«Лікарі виписували незаконні рецепти, отримуючи за них по $200 готівкою» — лауреат Пулітцерівської премії Ерік Ейр про опіоїдну кризу в США
Виділіть її та натисніть Ctrl + Enter —
ми виправимo
«Лікарі виписували незаконні рецепти, отримуючи за них по $200 готівкою» — лауреат Пулітцерівської премії Ерік Ейр про опіоїдну кризу в США
Протягом шести років оптовики продали 780 мільйонів знеболювальних таблеток гідрокодону та оксикодону, внаслідок чого близько двох тисяч жителів померли від передозування цими препаратами. У цей період смертність у регіоні зросла на 67 %. Найбільше людей померло в малонаселених сільських районах Західної Вірджинії. Наприклад, в одному з містечок, де жило лише 392 людини й була тільки одна аптека, продали більше дев’яти мільйонів таблеток гідрокодону. Аптеки ж у свою чергу не повідомляли правоохоронним органам про такий ажіотаж навколо анальгетиків: як стверджує журналіст, щоб не позбавляти себе й виробників великих прибутків.
Після публікацій численні міста в Західній Вірджинії подали до суду на найбільших виробників ліків у країні.
Це перша Пулітцерівська премія в історії газети. Ерік Ейр займається темами освіти, охорони здоров’я та бізнесу вже близько двадцяти років.
— Еріку, як Ви розпочали роботу над цією темою?
У Gazette-Mail впродовж 2013-2015 регулярно виходили розслідування (над якими працював саме Ерік Ейр, — MS)про фінансові зв’язки генпрокурора Західної Вірджинії Патріка Моррісі (Patrick Morrisey) з фармацевтичною промисловістю. Ці зв’язки спонукали Gazette-Mail більш пристально звернути увагу на оптовиків наркотичних препаратів — компаній, що постачають опіати від виробників до аптек та лікарень. В останні роки ми багато писали про лікарів, які виписують опіати в надмірних кількостях, що спонукало державу прикрити їхні «пілюльні клініки». Ми хотіли зануритися глибше в проблему, дослідивши ланцюжок поставок.
— Яким чином Gazette-Mail отримала дані про поставки препаратів?
The Gazette-Mail отримала попередньо конфіденційні звіти про продажі й поставки лікарських засобів, які Адміністрація США з боротьби з наркотиками направила до офісу генпрокурора Патріка Моррісі (Patrick Morrisey) в Західній Вірджинії.
— А як Ви дізналися про історію Мері Кетрін Маллін (Mary Kathryn Mullins)?
Ментор наркологічного лікувального центру направив нас до її сина.
— Для продажів наркотичних препаратів у таких масштабах потрібні були відповідні рецепти. Чому лікарі виписували опіати в таких кількостях?
Безсоромні лікарі, що працювали у «пілюльних клініках», виписували незаконні рецепти, отримуючи за це по $200 готівкою.
— Чи понесли покарання компанії — і, власне, всі відповідальні сторони в цій трагедії?
З компаніями нині судяться в містечках, містах та округах. Комітет Конгресу почав широкомасштабне розслідування. Нікого не покарали, але компанії заплатили штрафи.
— Як довго Ви працювали над цим розслідуванням? Вам хтось допомагав?
Впродовж трьох років. Так, колишній репортер Gazette-Mail Ендрю Браун(Andrew Brown) створював інфографіку.
— Чому публічна дискусія навколо опіоїдної кризи розпочалася тільки зараз, якщо у Вашому розслідуванні йдеться про 2007-2012 рр?
Це той період часу, щодо якого у нас були наявні дані. Наша газета публікувала матеріали у зв’язку з опіоїдною кризою впродовж щонайменше 15 років.
Нижче MediaSapiens пропонуєпереклад першої частини масштабного розслідування Еріка Ейра «Фармацевтичні компанії збули 780 млн знеболювальних на тлі зростання смертей від передозування» (“Drug firms poured 780M painkillers into WV amid rise of overdoses”).
Кей Маллінс (Kay Mullins, ліворуч) та Тіффані Вінсент (Tiffany Vincent), мати й донька Мері Кетрін Маллінс (Mary Kathryn Mullins), позували для портрету в їдальні будинку, де вони обидві живуть, і де Мері Кетрін померла від передозування наркотиків 23 грудня 2015 року. Протягом років Кей допомагала стати на ноги свої онуці Тіффані, яка також боролася з наркоманією, а ще своїм правнучкам — Кайлі (Kylie) та Медісон (Madyson).
Стежка знеболювальних веде до південних кам’яновугільних басейнів Західної Вірджинії, до таких місць, як от Керміт (Kermit) — з населенням всього 392 особи. Туди, за межі штату, за два роки фармацевтичні компанії вивезли близько 9 мільйонів високо аддиктивних — і потенційно летальних — таблеток гідрокодону, до єдиної аптеки міста в окрузі Мінґо.
Сільський та бідний округ Мінґо посідає четверте місце за смертністю від опіоїдів у США.
Стежка [опіатів, — МС] також пролягає через округ Вайомінґ (Wyoming County), де поставки оксикодону були подвоєні, а показник смертності від передозування — чи не найвищим в країні. Так, скажімо, одна «сімейна» аптека в містечку Океана (Oceana) отримала в 600 разів більше таблеток оксикодону, ніж аптека Rite Aid всього за вісім кварталів.
За 6 років оптовики наркотиків засипали країну 780 млн таблеток гідрокодону й оксикодону, в той час як 1728 мешканців Західної Вірджинії стали жертвами фатального передозування цими двома знеболювальними.
Ці необмежені поставки становлять 433 таблетки на кожного чоловіка, жінку та дитину в Західній Вірджинії.
«Ці цифри вразять навіть найцинічнішого спостерігача», - сказав колишній фармацевт Дон Пердью (Don Perdue, D-Wayne), котрий відійшов від справ на початку цього місяця. «Дистриб’ютори [лиш] задовольняли свою жадібність до людських слабкостей та злочинного впливу. Цьому немає жодного виправдання й прощення».
Gazette-Mail отримала раніше конфіденційні звіти про поставки й продажі лікарських засобів, що надсилалися Адміністрацією США щодо боротьби з наркотиками до офісу генпрокурора Патріка Моррісі (Patrick Morrisey) в Західній Вірджинії. Записи розкривають кількість таблеток, що були продані кожній аптеці в країні, а також постаки фармацевтичних компаній до всіх 55 округів у Західній Вірджинії в період між 2007 та 2012.
Оптовики та їхні адвокати боролися, щоб зберегти таємницю числа продажів в попередніх судових позовах, що були подані в газеті.
Як засвідчили дані, південні округи штату були спустошені непропорційно великою кількістю знеболювальних та фатальних передозувань. За кількістю останніх, викликаних знеболювальними у США, регіон включає топ-4 округи: Вайомінґ, Мак-Дауелл, Бун та Мінґо, відповідно до даних, проаналізованих газетою Gazette-Mail. Інші два південні округи Західної Вірджинії — Мерсер та Релей — входять до топ-10. А Лоґан, Лінкольн, Фаєтт та Монро — до топ-20.
Попри те, що число загиблих зростало, оптовики наркотиків продовжували постачати великі кількості знеболювальних.
Мінґо, Лоґан та Бун отримали найбільшу кількість гідрокодону — що продається під такими торговими марками, як Lortab, Vicodin та Norco— з урахуванням на душу населенняв Західній Вірджинії. А Вайомінґ та Релей отримували оксикодон десятками мільйонів таблетик.
Три найбільших оптовики з продажу рецептурних ліків - корпорація МакКессон (McKesson Corp.), Кардінал Хелс (Cardinal Health) та АмерісорсБерґен Драґ Ко. (AmerisourceBergen Drug Co. ) — постачали більше половини всіх знеболювальних по всьому штату.
Газета Gazette-Mail виявила, що одні й ті ж дистриб'ютори впродовж понад десяти років ігнорували правила, що вказують повідомляти державній Раді Фармації (Board of Pharmacy) про підозрілі замовлення контрольованих речовин у Західній Вірджинії.
Так Рада не змогла забезпечити дотримання тих же правил, які були в інструкціях з 2001 року, водночас надаючи бездоганні інспекційні відгуки аптекам маленьких міст у південних округах, які замовляли пігулок більше, ніж могли спожити люди, які справді потребували медикаменти від болю.
У той час як кількість смертей зростала — кількість фатальних передозувань в Західній Вірджинії від гідрокодону і оксикодону збільшилися на 67 відсотків між 2007 і 2012 роками — керівники компаній-постачальників отримували зарплати і бонуси в десятках мільйонів доларів. Їхні компанії заробляли мільярди.
МакКессон (McKesson) перетворилася на п’яту найбільшу корпорацію в Америці. Згідно з даними Forbes, гендиректор (CEO) цього дистриб'ютора медикаментів був найбільш високооплачуваним виконавчим директором в країні в 2012 році. У судових справах компанії неодноразово заперечували, що вони відігравали хоч якусь роль в національній епідемії знеболювальних.
Їхні спростування виглядають так: оптовики доправляють знеболювальні від фармвиробників до ліцензованих аптек. Аптеки реалізовують рецепти від ліцензованих лікарів. Медикаменти б ніколи не потрапили в руки наркоманів і дилерів, якби не халатність лікарів, які приписують незаконні рецепти. Іншими словами: не звинувачуйте посередників.
«Ці дві [суб’єктні] ролі, які безпосередньо взаємодіють з пацієнтом — лікарі, котрі виписують рецепти і фармацевти, які реалізовують їх — мають кращу позицію для виявлення і запобігання зловживання, а також відхилення потенційно адиктивних контрольованих речовин», — написав головний юрисконсульт МакКессон Джон Саія (McKesson General Counsel John Saia) у недавньому листі, опублікованому компанією минулого тижня.
Але лікарі і фармацевти не сповільнювали обертів у постачанні таблеток.
Кардінал Хелс (Cardinal Health) спостерігала збільшення поставок гідрокодону в окрузі Логан в шість разів протягом трьох років. Продажі оксикодону компанією АмерісорсБерґен (AmerisourceBergen) до округу Ґрінбраєр виросли з 292,000 пігулок до
1,2 млн таблеток в рік. І McKesson насичив округ Мінґо більшою кількістю таблеток гідрокодону за рік — 3,3 мільйона — ніж вона постачала упродовж п'яти років поспіль в цілому.
Рік за роком, фармацевтичні компанії також постачали знеболюювальні зі щораз потужнішими формулами. Залежні з часом жадають сильніших таблеток, щоб підтримувати стан на тому ж рівні.
«[Все] починається з рецептів лікарів, фармацевтів, що реалізовують приписи та поставок оптовиків. Вони всі заодно», — каже Сем Суппа (Sam Suppa), чарстонський фармацевт на пенсії, який провів 60 років у роздрібній аптеці в Західній Вірджинії. «Дистриб’ютори знали, що відбувається. Вони просто не зважали».
«Вона просто підсіла»
Шлях залежності Мері Кетрін Маллінс (Mary Kathryn Mullins) привів її до больових клінік, які сотнями штампували нелегальні рецепти, аптек, які відпускали мільйонними дозами та, в багатьох випадках, до лікаря округу Ралей (Raleigh), який читав їй лекції про користь вітамінів, однак вручав їй рецепти для оксиконтину.
«Вона отримувала 90 або 120 таблеток і випивала їх за тиждень», — згадує Кей Маллінс, мати Мері Кетрін.
«Кожного місяця, вона прямувала до Беклі, вони забирали 200 доларів готівкою, без страховки, і таблетки, що зникали протягом тижня». Залежність Мері Кетрін Маллінс, як каже її мати, почалася після автомобільної аварії біля їхнього будинку в окрузі Бун. У неї боліла спина. Лікар призначив оксиконтин.
«Вона заплуталася», - сказала Кей Маллінс. «Вони приписали їй знеболювальні, і вона просто підсіла». Кей Маллінс складно говорити про наступні 10 років, всю брехню, яку вигадувала її донька щоб приховати залежність, крадіжки у брата, випадок, коли вона вистрелила в себе у спробі покінчити з життям.
Мері Кетрін Маллінс ходила до дюжин лікарів за рецептами. Вона займалася шопінгом у лікарів. Її мати не може пригадати імена більшості лікарів. Вона каже, що лікар, який розмовляв з її донькою про вітаміни, нещодавно з’являвся у новинах після звинувачень у рецептурних шахрайствах. Останніми роками було закрито багато неконтрольованих больових клінік. «Вона ходила за рецептами до його дому в лісі», — каже Кей Маллінс.
Вона також бувала в численних аптеках в округах Медісон, Логан, Беклі і Вільямсон. Мері Кетрін Маллінс завжди знаходила спосіб отримати таблетки.
Вона тримала більшість для себе, але іноді продавала їх іншим, каже її мати. «Це розірвало мою сім’ю», — каже Кей Маллінс, яка працює в квітковому магазині в Медісоні. «Ви не спите. Колись все буде в порядку, ви думаєте, що вона вийде з цього, але потім стається ще щось».
У грудні минулого року, полювання Мері Кетрін Маллінс на знеболювальні привело її до Південного Чарльстону. Лікар приписав їй оксикодон і заспокійливе, розповідає її мати. Вона придбала ліки в аптеці в Алюм Крік. Два дні потому перестала дихати у своєму ліжку. Її брат Нік Маллінс, офіцер поліції Медісон, відповів на виклик 911. Він намагався зробити їй непрямий масаж серця, проте не зміг оживити сестру.
Мері Кетрін Маллінс (Mary Kathryn Mullins) померла у віці 50-ти років. Після похорон у її матері лишалась лише одна справа. Вона знайшла запис нагадування для візиту Мері Кетрін Маллінс наступного тижня до лікаря, який видавав їй останній рецепт. Вона набрала номер офісу лікаря і сказала реєстратору:«Я сказала їй, що моя донька була там 20-го грудня,» - пригадує Кей Маллінс. «Ви виписали їй ці рецепти, а вона пішла [тобто померла, — MS] 23 грудня. Я просто хочу повідомити, що вона не прийде».
Оптові продавці рецептурних ліків заробили мільярди
В індустрії поширення ліків їх називають «Велика Трійка» — МакКессон, Кардінал Хелс, АмерісорсБерґен — і вони не мають нічого спільного з оптовими закупівлями звичайних аптек, які замовляють ліки в велетенських кількостях, що оптовики поширюють у Західній Вірджинії.
Велика Трійка оптовиків за масштабом як Вол-Март — їхній дохід перевищує 400 мільярдів доларів і становить 85% всього медичного ринку США.Між 2007 і 2012 роками – коли McKesson, Кардінал Хелс та АмерісорсБерґен спільними зусиллями надіслали 423 мільйони знеболювальних таблеток у Західну Вірджинію – компанії заробили разом 17 мільярдів доларів, про що засвідчив аналіз даних, проведений Gazette-Mail.
За останні чотири роки, виконавчі директори МакКессон, Cardinal Health і AmerisourceBergen разом отримали доходу та компенсацій на більш, ніж 450 мільйонів доларів.
У 2015, виконавчий директор МакКессон отримав виплат на суму 89 мільйонів доларів – це більше грошей, ніж в середньому дві тисячі сімей Західної Вірджинії заробляють разом.
«Найбільш дивовижне, що ради компаній платять виконавчим директорам так, ніби ті — інноватори і незамінні підприємці, коли насправді вони просто добре оплачувані посередники, які спираються на консолідацію ринку та завищені ціни на ліки», — каже Кен Голл (Ken Hall), міжнародний секретар пенсійного фонду The Teamsters.
Минулого місяця The Teamsters надіслав листа членам ради МакКессон, вимагаючи провести розслідування свідчень, зроблених паном Моррісі, які той зазначив у справі проти компанії цього року. У скарзі йдеться про МакКессон, яка наводнила Західну Вірджинію знеболювальними препаратами, й виплатила бонуси та премії працівникам на базі доходів від препаратів, що викликають сильну залежність. Пенсійний фонд The Teamsters має свою частку у МакКессон.
У листі до The Teamsters, опублікованому МакКессон минулого тижня, компанія заперечує, що заохочувала керівників та інших співробітників до продажу наркотичних речовин.
Компанії МакКессон додався позов Моррісі, який звинуватив в опіоїдній кризі Західної Вірджинії оптовиків ліків,лишивши поза увагою «лікарів, фармацевтів і регулюючі органи, що наглядають за лікарями і фармацевтами».
«Поставки МакКессон були відповіддю на замовлення, розміщених зареєстрованими суб'єктами», — написав головний юрист компанії. «Таким чином, МакКессон законно постачав регульовані речовини зареєстрованим аптекам».
Речник Амерісорс Берґен запропонував експертам в галузі охорони здоров'я та правоохоронним органам прокоментувати, чи існує зв'язок між обсягами знеболювальних і смертей від передозування.
У Кардінал Хелс заявили, що доставили 3,4 мільярда доз ліків в Західну Вірджинію в період між 2007 і 2012. Таким чином, продажі гідрокодону і оксикодону склали близько 17% від поставок компанії.
«Всі сторони, включаючи аптеки, лікарів, лікарні, виробників, пацієнтів і державних посадових осіб розділяють відповідальність за боротьбу з опіоїдним зловживанням,» — заявила Еллен Баррі, прес-секретар Кардінал Хелс.
У південній частині Західної Вірджинії багато аптек, які отримали найбільші поставки рецептурних опіоїдів, — це невеликі, незалежні аптеки, як-от, в округах Ралей і Вайомінгу, що замовили від 600 тис до 1,1 мільйона таблеток оксикодону за рік. Або ж це були аптеки у локальній власності в округах Мінґо і Логан, куди оптовики доставляли від 1,4 млн до 4,7 млн таблеток гідрокодону щорічно.
Для контрасту, у Вол-Март в Чарльстонівському Соусрідж центрі, одного з найбільш жвавих магазинів роздрібного гіганта в Західній Вірджинії, відправлялося близько 5000 таблеток оксикодону і 9,500 гідрокодону щороку.
Фірми постачали сильніші знеболювальні
На піку доставок таблеток в Західну Вірджинію, були й інші попереджувальні знаки, що епідемія рецептурних опіоїдних зростає.
Лікарські оптовики постачали все меншу кількість таблеток оксикодону в дозах 5 міліграм — низької і найбільш поширеної концентрації препарату — і більше знеболювальних за сильними формулами. Агент DEA попередив помічника Моррісі про тривожну тенденцію в січні 2015 року електронним листом, опублікованим Генеральним прокурором у відповідь на запит від Gazette-Mail згідно з Актом про свободу інформації.
У період з 2007 по 2012 рік, число 30-міліграмових таблеток оксикодону збільшилося в шість разів, поставка 15-міліграмових таблеток потроїлася, 10-міліграмовий оксикодон майже подвоївся, свідчать записи DEA, відправлені до офісу Моррісі.
У листі до пана Моррісі, агент DEA Кайл Райт написав, що високовмісними таблетками оксикодону часто зловживають.
Він надіслав до офісу Моріссі окремий емейл про поставки гідрокодону у штат.
Аптеки Західної Вірджинії в основному купують 10-міліграмовий гідрокодон - найпотужніше дозування на той час. Залежні, після того, як підсідають на знеболювальні, як правило, вимагають все вищих і вищих доз.
Челсі Картер, 30-річна залежна, що видужує, тепер працює терапевтом у центрі позбавлення наркотичної залежності в окрузі Лоґан. Вона пам’ятає удари, задишки та ін’єкції оксиконтину, - завжди бажаючи найсильніших ліків, які вона тільки може дістати. Одного разу вона вколола близько восьми чи 10 доз оксикодону, відключилася і прокинулася з голкою, що застрягла в її руці.
«Ти підсідаєш на цю сильнодіючу речовину, і твоя стійкість до неї зростає», — розповідає Картер, яка припинила вживати таблетки в 2008 році, наступного дня після того, як її запроторили до в'язниці через участь в банді, що продавала крадене задля знеболювальних.
«Коли вони одягають наручники і ти йдеш через двері в помаранчевому комбінезоні, а двері ляскають позаду тебе, тоді ти дивуєшся і думаєш, чи варті твої від 2 до 20 років за один оксиконтин?», — сказала Картер. «Ось тоді я впала на коліна і молилася: «Господи, якщо ти коли-небудь виведеш мене звідси, я більше ніколи не торкнуся наркотика».
Залежні приходять на зустріч з Картер в клініці недалеко від головної вулиці в центрі міста Логан. Вони хочуть зіскочити зі знеболювальних або героїну — вуличного наркотика, який щороку спричиняє все більше і більше смертей від передозування в Західній Вірджинії. Вони розмовляють з Картер, від восьми до десяти з них щодня. Вони втратили дітей, батьків, бабусь і дідусів. Вони втратили домівки. Вони втомилися від такого життя.
Картер слухає і розповідає їм свою історію, як вона щодня прокидається і приймає рішення не вживати таблетки. «Я поховала багато друзів через наркотичну залежність», — каже Картер. «Я не хочу ховати ще одного».
Так вона прямує стежиною надії.