«Я була у Слов"янську після його звільнення. У жителів були проблеми з водою, світлом, багато їх близьких загинуло. А наші телеканали розповідали   лише про героїзм і перемогу солдатів,- розповіла Н. Гуменюк.  - Подивившись такі сюжети, мешканці думають, що це телебачення не для них».

Крім того, ЗМІ мало уваги приділяють постраждалим містам через якийсь час  після звільнення. Адже може трапитися, що за місяць на цій території ніяких змін та поліпшення не відбувається, однак немає кому висвітлити цю ситуацію.  «Конфлікт не закінчується, коли звідти їдуть медіа», - вважає пані Гуменюк і наголошує, що не обов"язково всім журналістам їхати саме на місце воєнних дій, можна зробити більш глибокий репортаж про життя мирних людей.

Наприклад, поспілкуватися з ними через місяць чи два, коли вони краще зрозуміють та усвідомлять події, що трапились, оскільки спочатку перебувають  у стані стресу. Або ж можна спробувати провести один день із сім'єю в окупованому місті, описати їх побут і переживання.

Крім того, не варто думати, що пишучи про проблеми української армії, ви зіграєте на руку супротивнику, наголошує Наталка Гуменюк. Вона розповіла, що часто солдати не на камеру можуть розповідати про велику кількість проблем. «Якщо ми не будемо говорити, про помилки, то їх не будуть виправляти, і в результаті комусь це може вартувати життя».