9 липня у Білорусі пройшли президентські вибори. За результатами Національного екзит-полу, а згодом і попередніх результатів Центральної виборчої комісії, майже 80% голосів отримав чинний президент Олександр Лукашенко, який править країною вже 26 років поспіль. Опозиційні екзит-поли дають інший результат: за їхніми даними, вибори виграла Світлана Тіхановська.
Дружина популярного блогера Сергія Тіхановського вирішила балотуватися замість чоловіка, якого заарештували невдовзі після його наміру брати участь у виборах. Так само заарештували ще одного потенційного опозиційного кандидата, банкіра Віктора Бабарика. Проти них порушені кримінальні справи, вони перебувають у СІЗО. Олександр Лукашенко сказав, що «дав сигнал» затримати своїх політичних опонентів, тому що ці люди «хотіли розхитати ситуацію всередині країни» і «піти наступом на чинну владу». Третій потенційний опонент, дипломат і засновник Парку високих технологій Валерій Цепкало, виїхав з Білорусі, тому що передбачав, що проти нього почнеться кримінальне переслідування. Штаби Тіхановського, Бабарика і Цепкала об’єдналися та підтримали Світлану Тіхановську.
У ході всієї виборчої кампанії люди збиралися на рекордні для своєї країни багатотисячні мітинги, щоб підтримати опозиційну кандидатку. Прихильники опозиції не погодилися з офіційними попередніми результатами виборів і в ніч із 9 на 10 серпня почали масово виходити на протести по всій країні. Силовики майже відразу пустили в хід водомети, гумові кулі та світлошумові гранати. Сусіди Білорусі (Литва, Польща та Україна), західні країни й ООН закликали Олександра Лукашенка припинити насильство проти протестувальників.
Тепер увесь світ спостерігає за подіями в Білорусі, проте висвітлювати їх білоруським та іноземним журналістам непросто: інтернет у країні навмисне сповільнюють, а самих журналістів затримують і навіть висилають з країни.
Блокування інтернету та перебої з мобільним зв'язком
Заходи з відключення мережі ніби як легітимні: згідно з білоруським законом «Про електронний зв’язок», надання інтернет-послуг можуть призупинити чи обмежити при виникненні надзвичайних ситуацій, введенні надзвичайного чи воєнного стану. Тож якщо влада визнає за належне сповільнити чи заблокувати інтернет – будь-який провайдер мусить підкоритися.
Однак влада не підтверджує своєї причетності до обмежень зв’язку. А спостерігачам місії СНД Лукашенко взагалі заявив, що інтернет вимкнули «з-за кордону», щоб нібито викликати незадоволення населення. Як повідомляв уранці 9 серпня Національний центр реагування на комп’ютерні інциденти Республіки Білорусь, на інфраструктуру білоруського інтернету здійснюють «велику хвилю DDoS-атак». Зокрема на офіційні сайти – МЗС, Комітету державної безпеки Білорусі, а також деякі ЗМІ.
Не доступні користувачам популярні опозиційні сайти, такі як «Наша Ніва», TUT.by та Afn.by. Вони недоступні не лише для білорусів, а й українців та людей з інших країн – і так щонайменше з дня виборів. Редакція TUT.by відзначила, що проблеми з доступом до сайту виникли через обмеження пропускної здатності каналу в чотири рази з боку провайдера. Державний провайдер «Белтелеком», якому належить близько 90% усіх фіксованих каналів зв’язку країни, так і не пояснив журналістам причину такого збою. Як написало видання у своєму телеграм-каналі: «Зараз можливість зайти на TUT.by залежить передусім від везіння в конкретний момент часу, вплинути на ситуацію ми не можемо, хоча і прикладаємо для цього всі зусилля. Наше обладнання і програмне забезпечення працює без перебоїв і щоб знизити навантаження на сервери, ми були вимушені відключити сторонні сервіси, рекламу та деякі розділи порталу».
Закордонні експерти, зокрема з європейського інтернет-реєстратора RIPE NCC, сумніваються у можливості вимкнення інтернету «з-за кордону». Як пояснив виданню Meduza директор із зовнішніх зв’язків компанії Максим Буртиков, це фактично неможливо. Білорусь у цьому плані більш вразлива, адже в країні невелика конкуренція операторів, і на державному рівні з боку «Белтелекома» та Національного центру обміну трафіком регулюється побудова мереж і міжнародних з’єднань, що робить інтернет менш стійким і більш піддатливим для атак. Але навіть при такій централізації, запевняє експерт, відключення інтернету з-за кордону можливе лише при координації неабияких зусиль багатьох компаній із багатьох країн.
Владислав Здольников, експерт із питань інтернету та власник сервісу Red Shield VPN, теж відхиляє заяви влади про атаки. «У Білорусі граються з BGP-зв’язністю – тобто відключають зв’язок з окремими сегментами інтернету», – написав він у своєму телеграм-каналі.
Версія із закордонним впливом також не пояснює, чому ще місяць тому, коли починалися перші заворушення, на місцях протесту «мобільний інтернет вимикали наглухо». «Не допомагали ні прокси (проміжний сервер у комп’ютерних мережах – MS), нічого», – каже MediaSapiens місцевий журналіст Ян Авсеюшкін. Тим часом як вулиці заповнювали правоохоронні органи.
Телеканал і однойменний сайт «Белсат» припускав, що на виборах буде ще гірше. Непрямим доказом таких планів влади журналісти вважали завчасну виплату пенсій і соціальних виплат громадянам перед виборами, адже в разі відсутності інтернету термінали та банківські додатки теж не працюватимуть. «Белсат» навіть підготував для своєї аудиторії «шпаргалку»: у разі блокування окремих сайтів користуватися VPN-сервісом, а якщо не буде 3G, то за наявності зв’язку EDGE 2G – отримати пуш-повідомлення через додаток «БелсатТВ» чи RSS. Тобто читати таку версію сайту, де матеріал подається дуже спрощено, з великою кількістю технічних позначок, але його все ж можливо читати – ось так це виглядає у випадку із цим сайтом.
У день виборів у Мінську таки почалися перебої з дротовим і мобільним інтернетом, а також і мобільним зв’язком. «Починаючи із середини неділі (дня виборів. – MS) були перебої з Telegram, а потім він геть ліг. Трохи виручав VPN, а ближче до вечора навіть його “поклали”. Ми були абсолютно без зв’язку і спілкувалися з редакцією лише через дзвінки та смс-ки. Мобільний зв’язок працював, але проблематично», – каже Ян Авсеюшкін.
That's it! Election Day in Belarus. Right now in central Minsk Facebook (incl. Messenger), YouTube, Instagram, WhatsApp, Viber are all blocked via mobile internet. Two major grassroots-driven platforms Онлайн-платформа Голос and ZUBR are also blocked. App Store is also blocked! pic.twitter.com/fvPqJVpUBq
— Franak Viačorka (@franakviacorka) August 9, 2020
Internet Shutdown continues in Belarus. News websites and major social networks are blocked. Here are some circumvention services that worked well:
— Franak Viačorka (@franakviacorka) August 10, 2020
1. @PsiphonInc . The only tool that really worked
2. Telegram Messenger. For texts not pics.
3. Lantern (Similar to Psiphon)
4. TOR
«Белсат» рекомендує в разі повного відключення інтернету переписуватися через FireChat та Bridgefy – офлайн-додатки, для користування якими необхідний лише Bluetooth.
Проблеми із сучасними технологіями спонукають повертатися до стаціонарного телефонного зв’язку. «Деякі редакції дійшли навіть до того, що додзвонювалися на міські телефони або ж [виходили на зв’язок] узагалі через іще наявні таксофони – через карточки», – розказує пан Авсеюшкін.
Одним з доступних джерел інформації про події в Білорусі залишаються телеграм-канали. Наприклад, за два дні після виборів кількість підписників найпопулярнішого білоруського телеграм-каналу Nexta Live подвоїлася і тепер їх понад 1 мільйон. Засновник Telegram Павло Дуров заявив, що запровадив у месенджері інструменти проти цензури, щоб білоруси могли й далі користуватися платформою.
На третій день протестів у Білорусі досі погано зі зв’язком. MediaSapiens так і не вдалося як слід поговорити з Оленою Толкачовою, журналісткою популярного видання TUT.by, яке Лукашенко теж звинувачує в бажанні «повалити владу». Пані Толкачова з 9 серпня висвітлює протести, ловлячи зв’язок лише час від часу. У неї виходить писати повідомлення у Facebook, але не виходить записувати там аудіо. Аби поспілкуватися, журналістка рекомендує завантажити безпечний додаток для обміну повідомленнями Signal, але й там через хвилину розмови зв’язок обривається.
До слова, Олена Толкачова – серед тих журналістів, якій «пощастило» проїхатися з ОМОНівцями в автобусі. 28 липня її затримали в компанії не менш як семи місцевих і закордонних колег: усі вони висвітлювали події під будівлею КГБ, куди кілька людей прийшли подати клопотання про зміну запобіжного засобу для тоді ще ймовірного кандидата Віктора Бабарика. Співробітники ОМОН вели себе ввічливо і завезли журналістів до себе у відділення «лише для перевірки документів», опісля відпустивши.
Іноземцям тут не раді
Таку ж «ввічливість» на собі відчули й закордонні журналісти, зокрема затримані 7 серпня українці Ірина Ромалійська, Іван Гребенюк та росіянин Юрій Баранюк, які перед виборами кілька тижнів вели стрими для каналу «Настоящее время» (міжнародний російськомовний телеканал «Радіо Свобода» та «Голосу Америки» з головним офісом у Празі). Офіційні підстави для затримання у влади були: іноземним журналістам заборонено працювати в Білорусі без акредитації білоруського МЗС, а журналісти її не отримали. Втім, «Настоящее время» каже, що подавало запит на акредитацію за багато днів наперед, так само як і багато інших закордонних ЗМІ. Їм зобов’язані були відповісти протягом 20 днів, але як і запити багатьох інших (близько сотні, за словами Яна Авсеюшкіна) – просто проігнорували, і вони зважилися їхати до Білорусі на свій страх і ризик. За кілька ж тижнів до виборів Лукашенко пригрозив «видворити іноземні ЗМІ» зі своєї країни, бо вони білорусів «закликають до масових заворушень».
Журналісти «Настоящего времени» вважають, що їх «помітили» після 4-годинного телемарафону 6 серпня. Тоді в Мінську весь час теж зникав зв’язок, через що Ромалійська, Гребенюк і Баранюк часом просто писали текстові повідомлення, які й зачитували глядачам в ефірі їхні колеги. Та затримання відбулося вже наступного дня, коли всі троє сиділи в готельних номерах.
Як розповіла під час ефіру своїй редакції Ірина Ромалійська, вона саме готувала інтерв’ю, як тут їй прийшло повідомлення від Івана Гребенюка з номеру поверхом нижче: «У мене поліція». Невдовзі голосно у двері постукали й до неї. До номеру ввійшли близько восьми людей у формі, вони попросили надати документи і зібрати всю техніку, щоб навідатись у райвідділок. Журналістка знала, що подібне може статися. І заздалегідь встановила на свій телефон додаток (в ефірі назва не прозвучала), що дозволяє після трьох разів натискання на певну кнопку розіслати чотирьом завчасно визначеним людям заклик про допомогу, а також робить твоє фото в цей момент. Утім, скористатися цим SOS-сповіщенням не довелось: у той момент у журналістки був саме відкритий робочий чат, і вона швидко написала там, що їх забирає поліція. Каже, правоохоронці лише дивом цього не помітили.
Вже у відділку журналістів, розведених по трьох різних кабінетах, звинуватили в роботі без акредитації. «Я їм сказала, що із задоволенням би працювала з акредитацією, якби ваш МЗС мені її видав, а не казав, що вони не можуть зібрати кворум через коронавірус», – відказала правоохоронцям журналістка, але її проігнорували. Натомість поставили перед вибором: або вона з групою сама до кінця дня покидає країну, і їх супроводять аж до трапу літака, або журналістів закривають у СІЗО і починають процес депортації. При цьому конфіскуючи техніку «на користь республіки Білорусь, бо у своїх матеріалах ви принижували її честь та гідність».
Ірина Ромалійська каже, що почала сперечатися, пропонувала разом подивитись ефіри, але на це не зважали. Натомість її колезі Івану Гребенюку нічого подібного про техніку не казали. Йому навіть вдалося розпочати якусь розмову з правоохоронцем – говорили, каже, про погоду та футбол. Як раптом той зайшов у Telegram і звідти дізнався, що всі ЗМІ вже знають про затримання трійці. «Навіщо ви це все робите? Вам що, погано? Вам щось загрожує?» – переказує слова правоохоронця журналіст.
«Це був наче фільм якийсь», – згадував пан Гребенюк. Його з колегами в той же вечір вислали з країни першим же рейсом – в Одесу, заборонивши в’їзд до Білорусі на 10 років.
Схожа ситуація сталася й зі знімальною групою російського телеканалу «Дождь». У день виборів у Мінську з десяток людей у цивільному затримали кореспондентів «Дождя» Володимира Роменського і Василя Полонського, а також оператора Миколу Антипова. У них так само не було акредитації, хоча канал заздалегідь подавав усі документи. Російських журналістів видворили з Білорусі, заборонивши в’їзд на 10 років.
Ще не кінець?
За даними правозахисників, усього за два місяці передвиборчої кампанії було затримано понад 50 місцевих та іноземних журналістів. І ще 20 – у день самих виборів, причому не лише в Мінську, а й Могильові, Гродно, Вітебську, Глибокому (Вітебська область). Свою роботу не змогли виконати не лише вони: на вибори не допустили і західних спостерігачів з ОБСЄ та ПАРЄ. А зі 181 місцевих спостерігачів, яких акредитували, лише 15 допустили – білоруський Гельсінський комітет уже звернувся через це до генпрокуратури.
Журналістів не лише затримують – до них застосовують силу. За даними Білоруської асоціації журналістів, у день виборів у Мінську під час затримання побили українського фотографа Associated Press Мстислава Чернова, кореспондентів «Медузи» Максима Солопова та Daily Storm Антона Старкова і Дмитра Ласенка. Достовірної інформації про долю Максима Солопова вже другу добу немає ні в його редакції, ні в рідних, бо з ним немає зв’язку. Кілька медійників зазнали ушкоджень 10 і 11 серпня через застосовані силовиками проти протестувальників гумові кулі та світлошумові гранати: так постраждали журналісти і фотографи «МБХ медіа», «Нашей Ніви», Getty Images, «Белсату» і Tut.by.
Поранена гумовою кулею журналістка «Нашей Ніви» Наталя Лубневська
Тож схоже на те, що білоруській історії з виборами ще не кінець: Світлана Тіхановська вимагає визнати їх недійсними. За підрахунками її штабу, від 70 до 90% громадян у різних регіонах віддали свої голоси саме за неї. Крім того, опозиція закликала прихильників складати свої бюлетені «гармошкою» – і численні фото вказують на те, що «антилукашенківських» голосів таки багато. Тож попри свою миролюбність опозиційна кандидатка заявляє: готова до довгих протестів. Хоча й залишила Білорусь із міркувань безпеки та виїхала до Литви.
Фото: «Радыё Свабода»
