Про це йдеться в матеріалі видання Hyperallergic.

Ідея проекту належить засновниці фонду AWA Джейн Форчун. Віртуальний музей назвали «Їхній простір» (A Space of Their Own) за аналогією з есе англійської письменниці Вірджинії Вулф «Своя кімната». 

Наразі команда проекту склала список із 643 художниць Європи та США. Це зокрема черниця XVIII століття Хуана Беатріс де ла Фуенте, художниця епохи Ренесансу Софонисба Ангвіссола і німецька художниця Анна Доротея Тербуш, яка писала в стилі рококо.

«Їхній простір» уже зв'язався з 2 тисячами музеїв, а також поширив публічний запит на інформацію.

«Коли ви починаєте питати музеї, які роботи жінок вони мають, дивує, наскільки малою кількістю інформації вони володіють. Кінцевою метою цього проекту є підвищення поінформованості керівників музеїв, а вже потім широкої громадськості. Все це не закінчується базою даних, а лиш починається нею», —  каже директорка фонду Лінда Фальконе.

«Їхній простір» — це не перша спроба привернути увагу до доробку жінок-художниць створенням бази даних їхніх робіт: відомими є ініціативи Clara та AWARE.  Проте, як зазначає керівниця проекту та професорка історії мистецтв Індіанському університеті Аделаїд Геальт, жодна існуюча інша база даних не охоплює доробку стількох жінок, не містить стільки їхніх робіт та ґрунтовної бібліографії про мисткинь.

«Це повільна, але настільки важлива праця. Ми сподіваємося, що з плином часу багато хто з цих жінок-художниць повернуться до мейнстриму», — каже професорка.

Для команди проекту «Їхній простір» важливо зібрати високоякісні зображення творів мистецтва, які здавна були невідомими світові із різних причин. «Цифрова документація — це величезна частина процесу. Ми ставимо на меті, щоб база даних стала довідником для вчених з усього світу, де вони могли б мати доступ до світлин картин жінок із музейних колекцій у форматі HD», — додала пані Фальконе.

Базу даних картин планують опублікувати восени наступного року.

Нагадаємо, в серпні в Парижі відкрили музей цифрового живопису: там картини проектують на стіни та підлогу.

А торік канадська художня галерея запустила додаток, який змушує картини оживати.

На фото — картина художниці Чезаріни Генрієтти Флор Даван Мірво «Портрет Антоніо Бартоломео Бруні»  (1804) та автопортрет Анни Доротеї Тербуш (1777).