Джон Мур працює спеціальним кореспондентом фотоагентства Getty Images. Він є одним із небагатьох міжнародних журналістів, який вже двічі побував у Ліберії - одному з найбільших вогнищ поширення небезпечної епідемії.

«Я працював у багатьох зонах конфліктів. Цього року – в Україні, а також в Ірані, Венесуелі, у прикордонних районах Мексики. Це небезпечні місця. Однак ніщо не може зрівнятися зі зйомками в Ліберії епідемії лихоманки, збудником якої є вірус Ебола», - заявив виданню Daily Beast американський фоторепортер Джон Мур (John Moore).

З оселі у штаті Коннектикут, де він перебуває нині на карантині, він дав інтерв’ю Daily Beast про те, що бачив на власні очі і що зафіксувала його камера. 

Фоторепортер говорить передусім мовою знімків. Як висловився Джон Мур, «у кожної людини своя історія. У жертв лихоманки Ебола вона дуже трагічна чи принаймні страхітлива».

На одному із фото Джона Мура зображено тяжко хворого 10-річного хлопчика у нетрях Вест-Пойнта, що поблизу ліберійської столиці Монровії. Згодом автору знімка вдасться дізнатися, що то був один із дітлахів, яких тримали в ізоляції у центрі для хворих на Еболу. Центр закрили, а хлопця  викинули на вулицю.

Американський фоторепортер побачив його через декілька днів після цього. Він був зовсім слабким, більшість людей боялася доторкнутися до нього й оминала. Хлопець спав на вулиці, щоправда отримував деяку медичну допомогу. Він помер наступного дня після того, як було зроблене це фото.

На іншому знімку Джон Мур зняв, як медик щойно приніс до центру «Лікарів без кордонів» (MédecinsSansFrontières) для людей з підозрою на Еболу 2-місячку дівчинку. Згодом репортер знову приходив туди й дізнався, що маля та її мати вижили. Він назвав це «маленькою доброю новиною» з тих, які іноді піднімають настрій під час висвітлення трагічних подій.

Мур сподівається,  що його ліберійські   знімки  «не викличуть страх чи істерію»,зате вплинуть на реакцію світу на трагедію в Африці.

Під час першої поїздки у серпні ц. р. до африканської країни американський фоторепортер знімав медиків французької міжнародної організації  «Лікарі без кордонів». Коли повернувся у жовтні, став свідком масштабної гуманітарної діяльності медиків Всесвітньої організації охорони здоров’я (WHO) і США. За спостереженнями американського фоторепортера, поки що дуже важко оцінити, наскільки ефективна міжнародна реакція в уповільненні поширення вірусу в Африці.

Мур зі стриманим оптимізмом ставиться  до тверджень, що позитивна зміна вже відбувається. «Чи відповідає це дійсності, чи ліберійці не повідомляють про своїх близьких, інфікованих вірусом, щоб самим їх поховати, а не віддавати іншим, ще належить з'ясувати», - вважає він.

Мур називає лихоманку Ебола «невидимим ворогом» і описує ризики, на які наражаються в охопленій епідемією Ліберії журналісти.

«Ви можете вживати будь-яких запобіжних заходів, - пише він. - Однак ніколи не знатимете, чи цього достатньо, щоб врятуватися».

Та найбільше його вражає сумна доля людей, які вилікувалися від вірусу. Суспільство таврує їх як ізгоїв. Джон Мур говорить, що це стосується не тільки ліберійців, а й медичних працівників та інших американців, які повертаються у США із західної Африки. Він вважає, що вони заслуговують на те, аби їх називали героями.