монголії. В Нідерландах від нього працює «Координаційна рада російських співвітчизників», яка підтримує розвиток російських шкіл, надає юридичну підтримку, проводить культурні, спортивні й інформаційні заходи.
«Правфонд» просуває наратив про русофобію, який російська дипломатія використовує вже багато років. Щоб поширювати цей наратив серед діаспори, «Правфонд» інвестує в численні місцеві російськомовні медіа, які підтримують позицію Кремля. Зокрема, «Правфонд» фінансував проросійський вебсайт Euromore — онлайн-портал, який зосереджується на ймовірних «загрозах» росіянам у Європі. Як ідеться в документах, Euromore було розроблено, щоб створити «значущу альтернативу» після закриття владою ЄС RT і Sputnik. Зараз на головній сторінці порталу Euromore в усіх мовних версіях — заява редакції про те, наскільки несправедливими є санкції Великої Британії, запроваджені в грудні 2025 року до порталу. Більше ніякої інформації сайт не мстить.
Також «Правфонд» підтримував діяльність Golos.eu — інтернет-порталу, який здебільшого критикував українську владу, публікує блоги, передруки телеграм-дописів і матеріали рупорів російської пропаганди — від Віктора Медведчука до Анатолія Шарія. Тепер на сайті Golos.eu схожа заява про несправедливість санкцій — і більше ніякої інформації. У Латвії фонд підтримував російськомовний вебсайт IMHO-club, який зображував Латвію як країну, керовану фашистами, і стверджував, що країни Балтії юридично належать Росії. Також спонсорує кілька телеграм-каналів, які пропагують проросійський наратив.
У звіті фонду українські журналісти розшукали розділ «Український напрямок». У ньому детально описується робота, яку «Правфонд» веде на території України. Наприклад, функціонування в Києві «Центру правових консультацій», адвокати якого вели прийом громадян, а сам центр готував звіти для російської влади про «воєнні злочини ЗСУ» та «порушення прав російськомовного населення».
De Nieuwe Media та Volk Word Wakker
Це нідерландські онлайн-платформи, які позиціюють себе як незалежне джерело новин. В обох головною редакторкою вказана письменниця Дієні Карс, і на обох ресурсах однаковий слоган: waarheidskrant — «газета істини». Окрім імені головної редакторки, на сайті немає інформації про редакцію та юридичну структуру, а фінансова підтримка спрямована відразу на рахунок Карс. De Nieuwe Media заблокований в Україні з квітня 2025 року, але в Європі він продовжує поширювати пропаганду і конспірологію нідерландською мовою.
Volk Word Wakker працює за схожою моделлю та пише про рептилоїдів, кінець світу, НЛО, пришестя антихриста та інші теорії змови. Видання заявляє, що публікує «100% правдиву інформацію» та пропонує альтернативу «традиційним» або «контрольованим» медіа, але водночас публікує матеріали про теорії змов, які містять звинувачення на адресу міжнародних організацій, зокрема ВООЗ, НАТО, ЄС, а також дискредитують західну підтримку України.
«На нашому вебсайті ви знайдете ключ до Божої любові, (внутрішнього) миру та гармонії всередині себе. Особисто ми абсолютно покінчили з Марком Рютте та всіма його поплічниками, усіма язичниками (послідовниками Бафомета/ідолів) у Нідерландах, їхньою хитрою крадіжкою дітей, знань, майна, часу та енергії, яку впроваджують шантажовані високоосвічені особи, та їхніми власними абсурдними правилами, безглуздими законами та виснажливими податками, що накладаються нідерландським урядом», — ідеться в описі сайту.
Про Україну тут пишуть, що її уряд закуповує компоненти для виготовлення хімічної зброї, що росіяни та українці — один народ, але водночас українські «силовики» грабують і ґвалтують людей на Донбасі. Або про те, що вся європейська допомога йде на підтримку корупції — цей матеріал вийшов із посиланням на ТАСС, а внизу додано: P.S. Немає підстав вважати, що це фейкові новини.
Цей ресурс був заблокований в Україні одночасно з De Nieuwe Media. Це не пов’язані між собою сайти, але його опис є подібним до більшості альтернативних медіа у Нідерландах: «Новини, які ви більше ніде не прочитаєте. Ані уряд, ані провідні медіа не розкажуть вам усієї історії. Café Weltschmerz надає слово експертам, яких ви не знайдете у звичайній газеті або в неурядовій організації. І приносить вам новини, які ви інакше не змогли б прочитати».
Тут ключові повідомлення кремлівської пропаганди популяризуються через інтерв’ю з проросійськими експертами. Наприклад, у бесіді з професором Гленном Дізеном виправдовується агресія Росії, що подається як реакція на дії НАТО. В іншому інтерв’ю посол Росії у Нідерландах Володимир Тарабрін покладає відповідальність за конфлікт на США, акцентуючи на «однобокості» західної інформаційної політики та необхідності «мирного врегулювання шляхом компромісів». Контент ресурсу містить ознаки делегітимізації української влади, дискредитації міжнародної допомоги Україні та просування ідеї припинення підтримки як єдиного шляху до врегулювання конфлікту.
У квітні 2025 року російські медіа та телеграм-канали поширювали публікацію Café Weltschmerz про те, що українські правоохоронні органи нібито розслідують «причетність» вищих посадових осіб СБУ до контрабанди товарів через державний кордон, діяльності шахрайських колцентрів, а також «зв’язок» із великим наркокартелем «Хімпром». Анонімний автор стверджував, що інформацію йому «передав» неназваний офіцер СБУ після «сенсаційної» публікації про торгівлю українськими дітьми, яку також нібито організували високопосадовці органу. Стаття виявилася фейком, а згодом її видалили.
З контактної інформації на сайті є тільки пошта. Інформація про власника чи головного редактора Frontnieuws у публічних джерелах відсутня. За даними фактчекінгової організації The European Digital Media Observatory (EDMO), Frontnieuws є наступником ультраправої антисемітської платформи Fenixx, а також репостить російські або проросійські матеріали.
Наприклад, Frontnieuws опублікував повідомлення праворадикального шведськомовного сайту Fria Tider про Бучу під заголовком «Росія: масове вбивство є фейком». У ній сайт також посилається на відео, опубліковане в телеграм-каналі Міністерства оборони Росії. Frontnieuws використовує російську термінологію, зокрема «київський режим», «громадянська війна», «Новоросія», захист російськомовних і звинувачує Україну у затягуванні війни.
Ресурс також пише, що в Європі готується кривава громадянська війна, ЄС готує морські блокади та піратство проти цивільного судноплавства (але маються на увазі російські нафтові танкери). Також на сайті спростовують версію вбивства Олексія Навального, повторюючи офіційну позицію російської влади про природну смерть, і поширюють статті Олександра Дугіна про руйнування «колективного Заходу».
Freesuriyah.eu та Devend.online
Це платформи, які розвиває нідерландська пропагандистка, яка переїхала до Росії, Соня ван ден Енде. По суті, це її блоги, що фокусуються на питаннях війни в Сирії та Україні та критиці західної політики. Детальніше про її роботу, зокрема на тимчасово окупованій території України, «Детектор медіа» писав тут.
До речі, Соню публікує і вищезазначений Frontnieuws. Зокрема, статтю, де вона пояснює, чому мир з Україною неможливий — бо Україна заражена «вірусом нацизму». Але більша частина тексту присвячена нардепу Олексію Гончаренку, який був із нею в етері турецького мовника TRT. Вона назвала його «радикалізованим колишнім членом парламенту з кримінальним минулим» і звинуватила українську владу у війні.
Це блог «про падіння Кабали та перехід до Нового Світу», який ведеться під псевдонімом Елла Стер. «Фактичний політичний порядок денний владної тіньової еліти та їхні жахливі злочини проти людства залишаються невисвітленими в основних медіа», — ідеться на сайті. Уся редакція сайту анонімна, а редактори вказані суто по іменах: Маріон, Деде, Карін, Монік.
Україну тут називають «хазарською мафією», з якою росіяни воюють вже тисячу років. Також сайт, цитуючи проросійського пропагандиста Ігоря Беркута, але називаючи його «українським політиком», розповідає про секретні плани зробити Україну «Новим Єрусалимом» і переселити до неї євреїв з Ізраїлю, що є однією з теорій змови щодо України.
Це фламандський сатиричний сайт, орієнтований на актуальні політичні та соціальні теми у Фландрії (Бельгії) та Нідерландах. Власником і менеджером сайту є бельгійський медіапідприємець Герт ван Мол. У сайту є російська версія, тож, вочевидь, контент розрахований і на російську аудиторію в цьому регіоні.
На сайті є текст про те, що в Україні журналісти гинуть у в’язницях. Насправді, мова про Гонсало Ліру, якого у 2023 році затримала СБУ. Він виявився проросійським пропагандистом, сексистом, конспірологом, а згодом став улюбленцем Марії Захарової і Такера Карлсона. За даними слідства, він дискредитував Україну, підтримував війну і «робив провокаційні відео, в яких намагався фіксувати обличчя українських захисників». Чоловік помер у Харківському СІЗО від двосторонньої пневмонії, але російська пропаганда зробила з нього жертву «київського режиму». Також сайт поширює тезу, що фламандці втомилися від України, від надання фінансової допомоги та від українських біженців.
2021 року Фламандська асоціація журналістів засудила діяльність цього медіа: «Агресивність ‘tScheldt має тенденцію до расизму, сексизму та мови ворожнечі або зводиться до них. Інші репортажі, схоже, мотивовані особистою помстою. Повна відсутність журналістської відповідальності позбавляє tScheldt її статусу журналістики».
Газету було засновано у 2018 році з ініціативи проросійської активістки Мадлен Клінкхамер. Частина стартового капіталу надійшла від Яна Рейкебруера, виробника велосипедів Azor. Газета видається фондом KnowledgeMatters в Амстердамі та доступна в Нідерландах і Фландрії. Першим головним редактором був Сандер Компаньєр, якого у вересні 2021 року змінив Карел Бекман. Компаньєр також є видавцем журналу та головою правління фонду. Він також є головою Асоціації незалежних журналістів (VVJ). Редакція також співпрацює з вищезгаданим медіа Café Weltschmerz.
За даними іншої нідерландської газети NОC, у першому виданні De Andere Krant вихваляли президента Володимира Путіна й описували проросійську версію анексії Криму, війни на сході України та підтримки Росією експрезидента Сирії Асада. А за даними видання NRC, російські урядовці були причетні до спеціального видання De Andere Krant, присвяченого збиттю MH17.
Друковане й онлайн-видання називає себе «єдиною незалежною газетою в Нідерландах», при цьому її нерідко цитують російські медіа і навіть МЗС Росії. Через критику за проросійську позицію редакції навіть довелося написати виправдовування у вкладці «Про нас»: «У пресі з’являлися різні повідомлення, які натякали на те, що нас фінансує Росія або що ми маємо зв’язки з Росією — все це нісенітниця. Ми ніколи не отримували жодного рубля від Росії та не маємо жодних зв’язків із жодною російською організацією, так само як ми не маємо зв’язків із нідерландськими чи іншими організаціями чи політичними партіями».
Водночас сайт поширює інформацію про російську «диво-зброю», якій неможливо протистояти. І пише, що обстріли «Орешніком» Росія здійснює як «відповідь на політику Заходу». За словами одного з авторів, підписаного Ad Nuis, саме Європа прагне війни з росіянами, а Зеленський — «людина, яка гадить на золотий унітаз».
В описі про це медіа спершу зазначають, хто такі «основні медіа», від яких вони себе відмежовують: «Основні медіа (ЗМІ) — це пропагандистська машина, контрольована та керована урядами й корпораціями. Це механізм щоденного маніпулювання громадськістю. Це система промивання мізків, яка є сильно проамериканською, проєвропейською та антиросійською».
А про себе NineForNews пише, що спочатку був інформаційним вебсайтом про хімічні сліди, радіацію, вакцинацію та позаземне життя, а також місцем, де люди могли повідомляти про НЛО: «Відтоді ми виросли й стали набагато більшими. Сьогодні ми інформуємо наших читачів про харчування (і маніпуляції з нашою їжею) та здоров’я, дивні явища, що спостерігаються в усьому світі, та викриваємо, що робить “еліта”, щоб пригнічувати людей і тримати їх у невігластві. NineForNews публікує новини, які зазвичай не повідомляють основні медіа».
При цьому про Україну сайт пише немало — з останнього він поширив фейкову новину агентства ТАСС про те, що Володимир Зеленський начебто є у файлах Епштейна і причетний до торгівлі жінками та дітьми з України. Насправді ж у цих файлах ані ім’я Зеленського, ані інших українських високопосадовців не фігурує.
Нідерланди є мішенню для російської дезінформації не лише через їхню підтримку України, а й через стратегічну роль у ЄС і НАТО. Прагнучи послабити політичну солідарність із Києвом, Росія адаптує свої наративи до місцевих реалій — від особливостей плюралістичного медійного ринку до чутливих тем внутрішньої політики.
Російська дезінформація в Нідерландах не завжди діє прямолінійно. Вона часто маскується під «альтернативну думку», використовує больові точки, підсилює екстремізм та експлуатує недовіру до інституцій. Свою роль відіграють соціальні мережі, а також нові технологічні інструменти — від бот-мереж до маніпулятивного таргетування контенту, що дозволяє точково впливати на окремі частини аудиторії.
Досвід Нідерландів демонструє, що навіть розвинені демократії з високим рівнем свободи слова залишаються вразливими до зовнішніх маніпуляцій, якщо вони спираються на вже наявні суспільні розколи. Тому робота українських інституцій із боротьби з російською дезінформацією у цій країні потребує не лише технічних рішень, а й системної роботи з місцевим контекстом, який є унікальним.
