ms.detector.media
24.02.2011 00:00
12 кроків назустріч читачу: перевірте, чи комфортно читати вашу статтю
А чи не тому у західних журналістів такі якісні тексти, що вони їх перечитують і переписують ще до прохання редактора?

Колишній головред Wall Street Journal  Роско Борн казав: «Те, що ви вже написали – лише підготовка до того, що ви збираєтесь написати». Ось пам’ятка, яку пропонує журфак Вірджинського університету США. Викладачі розробили її спільно з практикуючими газетними журналістами.

 

Після того, як стаття начебто завершена:

 

-  Прочитайте її вголос. «Інколи слова наштовхуються одне на одне і порушують ритм» - каже Дон Мюррей з The Boston Globe. «За сім років дописів у медіа я неодноразово переконувалася: велика частина магії доброго письмового стилю – у наявності в автора гарного слуху, коли він пише текст ніби для декламування» - додає історик Барбара Тухман.

 

- Переконайтесь, що у тексті нема занадто довгих речень, які не можна прочитати вголос на одному диханні. Такі речення дратують читача і також збивають його з ритму. Найкраща довжина речення для масового читача – не більше 20 слів.

 

- Перевірте, чи нема у статті «інформаційного шуму» - довгих іноземних слів, замість яких цілком можна вжити короткі рідною мовою; невиправданих жаргонізмів; малоцінних епітетів; розмитих формулювань; висловів, які можна зрозуміти двояко.

 

- Продивіться, чи дотримуєтесь ви класичної для журналістського тексту конструкції «суб’єкт – дія – об’єкт» у більшості речень. Почистіть статтю від мови Йоди та задовгих вступних фраз.

 

- Чи сильні ваші речення? Сильне речення – таке, в якому підмет стоїть якнайближче до присудка, і де багато іменників та дієслів. Часто вживані прикметники та прислівники «знижують градус» тексту.  

 

- Надайте перевагу конкретному перед абстрактним, коротким словам перед довгими, звичним термінам перед маловживаними.

 

- Переконайтеся, що не забули про логічні переходи – слова-мости між підтемками у абзацах: отже, але, проте, тому. Не плутати із беззмістовними канцеляризмами на кшталт «не можна не сказати про те, що», «зазначимо, що», «варто додати, що».

 

- Якщо десь у вашому тексті описується напружена ситуація з неординарними діями, а десь є її аналіз, добре пересвідчитися, що ритм тексту працює на вас. Динамізм першого фрагмента найкраще передається короткими реченнями, роздуми у другому - довгими.


- Чи бачить ваш читач те, що ви бачили і чує те, що ви чули? Попестіть аудиалів, візуалів та кінестетиків – використовуйте різноманітні похідні від слів «бачити», «звучати», «пахнути», «торкатися» та «смакувати».



- Не забули про порівняння? Аналоги, контрасти та метафори роблять текст яскравішим і ваблять читача.

 

- Чи достатньо у тексті конкретних прикладів, які ілюструють проблему? «Грам прикладу вартий тонни узагальнень» - казав Генрі Джеймс.


- Спитайте себе, про кого ви написали у статті. Пишіть про людей, не про програми, політику чи процедури. Останні – варті висвітлення об’єкти, але вони лише додаються до людей.


«Медіаграмотність», за матеріалами courses.vcu.edu

 

Ілюстрація з сайту telegraph.co.uk

ms.detector.media