Американський біолог, цьогорічний Нобелівський лауреат з фізіології та медицини, заявив, що бажання науковців публікуватися у цих відомих виданнях створює тиск, при якому дослідження проводяться неакуратно і часто з трендових напрямків, замість того, щоби працювати над дійсно важливими темами, повідомляє Guardian.  

Погіршує ситуацію позиція редакторів, які, не будучи науковцями, а професіоналами видавничої справи, потребують статей, що викличуть резонанс.

Шекмен наводить приклад того, що зокрема китайська Академія наук виплачує успішним авторам нагороду у $30 тис.  і заявляє, що частина дослідників отримують половину своїх прибутків за рахунок таких «підкупів».

«Я публікувався у великих брендах, включно із виданнями, що допомогли мені отримати Нобелівську нагороду. Але більше не буду. Так як Уолл Стріт має покінчити із практикою бонусів, так і наука повинна скинути тиранію елітних журналів», - закликав Шекмен.

Шекмен є редактором онлайн-видання eLife, яке публікує статті за умови погодження усіх оглядачів, які є практикуючими науковцями. Матеріали знаходяться у вільному доступі.

Він також розкритикував «фактор впливу» (impact factor), використовуваний журналами у їхній маркетинговій стратегії. Цей інструмент визначає частоту цитування тієї чи іншої статті. Але Шекман заперечує: «Матеріал можуть багато цитувати, тому що він хороший з точки зору наукової цінності, або тому що впадає у вічі, провокативний чи некоректний».

Із позицією Шекмана погоджується його колега біохімік із Бремена Себастіан Шпрінгер (Sebastian Springer), але зауважує, що кращої моделі публікації наукових матеріалів не існує.

«Не обов’язково у таких журналах ви знайдете найкращі матеріали. Редактори – не професійні науковці, а журналісти, що не являється найбільшою проблемою, але для них більше важить розповідь, а не серйозна робота», - сказав науковець.

На його думку, позиція окремих науковців у цьому питанні мало що змінить, оскільки науковий світ тримається на нагородах і грантах, що видаються з урахуванням того, де публікуються автори.

Головний редактор Nature Філіп Кемпбелл (Philip Campbell) вищенаведені закиди відкидає і наголошує, що на користь його видання говорить 140-річна історія співпраці із науковим товариством.

«Нічого штучного у наших вимогах до друку немає. Вони відображають фокус і місію нашого журналу», - додала виконавчий редактор Science Моніка Бредфорд (Monica Bradford).