На офіційній сторінці Верховної Ради України у соцмережі Facebook у неділю опублікували допис про те, нібито українська мова у 1934 та 1991 роках посіла третє місце на конкурсі мов, мовляв українцям є чим пишатися. Проте після критики, допис видалили. Про це повідомила медіаекспертка, фактчекерка, засновниця проєкту «Нота Єнота» Альона Романюк.

«Після лавини критики стосовно того поста на сторінці Верховної Ради, а скріншоти з ним запостили десятки блогерів та організацій, серед яких Інститут Масової Інформації та WAS, він містичним чином зникає. Так-так, його просто видаляють. І це одна з моїх основних претензій до smm-ників відомства: після того, як ви запостите фейк, вам на це вказують, ви просто його видаляєте і робите вигляд, що нічого не було», – написала вона.

Альона Романюк також розповіла, що мала онлайн-дискусію із керівником пресслужби ВР Тарасом Пастушенком, який послався на сайт «Європейський день мов 26 вересня» Європейського центру сучасних мов Ради Європи як на першоджерело згадуваної інформації.

Медіаекспертка пояснила, що інформація на цьому сайті не є таким джерелом, адже не має детальної інформації про сам конкурс.

«Ймовірно, розділ про українську мову наповнювали українці і просто додали цю інформацію, яку чули у школі. Не більше, не менше. – зазначила Ально Романюк – Першоджерела конкурсу мов ні у 1934, ні тим паче 1991 року немає. Бо конкурсу мов не було».

За її словами, це «бородатий» фейк, адже попри шалену кількість згадок у багатьох медіа, жодного конкурсу не було. Вона нагадала, що цей міф уже детально розбирали раніше. Зокрема, Остап Українець на YouTube-каналі «Твоя Підпільна Гуманітарка» у 2020-му році представив усі його варіації.

«Милозвучний» фейк досліджував у 2019-му році письменник і публіцист Юрій Винничук: «Отак ця приємна для кожного українського серця мулька мандрує з сайту на сайт, ба й перескочила в підручники, хоча жодних достовірних даних про цей конкурс нема. Дивно, що українська преса 1934-го року анічогісінько про це не пише».

За його словами, ні Ілько Борщак, який у той час у Франції активно відстежував все, що пишуть про Україну, ні редактор журналу «Рідна мова» Іван Огієнко, який тоді працював у Варшаві про таку подію не повідомляли. Він акцентував на тому, що не існує достовірної інформації про проведення такого конкурсу у Парижі 1934 року.

Альона Романюк звернула увагу на те, що це – не перший випадок, коли на сторінці Верховної Ради України у Facebook з’являються неперевірені дописи. За її словами, у день народження Тараса Шевченка процитували слова з вірша, який йому не належить, а допис відредагували лише після того, як на це вказали дописувачі. Траплялися неякісні дописи і торік.

Вона закликала користувачів критично сприймати те, що публікується на сторінках Верховної Ради у соціальних мережах через поширені фейки, і назвала проблему із SMM цих сторінок системною.

Нагадаємо, як з'ясували дослідники з «Нота Єнота», на уродини Шевченка у Facebook масово публікували «фейковий» вірш, якого він не писав.

Фото: facebook.com/imi.org.ua, ukr-mova.in.ua