У звіті «Приглушені голоси: право на свободу слова в умовах збройного конфлікту» представники УГСПЛ, з посиланням на Інститут масової інформації (ІМІ), наводять наступні дані: у 2014 році було зафіксовано мінімум 995 випадків порушення свободи слова (це вдвічі перевищує показники 2013 року (496 випадків) і втричі — показники 2012 року (324 випадки). За 8 місяців 2015 року ІМІ зафіксував 95 випадків порушення свободи слова, у тому числі: убивство одного журналіста, 36 випадків побиття та нападів на журналістів, 48 — перешкоджання законній професійній діяльності журналістів та 10 — цензури.

Міжнародний комітет захисту журналістів зафіксував в Україні загибель протягом 2014 року п’ятьох журналістів і двох працівників ЗМІ. Із них: один представник українських (В’ячеслав Веремій) і шість — зарубіжних ЗМІ (Андреа Роккеллі, Андрій Миронов, Ігор Корнелюк, Антон Волошин, Анатолій Клян, Андрій Стенін). За 9 місяців 2015 року зафіксована загибель одного представника українських ЗМІ (Сергій Ніколаєв).

Також у звіті згадуються всі відомі випадки незаконного утримання під вартою українських та іноземних журналістів і наголошується, що станом на вересень 2015 року в заручниках терористів «ЛНР» досі перебуває луганська журналістка Марія Варфоломєєва.

«Відсутність правосуддя в сотнях убивств журналістів у всьому світі сьогодні визнається однією з найбільших загроз свободі преси. І хоча міжнародні організації звертають усе більшу увагу на цю проблему, однак доводиться констатувати, що за останнє десятиліття було мало прогресу в зниженні ціни безкарності. Як зазначається у Спеціальній доповіді Комітету із захисту журналістів (жовтень 2014 р.), безкарність це не просто одна історія, яка закінчується зі смертю журналіста. Внаслідок безкарності вибудовується клімат залякування. Якщо ніхто не покараний, вбивці сміливішають, і насильство повторюється», - йдеться у звіті.

В Україні, за зареєстрованими даними, протягом червня-серпня 2015 року потерпілими від злочинів стали 42 представники ЗМІ, з яких 23 — це журналісти. Натомість за цей самий період було обліковано лише 24 кримінальних провадження за ст. 171 Кримінального кодексу України (тобто, щодо майже кожного другого журналіста встановити, жертвами яких саме злочинів він став, неможливо).

Складність збору фактів, за словами Олексія Біди, експерта УГСПЛ, полягає в тому числі в недовірі з боку потерпілих. «Під час конфлікту загострюється чорно-біле сприйняття світу. Відповідно, людина повинна зайняти яку-небудь сторону барикад, закриваючи очі на порушення і, можливо, злочину. Буває складно пояснити, що правозахисники керуються верховенством права і зобов’язані фіксувати порушення з обох сторін, нехтуючи своїми особистими симпатіями», зазначає пан Біда.

Експерти УГСПЛ звертають увагу на особливу суспільну важливість не просто реєстрації фактів убивств і загибелі журналістів, а й інформування громадськості про вжиті заходи реагування, хід і результати розслідування.

На сьогодні, зазначають правозахисники, суспільство майже не поінформоване стосовно процесу розслідування навіть найбільш резонансних злочинів цієї категорії. Так, моніторинг мережі інтернет засвідчив переважання «завіси мовчання» щодо встановлених слідством обставин і вжитих представниками правоохоронних органів заходів реагування на випадки загибелі представників ЗМІ протягом 2014–2015 рр. в Україні.

Зокрема, йдеться і про справу журналістів, у вбивстві яких звинувачують Надію Савченко. «Чи взагалі проводилось вітчизняними правоохоронними органами розслідування загибелі цих журналістів? Якщо проводилось, то на якому етапі воно зараз? Що було встановлено?», - звертають увагу правозахисники.

«На жаль, навіть, враховуючи необхідність дотримання таємниці вітчизняного слідства, громадськість не має достатньої інформації стосовно основних висновків по цій резонансній справі. Тоді як Слідчим Комітетом РФ досудове розслідування вже завершене, і, починаючи з 22 вересня 2015 р., колегія суддів Донецького міського суду Ростовської області РФ веде засідання у справі», - йдеться у звіті.

У звіті УГСПЛ наводить розповіді журналістів з Донецької області, з якими спілкувалися правозахисники під час моніторингового візиту «Свобода слова в зоні АТО» 15-19 вересня 2015 року, а також надає низку рекомендації державним органам для покращення ситуації зі свободою слова.

Звіт підготовлено за фінансової підтримки Уряду Канади через Департамент закордонних справ, торгівлі та розвитку (DFATD) в рамках програми «Права людини понад усе» (Human Rights First).