«Сам факт того, що журналіст працює у місці бойових дій ще не означає, що він вміє висвітлювати ці події», - сказала пані Гуменюк.

Насамперед, перш ніж їхати у гарячу точку, потрібно  визначитися, чи справді журналісту необхідно бути на місці події. Оскільки в українських ЗМІ є не дуже гарна практика відряджати кореспондентів у місце воєнних дій тільки заради того, щоб записати стенд-ап і показати, що там є власний коресподент, вважає Наталка Гуменюк.

Крім того, журналісти іноді думають, що якщо вони не поїдуть у гарячу точку, це буде проявом слабкості чи непрофесійності. «Насправді єдина правильна мотивація – якщо ви можете розповісти звідти історію, яку ніхто, крім вас, не розкаже»,- сказала пані Гуменюк. 

Якщо журналістів беруть у полон терористи, то можливість втекти є лише у перші хвилини, переконана вона. Далі у такій ситуації найголовніше – не панікувати і намагатися тверезо оцінити ситуацію. Якщо вам зав’язали очі, то намагатися прислуховуватися до звуків, запам’ятовувати, як довго ви їдете». 

«У будь-якому разі викрадення – це краще, ніж убивство. 95% викрадень робляться з метою заробити гроші, каже пані Гуменюк. - Тому чим довше вас тримають у полоні, тим більша ймовірність що вас відпустять».

Журналістка також радить не поводити себе зі злочинцями емоційно, не відмовлятися, якщо дають воду чи їжу.Тобто концентруватися на звичайних побутових речах – це дозволить уникнути паніки.

Після того, як журналіста звільнили з полону, важливо дати раду емоційному стресу – подумати над професійною психологічною допомогою, оскільки як правило, психологічні наслідки проявляються не відразу.

У рамках семінару поради журналістам також давали Андрій Куликов, Юрій Лелявський, та інші.

Семінар організовано за підтримки Internews Network в рамках програми U-Media.