Ісландський журналіст: Завдяки «Панамському архіву» в країні було ув’язнено 30 банкірів і 46 справ передано у прокуратуру

Фото: visir.is

Третього квітня 2016 року Центр із дослідження корупції й організованої злочинності (OCCRP), Міжнародний консорціум журналістських розслідувань (ICIJ) і сайти світових ЗМІ опублікували розслідування, які базуються на витоку документів компанії-реєстратора Mossack Fonseca (Панама, БВІ). Репортери з 76 країн опрацювали понад 11 мільйонів документів щодо офшорних компаній та їхніх власників.

У матеріалах ідеться про угоди й офшори 12 нинішніх і колишніх світових лідерів, 128 політиків та офіційних осіб і 29 мільярдерів зі списку найбагатших людей Forbes. Зокрема, згадуються угоди, до яких причетні Президент України Петро Порошенко, король Саудівської Аравії Салман, прем'єр-міністри Ісландії й Пакистану, родичі голови КНР Сі Цзіньпіна та президента Азербайджану Ільхама Алієва. Цього ж дня на трьох українських каналах — «Громадському ТБ», «UA: Першому» та каналі «24» — було показано розслідування програми «Слідство.Інфо» (проект «Громадського ТБ») «Подвійне життя Президента» з циклу «Офшори державного рівня» щодо офшорних компаній Президента України Петра Порошенка.

А тепер про Ісландію

У квітні 2016 року прем'єр-міністр Ісландії Сігмюндюр Гюннлейгссон (Sigmundur Davíð Gunnlaugsson) пішов у відставку після звинувачень у тому, що він приховував кошти в офшорній компанії. Раніше в «Панамському архіві» журналісти виявили інформацію про те, що політик і його дружина є власниками офшорної компанії Wintris. Ввечері 4 квітня 2016 року в Ісландії відбулася масштабна акція протесту з вимогою відставки прем'єра, а опозиція пригрозила вотумом недовіри уряду. Тоді Сігмюндюр Гюннлейгссон звернувся до президента з проханням розпустити парламент. Напередодні прем’єр-міністр просто пішов із інтерв’ю після запитання відомого ісландського журналіста Йоханнеса Крістьянсона про володіння офшорною компанією. Він сказав, що не готовий відповідати на такі запитання й вирішив припинити розмову.

MediaSapiens поспілкувався з Йоханнесом про те, як тривала робота з Панамським архівом та до яких наслідків призвели публікації результатів наймасштабнішого журналістського розслідування року в Ісландії.

— Йоханнесе, коли ви почали займатися розслідуванням?

— Я отримав дзвінок із ICIJ на початку червня минулого року. 30 червня я вирушив до Вашингтона, щоби зустрітися з першою групою журналістів. Вона виявила причетність до офшорів прем’єр-міністра Ісландії. Відтоді я почав працювати над проектом та розшукувати файли. Щоби ви розуміли, що відбулося в Ісландії… У 2002 році уряд приватизував три найбільші банки в країні. Найбільший із них називався Kaupthing Bank (інші два: Landsbanki та Glitnir. — MS). Причина, з якої вони всі збанкрутували, полягала в маніпуляціях на ринку. Для більшого розуміння ситуації пропоную переглянути цей ролик. Це та реальність, у якій банк перебував за рік до кризи (що охопила період 2008–2011. — MS). А вже по її завершенню Ісландія стала світовим лідером у розслідуванні криміналу, пов’язаного з фінансовою кризою. У «Панамському архіві» журналісти виявили документи, котрі стосувалися керівництва всіх трьох банків, а також багатьох інших. Зокрема, близько 30 банкірів ув’язнили, попередньо висунувши їм обвинувачення. Інші розслідування тривають досі. Тож спавді чимало імен у «Панамському архіві» мали стосунок до Ісландії.

На цій картинці зображено людей, яким були висунуто обвинувачення.

Наскільки багато?

— Ми знайшли близько 800 офшорних компаній, які мали зв’язки з Ісландією, та імена майже 600 ісландців у документах. Імовірно, що насправді їх більше. Нам слід пам’ятати, що Mossack Fonseca — це всього лиш одна з юридичних фірм. Можна здогадуватися, що Panama Papers розкрили тільки 15–20 % офшорних компаній, пов’язаних із Ісландією.

— Як була організована робота?

— Проект організувала ICIJ. Вона ж встановила деякі рекомендації щодо дедлайну та часу, впродовж якого журналісти повинні були уникати залучення інших осіб до справи.

— Хто входив до команди, яка працювала над розслідуванням?

— ICIJ та SudDeutcheZeitung у певному сенсі курували проект. У цілому було залучено понад 100 медіапартнерів та 400 журналістів із усього світу.

— Яким чином ви обмінювалися інформацією з колегами?

— Ми використовували зашифровану соціальну платформу, на кшталт Facebook.

— До яких наслідків призвела публікація розслідування у вашій країні? Окрім увязнення трьох десятків банкірів?

— 46 справ було скеровано до районної прокуратури. Шестеро високопоставлених чиновників подали у відставку. Серед них: Сігмюндюр Давид Гюннлейгссон (Sigmundur Davíð Gunnlaugsson, прем’єр-міністр Ісландії у 2013–2016 рр. — MS), Джуліус Віфіл Інгварсон (Julius Vifill Ingvarsson, член міської ради в Рейк’явіку. — MS), Рольф Олвіссон (Hrólfur Ölvisson, голова Прогресивної партії Ісландії. — MS), Крістіан Сігурдссон (Kristján Örn Sigurðsson, директор пенсійного фонду Ісландії. — MS), Карі Арнор Карасон (Kári Arnór Kárason, менеджер Stapi pension fund. — MS), Вільям Торстейнссон (Vilhjálmur Þorsteinsson, скарбник Соціал-демократичного альянсу (Social Democratic Alliance of media discussion of the company Meson Holdings in Luxembourg). — MS).

Окрім того, після скандалу було викрито офшорні зв’язки Тортоли, найбагатшої людини в Ісландії. З’ясувалося, що батько й син мали велетенські рахунки в банку Landsbanki. Завдяки документам ми виявили 404 компанії, які мали стосунок до Landsbanki. Також було викрито три ісландські міністри, які мали стосунок до Панамського скандалу. Маю сказати, Ісландія — дуже невелика країна з населенням усього лиш 330 000 осіб. І, фактично, там усі одне одного знають. Особливо журналісти. Дуже важливо було завчасно не розкривати своїх намірів, щоби люди не зрозуміли, чим саме ти займався. Найважливішою була історія про прем’єр-міністра.

— А як вам вдавалося зберігати розслідування у таємниці ввесь цей час?

— Це було в інтересах кожного — тримати все в секреті. І це дивовижно, що нам вдалося. Головним завданням було нікому не розповідати про нього, і ICIJ регулярно нам про це нагадувала. Для мене, як для досить відомого в Ісландії журналіста й публіциста, це виявилося справою не з легких.

— Відео з викриттям пана Гюннлейгссона стрімко поширювалося мережею. Розкажіть детальніше про роботу над цією історією.

— Мені було дуже складно домовлятися з прем’єр-міністром про інтерв’ю, адже як тільки би я поставив якісь дотичні питання, він одразу би збагнув, чим я займаюся. Тож у кооперації з ICAJ та шведським телебаченням (SVT/Uppdrag Granskning, — MS) ми вирішили провести інтерв’ю з прем’єром під фейковим приводом, щоби зрештою запитати про офшорні компанії. Ми надіслали запит на інтерв’ю з проханням прокоментувати фінансово-економічний розвиток та проблеми Ісландії в банківському секторі за минулий рік. Тему офшорів не було згадано взагалі, й тому стала неочікуваністю для прем’єра. Зрештою він звинуватив журналістів у порушенні етичних стандартів. Проте після першого інтерв’ю ми вісім чи дев'ять разів пропонували йому виступити в ефірі з детальним роз’ясненням ситуації, тож вважаємо, що з етичного погляду все зробили правильно. На ці пропозиції він не зреагував. Зрештою, прем’єр намагався через особисті зв’язки на шведському телебаченні перешкодити трансляції інтерв’ю в ефірі. Керівник податкової служби розслідувань проводить розслідування відносно нього та інших. Була заява про невинуватість Гюннлейгссона. Та справа в тім, що він, щонайменше, не задекларував свою компанію, хоча повинен був. Якщо це доведуть, то його чекатиме позбавлення волі терміном до шести років.

 

— Чи зазнавали ви переслідувань або тиску, поки працювали над ним, і після?

— Ніхто не погрожував мені чи щось на кшталт цього, та реакція була масштабною — як у хорошому, так і в поганому ключі. До прикладу, прем’єр Гюннлейгссон заявляв, що Джордж Сорос особисто спонсорував мене в обсязі 800 000 крон.

Головні наслідки розслідування в Ісландії:

  • майже сто осіб стали підозрюваними в розслідуванні Управління податкового розслідування Ісландії щодо офшорних компаній;
  • в цілому було відкрито 108 кримінальних проваджень за підозрою в ухиленні від сплати податків у зв’язку з Панамським архівом;
  • у зв’язку з розслідуванням було проведено десять обшуків;
  • 46 справ було передані в районну прокуратуру, які, як вважають, пов’язані з порушенням податкового законодавства Ісландії. Санкція за таке порушення — позбавлення волі терміном до шести років. Масштаби тільки однієї справи у грошовому еквіваленті можуть коливатися від мільйонів до сотень мільйонів крон.

Довідка MS:

За даними розслідування, Гюннлейгссон мав незадекларовані інтереси в банках країни, що отримували під час фінансової кризи державну допомогу. Автори розслідування звинуватили Гюннлейгссона у приховуванні інвестицій на мільйони доларів у банки країни через засекречену офшорну компанію. Документи, котрі були в розпорядженні журналістів, продемонстрували, що премєр та його дружина придбали цю компанію в 2007 році. Гюннлейгссон не задекларував цієї компанії, коли в 2009-му став членом парламенту. Вісім місяців потому він продав 50 % компанії своєї дружини за $ 1. Відповідно до документів, підписаних у 2015 році дружиною Гюннлейгссона Анною Сігурлауг Палсдоттір, офшорна компанія використовувалася для інвестування мільйонів доларів, отриманих у спадок.

comments powered by Disqus