Громадська організація «Детектор медіа»  провела щорічне кількісне дослідження «Індекс медіаграмотності українців 2020–2025», яке визначає рівень цифрової компетентності та навичок користування медіа. Результати дослідження показують, як протягом повномасштабної війни змінюється чутливість аудиторії до інформації та спроможність виявляти маніпулятивний або згенерований контент.

Це вже шоста хвиля дослідження індексу медіаграмотності, яке проводить «Детектор медіа». Читайте за посиланнями про результати першої, другої, третьої, четвертої та п’ятої хвилі досліджень.

Польовий етап з 15 до 29 грудня проводила компанія «New Image Marketing Group». Участь в опитуваннях взяли 1612 респондентів віком від 18 до 65 років, що проживають в різних частинах країни, окрім тимчасово окупованих територій.  

Динаміка індексу медіаграмотності 2020-2025

Станом на 2025 рік загальний індекс медіаграмотності значущо не змінився: медіаграмотність 4% українців є низькою, у 27% — нижча за середню, 60% має вищий за середній рівень медіаграмотності і  9% — високий.

Водночас у порівнянні з 2022 роком частка аудиторії з високим рівнем медіаграмотності знизилася з 31% до 9%, однак дослідники пов'язують це з коригуванням методології обчислення показника, з адаптацією аудиторії до поточного медіаландшафту та певною емоційною втомою від важкої інформації. 

При цьому зріс субіндекс використання медіа: частка аудиторії з вищим за середній рівнем показника збільшилась із 46% до 59%. Це пов'язано зі збільшенням тривалості огляду новин протягом дня, збільшенням кількості джерел, а також ростом частки аудиторії, яка сплачує доступ до суспільно-політичного контенту (донати, підписка).

Також за останній рік значущо змінився субіндекс використання штучного інтелекту. Частка українців, які мають високий та вищий за середній рівень показника зросла з 24% до 38%.

Дослідження вчергове показало, що рівень медіаграмотності залежить від віку, рівня освіти, добробуту та місця проживання. Таким чином молодь 18–35 років має високий рівень медіаграмотності, а старша вікова група 56–65 років — здебільшого низький.

Що нижчий освітній статус, то нижчим є й рівень медіаграмотності. Так, серед опитаних із загальною середньою освітою частка респондентів із низьким та нижчим за середній  показниками складає 46%, а серед тих, хто має повну / неповну вищу освіту, — лише 17%.

Суттєві відмінності в рівні медіаграмотності спостерігаються між особами з різним матеріальним статусом. Що вищий рівень добробуту, то вищий показник має індекс. Серед категорії тих, кому грошей  вистачає лише на їжу, 46% мають низьке та нижче за середнє значення показника. Тимчасом як серед опитаних, яким вистачає на все і які заощаджують кошти, ця частка становить лише 17%.

Наскільки аудиторія є чутливою до спотвореного контенту

За рік частка аудиторії з високим рівнем чутливості до спотвореного контенту — дезінформації, маніпуляцій та замовних матеріалів — збільшилася з 31% до 35%. Українці з високим рівнем освіти та добробуту більш чутливі до спотвореного медіаконтенту. Серед аудиторії із середньою загальною освітою частка тих, хто має показник чутливості до фейків вищий за середній та високий, становить 55%, а серед осіб із вищою освітою — 79%.

Проблема маніпуляції в медіа актуальна для більш ніж половини української аудиторії (56%). 16% вважають її неактуальною через те, що можуть вирізнити подібний контент, а 17% вперше чують про маніпуляції в медіа.

38% підозрюють маніпуляцію, коли в матеріалі висвітлено лише один бік події, для 36% важливим маркером є брак аргументів, наявність кліше, стереотипних суджень; для третини (34%) — відсутність посилання на джерело та неповна або неточна інформація (32%).

У чверті респондентів (25%) підозру в бажанні авторів зманіпулювати свідомістю аудиторії викличе надмірна емоційна забарвленість повідомлення. Також 25% визначають маніпулятивне повідомлення інтуїтивно.

Як українці оцінюють роль медіа в суспільстві?

Найбільша частка аудиторії вважає, що головною місією медіа є інформування громадян про суспільно значущі події. Але цього року вона становить лише 55% у порівнянні з 70% в минулих хвилях.

Українці частіше бачать медіа як джерело корисної інформації та ресурс для навчання і розвитку (44% у 2025 року vs 35% у 2024-му). Також медіа розглядають як платформу для комунікації та діалогу між різними суб'єктами: державою і суспільством (з 29% до 41% за останні 3 роки), пересічних людей між собою (16% у 2025 року vs 11% у 2024-му).

Істотно знизилась і наблизилась до довоєнного рівня частка тих, хто констатує вплив медіа на емоційний стан: 40% у 2025 році проти 47% у 2024 році. 

Дослідники зазначають, що в порівнянні з минулою хвилею українці частіше говорять про вплив медіа на оцінку суспільно-політичної ситуації (35% vs 26%), ставлення до публічних персон (24% vs 19%) та політичний вибір (22% vs 17%). Це, на їхню думку, пов'язано з темою наступних президентських виборів, яка активно вентилюється в інформаційному просторі країни.

Найбільш значна частина аудиторії (43%) вважає, що медіа в Україні працюють в інтересах влади, 32% — в інтересах їхніх власників та інвесторів, а 29% упевнені, що у власних. Лише 19% зазначили, що засоби інформації працюю на користь суспільства в цілому, і 14% — в інтересах своїх аудиторій.

Кому довіряє аудиторія?

Результати дослідження показали, що до більшості медіа українці ставляться підозріло. Найбільше аудиторія довіряє авторським матеріалам відомих блогерів у соцмережах і месенджерах (78%), а також сайтам і каналам в соціальних медіа і месенджерах офіційних органів і організацій (ОП, ВР, Кабмін, міські адміністрації тощо) та міжнародним медіа, зокрема ВВС, «Радіо Свобода», CNN тощо.

Зміни в медійних уподобаннях

У порівнянні з 2024 роком у 2025-му зросла кількість споживачів суспільно-політичного контенту в месенджерах (62% vs 71%). 30% українців звертаються до ефірів національного телемарафону «Єдині новини», і це певне зростання у порівнянні з минулим роком (26%  у 2024 році), і 18% дивляться телеканали, які не беруть участі в марафоні.

Кожен п'ятий українець (22%) звертається до контенту національнийх інтернет-медіа («УП», «Цензор», «Обозреватель» тощо) на різних платформах; 19%  використовують новинні сервіси (ukr.net, Unian.ua, «РБК-Україна» тощо); 14% слухають комерційні радіостанції; 11% споживають продукти Суспільного мовлення.

37% аудиторії завжди звертають увагу на те, хто є автором матеріалу — журналіст чи блогер / коментатор подій; 30% не надають значення авторству контенту, і така ж частка (31%) — коли як, залежно від обставин.

Головною перевагою журналістів у порівнянні з блогерами є відповідальне ставлення до точності сказаного та достовірності інформації. На думку аудиторії,  блогери / коментатори у порівнянні з журналістами подають інформацію більш яскраво, емоційно (так вважає 48%), оприлюднюють непублічну (інсайдерську) інформацію (45%), є незалежними у виборі тем і способу подачі матеріалів (44%). Крім того вони презентують свій власний погляд на події (52%). При цьому і журналісти, і блогери надають інформацію максимально оперативно, аналізують подію, пояснюють її причини та наслідки, можуть презентувати маніпулятивну інформацію. Але журналісти викликають трохи більше довіри, ніж блогери: 25% проти 22%.

Проєкт здійснюється за підтримки Програми розвитку ООН (ПРООН) в Україні за фінансування уряду Японії.
Думки та висновки, висловлені у дослідженні, необов’язково відображають позицію ПРООН, інших агенцій ООН та уряду Японії.