Rasha Goodbye — онлайн-медіа, яке заснували студентки Інституту журналістики Київського національного університету імені Тараса Шевченка, щоби дерусифікувати український інформаційний простір. Усе почалося зі сторінки в інстаграмі, яка стала основним майданчиком для комунікації з читачами. Команда медіа бореться з кремлівською пропагандою, популяризує творчі надбання українців, а також експериментує з форматами контенту й будує амбітні плани на майбутнє. «Детектор медіа» поспілкувався зі співзасновницями проєкту Катериною Галіченко та Софією Граждан про створення і просування контенту, скасування російської культури в Україні, ставлення викладачів до студентської ініціативи та перспективи розвитку власного медіа.
— Катерино, Софіє, розкажіть, як виникла ідея створити медіа?
Катя: Ми виконували завдання із кросмедійних комунікацій. Мали створити проєкт, який би допомагав Україні чинити спротив на інформаційному фронті. Це було наприкінці весни, і на просторах інтернету легко було натрапити на дописи так званих «хороших росіян», яким чимало українців дякували за підтримку. Мене це, чесно кажучи, дратувало, адже я не розуміла, навіщо тягнути в наш інфопростір людей, які поширюють наративи пропаганди про «громадянську війну» на Донбасі, «русский мир», «один народ», коли в країні триває війна і гинуть люди. Так і зародилася ідея довести українцям, що «хороших росіян» не існує і що кожен громадянин Росії несе відповідальність за цю війну. Спершу над ідеєю працювали десятеро людей. Влітку ми провели реорганізацію, і зараз у медіа працює п'ятеро дівчат. Усі ми навчаємось на одному курсі.
Соня: У кожної є свої обов'язки. Ми взяли за звичку щонеділі збиратися, звітувати про виконану роботу й обговорювати плани на наступний тиждень. Я, наприклад, займаюся контентом, шукаю теми для висвітлення. Катя потім працює з цими ідеями як редакторка і копірайтерка. Також у нас є дизайнерка, яка створює візуалізації для публікацій. Анастасія займається історіями в інстаграмі, де спілкується з аудиторією, а Марина створює відеоконтент та відповідає за зв'язки з громадськістю.
Катя: Проєкт був частиною нашої залікової роботи, але по закінченні сесії ми вирішили, що не можемо покинути розпочату справу. Тоді це ще був спецпроєкт, але нещодавно ми перейменували його в особливе медіа. Ми вирішили розвивати ідею і далі працювати над створенням контенту.
— Як викладачі реагують на вашу роботу? Чи допомагають розвивати проєкт?
Катя: Поки що небагато викладачів знають про цей проєкт. Наш викладач Артем Захарченко, директор Центру контент-аналізу, який ініціював ідею, дуже нас підтримував. Він розповів про наш проєкт у фейсбуку. Це привернуло увагу його колег, які писали коментарі, рекомендації, ділилися порадами, схвалювали і критикували.
Соня: На початку шляху ці коментарі нас мотивували, адже нас помітили реальні PR-фахівці, які працюють у відомих агенціях, компаніях та є впливовими у галузі.
— Чи були медіа, які слугували вам за приклад? Роботою яких команд ви надихалися?
Катя: Ми здебільшого брали за приклад публікації інших ЗМІ, але не було такого медіа, яке цілковито стало б нашим референсом. Коли ми створювали проєкт, то черпали натхнення у звичайних ЗМІ, які стали популярними в соцмережах, як-от «Свідомі», Суспільне тощо.
Катерина Галіченко
Соня: Ми беремо ідеї в медіа, які самі читаємо. Дивимося, як пишуть інші журналісти, аналізуємо, обмірковуємо, як можна було б поглибити тему, як би ми самі це зробили. І тоді в нас виходять актуальні матеріали. Особливу увагу приділяємо аналітиці.
— Як з'явилася назва Rasha Goodbye? Чому ви використовуєте саме таку транслітерацію замість звичної англійської назви «Russia»?
Катя: Ми починали наше медіа з теми «хороших росіян», тому назва була спрямована безпосередньо на них. Довго думали, як варто назвати проєкт. У мене була ідея назвати медіа Lasha tumbai на мотив рядків із пісні Вєрки Сердючки, де всім постійно чулося «Раша ґудбай». Але ми обговорили це з командою і зрозуміли, що не всі читачі зможуть включитися в тему і зрозуміти, що означає назва. Саме тому вирішили спростити і взяти варіант Rasha Goodbye. Ми обрали саме такий спосіб написання, щоб якщо читати українською, то не перекладали як «Росія», а сприймалося саме як «раша».
Соня: У нас була мета створити щось проти Росії, тому були й варіанти «Русофоб», «Бойкот Z», Against russia, але вони сподобалися нашій команді значно менше.
— Чому ви обрали саме такий напрям? Як змінилася концепція проєкту за час його існування?
Катя: Спершу ми хотіли показати, що ми з росіянами — не братні народи й не можемо ними бути, що «хороших росіян» не існує, довести українцям, що треба відмовлятися від російського контенту. Ще з самого початку ми мали просто шалену вмотивованість, адже концепція медіа перегукувалася з емоціями, які ми переживали. Нам хотілося достукатися до людей, спонукати їх відкрити очі. А актуальність напряму підтверджувала статистика: уже в травні-червні в нас було 500 читачів в інстаграмі. Але навіть коли підписників було мало, охоплення все одно стрімко зростало. Було видно, що наша робота людям потрібна. Хтось пише схвальні коментарі, а хтось — негативні, і ми бачимо, що нам є для кого писати.
Соня: Ми помічали, що деякі люди не розуміються на тому, що публікують. От якийсь Дудь висловився, і йому пишуть, який він крутий. Пояснили — люди припинили таке писати. Потім з'явився російський музикант Фейс, який записав пісню і отримав схвалення української аудиторії. Ми пишемо знову. Тоді Кац — він був у трендах у багатьох соцмережах. Ми знову робимо пост. От поки ці всі «хороші росіяни» не закінчилися, ми повторювали своє, і зараз залишилися з тим, що немає про кого писати, тому ми перейшли на просування українського контенту.
Переглянути цей допис в Instagram
Катя: Концепція проєкту трохи змінилася. Спочатку ми мали на меті протистояти російському контенту, а потім додалася ще підтримка українського.
Соня: Концепція змінилася ще й тому, що ми тепер вже не просто проєкт, а медіа. Ми намагаємося запроваджувати нові формати: у нас нещодавно вже виходили новини, також ми плануємо випускати інтерв'ю, готуємо колаборації. Ми вже співпрацювали з блогом Blyskavka UA, із яким створили спільний допис, тому переходимо від простого написання текстів до чогось цікавішого. Ми готові стати повноцінним медіа, яке зможе гучно заявити про себе.
— На які теми зараз у вашій роботі найчастіше звертаєте увагу?
Катя: Зараз актуальною в нашій роботі є тема музики. Ми намагаємося переконати українське суспільство остаточно відмовитися від творчості російських авторів. У трендах на музичних стрімінгових сервісах постійно є російські пісні. І це нас обурює: у країні триває війна, а значна частина українців досі слухає музику країни-агресора. У нас була публікація про те, скільки грошей отримують росіяни від прослуховування їхньої музики українцями і скільки цих грошей потім іде на війну. Уперше цей пост набрав 700 поширень, тоді його видалив інстаграм. Вдруге вже було понад дві тисячі поширень і його знову заблокували нібито за мову ворожнечі.
Софія Граждан
Соня: До того ж, у нас було менше 900 читачів, але охоплення було дуже велике — близько семи тисяч переглядів. Для нашого проєкту це просто вау, але інстаграм, на жаль, часто видаляє публікації, які подобаються людям і критикують щось російське. Наші найпопулярніші пости блокують, ми не можемо їх просувати за гроші, але ми не опускаємо руки.
— Як дерусифікація інформаційного простору, на вашу думку, допоможе перемогти у війні?
Катя: Весь російський контент є небезпечним: через нього просочується багато наративів пропаганди і маніпуляцій навіть там, де їх важко побачити. Як, до прикладу, відео Дудя і Каца, які чимало людей слухає і схвалює. А насправді ці та інші блогери просувають тези Кремля. Спочатку їхні маніпуляції майже непомітні, потім посилюються, і це поступово змінює ставлення аудиторії. Ми вчимося на журналістиці і знаємо, як розпізнати пропаганду, але якщо людина не медіаграмотна, то їй це зробити важко. Тому російського контенту не має бути в українському інфопросторі, особливо під час війни. І я вже не кажу про той контент, за який ми можемо платити гроші, які потім витрачають на озброєння ворожої армії.
Соня: Дерусифікація інформаційного простору допоможе не тільки виграти у війні, а й будувати життя після перемоги. Нас із росіянами вже не будуть порівнювати, як раніше. Якщо ми припинимо споживати російський контент, у нас не буде нічого спільного і наші шляхи розійдуться. Сподіваємося, що назавжди.
— Що нам треба робити на політичному й суспільному рівнях, щоб скасувати російську культуру й попит на неї на території України?
Катя: В першу чергу треба збільшувати кількість українського контенту та популяризувати його. Що більший вибір матимуть українські споживачі, то меншим буде попит на все російське. Бо там, де бракує українського контенту, утворюються прогалини, у які легко проникає російське. На політичному рівні мають бути внесені законодавчі зміни, які б повністю забороняли присутність російського контенту в нашому інфопросторі. Популярні соцмережі та платформи повинні мати свої офіси в нашій країні. Уже створили українські офіси компаній Spotify, YouTube, але потрібні й інші. Наприклад, в інстаграмі публікації українців часто блокують через мову ворожнечі, тому що росіянам не подобається, що про них пишуть.
— Якими принципами і стандартами ви керуєтеся в роботі?
Катя: У нас немає чітко прописаної редакційної політики, але дуже важливими є достовірність, правдивість, прозорість. Ми не поширюємо фейки, не додумуємо нічого, завжди ретельно перевіряємо інформацію. Не публікуємо сенсаційні факти відразу, а чекаємо на підтвердження. До того ж, завжди називаємо джерело інформації.
Соня: Ми також цінуємо незалежність та неупередженість. У своїй роботі самі обираємо про що писати, не підтримуємо жодну політичну силу, лише висвітлюємо проблеми, які є в українському суспільстві, завжди пишемо про актуальне і робимо це тільки за власним бажанням.
— Які теми ви точно не станете висвітлювати?
Соня: Я б точно не стала шукати зраду у діях влади в умовах війни. І так вистачає політичних критиків, тому нам немає потреби цього робити. Ми навіть не писали про українських зірок, які нічого не роблять, не висловлюють своєї позиції, бо це трохи не наша тема.
Катя: Дуже хотілося написати про Арестовича і його скандальні заяви, але розуміємо, що краще не розгойдувати човен зсередини. Зараз ми як ніколи маємо бути єдиними, а з’ясування стосунків буде після перемоги. І ще я думаю, точно б ми не написали в хорошому світлі про росіян, навіть якщо вони допомагають Україні та українській армії.
— Я знаю що Rasha Goodbye є в інстаграмі, твітері, фейсбуці та тіктоці. Чи різниться контент, який ви публікуєте у різних соцмережах?
Катя: Основний канал комунікації з аудиторією для нас — інстаграм. Зважаючи на те, що більшість нашої аудиторії — люди віком від 24-х років, ми думали, що акаунт у фейсбуці буде найкращим варіантом для них, але виявилося, що ні. Інстаграм переважає, тому на сторінку у фейсбуці ми просто копіюємо те, що публікується в інстаграмі. Наш акаунт у твітері створений, щоб перекладати деякі важливі пости англійською. Тікток також наша аудиторія не дуже дивиться, навіть у тому самому інстаграмі наші відео набирають більше переглядів, тому весь контент із тіктока є також і в інстаграмі.
Соня: У нас є амбітні плани створити ютуб-канал, але це перспектива на майбутнє. Цей задум ми можемо втілити лише тоді, коли більше популяризуємо інстаграм. Прагнемо створювати відеоконтент, але це вже зовсім інший рівень.
— Яким уявляєте свій контент на майбутньому ютуб-каналі? Чи думали ви про створення сайту для Rasha Goodbye, запуск подкасту тощо?
Соня: У нас була ідея створити щось на кшталт популярних зараз токшоу, на якому дівчата б обговорювали серйозні теми. Також ми б публікували більше новинного контенту, як, наприклад, це робить блогер Сергій Стерненко. Але щодо ютуба ми ще не прописували стратегію.
Катя: До речі, в інстаграмі ми вже публікували новинний контент у форматі відео під рубрикою «Новини by Rasha Goodbye». Це інформація, яка подається з нотками сатири, злості, відповідно, є відхилення від класичного жанру новини.
— Чи плануєте ви зробити своє медіа прибутковим? Чи робите щось для того, щоби монетизувати контент?
Соня: Ми вже думали про створення сторінки на патреоні, щоб випускати там якийсь ексклюзивний контент за невелику плату і мати заробіток. Можливо, братимемо якісь інтерв'ю й пропонуватимемо їх на патреоні. Тому що ми всі працюємо й навчаємося, і на розвиток медіа залишається не так багато часу. Невеликий заробіток мотивував би нас більше. Також у нас була ідея створення мерчу.
— Яким ви бачите медіа Rasha Goodbye у майбутньому?
Катя: Я уявляю, що цей проєкт буде впевнено розвиватися. Хотілося б розширити аудиторію, досягнувши позначки в 15—20 тисяч підписників. Ми будемо працювати оперативніше і публікувати контент частіше, створимо більше рубрик, зокрема, додамо інтерв'ю.
Соня: Можливо, розшириться команда, це буде повноцінне медіа, яке стане для нас основною справою. Будемо популяризувати українське, писатимемо на актуальні теми, ділитимемося думками, щоб і надалі формувати круту спільноту українців навколо нашого медіа.
Катя: Звичайно, після війни будуть пости про наших героїв, тексти на болючі теми. Але найбільше я боюся, що люди знов повернуться до споживання російського контенту. Мовляв, раз війни немає, то, значить, можна далі слухати російських лібералів. Це було б дуже безглуздо, тому я сподіваюся, що нам не доведеться знову повертатися до теми «хороших росіян» і боротися з російським контентом. Хочу вірити, що він не буде пробиватися в наш простір, що все-таки українське буде важливішим для нашого суспільства.
