Одеська медіаекспертка та колишня радниця голови Одеської обласної державної адміністрації  Зоя Казанжи написала на своїй Фейсбук-сторінці поради представникам держорганів щодо того, як ефективніше комунікувати із громадянами та ЗМІ.  

Як виявилось, досить велику частину життя я витратила саме на комунікації. Тому подумала і вирішила написати декілька тез з приводу комунікацій влади і населення. Стосується, звичайно, перших осіб. Саме з першими особами в тих чи інших сферах я досить часто працювала, в тому числі і за межами країни. І саме вони часто намагалися мені пояснити, що розмовляти – це складно і не потрібно, бо є прес-секретарі – і всі питання мають бути до них.

І, якщо чесно, я сама виконувала лише частину із того, про що пишу нижче.

Але, можливо, комусь це стане в нагоді. Іноді краще все-таки вчитися на чужих помилках.

Комунікація (лат., спілкуюсь з кимось) - спілкування, передача інформації.

1. Ви маєте бути зрозумілими для населення. Ваші дії мають бути логічними, ваші пояснення мають бути вичерпними. Влада - це сервісні послуги тим, хто сплачує податки. Це не ви ощасливили людей, прийшовши на державну посаду, це вони вас найняли на роботу. І вони мають право знати, що і якими чином ви робите за їхні гроші.

2. Інформація – це те, що виходить із ваших стін, а комунікація – те, що доходить до громадян. Якщо вас не зрозуміли – це ваша проблема. Значить, погано сказали. Мало сказали. Треба краще, ясніше і більше.

3. Медіа – це лише один із комунікаційних каналів, правда, найпотужніший. Ви можете цей канал, особливо на локальному рівні, купити, залякати, зацікавити, зафуршетити, задарувати, сподобатися йому і т.д. Але це найбільша омана. Тому що інша, але правдива інформація, надрукована на сіренькому папірці або знята на камеру простого телефону Nokia, може одного разу перемогти всі ресурси, з якими ви намагалися «дружити». А ще є блогери, лідери думок, просто небайдужі люди з неприємними питаннями – всі ті, хто додає цеглин до того, що ви будуєте. Можна побудувати глуху стіну між ними і вами, а можна арки, через які добре буде видно і чути одне одного.

4. Вас будуть багато і несправедливо критикувати. В суспільстві відсутні і інституційна, і персональна довіри. Розмовляйте, пояснюйте, переконуйте, відповідайте на питання, слухайте, приймайте допомогу і поради, звітуйте.

5. Під впливом соціальних мереж бізнес-компанії змінюють свої стратегії. Не ігноруйте соцмережі. Так, там сидить 6-10 відсотків населення, але це ті, хто здійснив революцію, одягнув армію, прийняв переселенців, купив оптичні приціли і снайперські гвинтівки – ті, хто впливає на зміни і хто їх і робить в країні.

6. Люди хочуть чути і бачити вас, першу особу, а не десятого помічника четвертого заступника, не прес-секретаря, не начальника підрозділу. Публічність – це одна із найважливіших функцій представника влади. Не хочете? Не подобається? На світі є купа інших, більш камерних і спокійних професій. Не псуйте собі карму.

7. Ніколи не кажіть, що вас не розуміють люди. У доброго майстра всі учні – талановиті. Або, принаймі, здібні. Пояснюйте ще. І ще. І ще раз. Маркетологи кажуть, що людині треба 7 разів почути щось, щоб прийняти рішення.

8. Людям не так цікаво, які титанічні зусилля ви доклали, щоб пролобіювати той чи інший важливий закон чи прийняти якесь життєво необхідне рішення. Людей цікавить, як цей закон чи ваше рішення вплинуть на їхнє життя. Погіршить чи полегшить його?

9. Спрощуйте складні теми. Навчіться не демонструвати, що ви знаєте все про прилад для прискорення ультрарелятивістських частинок, при якому магнітне поле збільшують таким чином, щоб воно відповідало зміні енергії. Люди знають, як мінімум, що ви розумний. Але вони не будуть приймати у вас екзамени. Вони хочуть від вас почути те, що стосується їхнього власного життя, на яке ви маєте безпосередній вплив.

10. Прислів’я каже: вміла готувати, та не вміла подавати. Ви особисто та ваше відомство можуть робити купу важливих і необхідних справ, але про це ніхто не знатиме, якщо ви мовчатимете. Існує, правда, інша крайність: є ті, хто не вміє подавати, але хоче весь час годувати. Краще без крайнощів :)

11. В наш інформаційний час прес-секретарі – це не просто гарні інтер'єрні дівчатка, які можуть швидко вам переповісти, про що пишуть в наших фейсбуках. Прес-секретар – це ваше обличчя, мозок, репутація. Саме вони малюють вам картину дня і створюють картину дня для громадян про вас і ваше відомство.

12. Ніколи не намагайтеся контролювати інформаційні потоки. Це, насамперед, смішно. І непродуктивно. І дорого. Дешевше, пристойніше і, головне, ефективніше, стати гравцем на цьому полі, стати ньюсмейкером. В ідеалі – стати тим, кому довіряють, до чиєї думки прислухаються, кого цитують. Тому – не мовчіть. І не кажіть не правди. Насправді, це досить просто. Складніше ховатися, мовчати і тижнями сидіти в підпіллі, нервово з’ясовуючи при цьому, чому вас не люблять медіа?

13. В наш час кожний керівник має вміти писати сам два абзаци для соцмереж (робіть це хоча б раз на два дні), сам формулювати свої думки і сам комунікувати з різними групами людей. Не хочете? Є купа інших цікавих професій… - далі ви знаєте.

14. Журналісти приходять не до вас додому, вони теж працюють. Журналісти, як і міністри, бувають різні. Але ми вже знаємо, що міліція – не така, лікарі лікують лише за гроші, вчителі вчать погано, двірники не прибирають територію якісно і т.д. Світ можна починати змінювати з себе. Чому б не почати з вас?

15. Якщо у вашому міністерстві/департаменті/відділі немає туалетного паперу, то почніть з цього. Іноді наявність туалетного паперу може спричинити ефект метелика :)