Турецькі опозиційні журналісти люблять порівнювати Януковича та Ердогана. Особливо коли мова заходить про палаци, які ті набудували. Але Ердоган у цьому перевершив Януковича. Опозиційні газети Туреччини пишуть, що в одному з нещодавно збудованих для турецького президента палаців – понад тисячу кімнат. І у ставленні до тих, хто пише про ці палаци, і Янукович, і Ердоган однакові – це і визначає недемократичну суть режимів.
У Туреччині зараз чиниться тотальний тиск на ті ЗМІ, які хоч якось відхиляються у своїй позиції від офіційної лінії, вже не кажучи про тих, які пишуть про корупцію в оточенні Ердогана. Газета Zaman, у якій ми побували, – одна з таких. Наприкінці минулого року було арештовано, а потім звільнено редактора цієї газети Екрема Думанлі.
Ердогану газета Zaman стоїть поперек горла – вона має один із найбільших тиражів у Туреччині – майже 1,5 мільйона (і це в епоху інтернету, місцеві кажуть, що турки дуже люблять читати саме паперові газети за кавою чи чаєм). І, звісно, коли така газета пише про палаци, які він будує в той час, коли турецька економіка переживає не найкращі часи, або про корупцію в його оточенні, то це викликає роздратування. Тим паче в період виборчої кампанії. У Туреччині зараз повним ходом іде парламентська кампанія. Ніхто практично не сумнівається, що переможе політична сила Ердогана. Ердоган має значну підтримку серед консервативної частини населення, особливо в сільській місцевості, часто малоосвіченої (в турецьких селах частина населення все ще не вміє читати).
Окрім тиску на журналістів та редакторів, Ердоган має й інші методи «боротьби» з непокірною газетою. Колумністка Zaman Севґі Акарзесме (Sevgi Akarçeşme), з якою ми зустрічалися, розповіла, що президент на мітингах особисто закликає своїх виборців не купувати й не читати Zaman, звинувачуючи її журналістів у підтримці тероризму. Окрім того газета втратила цілий пул рекламодавців, із нею перестали працювати підприємства державного сектору, а також ті, які прихильні до влади чи бояться її тиску.
Загалом медіаринок Туреччини певної мірою схожий на український – він такий же олігархізований. Тому Ердоган завжди має додаткові важелі впливу на власників медіа, в яких це не профільний, а лише супутній бізнес.
Власники Zaman натомість не мають іншого бізнесу, крім медіа. Тому втрата рекламодавців для газети, як і читачів, – це доволі загрозливо. Адже в холдингу, який видає кілька газет, має радіо- та телестудію, низку сайтів, власне видавництво, працює близько 800 осіб, із яких 400 журналістів. Холдинг знаходиться у кількаповерховому будинку. Технічне оснащення на високому рівні. Багато українських журналістів мріяли би працювати в таких сучасних умовах. Але для журналістів газети Zaman має значення інша цінність – можливість вільно говорити. Ще не так давно українське суспільство виборювало цю цінність на Майдані. У Туреччині теж є люди, готові поборотися за такі цінності. Коли у грудні минулого року почався тиск на Zaman, газету прийшло підтримати кілька тисяч громадян, а на площі біля Палацу правосуддя в Стамбулі зібралося близько 100 тисяч людей.
Проте влада Туреччини продовжила репресії проти журналістів і в 2015 році. Натомість у Zaman кажуть, що не мовчатимуть – постер на всю стіну з такими меседжами висить у вестибюлі газети.
P.S. Відвідини газети Zaman стали можливими завдяки Турецько-українському центру «Сяйво».
