Природні катаклізми, такі як нещодавній землетрус у Японії, змушують політиків, науковців і виробників поєднувати зусилля для пошуку ефективних шляхів подолання наслідків лиха. Сповіщати мешканців регіону, якому загрожує повінь, цунамі або землетрус, мобілізовувати рятувальні команди, зв’язуватися з ізольованими стихією людьми, знаходити постраждалих, що вижили під завалами в майбутньому допомагатимуть нові комунікаційні технології. 

Під час нищівного землетрусу в Гаїті 2010 року дітям, що опинились у зруйнованій школі, вдалося відіслати sms. Рятувальники вирахували місце, з якого було відіслано повідомлення, і визволили ув’язнених дітей. Як повідомляє ReadWriteWeb, порятунок дітей став можливим завдяки застосуванню сучасних технологій, зокрема соціальних медіа та супутникових мап, волонтерською організацією, що працювала у зоні лиха.

В ідеальному світі, кожен квадратний сантиметр якого нанесений на супутникову мапу, а кожен портативний мобільний пристрій повідомляє свої координати, долати наслідки лиха було б простіше. Технології навряд чи досягнуть такого рівня розвитку, одначе рухатимуться в цьому напрямку. Можна припустити, що навіть у дешеві мобільні телефони з часом буде інтегрована функція повідомлення координат натисканням однієї кнопки.

«Звісно, це викличе нарікання щодо порушення приватності, - йдеться в матеріалі. – Одначе ця проблема є важливою на Заході. А ось сінгапурська конституція, наприклад, узагалі не містить жодних згадок про приватне життя. У країнах, де приватність не є культурною нормою чи вимогою законодавства, наприклад, Китаї, Таїланді або Пакистані, геолокаційні програми, встановлені на найдешевші телефони, можуть дуже допомогти під час боротьби з наслідками катастроф і врятувати мільйони життів».

Останнім часом ліквідатори наслідків катастроф дедалі частіше використовують інформацію з соціальних мереж, накладаючи її на мапу місцевості, враженої лихом. Наприклад, проект Hypercities вказує місце розташування автора твіта на мапі Єгипту. Одначе проблема використання соціальних медіа для складання кризових мап полягає в тому, що інформації дуже багато, вона хаотична й далеко не завжди релевантна та достовірна. Для вирішення цієї проблеми необхідно знайти шляхи підвищення якості та релевантості даних.

Уже зараз існують сервіси та організації, що складають перевірені списки достовірних джерел – сторінок у соціальних медіа, чиїй інформації можна довіряти в певних темах. Наприклад, Listorious пропонує такий список джерел інформації про землетрус у Гаїті. Надійність цих мікроблогів гарантує газета The New York Times. Також слід зважати на такі непрямі ознаки достовірності, як кількість фоловерів, ретвітів та використання відповідного хештеґа. Наприклад, для створення кризової мапи збройного конфлікту в Кот д’Івуарі використовуються хештеґи #civ2010, #IvoryCoast, #civsocial та #ict4d. Спеціальна програма, аналізуючи відповідні параметри твітів, фільтрує потік повідомлень і виокремлює якісні та релевантні, які накладаються на кризову мапу.

Ще одне застосування до соціальних медіа у кризових ситуаціях – налагодження зв’язку між людьми, які потребують допомоги (води, їжі, одягу, лікування, житла), і тими, хто цю допомогу може надати. Подібні проекти вже працюють в інших сферах - Kiva допомагає підприємцям зустрітися з установами, які дають мікрокредити, а DonorsChoose.org зводить громадські школи, які потребують фінансової підтримки, із готовими зробити пожертву. Цей механізм може бути застосований до організацій, груп і окремих людей, що перебувають у зоні лиха.

На жаль, волонтери міжнародних організацій далеко не завжди спроможні застосувати передові технології у країнах третього світу, мешканці яких потребують допомоги. Подекуди місцеві мешканці не розуміють англійської та інших мов міжнародного спілкування, десь може не бути інтернету та мобільного зв’язку. У звіті ООН «Майбутнє обміну інформації у ліквідації гуманітарних катастроф» серед проблем, які доводиться вирішувати волонтерам, названі брак ресурсу, необхідність створювати репутацію, технічні труднощі геолокації та потреба у розвитку місцевих ресурсів для подолання наслідків стихійних лих і розв’язання конфліктів.

В Україні, нагадаємо, офіційним засобом оповіщення населення про стихійні лиха є проводове радіомовлення.

«Медіаграмотність»