В період передвиборчої агітації в українській пресі побільшало матеріалів, які відтворюють міфи й стереотипи, насаджувані російською пропагандою. Моніторинг, проведений «Телекритикою», показав: найчастіше пропаганду можна знайти в джинсі від партій і кандидатів, які грають на проросійському електоральному полі. Але для деяких видань потакання проросійському дискурсу — частина редакторської політики.
Тоталітарна Україна
Майдан обманув очікування й призвів до беззаконня й анархії — це одна з ключових страшилок, якими Кремль намагається утримати російських громадян від будь-яких протестних дій. Коли, мовляв, руйнується порядок, починається вседозволеність, яка зі свободою й демократією не має нічого спільного.
Путін стурбований дотриманням прав людини в Україні. «Первый канал» (14 жовтня, підсумковий випуск новин) протягом 13 хвилин показує сюжети, в яких у різних ракурсах показано нібито заворушення й терор, які в Україні влаштовують націоналісти. «Украина — хроники тоталитарного государства», «В РПЦ опасаются возрождения тоталитаризма в Европе», «Культ насилия: украинские ультрас избили пророссийски настроенных болельщиков» — типові заголовки в сепаратистських ЗМІ.
Путін висловлює «стурбованість».
Тема згортання демократії й порушення прав є вигідною тим політичним силам, які ратують за повернення старого порядку й ладні звинуватити чинну владу (й усі патріотичні сили) в усіх можливих гріхах. Активно цю тему поширює в ЗМІ «Опозиційний блок», і зокрема на шпальтах газети «Сегодня». «Новой властью в Украине стало безвластие» — такий заголовок статті в цій газеті 17 жовтня (с. 4). Підзаголовки: «ВМД не выполняет свои функции», «Власть не делает все для того, чтобы объединить страну», «Правительство не может справиться с радикалами и обвиняет в этом оппозицию» (стаття має ознаки замовлення з боку «Опозиційного блоку»). 9 жовтня (с. 5) газета пише: «“Оппозиционный блок” … заявил, что в Украине продолжаются гонения на независимые средства массовой информации и борьба с “инакомыслием”. “Главный грех” этих телеканалов заключается в том, что они позволяют себе иметь точку зрения, иную от позиции местной власти…Кроме того, эти же представители местной власти позволяют себе угрожать своим политическим оппонентам. В частности, … Борис Филатов … угрожает одному из лидеров “Оппозиционного блока” Александру Вилкулу физической расправой с помощью добровольческих батальонов». В номері від 9 жовтня: «шайки с закрытыми лицами взяли на себя функции правосудия» (с. 10).
Ще один джинсовий матеріал від «Опозиційного блоку» на сторінках «Аргументов и Фактов» (17 жовтня, с. 8): «За восемь месяцев новой власти мы получили страну, в которой нельзя говорить по-украински в Донецке и страшно произносить что-то на русском во Львове. Что сделали руководители государства, чтобы это исправить? Они утверждают, что занимаются построением нового демократического общества, а в это время на улицах людей бьют за убеждения!»
Активно б'ють на сполох комуністи, а преса їм допомагає. Газета «Сегодня» публікує 16 жовтня (с. 10) явно замовну статтю, в якій, зокрема, йдеться, що «лидер фракции Европейских левых Габриэлла Циммер выразила обеспокоенность тем, что в Украине попираются основные нормы демократии». Щоправда, з наведених далі слів самого політика стає зрозуміло, що проблеми демократії полягають лише в забороні комуністичної ідеології, але таке узагальнення — «попираются основные нормы демократии» — надто схоже на риторику Путіна, щоб виглядати випадковим.
8 жовтня здивували «Аргументы и Факты». На першій шпальті редакція дозволяє собі цікавий пасаж, у якому спочатку «заляканий» стан громадян є лише одним із припущень, а потім йому дається емоційна оцінка як доконаному факту (ішлося про результати соціологічних опитувань, що стосувалися питання федералізації в контексті виборів): «Это может указывать или на то, что федерация — непринципиальный вопрос для наших граждан, а политиков они выбирать будут по другим критериям. Или, вторая версия, украинцы боятся признаться в симпатиях к “Оппозиционному блоку”, КПУ, “Свободе” или другим аутсайдерам нынешней кампании. Есть надежда, что первая версия верна. Ведь вторая означает, что наше общество напугано как никогда раньше. Ведь и при Кучме, и при Януковиче никто в своих политических взглядах признаваться не боялся. А тогда к чему же мы сейчас пришли? Точнее, до чего докатились…» («АиФ», 8 жовтня, с. 1).
Недемократичні вибори
Ясна річ: коли в державі анархія й коричневий хаос, антиконституційні перевороти й інші жахи, проведення демократичних виборів там неможливе. «А что происходит сейчас, во время избирательной кампании? Это тоже избирательные права. Ну что, мы не видим, что ли? Избиения на каждом шагу несогласных, унижения их. Что же это за такая демократия насаждается на этой территории?» — каже Путін 14 жовтня. «“Правый сектор” продолжает предвыборньіе зачистки», — розповідає телеканал «Россия» у новинах 17 жовтня. «Мы против практики скупки голосов, когда избирателям платят по 200 гривен и таким образом добиваются победы. Парламент должен отвечать чаяниям народа. Постоянно закручивать гайки очень опасно», — каже у фейковому відео двійник Семена Семенченка.
Недемократичність виборів — одна з улюблених тем політичних сил, які працюють на проросійському електоральному полі й, відповідно, критикують усі наслідки Майдану. До того ж, це дозволяє їм зберігати обличчя при очевидно низьких рівнях електоральної підтримки.
Так, Сергій Тігіпко зі шпальт газет каже про «устрашения, которые проводит власть в отношении оппозиции» («Аргументы и Факты», 8 жовтня, с. 9); «власть… как минимум попустительствует радикалам и не обеспечивает соблюдения законности избирательной кампании» («Комсомольская правда в Украине», 15 жовтня, с. 7). «В политической “войне” налицо манипуляции при помощи рейтингов, а также создание неравных условий партиям в избирательном процессе. Когда же партия подвергается гонениям со стороны действующей власти, понятно одно — результаты выборов нужно защитить» (джинса від КПУ в газеті «Сегодня», 16 жовтня, с. 10).
«Выборы-2014: готовят погромы и деньги на подкуп» — з такою передовицею вийшла газета «Вести» 7 жовтня. І нижче: «Cотрудники предвыборных штабов рассказали “Вестям”, что с помощью мобильных бригад на выборах планируется громить участки и уничтожать “неправильные” бюллетени. А за голос кандидаты предлагают украинцам по 500–600 гривен». Взагалі тема брудних виборів, на яких усе купується й продається, — ключова для «Вестей». Такі статті ми можемо знайти у випусках газети від 10 жовтня (с. 6), 2 жовтня (с. 6), 3 жовтня (с. 5 — «Бизнес на мусорной люстрации»), 14 жовтня (с. 9).
Київ відповідальний за все
По-перше, у війні на сході винуватий Київ. Таку тезу від самого початку відстоював Кремль та його інформаційні агенти в Україні.
Путін: «Антиконституционный переворот в Киеве, попытки навязать украинскому народу искусственный выбор между Европой и Россией подтолкнули общество к расколу, болезненному противостоянию». Заява президіуму Луганської обласної ради від 5 травня: «С огромной болью констатируем: в Украине идет гражданская война, спровоцированная действующей киевской властью и ее покровителями… массового убийства мирных людей в одесском Доме профсоюзов… открытый террор против народа…» «Двійник» Семенченка: «Людей, хотевших справедливости, жестоко обманули, столкнув лбами с такими же людьми, выступавшими за единую Украину».
Тож Київ відповідальний за всі економічні наслідки війни (читайте тут, тут і тут) і взагалі веде безглузду економічну політику, яка руйнує країну (тут і тут).
На сторінках української преси так само зараз можна знайти подібні натяки й відверті ствердження, зокрема в матеріалах, які мають ознаки замовності з боку КПУ. «Власть рассуждая о мире, фактически делала ставку только на силовой вариант решения конфликта» (цитата Петра Симоненка; «Сегодня», 16 жовтня, с. 10). «Трагических событй в Украине можно было бы избежать, если бы Европа сделала несколько конкретных шагов. Во-первых, поддержава бы инициативу об определении посредством референдума внешнеэкономического вектора страны. А во-вторых, потребовала бы выполнения Меморандума от 20 февраля…» (цитата Симоненка, «Сегодня», 2 жовтня, с. 7).
Подібні меседжі, а також речі в стилі «Донбас не чують», «Донбас зрадили» й т. п. — риторика «Опозиційного блоку», яку він продовжує у своїх публікаціях на шпальтах газет. «Война выгодна власти», — пише газета «Сегодня» (16 жовтня, с. 8). «Власть не делает все для того, чтобы объединить страну» — такий підзаголовок у джинсовій статті в газеті «Сегодня» 17 жовтня (с. 4). Читаємо: «Зачем вносить в повестку дня последнего заседания парламента законопроект, который раскалывает общество? Это свидетельствует лишь о том, что для власть имущих намного важнее попиариться перед избирателями из центральных и западных регионов, чем обеспечить мир и единство всей страны».
У фразі Нестора Шуфрича — і тема зрадженого Донбасу, і питання відповідальності Києва за економічні проблеми. Цю риторику «Опозиційний блок» переносить на шпальта газет.
Київ винуватий в усіх економічних наслідках війни: «Нынешняя власть провалила подготовку к отопительному сезону. Никогда еще страна не была так безоружна перед зимой» (газета «Сегодня», 9 жовтня, с. 10). «Из-за просчетов страну ожидает не отопительный сезон, а масштабная катастрофа. Фактически восточный регион отрезан от коммуникаций страты и оказался в блокаде» (цитата Бойка, джинса в газеті «Сегодня», 2 жовтня, с. 6). Київ продовжує ігнорувати «промислові регіони» — це один із ключових передвиборчих меседжів «Опозиційного блоку»: «Первым тревожным звоночком стало назначение в истерзанные войной области юго-востока генерал-губернаторов из Киева. Место экономистов, знающих эти регионы, заняли варяги из Киева. На востоке Украины такие назначения вызвали возмущение и отторжение» («Сегодня», 16 жовтня, с. 8).
Спекуляція миром
Примушення Києва до миру — цієї лінії пропагандистської роботи Кремля не могли не торкнутися українські медіа при висвітленні виборів в Україні. Й тут так само ми говоримо в першу чергу про статті, які містять ознаки замовлення з боку «Опозиційного блоку» і КПУ: «По данным разных социологических служб, сегодня уже до 80% украинцев хотят восстановления мира в стране. При этом в обществе все более настороженно относятся к военной риторике» («Сегодня», 16 жовтня, с. 8). «Необходимо политическими методами убедить украинскую власть предпринять шаги к установлению мира и, сев за стол переговоров и выслушав всех, принять решение» (цитата Петра Симоненка, «Сегодня», 2 жовтня, с. 7). Практично слово в слово риторика Лаврова й Путіна.
Отже, питання журналістських стандартів та етики — це не лише проблема журналістів. В умовах військового конфлікту та інформаційної війни це стає питанням національної безпеки. Відходячи від стандартів під час висвітлення виборів, порушуючи баланс думок, займаючи позицію певних учасників перегонів чи публікуючи замовні статті кандидатів, українська преса, на превеликий жаль, стає черговим каналом російського пропагандистського впливу.
