28 лютого США й Ізраїль почали спільну військову операцію проти Ірану. Було завдано ракетних, дронових та авіаційних ударів по цілях на іранській території. У перший же день операції було вбито голову Ісламської Республіки Іран, аятолу Алі Хаменеї, разом із декількома його родичами, голову Корпусу вартових ісламської революції (КВІР) Мохаммада Пакпура, а також інших високопоставлених іранських командирів.

Президент США Дональд Трамп заявив, що мета військової операції — запобігти відновленню ядерної програми Ірану та знищити загрозу для США з боку іранського режиму. «Його загрозливі дії безпосередньо становлять небезпеку для Сполучених Штатів, наших військ, наших баз за кордоном і наших союзників у всьому світі», — сказав Трамп. Тривалість операції, за його словами, буде складати орієнтовно чотири тижні.

У відповідь на американсько-ізраїльські удари Іран ракетами й дронами атакував територію Ізраїлю, а також арабських союзників США в регіоні. Удари Іран завдавав по військових та інфраструктурних об’єктах у Об’єднаних Арабських Еміратах, Катарі, Кувейті, Омані, Саудівській Аравії, Іраку, Йорданії та Бахрейні. Також було атаковано британську військову базу на Кіпрі.

У Корпусі вартових ісламської революції заявили про перекриття Ормузької протоки, одного з найважливіших транспортних коридорів світу, через який проходить експорт нафти та скрапленого газу з Перської затоки. На фоні цього зростає ціна на нафту. 3 березня ціна на природний газ у Європі зросла більш ніж на 50 відсотків.

Під час бойових дій постраждали також цивільні об’єкти, зокрема готелі та житлові будинки у арабських країнах, є загиблі, зокрема троє людей в ОАЕ. Іран повідомив, що було знищено будівлю школи для дівчат у місті Мінаб, яка була розташована за 600 метрів від бази КВІР. За даними іранської сторони, загинуло 165 осіб. Представник Армії оборони Ізраїлю (ЦАХАЛ) Надав Шошані повідомив, що не має інформації про удари ізраїльських чи американських збройних сил по цьому району.

Президент України Володимир Зеленський прокоментував початок бойових дій, звинувативши іранський режим у підтримці Росії, передачі Кремлю зброї та військових технологій. «Тож це справедливо — дати шанс іранському народу, щоб позбутися терористичного режиму, позбутись і гарантувати безпеку всім народам, які страждали від терору походженням з Ірану», — сказав Зеленський. Він додав, що важливо зберегти якнайбільше життів і не допускати розширення війни. «Важливо, що Сполучені Штати налаштовані рішуче. І завжди, коли є рішучість Америки, глобальні злочинці слабшають», — додав український президент.

З російської сторони Міністерство закордонних справ випустило заяву про засудження «неспровокованого акту збройної агресії», яке відбулося «у порушення міжнародних норм». Окремо обурилися автори тим, що атаки почалися «під прикриттям відновленого переговорного процесу, який нібито був покликаний забезпечити довгострокову нормалізацію ситуації навколо Ісламської Республіки».

Володимир Путін висловив співчуття своєму колезі, президенту Ірану Масуду Пезешкіану (який пережив перші дні атаки) з приводу загибелі аятоли Хаменеї. За словами Путіна, вбивство голови Ісламської Республіки було вчинене «з цинічним порушенням усіх норм людської моралі та міжнародного права». При цьому у своїй заяві Путін не згадав напряму, хто саме вбив Хаменеї та уникнув прямих звинувачень США чи Ізраїлю.

Щоб виокремити наративи, які просуває пропаганда у звʼязку з початком військової операції проти Ірану, Центр досліджень «Детектора медіа» проаналізував 504 повідомлення, створених із 28 лютого до 12:00 2 березня у російських і проросійських телеграм-каналах, що містили комбінацію слів «Іран», «Україна» та «Зеленський». Дані з телеграм-каналів надала компанія Lets Data.

«На близькосхідному фронті без втрат — лише прибутки»

Загострення між Іраном і США ставить Москву перед дилемою. З одного боку, Росія ризикує втратити важливого партнера на Близькому Сході — країну, яка після 2022 року стала для Кремля ключовим військово-технологічним і політичним союзником. Іран постачав дрони, боєприпаси, а також виступав елементом антизахідної коаліції, яка допомагала Росії пом’якшувати ізоляцію. Ослаблення Тегерана означає потенційне звуження російських можливостей у регіоні та втрату важеля впливу.

Проте у російському пропагандистському сегменті війна часом подається не як загроза, а як «вікно можливостей» для Москви. Один із телеграм-каналів «Открытая Украина» (понад 190 тис. підписників) прямо пише: «Переворот у Венесуелі й атака на Іран із поки неясним результатом досить вигідні Росії: ці події залишають Китай без надійних і стабільних постачальників нафти. Опцій у керівництва КНР стає все менше, і ось у цьому випадку у Москви з’являється поле для маневру у відносинах із Пекіном, який і не дуже сильно йшов на поступки Росії. Прагматично та цинічно».

Тобто нестабільність на Близькому Сході розглядається як інструмент тиску на Китай. Мовляв, втрачаючи альтернативні джерела енергоносіїв, Пекін буде змушений активніше покладатися на російські поставки та погоджуватися на вигідніші для Москви умови.

Той самий канал ще відвертіше формулює позицію щодо Ірану: «Іран вигідний як проксі, який можна підтримувати, постачаючи йому засоби для самозахисту, але лізти в прямий конфлікт заради нього не варто». Це показовий сигнал: Тегеран у пропагандистській риториці — не стратегічний партнер, а інструмент, корисний рівно настільки, наскільки він створює проблеми Заходу.

Окрім геополітичних розрахунків, російські канали просувають ідею економічної вигоди. Канал «Военная хроника» (понад 230 тис. підписників) описує ситуацію так: «Європа опиниться у вразливому становищі: російські поставки обмежені або від них відмовилися взагалі, близькосхідні — під ударом, а американські — під питанням. І тоді енергетична криза перестає бути регіональною і стає глобальною». Пропагандисти очікують на «реванш» у енергетичному питанні: криза має продемонструвати «помилковість» відмови ЄС від російських ресурсів і знову зробити Москву незамінним постачальником.

Ще виразніше зловтішання проявляється в контексті війни проти України. Телеграм-канал «Царьград» (близько 380 тис. підписників) пише: «Україна має серйозні проблеми, якщо операція “Епічна лють” затягнеться. ЗСУ можуть як мінімум залишитися без американських ракет. Як максимум, США через загострення на Близькому Сході здатні втратити інтерес до України».

Канал «ZeРада» (436 тис. підписників) прогнозує «ще більший дефіцит» американської зброї для ЗСУ, зокрема перехоплювачів Patriot. Логіка проста: будь-яке розпорошення ресурсів США трактується як автоматичне послаблення України. Канал «Сплетница» (понад 150 тис. підписників) розвиває цю думку через сценарій перекриття стратегічного морського шляху між Перською та Оманською затокою, через який проходить близько п’ятої частини світових поставок нафти, що може спричинити різкий стрибок цін на енергоносії та глобальну економічну кризу. Автори цього каналу так писали про блокування Ормузької протоки: «Якщо Ормузька протока буде заблокована, Європа в біді. Немає Росії, немає Близького Сходу. У Європи залишається лише один варіант — США… Китай усе ще має російські трубопроводи, наземні маршрути і довгострокові угоди. То що, запитаєте себе, якщо Ормузька протока заблокована, хто постраждає більше? Китай — тимчасово. Європа повністю. Це саме те, чого хочуть США».

Таким чином, пропагандистський наратив вибудовується навколо кількох тез: Захід слабшає, Європа приречена на енергетичну кризу, Китай стане більш залежним від Москви, а Україна втратить підтримку. Ця криза інтерпретується через призму «чим гірше Заходу — тим краще Росії». Навіть якщо стратегічно ситуація є неоднозначною, публічна риторика вибудовується на зловтішанні, очікуванні хаосу й тезі, що світова нестабільність автоматично посилює позиції Кремля.

«Америка програє війну, а Іран вистоїть»

Одним із повідомлень пропаганди є те, що президент США Дональд Трамп насправді вже зазнав поразки у своїй спробі атакувати Іран, тому що не домігся швидкої капітуляції супротивника. Один із російських пропагандистських телеграм-каналів «Два майори» (понад 1 млн підписників) пише, що розрахунок на повалення режиму самими іранцями провалився, оскільки «замість того, щоб влаштувати у себе “бунт”, на який так розраховував Вашингтон, іранці скандують “Аллах Акбар!” прямо посеред охопленого вогнем Тегерана».

Пропагандисти не втрачають можливості висловити своє розчарування Трампом і покритикувати своїх конкурентів з офіційних російських медіа: «У цього “миротворця”, якого ще не так давно облизували наші ЗМІ в стилі #Дух_Анкоріджа, не вийшло похитнути систему Ірану обезголовлювальним ударом».

Пропагандисти з телеграм-каналу «Україна.ру» (понад 500 тис. підписників) теж пишуть, що Трамп розрахував лише на швидку капітуляцію Ірану, але цього не відбулося, тому тепер у президента США є два варіанти дій, і обидва, на думку коментаторів, погані: або розширювати масштаб кампанії, або закінчувати її. «Для Ірану зараз головне завдання не тільки і не стільки витримати і пережити гостру фазу конфлікту, скільки мати достатньо ресурсів, щоб сформувати загрозу всім країнам навколо», — пишуть автори.

Ще на одному пропагандистському каналі «Старше Едди», допис якого репостять інші великі телеграм-канали, пишуть, що у випадку потенційної швидкої зупинки Трампом бойових дій «Америка програла війну, а ісламський світ отримав нового бойового мученика, практично пророка. І навіть не важливо, що він шиїт. Комітет начальників штабів помилився, вбивши 86-річного старого». Порівнюють Іран і з Україною, стверджуючи, що якщо після всіх бомбардувань встояла Україна, то вистоїть і Ісламська Республіка.

«А чому не вбили Зеленського?»: паралелі з Україною

Однією з реакцій у проросійських телеграм-каналах стало не стільки обговорення самої атаки на Іран, скільки використання її як приводу поставити «незручні питання» до власного керівництва. Пропагандисти вдаються до маніпулятивного порівняння: якщо США в перший же день операції «обезголовили» Іран, знищивши його воєнно-політичне керівництво, — то чому Росія за чотири роки так і не вбила президента Зеленського? Автори каналу Swodki (понад 220 тис. підписників) пишуть: «Виявляється, на початку війни можна першим же обезголовлювальним ударом позбавляти противника лідера країни шляхом убивства або викрадення, замість того, щоб 4 роки розповідати історії про нелегітимного нациста, а потім врешті-решт усе одно з ним домовлятися».

Російський пропагандист, кореспондент «Комсомольської правди» Дмитро Стешин у своєму телеграм-каналі (майже 140 тисяч підписників) ностальгує за нереалізованим сценарієм знищення Верховної Ради ще у 2022-му, стверджуючи, що «жертв могло б бути менше на порядок».

Канал Wargonzo (понад 780 тис. підписників) завершує думку про необхідність вбивства Президента України саркастично: «А що ми? А у нас кавеенщик Зеленський п`ятий рік їздить куди хоче і говорить усяке». Ці публікації функціонують як підбурювання аудиторії — попри зовнішню форму риторичного «запитання».

Автори каналу Trueolen (161 тис. підписників, 310 тис. переглядів допису, що потрапив до вибірки) паралельно нагнітають страхи серед аудиторії, стверджуючи, що Захід і Україна буцімто готують «обезголовлювальний удар» по керівництву Росії. Для підкріплення цього наративу використовується фейк про нібито атаку українських безпілотників на президентську резиденцію Путіна на Валдаї: «Якщо у НАТО та їхніх українських проксі буде хоча б гіпотетична можливість убити воєнно-політичне керівництво нашої країни, то вони не будуть зволікати втілити це в реальність. Власне, новорічний привітальний удар ЗСУ безпілотниками по президентській резиденції на Валдаї — це була проба пера, розвідка боєм і спроба прощупати ці нові червоні лінії». Посилання на Валдай є дезінформацією: жодних підтверджених даних про атаку БПЛА на резиденцію Путіна у Валдаї не існує. Проте цей вкид вчергове тиражується як «доказ» підготовки Заходу до фізичного усунення Путіна — зараз за прямою аналогією з ліквідацією іранського керівництва.

Водночас частина пропагандистів у аналізованих телеграм-каналах вітає американський удар по Ірану. У деяких дописах акцентують увагу на тому, що атака США була здійснена без санкції Радбезу ООН, тому вона сприйнята проросійськими каналами з певним позитивом — як ретроактивне виправдання та легітимізація вторгнення Росії в Україну. Наче одне порушення закону виправдовує інші.

Наприклад пропагандист і так званий «воєнкор “Комсомольської правди”» Олександр Коц у своєму телеграм-каналі (майже 500 тис. читачів) пише: «Ось миротворець Трамп оголосив про початок воєнної операції проти Тегерана. Все це, звісно, відбувається без санкції Радбезу ООН. І, по суті, легітимізує наші дії в Україні. Особливо на тлі ударів ракетами “Фламінго”».

Інший пропагандист, Дмитро Смірнов, у своєму каналі з аудиторією понад 330 тис. підписників критикує допис міністра оборони США Піта Хегсета у соцмережі Х, у якій він оголосив про початок операції в Ірані: «Поміняйте “американський” на “російський”, а “Іран” на “Україна”. І отримаєте рівно те, за що весь демократичний світ на чолі з Вашингтоном таврував Росію, тільки в більш жорсткому вигляді. А тепер це не просто їхня риторика — це їхні дії».

Колаборантка Тетяна Поп у власному телеграм-каналі додає з іронією: «Хіба це проти правил — розгорнути СВО проти держави, у якої ворожий тобі режим, у якого може бути небезпечна для тебе зброя?». У такий спосіб, очевидно, Поп намагається реанімувати старий фейк про ядерну зброю в Україні (брудну бомбу чи ядерну програму), який на початку війни широко використовувала пропаганда.

Використовуючи таку риторику, пропагандисти намагаються не лише виправдати вторгнення Росії в Україну та провести паралелі, а й оголосити раптовий початок військових операцій новою «нормою», нібито завдяки діям американців.

«Росія буде наступною»: розпалювання ненависті та страху

Атака на Іран у публікаціях у пропагандистських телеграм-каналах також подається як елемент стратегії послідовного знищення незалежних від Заходу держав. Наратив «ти будеш наступним» є класичним інструментом мобілізаційної пропаганди.

Наприклад, блогер-пропагандист Сергій Колясников у своєму каналі телеграм-каналі Zergulio (майже 500 тис. підписників), зазначає: «“Це не наша війна”. Серйозно? За підсумками 2024 року Росія посіла перше місце за обсягом іноземних інвестицій в економіку Ірану. Підкажіть, а що сталося з мільярдними інвестиціями Росії в Лівії та Сирії? Там теж були “не наші” війни?».

Пропагандист, ведучий на каналі «Соловьев Live» Сергій Карнаухов у своєму каналі (понад 120 тис. підписників) розвиває думку: «Ми дивимося на лекала майбутньої війни проти Росії. Ядерна зброя тут більше жодної ролі не відіграє. Це ми побачили на прикладі заходу нацистів у Курську область. Немає жодних червоних ліній, бо вони давно порушені».

Колишній спікер «армії» окупованої Донеччини, пропагандист і колаборант Едуард Басурін у коментарі для пропагандистського каналу з понад півмільйонною аудиторією стверджує, що удар по Ірану «напряму пов’язаний з антиросійськими планами США» та нібито є «частиною стратегії зі створення “Вогняного поясу” навколо Росії для економічної ізоляції».

«Доказ» небезпеки переговорів із Заходом на прикладі Ірану полягає, в оптиці пропагандистів, нібито у недоговороздатності та «підступності» американців і відразу проєктується на саму Росію. Автори телеграм-каналу Swodki (понад 220 тис. підписників) так формулюють іранський «урок», згадуючи старий наратив про «бази НАТО»: «Як тільки Росія погодиться прийняти умови Заходу — вона тут же отримає натівські бази в Харкові, Одесі та Дніпропетровську. Куди привезуть якщо не ядерну, то хімічну або біологічну зброю. Це як мінімум. А то й по Калінінграду вдарити можуть».

Так званий «воєнкор» Юрій Котенок у своєму каналі (понад 325 тис. підписників) узагальнює, публікуючи статтю з російського видання «Сегодня»: «Іранці вели переговори з США, сподіваючись на мир. Наївні. Трампу дипломатія була потрібна винятково для підготовки війни і ліквідації керівництва Ірану. Типова тактика англосаксів — приспати противника надіями, а потім завдати нищівного удару». Використовуючи такі конструкції та порівняння, пропагандисти наперед оголошують будь-які переговори «зрадою» і «наївністю». Котенок не згадав слів представників США про те, як Іран затягував перемовини, відкладаючи угоду.

У повідомленнях про Іран у пропагандистських телеграм-каналах не обійшлося без конспірології, яка традиційно використовується як інструмент делегітимізації дій опонентів. Для позначення дій США та Ізраїлю у різних телеграм каналах зустрічається формулювання «Коаліція Епштейна». Це поняття апелює до справи Джеффрі Епштейна, використовуючи її для делегітимізації американського й ізраїльського керівництва через натяки на педофілію та корупцію. Приклад використання: «Коаліція Епштейна (США та Ізраїль) завдали могутніх ударів по Тегерану — атаковані центри прийняття рішень, адміністративні та військові». Або у вже згаданому каналі пропагандиста Юрія Котенка: «“Коаліція Епштейна” готова прийти до війни з РФ у будь-який зручний час. Для майбутнього удару по РФ США і Європі надзвичайно важливо зберегти Україну (“другий” Ізраїль) у її русофобському вигляді. За таким сценарієм і діє Трамп».

Пропагандист Дмитро Євстаф’єв, якого на російських телеканалах титрують як експерта-американіста, у своєму дописі будує складну конструкцію про нібито зв’язки прем’єра Ізраїлю Беньяміна Нетаньяху зі «староглобальним Лондоном» та Україною, стверджуючи, що атака є частиною гри за ослаблення Трампа: «Це спроба спровокувати Іран на більш потужний удар у відповідь по Ізраїлю і виставити себе майже невинною жертвою. На жаль, занадто тісне спілкування з Києвом зіграло з Тель-Авівом злий жарт. Велика ймовірність, що Бібі кинув нашого Дональда. І зробив це не просто так. Він виходить з того, що Трамп критично ослаб». Цей допис Євстаф’єва було поширено кількома іншими проросійськими телеграм-каналами.

Реакція російських пропагандистських телеграм-каналів на війну проти Ірану демонструє не стільки позицію щодо Близького Сходу, скільки стан самої російської політичної свідомості. Будь-яка глобальна криза інтерпретується через призму внутрішніх потреб режиму — виправдати агресію проти України, зняти відповідальність із Кремля та мобілізувати аудиторію страхом і ненавистю. Іран у цій оптиці — не союзник і не цінність, а інструмент у «великій грі проти Заходу».

Навіть суперечливі для Москви події подаються як доказ «правоти» Росії або як шанс послабити опонентів. Це свідчить про глибоку залежність пропагандистського наративу від логіки конфронтації. Світ постає як арена неминучого зіткнення, де дипломатія — це лише прикриття, а сила — єдиний дієвий аргумент.