«Ферма» розрахована на журналістів і медіаменеджерів, які володіють російською мовою. Для команди «Медузи» це був експеримент: досі вони не займалися організацією таких освітніх заходів. Для мене подання заявки й подальша участь у школі теж були експериментом, оскільки я не уявляла, що матиму в підсумку.

Хто взяв участь

Набір у школу оголосили навесні 2016-го. Щоб подати онлайн-заявку, треба було заповнити анкету, написавши про себе, власний досвід і проекти, і відповісти на кілька ситуативних запитань, попередньо вибравши курс, - для медіаменеджерів чи журналістів.

Усього надійшло близько 800 заявок, із них дібрали 50 учасників, по 25 на кожен курс. Катя Лєтова, аналітик «Медузи» й одна з організаторів заходу розповіла, що спочатку їхні партнери з Verba Academy відсіяли 500 заявок, а ті 300, що залишилися, передали в редакцію. Далі кандидатів у школу особисто добирали Галина Тимченко (генеральна директорка «Медузи»), Ілля Красильщик (видавець), Іван Колпаков (головний редактор) та інші члени команди.

Іван Колпаков

Загалом у школу приїхали журналісти й медіаменеджери з багатьох російських міст, а також із Таллінна, Берліна та Києва. Серед учасників були головні редактори й журналісти сайтів про технології, таких, як kanobu.ru (Максим Іванов) і VC.ru (Андрій Фролов), засновник видання про урбанізм urbanurban.ru (Єгор Коробейников), менеджери регіональних російських ЗМІ, таких, як yuga.ru (Артем Бесєдін), журналіст російської хвилі Deutsche welle в Берліні (Дмитро Вачедін), а також головна редакторка українського сайту L'officiel Дарія Зарівна.

Вартість школи становила близько 11 000 грн без перельоту. За ці кошти, крім навчання, учасникам було надано житло в хостелі в центрі Риги та інші приємні дрібниці.

Чому Meduza й Рига?

Meduza – незалежне онлайн-видання, яке заснувала два роки тому Галина Тимченко разом із колишньою командою «Лента.ру». Після того як власником сайту став російський мільярдер Олександр Мамут, проект покинула головна редакторка Галина Тимченко, а слідом за нею пішли й інші члени команди.

Наразі Meduza є суспільно-політичним медіа, з відвідуваністю близько 20 млн унікальних користувачів на місяць. Команда сайту одна з перших почала використовувати нові формати подачі контенту: картки, ігри, тести, чим заслужила звання «трендесетера» серед російськомовних медіа.

Нині компанію, якій належить Meduza, зареєстровано в Латвії, тому всі штатні працівники працюють і живуть у Ризі. Відповідно й школа була тут.

Структура школи

Навчання відбувалося щодня у форматі лекцій і воркшопів. Для медіаменеджерів курси читали переважно генеральна директорка Галина Тимченко й видавець Ілля Красильщик. Серед тем лекцій були такі:

• медіатренди й медіаспоживання
• медіа як продукт
• хто такий редактор
• бюджет і структура редакції
• як оцінювати результати (матриця КРІ)
• медіа як бренд
• як вибудовувати стосунки із читачем
• навіщо медіа потрібна аналітика
• реклама в сучасному виданні

Крім цього, журналісти читали лекції: Катерина Гордєєва - про медіаетику, редактор рубрики «Шапіто» Султан Сулейманов - про роль розважального контенту в серйозному медіа, Ольга Кузьменкова - про логічні помилки журналістів та як їх уникати.

Також були лекції про те, як правильно реалізувати розробку для медіа, як налагоджувати роботу дизайнерів і програмістів та як правильно з ними комунікувати. Лекції було вибудувано таким чином, що вони давали змогу побачити цілісну картину формування, розвитку й зростання сучасного онлайн-медіа. Винятком став хіба що виступ програміста «Медузи», якому, крім натяків про високу зарплатню, схоже, нічого було розповісти.

Іван Колпаков

На завершення курсу провела воркшоп Беата Біль, спеціалістка з медіатренінгів Google News Lab, яка розповіла про інструменти мепінгу й візуалізації в Google maps і Google Earth та про те, як їх можуть використовувати новітні ЗМІ.

Уся школа відбувалася більше у форматі дружнього наставництва, аніж традиційних лекцій про медіаменеджмент. Команда «Медузи» максимально відверто відповідала на запитання, а свої доповіді базувала на кейсі власного сайту та інших відомих онлайн-ЗМІ. Усі учасники школи за бажання могли особисто поспілкуватися на перервах із будь-ким із команди й поставити своє запитання чи дістати пораду.

Про concept note і чотири типи інвесторів

Протягом навчання було два практичних заняття:

1) продаж медіаінвестору, роль якого грала Галина Тимченко;

2) генерація ідей за мотивами реальних рекламних брифів для замовника і продаж свого концепту клієнтові, яким виступав Ілля Красильщик.

Однак перш ніж продавати своє медіа, його треба мати або створити. Тому спочатку Галина Тимченко розповіла про те, як створювати онлайн-видання на прикладі «Медузи» й «Ленты.ру». Основні запитання, на які варто дати відповіді, такі: Для кого це ЗМІ? Хто ваш читач? Чи вичерпується порядок денний медіа тим, що ви придумали, чи, можливо, його варто розширити? Що для вас головне? (Наприклад, сайт N+1 каже: «Вау, наука - це круто», а «Постнаука» каже: «Не знаємо, круто це чи ні, але ми вам пояснимо»). На чому працюватиме ваш сайт? Як рухатися всередині? Як рухатися зовні? Як заробляти гроші? А якщо не вийде? Як усе влаштовано? Скільки людей працюватиме в штаті? 

«У вашого медіа має бути одна фраза, яка максимально точно його описує. Так звана мантра. Наприклад, у Мотора – “Усе, що рухається”, у VOX.com – Explain the news. Те саме має бути в п’яти-семи реченнях. Це так званий concept note, який представлятиме ваше медіа», – зазначила Галина Тимченко.

Галина Тимченко

Інвестор набагато охочіше дає гроші вже на реальний проект, аніж на ідею. Друге, можливе переважно за умови особистих зв’язків і високого рівня довіри. Бізнес-план, який ви представите, має бути деталізовано до місяців на весь період планування. Якщо період - п’ять років, то відповідно краще, якщо буде представлено щомісячні, а не щоквартальні дані.

Після вступної лекції всіх менеджерів в аудиторії розподілили на групи по п’ятеро людей. Кожна група вибрала свій формат медіа. У моїй групі ми створювали нішеве онлайн-видання про урбанізм із назвою Constructor. В інших груп були медіа для ветеринарів, регіональні суспільно-політичні ЗМІ, а також медіа для людей, яким за 45 років. Протягом півтори години ми продумували назву, слоган, концепцію, стратегію медіа, редакторську політику, способи поширення контенту, складали бюджет. Одним словом, готували пакет, який мали продати нашому інвесторові, роль якого грала Галина Тимченко.

Умовно вона поділила інвесторів на чотири типи.

• Токсичний - людина, яка зацікавлена вкладати гроші, але ви не знаєте, у чому полягає її інтерес та справжні мотиви. Це не дуже вигідна ситуація для ЗМІ, оскільки ви не знаєте, як усе може обернутися згодом.
• Інвестор, зацікавлений розвивати бізнес. У такому разі збільшуються шанси, що на сайті буде багато замовних матеріалів і чорнухи.
•  Рольовики - це люди, які хочуть набути політичної або світської ваги.
• Непрофільний інвестор, яким був Борис Потанін для «Ленты.ру». Така людина має безліч прибуткових активів, і медіа для неї - лише черговий ланцюжок, який має приносити прибуток. Такий інвестор не втручається в справи редакції, його цікавить лише те, щоб ЗМІ виконувало бізнес-план.

Галина Тимченко для кожної групи грала роль різного інвестора. У нас це був ексцентричний, грубуватий персонаж, який запізнився на зустріч, перебивав презентацію й ставив найнесподіваніші питання. Наприклад, чи готові ми з таким концептом створити наглядову раду й підпорядковуватися їй; чи будемо ми орієнтуватися тільки на одне місто, а чи ще й на регіони; які регіони мають потенціал для медіа про урбанізм тощо. Як результат наш концепт усе-таки купили, зазначивши, що це медіа придбав профільний інвестор.

Однак придбали не всі ЗМІ, які було презентовано. Не пройшла ідея медіа для ветеринарів, а медіа для людей віком 45+, виходячи з концепту, звинуватили в ейджизмі.

На запитання, який же нині тип інветора в «Медузи», Галина Тимченко відповіла, що він називається «друзі Брата Кролика».

Чого мене навчили та чи варто їхати

Неможливо не погодитися зі словами журналіста Bloomberg, першого видавця Forbes.ua та ідеолога Slon.ru Леоніда Бершидського, що журналістика - це ремесло, а найкращий спосіб його навчитися - піти у підмайстри до найкращого спеціаліста. У цьому сенсі, медіашкола «Ферма» стала дружнім майданчиком, де протягом тижня можна було навчатися в найкращих медіаспеціалістів, переймати їхній досвід і діставати відповіді на найсміливіші питання.

Ця школа за своєю якістю перевершила будь-які лекції або майстер-класи російською та українською мовами, на яких я коли-небудь бувала. Тому для мене цей експеримент виявився не те що вдалим, а найкращим.

Для команди «Медузи» експеримент теж удався, а тому наступного року буде продовження. І якщо ви запитуватимете, чи варто їхати, відповідь буде одна: однозначно так.

Фото надані авторкою