MediaSapiens продовжує дискусію, розпочату медіаекспертом Отаром Довженком у публікації «Джинсометр зламався». Приводом до неї стала репліка Наталі Соколенко, в якій журналістка звинуватила у джинсі видання «РБК-Україна», УНІАН та Zaxid.Net. Раніше ці видання поширили новину зі звинуваченням депутата Василя Гацька у рейдерстві, не подавши його точку зору. Отар Довженко у своїй колонці зазначив, що слово «джинса» стало «порожнім означенням усього поганого в журналістиці», і сьогодні система критеріїв ідентифікації джинси, якою користуються моніторингові групи у якісно-кількісних дослідженнях, потребує перегляду.
MediaSapiens опублікував погляд на цю проблему Ігоря Розкладая, юриста Інституту медіа права (Чи треба лагодити джинсометр?) та Ігоря Куляса, медіаексперта і медіатренера (Чи є сенс лагодити дзеркало, коли проблема насправді з писком?) Сьогодні ми публікуємо відгук експертки Інституту масової інформації Олени Голуб. Запрошуємо долучитись до дискусії й інших експертів та журналістів.
У київській медіаспільноті розгорнулася жвава дискусія стосовно нібито застарілих підходів щодо визначення «джинси» та дотримання журналістських стандартів в українських ЗМІ. Першим слово взяв викладач Школи журналістики УКУ Отар Довженко, котрий розкритикував активістку Демальальянсу Наталку Соколенко за надмірно емоційну характеристику публікації про депутата Василя Гацька у низці ЗМІ. Соколенко вважала ці публікації «джинсою». Отар Довженко небезпідставно назвав свій допис «Джинсометр зламався», оскільки існуючі окреслення «джинси» не завжди дозволяють її виявити. Далі своїми рефлексіями поділилися Ігор Розкладай і Ігор Куляс.
Актуальність теми цілком на часі, оскільки наближаються місцеві вибори, а з ними – і черговий сплеск «джинси». Те, що її буде не менше, а навіть більше за попередні виборчі кампанії, свідчить її засилля поруч із іншими методами «переконань» і «агітації» на довиборах у Чернігові в 205 окрузі. Тоді окремі видання умудрялися в одному номері розміщати й по сім (!) піар-статей Корбана, три – Березенка, по одній – Міщенка і Констанчука. Повернімось тепер до того, як, власне, розпізнається «джинса».
Не можу погодитись із Ігорем Розкладаєм, котрий виступає за поширення поняття «джинси» практично на всі неякісні матеріали, себто на матеріали, в яких порушуються журналістські стандарти. І, до речі, причини цих порушень найчастіше відрізняються від причин розміщення «джинси». У «джинсових» матеріалах більше порушуються певні журналістські стандарти, наприклад, баланс думок, або точок зору. Проте очевидно, що не всі статті, в яких порушуються професійні стандарти, є «джинсою». Додам також, що за свій восьмирічний досвід моніторингу «джинси» я зустрічала дуже якісні матеріали, які по багатьох пунктам були кращі за редакційні.
Причини порушення журналістських стандартів – це перш за все непрофесійність, брак часу, специфіка редакційної політики. А причини появи матеріалів з ознаками замовлення – це передусім гроші. Складність та певна плутанина полягає у відносинах ЗМІ з його власником, який може впливати, а в українських реаліях – практично завжди впливає на редакційну політику. Однак з цим у певній мірі пропонує боротися Закон «Про відкритість медіавласності». Наприклад, досить складно уявити: матеріали, присвячені Геннадію Корбану та партії «Укроп», на сайті УНІАН є проплаченими чи «спущеними згори». Але це, так чи інакше, класична «джинса».
Відповідно, розширювати поняття «джинси» до всіх неякісних матеріалів вважаю неможливим.
Типові ознаки комерційної «джинси»:
Наприклад:
Нетипові ознаки (не завжди означають замовність матеріалу):
Ознаки політичної «джинси»:
Наприклад:
Кличко привлек финансирование на строительство садиков в Киеве.
Кличко отрезал МАФовикам: Киев не будет городом киосков.
Кивалов: «Для нормальной депутатской деятельности неприкосновенность не нужна»
«В Украине более 80 процентов населения живет за чертой бедности», – депутат
«Отчет Кличко за год – реальный пример открытости городской власти», – эксперт
«За год Кличко удалось привлечь жизненно важные для киевлян инвестиции», – эксперт
«Ляшко проверит парламент на патриотизм», – эксперт
Нетипові ознаки (не завжди означають замовність матеріалу):
Ляшко предложил не торговаться о членстве Украины в НАТО
Загалом такі статті спрямовані на отримання політичних дивідендів. Варто згадати і про так звані іміджеві матеріали, які просувають чи відстоюють ідеї і висвітлюють діяльність не політичних сил, а благодійних фондів чи релігійних організацій.
Наприклад:
Предстоятель УПЦ вшанував пам’ять жертв депортації кримськотатарського народу
Сегодня штаб Ахметова отправит в Донецк очередную автоколонну гуманитарной помощи
Якщо ми хочемо впливати на стан речей і зменшувати присутність неякісних матеріалів, маємо їх чітко ідентифікувати. Як лікування різних хвороб вимагає різних ліків, і передусім чітко поставленого діагнозу, так і в ситуації з корумпованими і просто неякісними журналістськими матеріалами потрібно розрізняти речі, з якими ми маємо справу. Для того щоб позбавитись «джинси», потрібно, щоб ЗМІ стали бізнесом, а не дотаційною іграшкою власника, щоб не було монополій, а натомість була прозорість медіавласності, прозорість фінансування ЗМІ (яка принаймні покаже, наскільки ЗМІ залежні від дотацій, а наскільки можуть заробити самі), та прозорість редакційної політики (з метою зменшення впливу власника на редакційгу політику) – тобто цілий комплекс заходів, у тому числі на рівні змін до законодавства. У той же час неякісність журналістських матеріалів виправити значно простіше – шляхом саморегуляції, тренінгів, впливу на репутацію окремих журналістів і ЗМІ, і навіть завдяки конкуренції між ЗМІ.
