ms.detector.media
Ольга Білоусенко
09.04.2021 09:49
Принцип борщу та цукерки. Авторка реп-уроків планує навчати дітей з усієї України
Принцип борщу та цукерки. Авторка реп-уроків планує навчати дітей з усієї України
«Вау, Ольга Володимирівна зачитала репчик!». Чому вчителька з Харківщини Ольга Халепа, яка записувала реп-уроки з біології, звільнилася зі школи та що робитиме далі.

Вчителька біології Ольга Халепа із села Яколівка на Харківщині під час локдауну почала знімати відеоуроки для своїх учнів. Більшість тем педагогиня пояснювала у формі репу: розповідала про алергени, екологічні групи рослин, ґрунтове середовище існування тощо. За допомогою репу та відео вчителька хотіла заохотити своїх учнів вчити біологію під час карантину та підняти їм настрій, зменшити рівень тривоги, який зріс через локдаун. Згодом Ольга заявила про цькування з боку колег та адміністрації, пішла зі школи й стала блогеркою. Зараз вона працює над покращенням свого ютуб-каналу «Руда біологія» та створює реп-уроки не лише для учнів школи в Яколівці, а для дітей з усієї країни. MediaSapiens поспілкувався з учителькою про її альтернативні методи викладання, реп-уроки, мобінг на робочому місці та блогерство.

— Пані Ольго, як виникла ідея створення реп-уроків? Чому вирішили знімати відео саме такого плану?

— Нещодавно фейсбук мені нагадав, що перший реп-урок вийшов 6 квітня минулого року. Ідея з’явилася спонтанно. Спершу я проводила для своїх учнів уроки на свіжому повітрі, однак пізніше цей формат мені набрид. Вирішила, що потрібно вигадати щось таке, що могло б більше зацікавити учнів та відволікти їх від стресу, який вони переживали під час раптового карантину. Я давно пишу вірші, тому вирішила застосувати це вміння у своїй роботі, й почала писати біологічний реп. Він зручний і тим, що за короткий проміжок часу можна начитати чимало інформації. Я знала, що реп сподобається моїм учням, адже це сучасно й це їхній стиль музики. Я не раз чула, як діти у школі слухають реп. Одного разу навіть підхопила пісню, яку слухали учні, їх це так здивувало, що я теж знаю їхні треки.

Під час звичайного навчання у школі чимало часу вчитель витрачає на спілкування з дітьми — і на перервах, і поза уроками. Тому часу продукувати ідеї, створювати нові проєкти у вчителя майже не залишається. На карантині часу побільшало. Я багато думала над тим, що можу запропонувати своїм учням, що б зробити такого, аби їх мотивувати вивчати мій предмет. У момент, коли всі перейшли на дистанційну форму навчання, у дітей було дуже велике навантаження. Більшість учителів надсилали їм у вайбер-чати матеріали, які треба було самостійно опрацювати, та завдання, які вони мали виконати. Я також ставила дітям завдання таким чином, проте бачила, що вони просто переписують параграф із підручника. Мене це не влаштовувало. Я хотіла, аби учні засвоювали матеріал, а не переписували його. Тому надсилала у чат свої відео, а вже до них додавала завдання. І я побачила результат: мої учні швидше та якісніше виконували роботу, вони були зацікавлені.

Під час карантину я переконалася, що в школі існують стереотипи: українську мову, літературу, математику вважають основними та важливими предметами, тому до вивчення цих дисциплін навіть під час карантину ставляться дуже серйозно. Натомість інші предмети чомусь вважають менш важливими. Серед них і біологія. Я вирішила реп-уроками стимулювати учнів виконувати завдання із мого предмету. В мене це чудово вийшло.

 

Сучасні діти люблять дивитися відео. Їм подобається, коли все відбувається швидко, їм не хочеться довго утримувати свою увагу на якійсь темі. Реп-уроки — не перша моя новація. Я й раніше використовувала на своїх уроках сучасні методи: робила презентації, показувала відео, намагалася пояснити тему за допомогою жартів чи історій із життя. Я завжди дотримувалася принципу борщу та цукерочки. У дитинстві мами кажуть дітям, що ті отримають цукерку після того, як пообідають борщем. Тобто десерт завжди йде після борщу — основної страви. Я думаю, що програмне знання теми — це борщ, який обов’язково треба засвоїти, а цукерка — це нестандартні підходи, які тримають учня в тонусі, притягують до вчителя, привертають увагу до самого предмету. Мої учні завжди говорили, що коли вони йдуть до мене на урок, не знають, чого від мене чекати, адже мої методи весь час змінюються, і це їм подобається.

— Як зреагували ваші учні та колеги на публікацію першого реп-уроку з біології?

— Відгуки від учнів я отримувала відразу у вайбер-чатах. Вони писали: «Вау, Ольга Володимирівна зачитала репчик!», «Це чудово, бро». Батьки дітей теж підтримували мої підходи, адже бачили, що такі уроки «заходять» учням, а інформація, подана в реп-форматі, легко засвоюється. Натомість думки колег розділилися. Дехто з них говорив, що я молодець, однак були й ті, які просто ігнорували це. Негативних оцінок особисто мені ніхто з учителів не давав, однак позаочі про мої методи викладання й реп-уроки відгукувалися по-різному.

— Ви бачили схожі проєкти інших вчителів?

— Нічого схожого не бачила. Вже десь за пів року після виходу першого реп-уроку друзі у фейсбуку вислали мені реп-уроки з біології, записані для американських учнів. Однак це більш професійні відео, створені у студіях. Пізніше я дізналася, що у США є школи, які працюють за схожою методикою: вчителі та учні складають реп на теми з кількох предметів. Цей метод уже прийнятий американською освітою, а в нас поки реп-уроки нерідко викликають здивування. «Що це за клоун там бігає? Що це за шоумен? Та вона скоро ще стриптиз покаже»… І таке писали.

 

  — Але ж вам потрібно втиснути в коротке відео ту інформацію, яку зазвичай педагог пояснює дітям упродовж 45 хвилин. Як вам удається пояснити тему уроку у коротких відео?

— Будь-який нестандартний урок готується довше, ніж звичайний. В тому числі і реп-урок. Інколи підготовка до запису відео триває п’ять-сім годин. Аби викласти у відео всю необхідну інформацію, свої перші реп-уроки я готувала так: відкривала параграф та вибирала основні тези, які мені потрібно пояснити учням. В описі до всіх своїх відео я завжди пишу, що для поглибленого вивчення матеріалу потрібно ознайомитися і з іншими джерелами. Адже в реп-уроці я подаю основні аспекти теми, але не можу розкрити будь-яку тему в повному обсязі. Учням, які хочуть засвоїти тему на високому рівні, чи тим, хто готується до зовнішнього незалежного оцінювання з біології, недостатньо вчитися лише за допомогою реп-уроків.

Інколи бувають такі теми, на які важко зробити реп-урок. Наприклад, найважчим для мене був урок на тему безумовних та умовних рефлексів у 8-му класі. Тема складна. Учні говорили, що реп вийшов класний, однак не все було зрозуміло. Щоб пояснити цю тему під час очного уроку, я наводжу якісь приклади з їхнього життя, щоб вони розуміли, як це працює.

 

Загалом процес створення уроків не є для мене складним, адже римувати я давно вмію, а тут рими дуже прості. Також я вмію користуватися програмами для монтажу відео, вже намагаюся й власноруч створювати анімації.

— Розкажіть, будь ласка, чому ви звільнилися?

— Цькування і перешкоджання моїй роботі з боку адміністрації школи було давно, ще задовго до створення реп-уроків. Я завжди була активною вчителькою, створювала проєкти для дітей, які тривали кілька років. Однак після призначення нової директорки все змінилося. У неї було до мене багато претензій і зауважень. Саме завдяки її вказівкам проєкти, які я втілювала у школі, вирішили припинити. Наприклад, у 2014 році я заснувала у школі волонтерську організацію та започаткувала військово-патріотичний рух «Джура». Ще я проводила на базі школи літній військово-патріотичний табір, який дуже сподобався дітям. Я планувала розвивати ці проєкти й надалі, адже дітей вони цікавили, однак адміністрація школи вирішила не продовжувати їх як недоречні. У 2011 році я заснувала конкурс «Школа має таланти», який за вісім сезонів існування перетворився на традицію: діти чекали на цей конкурс, а подивитися на їхні виступи приходило багато людей. Однак цей проєкт теж закрили як такий, що заважає навчанню. Після цього мені не дозволяли писати сценарії для шкільних свят чи бути ведучою. Коли батьки побачили, що відбувається у школі, попросили директорку піти з посади, однак вона не захотіла. Першого вересня 2020 року на знак протесту проти дій адміністрації школи учні не прийшли на навчання, адже батьки їх не пустили. Врешті я зробила висновок, що знущання не припиняться, і зрозуміла, що більше не хочу працювати в такій атмосфері. Я подала заяву. Директорка стримано посміхнулася і з радістю пішла підписувати мою заяву про звільнення. У школі мені навіть не подякували, просто віддали трудову книжку. Проте учні, їхні батьки, навіть колеги з інших шкіл дякували мені за роботу. В день звільнення до мене приїхала начальниця відділу освіти і просила забрати заяву, але я не погодилася. Я була емоційно виснажена та не мала сил продовжувати роботу в цій школі.

— Чи були в адміністрації школи претензії до того, як ви викладаєте предмет?

— Ні, мені ніколи не казали, що я погана вчителька. Інколи робили зауваження, що я нібито не готую учнів до ЗНО, хоча це не так. Я завжди казала дітям, що готова їм допомогти, була відкрита до спілкування. До мене були претензії як до класної керівниці. Казали, що в мене потрібно відібрати клас. Згодом я сама вирішила відмовитися від свого класу, адже не хотіла, щоб через негативне ставлення до мене страждали діти, яких постійно сварили за найменші дрібниці. Я розуміла, що до дітей ставляться упереджено через негативне ставлення до мене.

 

Одного разу учні під час мого уроку випадково штовхнули проєктор. Після цього здійнявся скандал, у школу приїжджала поліція, а я через нервове виснаження потрапила до лікарні. Директорка звинувачувала мене в недогляді за шкільним обладнанням. Поки мене не було у школі, всю апаратуру з мого класу забрали, а мені сказали, щоб я працювала так, як і інші вчителі, і не виділялася. Хоча я говорила, що проєктор та інші технічні засоби мені дуже потрібні. Але ні, в мене залишилися лише рвані радянські плакати, крейда і дошка.

— Після того, як історія вашого звільнення з’явилася у ЗМІ, чи не отримували ви пропозиції роботи з інших шкіл?

— На початку навчального року, а я звільнилася у вересні, у більшості шкіл уже набраний штат, тому до кінця цього навчального року конкретних пропозицій точно не буде. Були пропозиції зі шкіл інших областей на майбутній рік. Однак я поки не планую нікуди переїжджати.

— Після звільнення зі школи ви далі розвиваєте свій канал. Нещодавно навіть отримали стипендію на його розвиток від фонду «Відродження». Що плануєте робити далі?

— Я звільнилася зі школи і подумала: якщо я не можу навчати своїх учнів, то навчатиму учнів з усієї країни. Адже учні з багатьох регіонів зацікавилися моїми напрацюваннями. Мені постійно пишуть у соцмережі, що навчалися за моїми уроками, що класно здали тему, що реп-уроки допомогли підготуватися до контрольних, учні з інших міст просять перейти на роботу до них у школу. Тому я вирішила розширити масштаби роботи. Гроші, які я отримаю від фонду «Відродження», допоможуть мені розвивати канал та вивести його на професійніший рівень. Планую витратити їх на купівлю професійної апаратури для зйомки якіснішого відео.

— На вашу думку, чи готова українська система шкільної освіти до нових підходів?

— Думаю, що не готова. Я розчарована в нашій системі освіти, адже вчитель у ній — беззахисний. Його може образити хто завгодно, а захисти себе законно він не може. Профспілка не працює, законопроєкту про мобінг, який би міг убезпечити вчителів на робочому місці, немає. Мій випадок — не унікальний. Коли я звільнилася зі школи через мобінг, чимало колег з інших навчальних закладів писали мені, що стикалися з подібним. І через те, що молоді вчителі-новатори не можуть себе захистити і йдуть, у школах залишаються саме ті цькувальники, які й не готові впроваджувати якісні зміни. Аби щось змінилося, потрібні ґрунтовні реформи вчительства.

Фото: фейсбук-сторінка Ольги Халепи

ms.detector.media