Що поганого може трапитися
«Google знає все!» — можна почути частенько. І ця пошукова система справді дозволяє знайти максимум інформації. Але не завжди корисної та безпечної.
Порнографія, інструкції з виготовлення вибухівки чи придбання наркотиків, контакти й форуми по-екстремістськи налаштованих молодіжних течій та багато іншого… Все це теж видає пошук — зокрема й на запит дітей.
Соцмережа «ВКонтакте» — потік інформації, який далеко не завжди якісно фільтрується модераторами. Тут є піратські відео та аудіо, жорстокі сцени на кшталт відрізання голови заручнику в Чечні крупним планом, детальні інструкції щодо того, як зварити наркотик із маку і як його колоти, з яких безпечних ліків можна отримати наркоту і сто способів покінчити життя самогубством у молодому віці.
А ще: навіть цілком невинний візит на сайт із рефератами вразить яскравими порнобанерами.
А спілкування на спеціалізованих форумах цілком може стати способом вербування дитини в секту чи сумнівну субкультуру з депресивним поглядом на життя.
В соцмережах і в чатах дитина може почати спілкуватись зі збоченцями, екстремістами чи іншими неадекватами. А ще вона може начебто спілкуватися з однокласниками й знайомими, а потім виявиться, що над з неї сміються і знущаються в мережі — так званий кібербулінг.
Ведення блогу чи онлайн-щоденника може оприлюднити подробиці про вашу родину й дитину, які можуть або загрожувати репутації чи стосункам зі знайомими, або ж стати корисною інформацією для злодіїв та шахраїв.
Заборонити варто довіряти
Здається, що вберегти дитину від усіх цих загроз можна, лише відрізавши доступ до інтернету взагалі. Та й більшість батьків переконана, що сучасні діти орієнтуються в технологіях краще, ніж вони, і обійдуть будь-які технологічні заборони.
«Батьки завжди мають пам’ятати, що будь-яка заборона без пояснень є для дитини закликом до дії, — переконана шкільна психологиня ТЗОШ № 11 м. Тернополя Мар’яна Крет. — Це стосується всього: алкоголю, цигарок, інтернету. Інтернет тепер став частиною життя кожної людини, починаючи з дитячого віку. Ставити заборони чи ні — кожен у своїй сім’ї має вирішувати індивідуально. Все залежить від ступеня довіри до дитини. Для початку батькам слід спостерігати, на які сайти заходить дитина. Це обов’язково. Постійно. Завжди. І навіть якщо ваш синочок (донька) користується інтернетом тільки з розвивальною метою — повірте, цікавості дитини немає меж, тому контролюйте дітей систематично. І задля їхньої безпеки, і задля заспокоєння власних нервів».
Особливу увагу психологиня радить звернути на користування дітей соцмережами. Причому її позиція досить радикальна та однозначна: «Ідеальний варіант, коли ви маєте пароль до сторінки в соцмережах своєї дитини. І ніякі “дитина має право на власну частину свого життя” вас не мають стримувати. Тому що це дитина, а отже вона не здатна ще повноцінно і свідомо контролювати своє життя. Тим більше зараз набирає обертів кібербулінг (цькування дітей їхніми однолітками в соцмережах). Це може створити серйозні порушення в психіці дитини. Слідкуйте, з яким настроєм дитина відходить від комп’ютера: якщо вона пригнічена чи схвильована, обов’язково ненав’язливо розпитайте, в чому справа. Якщо відповідь “усе нормально” не підкріплена таким же зовнішнім виглядом — наполягайте на своєму: розпитуйте, даючи запитання різного характеру (щоб “розговорити” дитину)».
Мар’яна Крет переконана, що замість забороняти користуватись інтернетом слід навчити дітей правильно використовувати його ресурси для розвитку.
Проблема №2: «живемо» в інтернеті
Мати семирічного Дениса Іванна Лазар-Виноградова каже, що поки що проблема контролю над змістом для них неактуальна. Однак актуальна проблема контролю над часом. Денис Виноградов із чотирьох років опанував смартфон та планшет і зараз дуже багато свого часу проводить, граючи в різні ігри та переглядаючи ролики на Ютубі. Аналогічна проблема й у Людмили Лукіян — мами п'ятирічної Віти.
Це ще одна сторона використання дітьми інтернету. Дуже зручно зайняти час дитини, давши їй телефон з іграми чи ввімкнувши відео на Ютубі. Однак це призводить до трьох проблем:
Психологи радять вирішувати цю проблему без шантажу, скандалів і технічних обмежень, кажучи, що довіра та порозуміння — головне в родині. І якщо пояснити, чому не варто заходити на такі сайти і сидіти в мережі шість годин поспіль — ефект буде кращим, аніж примусово вимикати комп’ютер чи щоразу сваритися з цього приводу.
Що робити?
Мар’яна Крет радить встановити так звані внутрішньосімейні правила користування інтернетом, які мають включати: