Сім’я Євгенії Литвиненко (Jane Lytvynenko) переїхала з Києва до Канади майже 20 років тому. Зараз пані Литвиненко живе в Торонто і не перший рік працює журналісткою BuzzFeed. На сторінках цього популярного американського онлайн-видання вона розвінчує фейкові історії та бореться з кампаніями дезінформації в мережі.
Під час виступу на Львівському медіафорумі журналістка поділилася лайфхаками спростування неправдивої інформації. З її переліком інструментів для цього можна ознайомитися тут. Основні поради від кореспондентки:
«Детектор медіа» поговорив з Євгенією Литвиненко, як вона опинилася в BuzzFeed, про ситуацію на американському медіаринку та чому звичайні фейки поки більш небезпечні за глибинні.
— Цей рік розпочався непросто для BuzzFeed: було скорочено 15% штату. Дональд Трамп звинувачував видання у «фейкових новинах», а головний редактор Бен Сміт відбивався від таких епітетів. Чи відомо, що стало причиною таких скорочень і яка реорганізація планується в подальшому?
— Можу говорити лише від свого імені, не від компанії загалом. Я бачу, що в усіх медіа зараз складна ситуація, не лише у BuzzFeed. Коли в нашому виданні скоротили штат, це паралельно зробили також у Vice, Yahoo та багатьох інших компаніях. Зараз реальністю, на жаль, є те, що журналістам дуже важко. Зі сторони політиків стало вкрай популярним заняттям атакувати журналістів. Ми цього змінити не можемо, лише продовжувати якісно виконувати свою роботу. Хоча тяжко дивитися, як ідуть талановиті колеги.
— У чому, на вашу думку, причина такої складної ситуації в журналістиці США та Канади? В Україні це вкрай прикро чути, адже, коли навіть у таких розвинених економіках страждає журналістика, то що говорити про тутешню ситуацію.
— Проблеми існують усюди. Однією з причин є відсутність фінансів на медіаринку. Коли були газети і люди в основному отримували інформацію звідти, то можна було дорого продавати рекламу. Те, що зараз видавці заробляють на рекламі, — копійки, якщо порівнювати із заробітками в минулому. Facebook і Google забирають більшість коштів інтернет-реклами, і ЗМІ немає, де «видихнути».
— Але BuzzFeed було створене у 2006 році. І часто його успіх пов’язують саме з гарною адаптацією контенту для соціальних мереж. Наскільки зараз алгоритми соцмереж впливають на роботу вашого медіа?
— Мені не відомі ці цифри, про це більше мають знати менеджери і редактори. Як компанія ми справді народилися в інтернеті. Це значить, що ми його дуже гарно розуміємо. Наш CEO Джон Перетті (Jonah Peretti) казав, що дуже важливими є великі масиви даних, які ми аналізуємо. Це справді так. З іншого боку, нам доводиться дуже уважно ставитися до того, як працює інтернет, що тут краще поширюється, і як це можна використовувати. Саме через це ми можемо робити нашу роботу, бо, на відміну від деяких видань, які починали виходити 30-40 років тому, ми розуміємо всесвітню мережу.
— Чи є якісь внутрішні редакційні рекомендації щодо підбору тем, з огляду на вподобання читачів в інтернеті?
— Нічого особливого. Ми, як і всі журналісти, намагаємося писати про те, що важливо в даний час. Не силуємося вгадати, що буде популярним.
— В одному з інтерв’ю Марк Цукерберг заявив, що є ідея перемістити інформацію від ЗМІ в окреме вікно Facebook. На вашу думку, це допоможе медіа чи навпаки зробить гірше?
— Приблизно рік тому він заявляв, що акцент буде на відеоконтент. Багато видань найняли журналістів, щоб вони спеціально робили відео. А потім обіцяні гроші за це так до ЗМІ і не прийшли, а всі ці журналісти втратили роботу.
— Така історія була з виданням Mic, якому Facebook начебто виплатив обіцяне за виробництво відеоконтенту спеціально для їхньої відеоплатформи Watch.
— Так. Тобто ми не можемо передбачити те, про що не знаємо. На жаль, принципи роботи алгоритмів Facebook, Twitter чи YouTube закриті. Ми не можемо спрогнозувати їхні рішення.
— Для себе ви обрали напрям боротьби з дезінформацією. Чому?
— Це було випадково. Мене завжди цікавила тема онлайн-безпеки. До роботи з BuzzFeed писала про медіа. Тобто тепер це поєдналося. Після 2016 року в США «прокинулися» і зрозуміли, що дезінформація — це велика проблема. BuzzFeed була одним з перших медіа, які про це взагалі писали. Починав про це писати мій колега Крейг Сілвермен (Craig Silverman). З 2016 року йому дуже потрібна була допомога: кількість дезінформації значно зросла, і він не справлявся. Мої знання з цифрової безпеки та медіа допомогли отримати цю роботу.
— Ви вже спростовували багато неправдивих історій. Які теми найбільш популярні для поширення дезінформації у США та Канаді?
— Теми проти іммігрантів та мусульман. Це доволі небезпечна дезінформація, дуже жорсткий расизм. На жаль, це не припиняється. Нещодавно вийшло дослідження Oxford Internet Institute, який аналізував вибори в Європі, і топ-п’ять дезінформаційних історій — вони називають це «викривленими новинами» (junk news), бо це не повністю фейки — були проти іммігрантів чи мусульман.
— Нещодавно був цікавий кейс із фейковим прес-релізом від американського політика Адама Шіффа (Adam Schiff). Для його розміщення створили фальшивий сайт політика, який украй схожий на реальний. На фейкову історію купилася навіть вірменська редакція «Радіо Свобода». Ви пов’язуєте такий вкид дезінформації з Росією.
Джерело зображення: BuzzFeed
— У статті ми писали, що не повністю впевнені в тому, що за такою маніпуляцією стояла Росія. Але нас насторожила швидкість перекладу російською. За декілька годин після появи фейку він уже був перекладений і поширювався в медіа РФ. Це цікава тактика, бо коли дивишся на першоджерело — підроблений веб-сайт пана Шіффа — то там є декілька обмовок англійською, які видають, що людина, яка це писала, не володіє мовою досконало. Там було декілька фраз, які скаже лише іноземець. При перекладі російською такі неточності зникли, і далеко не всі російськомовні читають англійською. І навіть ті, хто читає, навряд піде на цей веб-сайт перевіряти, фейк це чи ні. Прийом справді працює. У 2017 році був аналогічний випадок з фейковою сторінкою The Guardian. Там розмістили матеріал «Екс-очільник Мі-6 визнав, що програв Путіну у своєму намаганні розвалити РФ».
У сфері дезінформації зараз, схоже, дотримуються методу «кидати в стіну все, а що прилипне, те й прилипне». Тактик поширення неправдивої інформації дуже багато, а куратори цих операцій постійно намагаються робити щось нове. Деякі з них не працюють. Приміром, боти вже служать значно гірше, хіба що допомагають підсилити тренди на Twitter. Люди навчилися розрізняти їх. Також намагаються таким чином надурити журналістів, але й вони вже краще розбираються.
— Щодо тролеботів. Нещодавно дослідник з організації FireEye виявив, що деякі з них успішно переконували американські ЗМІ публікувати їхні колонки та інші тексти.
— Так, це є, але як інструмент боти тепер менш ефективні. Це суб’єктивний погляд. У чому сенс ботів і чому вони небезпечні? Вони можуть показати, що певний меседж дезінформації більш популярний, ніж це є насправді. Приміром, я можу зараз придбати дві тисячі ботів, які будуть у Twitter писати, що «Женя класна». Це вийде у тренди, і потім усі підуть дивитися, хто така ця Женя і чому вона класна.
Те саме з дезінформацією. Вони можуть робити велику кількість ретвітів якоїсь статті, мема чи відео, що візуально додає цій історії авторитету. Саме цим вони й небезпечні: роблять щось більш популярним. Тоді й журналісти насторожуються: а чи це так популярно, як здається. Уже починається процес роздумів, чи варто про це писати, чи ні. Тоді кожна публікація вже буде впливати на подальше життя теми.
— Яку найбільш дику дезінформацію ви спростовували?
— Це було за декілька місяців після мого приходу у BuzzFeed. Побачила статтю про те, як людину спалили в моргу, поки вона спала. Мені довелося телефонувати в морг і питати, чи вони раптом не спалили свого колегу. «Ні, ми тут узагалі тіла не спалюємо», — відповіли вони і поклали слухавку. Це мені на все життя запам’яталося.
— У «Детектора медіа», до речі, була теж цікава історія. Ми перед виборами перевіряли, чи померла тигриця, яку подарували Юлії Тимошенко. Це був фейк. Є проблема того, що матеріали з фактчекінгу часто не здобувають такої масової аудиторії, як, приміром, теорії змов. Чи є у вас рецепти того, як зробити розвінчання фейків більш популярним?
— Магічного вирішення цієї проблеми немає. Фактчекінг справді читають значно менше, і люди, які цим цікавляться, зазвичай не та аудиторія, для якої вони призначені. На мою думку, журналісти не мають писати про всі фейки одразу. Ми знаємо, що людина запам’ятовує інформацію, яку бачить, навіть якщо її потім спростовують.
Коли ми у BuzzFeed пишемо про фейки, то дивимося в першу чергу, чи реальні люди почали їх розповсюджувати. Якщо цей фейк залишається у своїй системі і ніхто його далі не поширює, то й писати про це не треба. Ми завжди дивимося, хто розповсюджував ту чи іншу дезінформацію, чи були певні впливові люди, які підключалися до цього. Це можуть бути популярні політики чи поп-зірки. Якщо так, тоді починаємо про це писати. Інакше є небезпека, що журналіст може навпаки додавати фейку більшу аудиторію.
— Зараз Facebook використовує сторонні фактчекінг-організації для перевірки контенту на їхніх платформах. На вашу думку, такий підхід правильний? Чи збирається BuzzFeed долучитися до програми?
— Поки що BuzzFeed у цьому участі не бере. Але ця програма справді почала працювати. Від Facebook приходить запит до фактчекінг-партнерів компанії. Вони спростовують цей фейк, і після цього соціальна мережа перестає його показувати у стрічках новин. Вони зменшують пріоритет таких постів, але не прибирають з платформи взагалі. Я вважаю, що це проблема, бо фейки не видаляють. Хоча сама програма важлива. Вона, зокрема, вчить алгоритми фейсбуку, як розрізняти неправдиву інформацію. Зі слів фактчекерів, на початках це було хаотично, але зараз відгуки про неї позитивні.
— Наскільки в Канаді та США Facebook є відкритою до медіа організацією? З України отримати коментар компанії часто буває важко.
— Справді, реакції Facebook в Україні дуже відрізняються від таких в англомовних країнах. Це проблема не лише України, а й багатьох інших: М’янми, Шрі-Ланки, Філіппін. Тому що це значно менший ринок для компанії. Нам вони не завжди відповідають прямо, але пояснюють ситуацію. Інколи не для публікації, але розповідають, що було зроблено, які для цього мають правила. У таких країнах, як Україна, коли я дивилася після 2014 року за приливами фейків, було очевидно, що Facebook нічого не робила для вирішення цієї проблеми.
— BuzzFeed та видання The Star почали досліджувати політичні кампанії з дезінформації, які можуть впливати на вибори в Канаді, які відбудуться восени. Розкажіть детальніше про цю кооперацію і які впливи на вибори очікуєте?
— Співпраця з Toronto Star уже почалася. Загалом, ми дивимося, як групи у Facebook використовуються для того, щоб розповсюджувати потрібні їм меседжі.
— Одна з таких груп мала назву «Жовті жилети» (Yellow West).
— Це одна з них. Насправді, декілька днів тому керівники Facebook мали в Канаді виступити перед урядовим комітетом. Викликали до доповіді Марка Цукерберга і головну операційну директорку Шеріл Сандберг (Sheryl Sandberg), але вони просто це проігнорували. А представник компанії в Канаді Кевін Чан (Kevin Chan) заявив, що Facebook не буде прибирати фейки під час виборів. Тобто фейкові відео й фото ніхто видаляти з платформи не збирається. Декілька днів тому я написала статтю про те, що компанія обіцяла закрити групи націоналістів, які на платформі розповсюджують дуже моторошні ідеї. Але вони там досі є, й дуже активні, продовжують розповсюджувати ті ж теми. Дуже важко зрозуміти, де пріоритети компанії. Особливо, коли мова йде про вибори.
— Після прямої трансляції стрілянини в Новій Зеландії Австралія, приміром, ухвалила жорсткий закон про регулювання таких платформ, як Facebook. За несвоєчасне видалення шкідливого контенту можуть навіть ув’язнювати керівників компанії. Чи є аналогічні ініціативи у США та Канаді?
— Тут є дуже тонка межа, за яку урядовці не хочуть переходити. Вони не воліють забороняти людям вільно висловлюватися. Але водночас у нас є закони проти мови ворожнечі, тобто не можна пригнічувати якісь групи людей за колір шкіри чи сексуальну орієнтацію тощо. Саме через те, що уряди хочуть врахувати ці моменти, у США, Канаді та Великій Британії це все набагато повільніше. Але певні режими, приміром у Сінгапурі, ухвалили закон проти фейкових новин, критики якого дуже хвилюються, що він буде використаний як метод цензури.
— Новий президент України є ще й топ-блогером в Instagram. Як ви оцінюєте можливий вплив цієї та інших соціальних мереж на вибори в Канаді? Чи є методи протидії дезінформації там?
— Насправді Facebook і Twitter значно відкритіші платформи, ніж Instagram чи Телеграм, WhatsApp. Досліджувати Instagram набагато важче. Програма Facebook з фактчекінгу, яку ми згадували, не охоплює цю соціальну мережу. Також є проблема з Instagram Stories. Там можна постити що завгодно, і за 24 години воно зникне, а ти не знатимеш, що там запостили.
Аналогічні проблеми і зі SnapChat, TikTok, YouTube. Якщо чесно, стає дедалі важче досліджувати проблеми дезінформації, тому що багато її аспектів переходять у закриті системи. Величезна проблема — це WhatsApp. Там дезу вивчати майже нереально, тому що для її пошуку треба бути у правильних групах, які тобі поширять це фейкове повідомлення. Навіть, якщо ти це побачиш, то вкрай проблематично знайти, хто першим це поширив на платформі.
Це дуже велика проблема зраз в Індії, де більшість користується саме WhatsApp. Як відомо, там фейки стали причиною реальних нападів на людей.
— Аналогічна історія на Шрі-Ланці, де тимчасово блокували соціальні мережі після заворушень. Ви під час виступу зауважили, що небезпека зараз саме в подібних маніпуляціях, а глибинні фейки поки не такі небезпечні. Чому?
— Технологія глибинних фейків ще не дуже поширена. Значно легше маніпулювати справжніми відео, як ми бачили у США з роликом виступу лідера демократів Ненсі Пелосі (Nancy Pelosi).
“PELOSI STAMMERS THROUGH NEWS CONFERENCE” pic.twitter.com/1OyCyqRTuk
— Donald J. Trump (@realDonaldTrump) 24 мая 2019 г.
Доволі довгий період часу у більш закритих частинах інтернету ходили чутки про її проблеми зі здоров’ям чи фейки про те, що вона випиває. Були підроблені відео, які формувалися з частин її виступів. Вирізалося те, де вона запиналася, робили з цього ролик і казали, що це є доказом її проблем зі здоров’ям. Нещодавно схоже відео опублікували на каналі Fox, який дуже часто дивиться Дональд Трамп. Він своїм мільйонам фоловерів поширив це відео. Це не було глибинним фейком, це реальне відео, але викривлене. Після цього вже журналісти почали запитувати, чи в неї все гаразд зі здоров’ям. Так дезінформація і працює. Дуже важко потім прибрати її з інформаційного поля: коли її почали масово поширювати, то це не зупинити.
— Що ж у таких випадках робити?
— Немає легких відповідей. Журналісти намагаються це спростовувати, розповідати, як правильно до цього ставитися. Але люди, які вирішили, що будуть у це вірити, на жаль, продовжують дотримуватися своїх поглядів.
Фото: Володимир Малинка
