Виділіть її та натисніть Ctrl + Enter —
ми виправимo
Про Берлін і жовту скриньку
Оригінал публікації - Детектор медіа
На церемонію цього року приїхали 900 гостей, щось біля 200 журналістів – причому не лише з Європи, а й із США – був, скажімо, кореспондент The Hollywood Reporter. Більшість поселили в готелі Sofitel Kurfurstendamm у Західному Берліні.
В холі готелю за два дні я провела сумарно, може, з півгодини, але за цей час помітила, що люди активно підходили до яскраво-жовтого стенду. І не лише читали, можливо, дивне іноземцю прізвище «Сенцов», а й ставили підписи під листом до Генерального прокурора РФ Юрія Чайки із закликом вжити термінових заходів та скасувати вироки Олегу Сенцову, Олександру Кольченку і Геннадію Афанасьєву, винесені за безпідставними звинуваченнями в тероризмі, або забезпечити справедливе розслідування.
Як ми уже писали, цього року на церемонії історію Олега Сенцова гостям заходу розповів харизматичний актор Даніель Брюль («Гуд Бай, Ленін!», «Гонка», «Безславні виродки»). Каталонець за походженням, він став зіркою насамперед німецького кіно, тож шанувальників і, особливо, шанувальниць 37-річному актору не бракує.
Варто сказати, що Європейська кіноакадемія найактивніше виступає на захист українського кінорежисера, готуючи заяви щодо нього раз на кілька місяців. В останньому з них EFA закликала Нікіту Міхалкова допомогти Сенцову. Президент Європейської кіноакадемії кінорежисер Вім Вендерс («Сіль землі», «Небо над Берліном») записував відеозвернення із закликом звільнити Сенцова, коментував ситуацію у ЗМІ, а заступник голови кіноакадемії, британський продюсер Майк Дауні у березні написав колонку до The Variety про ситуацію, в якій опинився український режисер. Ще до затримання Олега він допоміг йому знайти хорватських співпродюсерів для його нової стрічки «Носоріг», над якою режисер уже почав працювати.
Афтепаті відбувалася в цьому ж готелі. Перед початком чекаю в холі на знайомих дівчат-кінокритиків, які довше за мене підправляли макіяж. Власне, біля скриньки й стою. Бачу: поважний літній чоловік у смокінгу підійшов, швидко прочитав пару рядків на стенді, поставив підпис. За хвилину після нього до стенду підходить молода жінка в елегантній вечірній сукні. Мені стало цікаво – вирішила познайомитися. Виявляється, вона німкеня – юрист у кінобізнесі. І про Олега Сенцова дізналася саме з цієї церемонії. Почувши, що я з України, вона довго розпитувала мене, чому його затримали і що робить наша влада для його визволення. А потім вона вкинула до скриньки листа та долучилася до вечірки.
Мені хотілося подякувати Даніелю Брюлю за його промову про Олега. Він коротко й чітко сказав про основні моменти: затримання, побиття з вимогами визнати себе винним, безглуздий вирок суду і відмову в задоволенні апеляції. А ще за цитування відомих слів Олега: «Не знаю, чого можуть коштувати твої переконання, якщо ти не готовий за них постраждати чи навіть померти». Однак на багатолюдній вечірці я Даніеля не зустріла – на щире розчарування моїх колежанок-журналісток, які теж хотіли його бачити, але, як зазначили, for another reason :) До слова, молоді кінокритики з Європи в загальних рисах знали про справу Сенцова, але без подробиць.
Минулого року про Олега Сенцова на самому початку церемонії, яка проходила в Ризі, говорили керівники Європейської кіноакадемії Вім Вендерс та Агнешка Голланд. Вони закликали президента Росії Володимира Путіна звільнити українського режиссера. У глядацькій залі були присутні сестра Олега Наталя Кочнева та продюсер його фільму «Гамер» Ольга Журженко. Пан Вендерс і цього року сказав, що поки він тут стоїть у світлі софітів на сцені, його колегам у Східній Європі перешкоджають у вільній роботі, а дехто з них навіть опинився у в’язниці.
Ми можемо зробити небагато. Постійно писати у своїх медіа про Олега, нагадувати про нього як читачам, так і просто знайомим, далеким від політики та новинного потоку. А ще - підтримати документальну стрічку Аскольда Курова «Процес» на «Великій ідеї», написати режисеру та затриманим разом із ним активістам листа, чи просто пару рядків підтримки на новорічній листівці. П’ять хвилин часу і близько 14 грн за поштову марку до Росії. Не так і багато, правда?
Я це зроблю, а ще подякую Європейській кіноакадемії і за Брюля, і за їх постійні заяви, і за жовту скриньку в холі готелю, який на два дні зібрав у собі найкрутіших кінодіячів Європи. Обов’язково.
