«Люди та країни зводять пам’ятники, щоб висловити, що вони думають про історію та про самих себе. Вони зносять пам’ятники з тих самих причин», - пише вона у статті під заголовком «Історія України у її численних пам’ятниках».

 Маша Гессен розповідає, що на розі бульвару Тараса Шевченка та Хрещатика стоїть постамент із залишками пам’ятника Леніна, та пояснює історію його знесення. «Москва,  яка дуже чутлива до демонтажу чи зміни монументів радянської доби, сприйняла знесення пам’ятника як образу і як знак того, що вона втратила Україну», - йдеться у статті.

 Авторка пише про фразу Леніна, яка лишилась на постаменті: «Вільна Україна можлива лише якщо російські та українські пролетарі об’єднаються, без такої єдності не може бути вільної України – ця фраза сама по собі вже могла бути причиною, чому українські революціонери зруйнували цього Леніна».

 Маша Гессен розповіла у статті і про пам’ятник Тарасу Шевченку, рядки з його віршів та важливість їх для української Революції гідності. Вона нагадує, що 106 людей загинуло під час протестів зими 2013-2014 років: «Їх назвали Небесною сотнею, і центр Києва  відзначений саморобними та не такими вже й саморобними пам’ятниками на їх честь, включаючи хрести, могильні камені та мідні дощечки. Останніми місяцями Майдан став виставкою просто неба, на якій  можна побачити ескізи з коментарями, які беруть участь у міжнародному змаганні за кращий дизайн пам’ятника: перероблений центр Києва, щобуде включати музей революції та пам’ятник героям».

Авторка звертає увагу, що центр Києва дуже потребує змін, і так було ще до революції. «Сама центральна вулиця, Хрещатик, є одним із найбільш  вражаючих пам’ятників радянській могутності», - пише вона та згадує відбудову Хрещатика після війни, й описує архітектуру вулиці, зазначаючи, що більшість будинків тут – це стиль сталінського ампіру.  

У статті розповідається про проекти пам’ятників Небсній сотні. «Але зворушливим монументом є той, що вже існує – це стіна пам’яті, яка розташована біля Майдану, - пише Гессен. - Вона складається з більше, ніж сотні напівкруглих невеликих цеглинок, які символізують бруківку, яку революціонери використовували як зброю  - на кожній чорно-біла фотографія одного із загиблих, тут же інформація про місто з якого він родом, вік, рід діяльності».  Журналістка додає, що побачила, як хтось розміщує тут фотографії не лише загиблих на Майдані – але й у війні з Росією.

 Маша Гессен - російсько-американська журналістка та письменниця, колишня директорка російської служби «Радіо Свобода», активістка ЛГБТ-руху.  Найбільш відома книжа журналістки – «Людина без обличчя: Неймовірний злет Володимира Путіна» (2012).

 Журнал The New Yorker отримав нагороду National Magazine Awards 2015 як кращий «журнал загального інтересу».