ms.detector.media
Ірина Виртосу
Фото: fodac.org
11.09.2015 11:02
Як розповідати про людей з інвалідністю: поради для журналістів
Як розповідати про людей з інвалідністю: поради для журналістів
Медійникам варто уникати такого висвітлення, яке зводить опис людини до однієї характеристики — її інвалідності та заважає побачити людину-особистість. Ми зібрали практичні поради про те, які стереотипи слід руйнувати, до якої коректної мови вдаватися, які кадри використовувати під час зйомки та як спілкуватися з людьми з інвалідністю.

Часто людей з інвалідністю зображають як касту недоторканих: їх або жаліють, або надмірно героїзують. Ще півстоліття тому людину з інвалідністю найчастіше сприймали як «хвору» та вічного «пацієнта» лікарень, безпорадного й залежного від інших (медична модель інвалідності).

Та відтоді, як організації людей з інвалідністю почали масово з’являтися в усьому світі й голосно заявляти про свої права й те, що люди з інвалідністю є частиною суспільства, а не тільки об’єктом благодійництва чи «жертва» хвороби, розуміння інвалідності змінилося. Сьогодні в основі соціальної моделі інвалідності лежить не фізіологія особи (порушення стану здоров’я), що роблять її «інвалідом», а бар’єрна природа суспільства.

Іншими словами, «інвалідами» людину роблять бар’єри — стереотипи й судження щодо людей з інвалідністю (ментальний бар’єр), інституційні бар’єри, пов’язані з законами та політикою, економічні бар’єри, а також бар’єри навколишнього середовища, такі як фізична недоступність, обмеження в інформації та комунікації. Бар’єри породжують дискримінацію, виключають із суспільного життя та ставлять осіб з інвалідністю у становище, що принижує їхню гідність.

Якщо розглядати інвалідність відповідно до соціальної моделі, це означає, що бар’єри можна усунути. Наприклад, можна мотивувати роботодавців усунути фізичні бар’єри на робочих місцях так, щоб особи з фізичними порушеннями не відчували незручностей, могли виконувати свою роботу й не зазнавали дискримінації. Та важливо зважати на думку самих людей з інвалідністю. Не варто, навіть із найщирішого поклику, робити щось, не запитавши — а чи людині з інвалідністю це потрібно?

Принцип «нічого для нас без нас» застосовується і в зображенні людей з інвалідністю в журналістських матеріалах.

Як краще висвітлювати тему інвалідності? «Єдиної відповіді немає», — каже Володимир Азін, виконавчий директор Групи активної реабілітації, експерт Національної Асамблеї інвалідів, чоловік, який сам тривалий час користується інвалідним візком. І додає: «Чи не найважливішим індикатором є повага до людини».

Володимир Азін

Нижче — скорочений «список» порад для ЗМІ. Головна особливість у тому, що складений він самими людьми з інвалідністю, членами їхньої родини і громадськими активістами.

Подолання стереотипів

Головний внесок, який можуть зробити ЗМІ у справу залучення людей з інвалідністю в життя суспільства, — це уникати або руйнувати стереотипи.

Найпоширеніші стереотипи:

Особливо обережно слід підходити до використання образів героїв. Це ніяк не відображає реальності життя людей з інвалідністю. До слова, золотий медаліст з інвалідністю представляє людей з інвалідністю не більше, ніж Девід Бекхем представляє людей без інвалідності. А деякі глядачі (читачі/слухачі) можуть сприймати героїчне досягнення людини як щось, що компенсує її інвалідність.

Коректна мова

Уникайте

Використовуйте

Неповносправні, інваліди

Люди з інвалідністю

Страждає від..., хворий на..., жертва (чогось)

Має (назва порушення стану здоров’я, хвороби)

Прикутий до інвалідного крісла / ліжка

Користувач візка; той, хто користується візком

Як правильно: візок чи коляска?

Тут думки експертів розділилися. Зокрема, Володимир Азін пропонує вживати слово «коляска», як це прописано в нормативних документах. Утім, в українському законодавстві використовується слово «інвалід», яке є неприйнятним. Тож експерти радять, якщо сумніваєтеся, запитайте в героя свого матеріалу, яке слово, на його думку, краще використовувати.

Розумово відсталий, із розумовими відхиленнями, загальмований, ненормальний

Людина з психічними, розумовими порушеннями

Каліка, недієздатний, немічний

Людина з інвалідністю

Спазматичний (спазматик)

Людина з церебральним паралічем

Психічно хворий, божевільний

Особа з розумовими, психічними порушеннями

Глухонімий

Нечуючий, користується мовою жестів, особа з порушенням слуху

Сліпий

Незряча, особа з порушенням зору

Епілептик, діабетик, депресивний тощо

Особа з епілепсією / діабетом / депресією; особа, яка має епілепсію / діабет / депресію

Карлик, гном, ліліпут

Людина низького зросту, невисока

Напад (якоїсь хвороби)

Приступ

Як краще висвітлювати тему інвалідності

Щодо опікунів

В Україні багато опікунів є членами сімей людей з інвалідністю. Вони також недостатньо представлені в ЗМІ. Коли ви включаєте в свою статтю персонажів, які є опікунами, важливо не зображати їх як «мучеників» або «святих». Але не применшуйте їхньої важливості. Зображуйте їх та членів їхніх сімей з інвалідністю як рівних.

Як зображати людей з інвалідністю

Які кадри слід використовувати під час зйомки

Щодо того, як візуально подавати інформацію, знімати на відео людей з інвалідністю, погодженого стандарту не існує. Загалом візуальна частина медійного продукту не має бути образливою для людини, яку зображають.

Проте іноді журналісти впадають у крайнощі, зокрема вважають, що краще не показувати людини з інвалідністю взагалі або приховувати її обличчя за допомогою технічних засобів під час інтерв’ю. Такий підхід з боку ЗМІ робить людей з інвалідністю «невидимими» та/або пропагує негативне ставлення. Уникання зображень людей з інвалідністю підсилює стереотип, що інвалідність — занадто важка, сумна чи ганебна тема для висвітлення у ЗМІ.

Виробництво телесюжетів/реклами/фільмів

Як спілкуватися з людьми з інвалідністю

Та мабуть чи не найголовніша порада. Людина з інвалідністю — не з касти недоторканих, а звичайна людина з неповторним характером, своїми слабкостями та сильними сторонами, своїми мріями. Люди з інвалідністю — нічим не кращі й не гірші від усіх інших людей. Усі різні — усі рівні.

Статтю підготовлено за матеріалами посібника «Нічого для нас без нас», виданого в рамках проекту «Інклюзивні рішення для рівноправного та відповідального суспільства» (IDEAS), що фінансується Європейською Комісією та виконується Британською Радою.

А також за матеріалами тренінгу для журналістів, організованого Центром інформації про права людини спільно з Проектом «Без кордонів» Центру «Соціальна дія» та Коаліцією з протидії дискримінації в Україні за підтримки Європейського Союзу та МФ «Відродження».

Фото Ірина Виртосу

ms.detector.media