Про це в рубриці CNN «Точка зору» пише професорка Нью-Йоркського університету Рут Бен-Гіат (Ruth Ben-Ghiat).

Дослідниця розповідає, що два американські прапори одного й того ж дня замайоріли на вершині гори Сурібачі - найвищій точці японського острова Іводзіма.

Подія відбулася на п’ятий день після початку битви на Тихоокеанському театрі військових дій, яку американці вважають однією з найжорстокіших битв Другої світової війни.

Зоряно-смугастий прапор піднімала група морських піхотинців. Їх знімав сержант Луїс Р.Лоуері  (Louis R. Lowery). Та командирові спало на думку, що  їхній прапор занадто малий і на відстані його не буде видно.

За декілька годин ще п’ятеро морських піхотинців і військовий медик виконували його наказ піднести на вершині гори більший стяг.

Цього разу військову місію знімав 33-річний фоторепортер Associated Press Джо Роузентал (Joe Rosenthal).

В його руках була громіздка камера Speed Graphic. Фотографі був невеличкий на зріст, тому для зручності він виліз на купу каміння та мішок із піском.

Цей знімок «Піднімаючи прапор над Іводзімою» (Raising the Flag on Iwo Jima) викликав величезний інтерес. Його опублікували чимало газет і часописів, потім відтворили на марках поштової служби США. Знімок використали для проведення 1945 року кампанії з продажу військових бондів, що принесли $26,3 млрд. Крім цього, журналіста відзначили премією Пулітцера.  

Зрештою, фото надихнуло скульптора Фелікса В. де Велдона (Felix W. de Weldon) на створення бронзового військового меморіалу американського корпусу морської піхоти (US Marine Corps War Memorial), урочисто відкритого 1954 року президентом Дуайтом Ейзенхауером.

Авторка статті Рут Бен-Гіат вважає це фото «одним з найкращих творів  фотомистецтва усіх часів».

«Чому саме друге піднесення стягу стало втіленням героїзму під час битви за Іводзіму, головні цінності морських піхотинців та усіх американських солдатів у Другій світовій війні?» - запитує історик.

Відповідь, на її думку, слід шукати у силі емоційного враження. Джо Роузентал  «не тільки схопив мить, а й увічнив її». 

Вона вважає його знімок зразковим утіленням «трагедії й тріумфу війни».

Секрет, відзначає Бен-Гіат, частково слід шукати у динамічній і майстерній  композиції знімку. У центрі - прапор. Схилений назад, він контрастує з поставою морських піхотинців, які рвучко  рухаються вперед.

«Таке враження, - пише автор статті, - що вони піднімаються на полі бою з попелу і руїн. Є щось скульптурне в їхніх сильних тілах, мускулястих ногах і руках, які напружено підносять прапор»

На противагу цьому, на знімку Лоуері, вважає Бен-Гіат, погляд зосереджується на обличчі вартового, який охороняє прапороносців. Однак їхні фігури не зосереджені у кадрі, і цей знімок важче втілити у скульптурі.

Постать вартового нагадує, що здійснюється небезпечна військова  операція.  Цей знімок не підбадьорює, а насторожує. Натомість друге фото передає «виняткову, героїчну мить». 

Битву за стратегічно важливий острів Іводзіму, що тривала з 16 лютого до 26 березня 1945 року, була першою  військовою операцією США на японській землі. Вояки імперської армії фанатично  відбивати атаки суперника, який мав чисельну й технічну перевагу. То була єдина наземна операція, в якій втрати збройних сил США перевищили втрати японської армії.

«У цю річницю нам слід пам’ятати  обидва знімки, - вважає американська дослідниця-історик. - Два прапори США, підняті над Іводзімою, подають нам сьогодні урок, як медіа формують наші уявлення стосовно того, що і хто заслуговує на те, аби їх не забули у минулому вирі війни».

Підозра, що Роузентал інсценував славетний знімок не підтвердился. Сам він полюбляв жартувати: «Я зробив фото, а морські піхотинці захопили Іводзіву».

1945 року він звільнився з AP. Став головним  фотографом  і менеджером  Times Wide World Photos, а згодом 35 років поспіль працював у Тhe San Francisco Chronicle.

1996 року командувач корпусом морської піхоти США удостоїв Роузентала, якого через поганий зір відмовлялися взяти на військову службу, званням морського піхотинця.  

Джо Роузентал, який народився у сім’ї єврейських емігрантів з Росії, помер у віці 94 років. У фільмі Клінта Іствуда «Прапори наших батьків» (Flags of Our Fathers) містяться оповіді з життя морських піхотинців, які вдруге підіймали прапор над Іводзівою. У ньому йдеться і про Джо Роузентала.

Його ім’я також фігурує у Холлі слави міжнародної фотографії у Сент- Луїсі, штаті Міссурі.

Камера, якою він зробив своє славетне фото, експонується в Міжнародному музеї фотографії та кіно у місті Рочестер, штат Нью-Йорк.