ms.detector.media
MediaSapiens
theatlantic.com, скріншот
10.05.2015 09:28
Журналіст The Atlantic розвінчує міфи про Charlie Hebdo
Журналіст The Atlantic розвінчує міфи про Charlie Hebdo
Charlie Hebdo не є антиісламською газетою, не націлена на висміювання безвладних меншин, атакує не людей, а ідеї.

Про це у своїй статті «Небезпечні міфи про Charlie Hebdo» пише журналіст  The Atlantic Джефрі Ґолдберг (Jeffrey Goldberg).

Цей текст з’явився у відповідь на критику французької газети американським карикатуристом Гаррі Трюдо (Garry Trudeau) та протести групи письменників проти планів Американського PEN-центру нагородити Charlie Hebdo.

За словами автора статті, він не збирається повторювати багато разів сказані аргументи щодо права CharlieHebdo публікувати щось, що кимось вважається богохульним. Джефрі Ґолдберг пише, що сам він абсолютно за свободу висловлювань. Хоч йому не подобаються марші неонацистів і хоч йому не подобається заперечення Голокосту, він негативно оцінює заборону висловлення цих ідей. Так само не підтримує він богохульство, однак наполягає на тому, що інші мають право на свободу вираження.

Перший міф про Charlie Hebdo, за словами Ґолдберга – це те, що газета є антиісламською. «Це не так. Вона критична до ісламу так само, як і критична до всіх релігій. Іслам є набором ідей, як і християнство чи іудаїзм є набором ідей. У нашу, здавалося б, інформовану епоху всі ідеї мають бути предметом дослідження, критики і навіть суворої критики», - пише автор.

Як приклад, він наводить карикатуру на обряд обрізання, що проводиться в іудеїв на восьмий день життя хлопчика. На малюнку чоловік праворуч запитує: «А чому б нам не зачекати, коли він буде у такому віці, що здатен буде все розуміти?» Служитель, який проводить обряд відповідає: «Ми мусимо скористатися часом, поки маємо владу».

Джефрі Ґолдберг каже, що з цієї карикатури можна винести три речі. Перша полягає в тому, що часто ці карикатури не смішні. Друга – однаковою мірою висміюють й інші релігії, окрім ісламу (автор також посилається на нещодавнє дослідження Le Monde про те, що релігійні теми на обкладинках газети є доволі нечастими). Третя річ, на яку звертає автор, це те, що CharlieHebdo спеціалізується на атакуванні ідей, а не людей.

Журналіст The Atlantic також розвінчує міфи про те, що в тижневику заборонені антиєврейські теми, а також, що його автори просувають наратив «білого домінування» й висміюють безвладних людей.

Письменниця Френсін Проуз (Francine Prose), яка протестувала проти нагородження PEN-центром CharlieHebdo, нещодавно написала: «Наратив убивць CharlieHebdo— білі європейці убиті в їхньому офісі мусульманськими екстремістами – є таким, що підживлює культурні упередження, які дозволяють нашому уряду допускати так багато катастрофічних помилок на Близькому Сході».

Джефрі Ґолдберг натомість каже, що критики є заручниками міфу про те, що тероризм є зброєю слабких та маргіналізованих. Тероризм, за його словами, є безумовно не є зброєю слабких, це зброя, що використовується проти слабких.

Автор статті наводить ще одну думку Френсін Проуз. Вона пише, що нагороджувати треба тих журналістів та письменників, хто «розповідає про те, що має бути розказано, хто працює над тим, щоб розповідати нам правду про світ, в якому ми живемо». За словами письменниці, це має бути робота що потребує відваги та наполегливості, а малювання грубих карикатур і висміювання релігії таким не є.

Джефрі Ґолдберг коментує це таким чином: «Я сподіваюся колись хтось пояснить Френсін Проуз роботу Волтера та Спінози. Я також сподіваюся, що Гаррі Трюдо одного дня зрозуміє, що писати в опозиції до релігійного фундаменталізму перед обличчям фатальної жорстокості – це хоробрість. І я радію, що Американський PEN-центр не капітулював під тиском».

Нагадаємо, 7 січня у Парижі відбувся терористичний напад на редакцію французького сатиричного тижневика Charlie Hebdo, який публікував різкі, часто непристойні карикатури на всі світові релігії. Міжнародні організації та лідери держав різко засудили злочин.

ms.detector.media