Українським онлайн-ЗМІ потрібна саморегуляція, натомість обов’язкова реєстрація не відповідає європейським стандартам і шкодить свободі слова. Влада повинна вивчити прогресивний досвід інших держав у цій сфері, а медіаексперти – сприяти дотриманню в мережі професійних стандартів та етичних правил журналістики. Такими були підсумки круглого столу «Функціонування та діяльність засобів масової інформації в мережі Інтернет: проблеми та перспективи», організованого парламентським комітетом з питань свободи слова та інформації та Інтернет-асоціацією України.

Відкриваючи засідання, голова парламентського комітету з питань свободи слова та інформації Андрій Шевченко наголосив, що успіх інтернету – це глобальний успіх України. Інтернет – територія свободи і має такою залишатися, сказав депутат. За останній рік є кілька позитивних зрушень у цьому напрямі, приміром, ухвалення закону про доступ до публічної інформації, який містить додаткові вимоги до влади щодо розкриття суспільно важливих даних зокрема і в інтернеті, а також нової редакції закону про інформацію: він розширює права журналістів онлайн-видань і прирівнює їх до офлайнових колег у можливості отримати інформацію та потрапити на захід. Було також відхилено ініціативу щодо обов’язкової реєстрації інформаційних агенцій, яка вдарила би по низці інформаційних сайтів. У планах комітету – розглянути питання відповідальності за контент в інтернеті, що порушує закон, питання реєстрації онлайн-ЗМІ та визначитися з тим, чи мають поширюватися на інтернет-медіа ті самі правила, що й на традиційні.

Член комітету, народний депутат Віктор Уколов назвав позитивною тенденцію кількох останніх років: сайти за правилами розміщення реклами фактично прирівняно до телеканалів. Тепер уже неможливо знайти банери з обличчями політиків, які ведуть на чорнопіарні матеріали про них; не використовують також зображення фізичних осіб без їхньої згоди – активізувалися юридичні механізми відповідальності за такі порушення. Водночас актуальними для українського сегменту мережі залишаються проблеми наявності в журналістських матеріалах брехні, наклепу та маніпуляцій. Професійна спільнота медійників має сама піднімати планку якості і боротися з цими явищами, а не очікувати, поки за справу візьметься держава, – заявив Віктор Уколов.

Натомість його колега Олена Бондаренко зауважила, що регулювати інтернет неможливо, така місія – просто дурниця, і, за сподіваннями депутатки, її ніхто на себе не візьме. Олена Бондаренко зробила акцент на соціальній відповідальності блогерів, які мають бути прикладом зрілої громадянської позиції, і назвала мінусом інтернету недотримання презумпції невинуватості.

Викладач Могилянської школи журналістики Тетяна Локоть ознайомила учасників круглого столу з досвідом пострадянських країн у питаннях діяльності засобів масової інформації в інтернеті. Загальна тенденція – що східніше, то жорсткіші правила. У країнах Балтії держава практично не регулює галузі, в Казахстані засобом масової інформації вважається кожен сайт. У Росії минулого року було запроваджено відповідальність власників онлайн-видань за зміст опублікованих коментарів, проте після обурення медійників її замінили на більш м’яке зобов’язання видаляти коментарі, що порушують закон. Під час дискусії прозвучав також приклад європейського підходу до інформації, за яким власник веб-ресурсу несе відповідальність за зміст коментаря лише тоді, коли особу його автора визначити неможливо.

Експерт спільної програми Європейського Союзу та Ради Європи «Сприяння європейським стандартам в українському медійному середовищі» Крістіан Мьоллер, ділячись традиціями функціонування онлайнових ЗМІ в країнах Західної Європи, зауважив, що обов’язкової реєстрації там не існує ані для новинних сайтів, ані для традиційної преси, адже діє принцип «будь-яку ліцензію можна забрати». Ця загроза шкодить свободі слова. Водночас експерт наголосив, що інтернет не є «простором беззаконня» – його контент підпадає під ті самі норми законодавства, що і явища «реального сектору» життя, тому правовий захист людей здійснюється в той самий спосіб, до якого звикали століттями.

У ЄС контент не фільтрують і не блокують, сказав пан Мьоллер, бо це неефективний і занадто суворий спосіб боротьби з нелегальними даними. Натомість саморегулювання, участь широкого кола зацікавлених сторін дозволяє відсіяти неякісну інформацію, яка шкодить інтересам спільноти. В західноєвропейських державах діє правило Mere Conduit, «простого каналу»: провайдери не несуть відповідальності за інформацію, яку передають, оскільки вони не відстежують її (так забезпечується захист права користувачів на приватність). Принцип «країни походження» передбачає покарання за нелегальний контент його першоджерела; а основним фільтром, за словами медіаексперта, є достатньо високий медіаосвітній рівень споживача інформації.

Голова ГО «Телекритика» Наталія Лигачова виступила за добровільну реєстрацію онлайн-ЗМІ в Україні. За її словами, обов’язкова реєстрація неприпустима, а от добровільна, з метою повідомлення, прийнятна за умови того, що до веб-видань держава не висуватиме додаткових вимог, окрім тих, які вже діють для традиційних засобів масової інформації. Реєстрація інтернет-ЗМІ, на думку Лигачової, потрібна для виокремлення їх від безлічі інших ресурсів та сервисів інтернету – і щоби підсилити їхню відповідальність за розповсюджувану інформацію, і щоби збільшити довіру користувачів саме до їхньої інформації, а не будь-якої, що поширюється інтернетом і часто не є достовірною.

Журналіст «Телекритики» Світлана Остапа зупинилася на одній із найголовніших проблем онлайн-журналістики в Україні – крадіжці контенту. За її словами, нечітке формулювання в законі фактично дозволяє не ставити активного гіперпосилання на джерело републікованої інформації; окрім цього, багато хто з недобросовісних онлайн-журналістів та редакторів посилається не на першоджерело, а на подальші передруки. Вирішення проблеми лежить здебільшого в етичній площині, водночас видання може запровадити власні суворіші правила передруку – але тоді воно втратить частину відвідувань.

За підсумками дискусії учасники круглого столу ухвалили резолюцію, в якій, зокрема:

- пропонують визнати важливість реалізації прав громадян на доступ до інформації та свободи вираження поглядів в українському сегменті інтернету;

- рекомендують представникам нових медіа активізувати зусилля з поширення у вебі фундаментальних принципів і стандартів журналістики;

- підтримують ідею дерегуляції різних сфер суспільного життя й інтернету зокрема як важливої частини розвитку громадянського суспільства;

- закликають до саморегуляції в галузі;

- звертають увагу влади на необхідність наближення українського законодавства до європейських норм та застосування європейської практики врегулювання суспільних відносин в інтернеті, зокрема стосовно авторських і суміжних прав;

- рекомендують органам влади, громадськості, медіа- та інтернет-спільноті підтримувати системний діалог та брати участь у розробці нормативних актів вітчизняної інформаційної сфери.

Фото Івана Лисенка.