У червні цього року вийде останній номер місячника Film, одного з найстаріших часописів про кінематографію в Польщі. Видавець Platforma Mediowa Point Group оголосила, що перестає видавати журнал, проте залишає за собою право на бренд.

Восени видавнича група запросила відомого кінокритика та публіциста Томаша Рачка на посаду головного редактора видання, сподіваючись вдихнути в нього нове життя. Протягом наступних 8 місяців було сформовано нову редакцію, новий дизайн журналу та новий сайт, однак бажаних фінансових результатів досягти не вдалося. 

«Він та колектив зробили значну частину роботи і з редакційної точки зору досягли успіху, а читачі цінували ці зміни. На жаль, це не вплинуло на зростання рентабельності видання», – заявив Міхал Лісецький, директор PMPG. За його словами, журнал «надалі є сильним та престижним брендом», який однак потребує нової концепції розвитку.

Через кілька днів після цієї заяви читачі підготували онлайн-петицію з вимогою продовжити випуск журналу хоча б ще на рік. Автори петиції наголошують, що за Томаша Рачка продажі часопису зросли на 10 відсотків. «Ми переконані, що теперішній головний редактор журналу – Томаш Рачек – спроможний вивести часопис на найвищий рівень, хоча б завдяки своєму авторитету, який він має у кіносередовищі та у просвітництві т.зв. “сірої маси” суспільства», – йдеться в заяві.

Під нею в коментарях читачі висловлюють свій протест:

- «Це так ніби замкнути єдину пекарню в місті. 20 років купувала Film щомісяця. Тепер буде велика пустка :(»;

- «Я читаю Film з 1964 року. Не можу погодитися з його відсутністю на ринку, бо немає альтернативи. Рішуче протестую»;

- «Я взяла до рук Film ще 14-річною і читаю його до сьогодні, тобто 33 роки. Маю кожен екземпляр. Тут сформовано мої кіносмаки. На все життя...»;

- «Film є єдиним вартим уваги журналом про кіно на польському ринку. Його зникнення буде поразкою для всієї польської преси. Не допустіть цього».

Пояснення таким емоційним протестам дає психолог Воцех Цваліна: «Не варто забувати, що у випадку давніх та відомих брендів – а Film таким безсумнівно є – до протесту читачів змушує ностальгія». На його думку, важливішою тоді стає прив’язаність до цього бренду, а не до того, що він містить. Протести могли виникнути навіть серед осіб, які не купували журналу. І це найкращий показник протесту емоціями, а не гаманцем.

Під петицією підписалося 460 осіб. Тим часом у лютому цього року журнал продав 19 155 екземплярів. Та й цього виявилося замало, аби він залишився на ринку.

Культовість видання, багаторічна традиція, та й навіть ностальгія постійних читачів журналу тонуть під вантажем його нерентабельності.

«Це тільки погляд: не погоджуємося, нам це не подобається. Лайкнути чи долучитися до петиції – це найлегші дії. Але якби запитати інтернет-користувачів, що зробили для порятунку журналу або чи пожертвували би для цього гроші, то згодився би, може, кожен десятий, кожен двадцятий», – вважає медіакритик Даміан Мушинський.

Надалі пошуком можливих варіантів розвитку видання займатиметься Ярослав Паховський, директор групи Film Point, яка видавала часопис.