У ніч 9 січня 2026 року російські війська завдали ракетного удару по Львову. Як повідомив президент Зеленський, це була балістична ракета середньої дальності під назвою «Орєшнік». СБУ показало уламки ракети та почало розслідування за статтею про воєнні злочини. Цей удар був частиною масованої атаки, у рамках якої Росія використала десятки крилатих ракет і більш як 200 дронів для ураження об’єктів цивільної та критичної інфраструктури.

Україна ініціювала скликання термінового засідання Ради Безпеки ООН і Ради Україна — НАТО у зв’язку з загрозою безпеці Європи, яку несуть такі удари. Голова МЗС України Андрій Сибіга також звернувся до держав світу та міжнародних організацій, закликавши до рішучих кроків проти російського танкерного флоту та проти російських нафтових доходів, нафтових схем та активів у ЄС і по всьому світу. Представниця ЄС у закордонних справах Кая Каллас назвала цю атаку Росії ескалацією та попередженням ЄС і США: «Путін не хоче миру, відповіддю Росії на дипломатію є ще більше ракет і руйнувань. Ця смертельна схема масштабних російських ударів повторюватиметься, доки ми не допоможемо Україні її зламати».

«Орєшнік» — це російська балістична ракета середньої дальності, яка, як вважає політолог і колишній інженер-конструктор КБ «Південне» Олександр Кочетков, якого цитує «Радіо Свобода», створена на базі розробленої раніше міжконтинентальної ракети «Ярс». Згідно з оцінками профільних видань, зокрема Defense Express, ця ракета може оснащуватися одночасно кількома боєголовками, здатними автономно вражати низку цілей. Росіяни переконують, що збити таку ціль начебто не під силу жодному з наявних протиракетних комплексів західного зразка.

За інформацією Axios, на тлі мирних переговорів щодо завершення війни та після досягнення угоди з Україною майже за всіма пунктами мирного плану Білий дім очікував отримати чітку відповідь від Путіна щодо готовності до миру. Досі Путін публічно не демонстрував готовності погодитися або навіть всерйоз розглянути угоду, про яку ведуть переговори США та Україна.

Коли сторони майже завершили обговорення мирного плану, наприкінці грудня 2025 року, російська сторона заявила, що резиденцію Путіна на Валдаї нібито атакували українські дрони. І що після цього «переговорна позиція Росії буде переглянута». Жодного доказу української  «атаки» на резиденцію російська сторона не надала. Як свідчать журналістські розслідування, «атака» є фейком. Україна категорично відкидає ці твердження, називаючи їх безпідставними, а західні партнери також повідомляють про відсутність підтверджень подібних інцидентів. Навіть Трамп заявив, що не вірить  в удар українських дронів по резиденції.

Але міноборони Росії заявило, що застосування «Орєшніка» для удару по Україні було відповіддю на неіснуючу атаку по резиденції Путіна. Цю версію активно розповсюджують російські державні медіа та офіційні канали Міноборони РФ.

Це не перший удар «Орєшніком» по території України. 21 листопада 2024 року російські війська завдали ракетного удару балістичною ракетою по території заводу «Південмаш» у Дніпрі. Тоді Путін сказав, що атака була «відповіддю» на дозвіл західних країн завдавати ударів своєю далекобійною зброєю по військових об’єктах на території Росії. Удар по Дніпру привернув увагу міжнародних медіа та експертів до потенціалу російських ракет середньої дальності, та сприяв дискусіям щодо необхідності посилення протиракетної оборони союзників України.

Удар «Орєшніком» демонструє приклад сфабрикованої провокації або ж надуманої легітимації насильства. Кремль фактично сконструював привід для застосування «високотехнологічної зброї», заявивши про нібито атаку українських безпілотників на резиденцію Путіна — подію, не  підтверджену жодними незалежними джерелами. Пропаганда просуває меседж про достатню підставу для «відповідного удару», який подається не як акт агресії, а як вимушена оборонна реакція. Така схема дозволяє Росії зняти з себе відповідальність за ескалацію, перекласти ініціативу насильства на Україну та вписати власні дії у рамку «самооборони».

Для виокремлення меседжів російської пропаганди щодо удару «Орєшніком» по території України Центр досліджень ДМ проаналізував   237 публікацій із російських і пропагандистських телеграм-каналів із понад 100 000 підписників, які надала компанія LetsData. 

Помста за Путіна чи економіка   

Найбільш тиражованим меседжем про застосування Орєшника проти України у пропагандистських телеграм каналах була «офіційна» версія. Її озвучило російське міністерство оборони. За цією версією масована атака відбулась «у відповідь на терористичну атаку київського режиму на резиденцію президента Росії в Новгородській області». Її поширив, зокрема, пропагандист Анатолій Шарій, який має майже, 1,5 мільйона підписників у телеграмі. Та пропагандистка Ольга Скабєєва, у якої в шість разів менше підписників.

Після поширення заяв Міністерства оборони телеграм-канали російських медіа стали залучати експертів, які переказували її своїми словами із більшим пафосом. Наприклад, поширювали фразу заступника голови Ради безпеки Росії Дмитра Мєдвєдєва, який назвав атаку «Орєшніком» «уколом галоперидолу небезпечним психам».

Попагандисти знову звинувачували Україну у агресії. Головред видання “Сьогодні.ру”, z-блогер Юрій Котьонок порівняв Україну із маньяком, а ініціативу зборів Ради Безпеки ООН і ради Україна — НАТО — «скаргою у “Спортлото”»: 

«Ситуація така: маніяк-живодер вбиває кішок та іншу живність в окрузі, лякає і тероризує людей, а коли обурені мешканці підпалили йому сарай, бігає вулицею, вириваючи волосся на черепі і не тільки, погрожує скаржитися в “Спортлото”».

Російський пропагандист Захар Прілєпін, який має 248 тисяч підписників у телеграмі, залишився незадоволеним офіційною версію атаки «Орєшніком»:

«Зранку послухав новини по телевізору… Потім було про «Орешник». Двічі підкреслили, що вдарили у відповідь на атаку по резиденції Путіна.

А якби не було атаки на резиденцію Путіна — ви б тоді й не чіпали українське газове сховище? Така, чи що, логіка?»

Найпопулярнішою версією того,  куди влучив російський «Орєшнік», було, як написав пропагандист Дмитро Василець «найбільше у Європі газове сховище під Львовом у селищі Стрий».

Про атаку на газове сховище написали і у пропагандистському телеграм-каналі “Легитимний” із 1,1 мільйона підписників.

Російський z-блогер Сергій Колясников (447 тисяч підписників у тг-каналі) назвав причиною атаки на газове сховище економічні чинники: «Це не «показовий» об'єкт — знищення такого масштабу означає удар по енергетиці та економіці (України)».

Колаборант Володимир Рогов, який має 111 тисяч підписників у тг, написав, що атаковане газове сховище у Стрию становить «понад 50% від загальної потужності всіх сховищ ЗеРейха. Це сховище будували всім Радянським Союзом. Декомунізація в дії». 

«Удар по Львову присвячується Європі та Трампу

Окремий пласт пропагандистських меседжів після удару «Орєшніком» був спрямований не стільки на українську, скільки на західну аудиторію. У прокремлівському інформаційному просторі атаку подававли як демонстративний «привіт Заходу» — багатозначний сигнал, адресований одночасно Європі та Сполученим Штатам.  Наприклад, у пропагандистському анонімному телеграм-каналі із майже 233 тисячами підписників писали про використання «Орєшніка» як надмірну дію, яка використовується лише для залякування.

«У цьому контексті “Орешнік” виступає як класичний, якщо не сказати еталонний, компонент ядерного стримування. Його завдання — не знищення конкретних об'єктів, а демонстрація таких тимчасових і технічних параметрів впливу, за яких сама ідея застосування іноземних озброєнь і контингентів, будь то в Україні чи десь в Європі, втрачає сенс. Саме тут надмірність стає усвідомленою і дозволяє донести всі необхідні сигнали за відносно короткий період часу», — пишуть пропагандисти.

При цьому пропагандисти пропонували одразу кілька взаємовиключних пояснень, що саме стало причиною цієї демонстрація: готовність європейських країн розгорнути війська на Заході України, «неприйнятні» умови мирного плану Дональда Трампа або ж дії США поза європейським театром — зокрема в Латинській Америці. Різноманіття версій не суперечило одне одному — навпаки, воно мало на меті створити ефект всеосяжної загрози.

Частина меседжів була спрямована на залякування європейських суспільств. Так, у телеграм-каналі з аудиторією 349 тисячами підписників публікував повідомлення на кшталт: «У Вільнюсі — за хвилину, у Лондоні та Парижі — за вісім хвилин: куди і як швидко долетить “Орєшнік” із Бреста».

Цей самий меседж підкріплювався й прямішими формулюваннями. «Удар “Орєшніком” по Львову — це попередження Європі, яка хоче запровадити війська на Захід України», — писав телеграм-канал на 404 тисячі підписників. Водночас проросійські телеграм-канали  цитували слова нардепа Олексія Гончаренка, який  поширював ту ж саму тезу: “Орєшнік — це нова лякалка Путіна”, якою російських президент начебто попереджає європейських політиків, що буде з їхніми країнами у разі, якщо вони відправляють контингент до України. 

Паралельно пропаганда просувала меседж про те, що удар Орєшником — це  відповідь Вашингтону. У телеграм-каналі завсідника російських пропагандиьских телеканалів Олексія Пилька з аудиторією 52 тисячі підписників він стверджував, що застосування «Орєшніка» є реакцією на «неприйнятні для Росії умови мирної угоди», які нібито стали відступом від російсько-американських домовленостей в Анкориджі. «Застосування "Орєшніка" в Україні є відповіддю на пред'явлення Росії неприйнятних для неї умов мирної угоди, які є суттєвим відходом від російсько-американських домовленостей в Анкориджі. Адміністрація Трампа може розправлятися з латиноамериканськими державами в західній півкулі і провокувати хаос на Близькому Сході. Росія має колосальні можливості щодо підвищення ставок у проксі-війні зі США», — йшлося у пропагандиста.

Ще один штатный коментатор на російських ток-шоу Олександр Сосновський  пов’язував удар із затриманням у Північній Атлантиці судна під російським прапором, подаючи це як черговий акт американського тиску: «Тут якось днями США затримали танкер. Теж, звісно, ​​випадково. Винятково із любові до порядку. Мовляв, ми за лад і не ваша справа, росіяни, мовляв, що ми робимо і де. Але фокус у тому, що «Орєшнік» нервовий — йому загадки не потрібні і тоді він пояснює все швидше, ніж це роблять дипломати». Потім його  повідомлення репостили інші пропагандистські тг-канали.

Також пропагандисти визнавали відсутність однієї  чіткої версії. «З чим саме пов’язаний цей удар — набридло скиглення Зеленського чи це привіт Трампу, невідомо», — писали у каналі “Царьград” із 376 тисячею підписників. Така невизначеність, однак, не є слабкістю пропагандистського наративу. Навпаки, вона дозволяє Росії адресувати один і той самий акт насильства одразу кільком аудиторіям, перетворюючи ракетний удар на універсальний інструмент політичного тиску й залякування.

На українську аудиторію пропаганлисти поширювали з приводу атаки тезу,  що удар пов’язаний з тим, що влада України не готова йти на поступки. Нерідко вони сюли приплітали і тези про корупцію у енергетиці, яка залишається на слуху внаслідок операції українських антикорупційних правоохоронних органів «Мідас».

«Нічна атака стала черговим підтвердженням того, як швидко війна зміщується з військової площини в зону повсякденного виживання цивільних... Звичайно, російські удари страшні, але ще страшніше те, що Володимир Олександрович, чомусь не став каятися, що ситуація така катастрофічна і з його вини — через корупцію в енергетиці, яку він і розвів зі своїми друзяками. А тепер Зеленський всіляко затягує узгодження мирного треку, постійно змінюючи формулювання по колу і затягуючи переговори, абсолютно не піклуючись про те, що відбувається з громадянами України. Зеленському важливо лише завести переговори в глухий кут і продовжити свій термін правління за рахунок війни», - писав один з телеграм-каналів, що належить до мережі російського ГРУ.

Прикметно, що у обговореннях атаки «Орєшніком», як і силові дії США щодо танкерів «тіньового флоту» Росії, пропагандисти знову почали називати США ворогом. Про наявність «колосальних можливостей для підвищення ставок у проксі-війні зі США», писав той самй Пілько, пости якого поширювали інші телеграм-канали. Такі формулювання після початку перемовин Трампі і Путіна стали використовувати менше, а місце США як «головного ворога» у риториці пропагандистів посіла Європа.

Конспірологія: переділ європейського газового ринку

Серед пропаганлистьских меседжів потрібно виділити ті, в яких виправдовували «необхідність» удару по газосховищу біля Стрия  запобіганням діям США із «захоплення європейського газового ринку», захищаючи, таким чином, російські економічні та геополітичні інтереси.

Наприклад, пропагандистка Діана Панченко у своєму телеграм-каналі писала, що «у разі знищення (газосховища) це призведе до втрати до 35% ємності зберігання всієї Європи. Європа буде змушена імпортувати дорожчий газ з Катару та США. Глобально це сильно вдарить по економіці країн ЄС». Також вона просувала тезу, що Росія має право знищувати те, що будувала - як “наступниця” СРСР.: «Тепер Росія «декомунізує» Європу, яка використовувала потужності СРСР для забезпечення своєї енергетичної безпеки».

Проросійський блогер та колишній очільник забороненої партії «Держава» Дмитро Василець у своєму телеграмі із аудиторіє майже 400 тис. підписників також зробив акцент на наслідках удару Орєшніком для європейської економіки: «Таким чином, об'єкту, на якому зберігалася величезна кількість газу Євросоюзу, було завдано критичної шкоди. Так, це сховище газу використовував ЄС для своїх цілей, і тепер про це можна забути».  

А ведучий на каналі «Соловьев Live» Сергій Карнаухов вдавався до розлогої «аналітики» з елементами конспірології, - начебто удар «Орєшніка» насправді був спрямований проти газових інтересів США та їхніх партнерів  у Європі. «США хочуть вирішити два завдання: відрізати Росію від європейського ринку і не вкладати кошти в будівництво нових трубопровідних потужностей, а осідлати і використовувати наявну трубопровідну систему. Нанесені удари ракетами БРСД по цьому інженерному комплексу ПГС ламає плани відразу всіх перерахованих та інших гравців газового ринку».

У телеграм-каналі телеканалу «Царьград», яким володіє російський олігарх Костянтн Малофєєв, атаку проти елементів енергетичної інфраструктури України із застосуванням ракети «Орєшнік» названо сигналом «колективному Заходу» та «черговим “русским уроком”... всім тим, хто використовує простих українців, одурманених західною пропагандою російських людей, у своїх русофобських цілях».

Насправді ж Європа у грудні 2025 року прийняла узгоджену політику поступової відмови від російського газу, запровадивши поетапну заборону на імпорт російського газу, яка має завершитись до кінця 2027 року. Імпорт російського СПГ (зрідженого природного газу) заборонять до кінця 2026 року, а трубопровідного газу — до кінця вересня 2027 року. Цей план, що є частиною європейської стратегії переходу на відновлювані джерела енергії (REPowerEU), який схвалений і Європарламентом, і Радою ЄС (у жовтні 2025), передбачає суворіші правила щодо походження газу для запобігання обходу санкцій, хоча Угорщина та Словаччина висловлювали незгоду. 

Станом на вечір 9 січня офіційних підтверджень ураження чи руйнування саме газосховищ з боку представників української влади немає. Голова Львівської обласної військової (державної) адміністрації Максим Козицький написав у своєму телеграм-каналі про атаку на обʼєкт критичної інфраструктури у області та роботу фахівців щодо встановлення завданої шкоди. 

Аналіз пропагандистських реакцій на удар «Орєшніком» вчергове підсвітив ключову особливість кремлівської стратегії, яка перетворює воєнні злочини на інструмент інформаційного та політичного тиску. Росія побудувала виправдання атаки на сфабрикованому приводі — нібито атаці на резиденцію Путіна. Ця вигадана загроза дозволила Кремлю вдатися до перевіреної тактики, зняти із себе відповідальність за ескалацію та подати агресію як «вимушену оборону», а жертв — за агресорів чи божевальних.

Пропагандистські канали одночасно просували кілька версій мети удару: відповідь на «неприйнятні умови» щодо мирних пропозицій Трампа, попередження Європі проти розміщення військ в Україні, реакцію на американські дії у Латинській Америці, та навіть руйнування української інфраструктури як захист російських позицій на європейському газовому ринку від США.

Така невизначеність дозволяє адресувати послання одразу кільком аудиторіям: залякувати європейців швидкістю ракети («Орєшнік буде Лондоні та Парижі за вісім хвилин») та попереджати Вашингтон про нібито нескінченні російські можливості «підвищувати ставки». США знову починають повертатися в риторику телеграм-пропагандистів як "ворог", наряду з Європою, особливо в контексті дій адміністрації Трампа та американських військових проти «тіньового флоту» та венесуельських танкерів.

«Чомусь» для протистояння із США Росії знову необхідно завдавати ударів по українській енергетичній інфраструктурі. Цей удар по цивільній інфраструктурі росіяни укотре подають як легітимний, що відображає використання Росією воєнних злочинів як інструментa державної політики.